Авторитарний, демократичний, ліберальний стилі керівництва, їх переваги та недоліки.

Авторитарний (директивний) стиль керівництва. Цей стиль характеризується високою централізацією влади, жорстким диктатом волі, домінуванням єдиноначальності. Позиція лідера - поза групою, він дає короткі, чіткі, ділові розпорядження, його тон непривітний, його голос вирішальний. Дії підлеглих суворо контролюються, керівник не дає можливості виявляти їм ініціативу.

Переваги авторитарного стилю складаються з:

· Успішності при повсякденних, звичайних роботах, які не вимагають творчого підходу і новизни, а основні сили спрямовані на кількість виробленої продукції;

· Забезпечення чіткості управління, яке дозволяє швидше приймати виробничі рішення мінімізувати витрати;
· Забезпечення в малих організаціях швидкої реакції на зміни умов зовнішнього середовища;
Недоліки авторитарного стилю:

- пригнічення ініціативи і творчого потенціалу підлеглих,

- слабка мотивація,

- відсутність дієвих стимулів праці,

- у підлеглих спостерігається високий ступінь залежності від постійної волі керівника,

- рутинний характер роботи,

- висока ціна помилок, тому що несе в собі не тільки економічні втрати, але й моральні,

- низька адаптація підлеглих до різких перетворень в організації,

- бідне спілкування в колективі.

Демократичний (колегіальний) стиль керівництва характеризується розподілом повноважень, відповідальності та ініціативи між керівником і підлеглими. Позиція лідера - усередині групи, він завжди з'ясовує думку колективу з важливих виробничих питань, приймає колегіальні рішення.

Демократичний стиль володіє наступним рядом переваг:

· Дозволяє вирішувати нестандартні завдання, які вимагають творчого підходу;
· Ідеї, висунуті підлеглими, лягають в основу рішень керівника,

· У колективі організації створюється сприятливий психологічний клімат,

· Керівник звільнений від прийняття малозначних, не принципових питань діяльності організації;
· Дбайливе ставлення з боку керівника,

· Цілі і завдання діяльності організації доступні і зрозумілі підлеглим.

Однак демократичний стиль керівництва не слід застосовувати, якщо колектив не усталений, працівники не володіють достатньою кваліфікацією й активністю, а виробництво засноване не на екстремальних умовах. Також дані стилі вимагає багато часу на розробку і узгодження управлінського рішення, таїть в собі небезпеку послаблення контролю, іноді навіть призводить до безвідповідальності.

Ліберальний стиль керівництва. Даний стиль характеризується відсутністю активної участі керівника в управлінні колективом, таким чином, позиція лідера - осторонь від групи. Працівники надані самі собі, мають повну свободу приймати самостійні рішення з основних виробничих завдань.

Ліберальний стиль має також ряд наступних переваг:

· Підлеглим надається значна свобода дій, ініціатива підлеглих не пригнічується, вони позбавлені від постійного контролю;

· Підлеглі частіше за все мають досить широку обізнаність про стан справ у колективі та організації, а також про перспективи його розвитку;

· Робота в подібному колективі приносить задоволення співробітникам і формує сприятливий психологічний клімат;

· Керівник максимально розвантажений, підлеглим передається відповідальність за дії;

· Висока трудова мотивація співробітників;

Недоліки ліберального стилю управління:

- виникнення конфліктних ситуацій,

- відсутність регламентованої децентралізації владних повноважень, тому неформальні лідери можуть присвоїти функції керівника собі і користуватися великим впливом на членів колективу,

- невисокий рівень вимогливості до підлеглих, може призвести до низької якості виконання виробничих завдань.