Роль міжнародних бірж у сучасної економіці (10), види біржових операцій 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Роль міжнародних бірж у сучасної економіці (10), види біржових операцій



Розповсюдженим засобом торгівлі для ряду сировинних товарів є міжнародні товарні біржи (МТБ), які являють собою постійно діючий оптовий ринок декількох країн, де укладаються угоди купівлі-продажу широкого асортименту сировинних і продовольчих товарів, що відповідають уніфікованій системі стандартних вимог до товарів.

Особливість діяльності міжнародних товарних бірж, які водночас є національними і обслуговують окремі світові товарні ринки, полягає в обов’язковому дотриманні законодавчо-правового, податкового, валютного режимів, що діють у країнах їх розміщення.

функції: 1) - обслуговують конкретний діючий світовий товарний ринок; 2)- залучають до біржових операцій контрагентів з різних країн світу; 3)- забезпечують вільний переказ прибутків, які одержують контрагенти по біржових операціях; 4)- здійснюють так звані арбітражні операції, тобто спекулятивні угоди для одержання прибутку від різниці котирувальних цін на біржах різних країн.

Залежно від асортименту товарів, вони класифікуються як: - універсальні або загального типу, де укладаються угоди широкого асортименту біржових товарів;- спеціалізовані біржі, де укладаються угоди по окремих видах товарів, тобто мають потоварну спеціалізацію і тому класифікуються як біржі широкого профілю та вузькоспеціалізовані.

Міжнародній біржовій торгівлі на сучасному етапі притаманні такі основні тенденції: 1. Збільшення обсягів біржового обороту. 2. Зміни в структурі угод, що укладаються на міжнародних товарних біржах (збільшення ф’ючерсних операцій). 3. Зміна структури біржової торгівлі на фоні зростання асортименту біржових товарів (вихід на товарний ринок нових промислових сировинних товарів). 4. Концентрація міжнародної біржової торгівлі на великих товарних біржах (скорочення кількості таких бірж, товарооборот яких був незначним, і зосередження практично всього біржового товарообороту на кількох біржах того чи іншого ринку). 5. Переважаючі тенденції до функціонування на світовому ринку універсальних товарних бірж.

6. Тенденції до розміщення товарних бірж у місцях споживання основних біржових товарів. 7. МТБ виступають як індикатор цін на світових товарних ринках. На основі виключно біржових котирувань здійснюється більша частина світової торгівлі сільськогосподарською продукцією через позабіржовий ринок.

Розвиток біржової торгівлі протягом тривалого періоду призвів до появи великого різноманіття видів товарних бірж. З метою упорядкування цих видів проводиться класифікація товарних бірж за окремими найбільш істотними ознаками:

1. За регіоном дії:- національні;- міжрегіональні;- міжнародні. 2. За характером асортименту товарів, що реалізуються:- вузькоспеціалізовані;- спеціалізовані;- універсальні. 3. За ступенем відкритості:- відкриті;- закриті. 4. За характером здійснюваних біржових угод:- реального товару;- ф’ючерсні;- опціонні;- комплексні.

Види і цілі біржових угод: 1. Угоди на реальний товар. Угоди з невідкладною поставкою (на наявний товар: кеш, спот).

Товар, що продається на біржі, знаходиться на одному з її складів і передається покупцеві одразу (до 15 днів) після укладення угод Угоди на товар з поставкою у майбутньому (угода на термін “ФОРВАРД”) Поставка продавцем реального товару за ціною, зафіксованою в контракті на момент його підписання і у термін обумовлений у контракті 2.Термінові (ф’ючерсні угоди) - Не передбачають зобов ’ язання сторін поставити або прийняти реальний товар у термін, обумовлений в контракті. Передбачають купівлю та продаж права на товар 3. Спекулятивні операції 3.1. Гра на підвищенні цін у майбутньому.Операції з реальним товаром.Операції з ф ’ ючерсними контрактами 3.2. Гра на різниці цін на окремі сорти товарів. Операції з ф ’ ючерсними контрактами. На той самий товар з близькими та віддаленими строками. На один і той же товар на різних ринках. На різноманітні взаємозамінні товари 3.3. На товар та його похідні 4. Операції хеджування-Страхування від можливих витрат у випадку зміни ринкових цін при укладанні угод на реальний товар

 

 

34.Міжнародні тендери (5) та аукціони (5), їхня роль у міжнародної торгівлі (10).

Міжнародний товарний аукціон – це спеціально організовані, періодично діючі в певних місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів в завчасно обумовлені терміни та в спеціально визначеному місці проводиться продаж раніше оглянутих товарів, які переходять у власність покупця, який запропонував найвищу ціну.В міжнародній торгівлі склалась вельми обмежена номенклатура товарів, що продаються з аукціонів (наприклад, хутро, чай, овеча вовна, квіти, каучук, шкіра, антикваріат). Близько половини світового виробництва овечої вовни реалізується за допомогою аукціонної торгівлі. Найбільше значення мають австралійські і новозеландські аукціони, особливо, аукціон в Сіднеї. Традиційним аукціонним товаром є також чай. Чайні аукціони проводяться в Калькутті (Індія), Джакарті (Індонезія), Момбасі (Кенія), Коломбо (Шрі-Ланка). Важливим центром аукціонної торгівлі каучуком є Сінгапур, хутром – Санкт-Петербург, антикваріатом – Крісті (Christie) і Сотбі (Sotheby) в Лондоні. Товари, що продаються на аукціонах, бувають масовими і одиничними, але їхньою загальною рисою являється неоднорідність партій чи окремих екземплярів, тобто їх не можна купувати без попереднього огляду одиниці товару (лоту), що продається.У сучасній міжнародній торгівлі спостерігається тенденція до падіння ролі аукціону, що викликано цілим рядом причин:Посилення конкуренції зумовило динамічний розвиток прямих зв’язків між експортерами та імпортерами без використання посередницької ланки, перш за все брокерів-аукціонерів. Підвищення якості товарів і вдосконалення стандартизації сприяли розширенню товарних поставок рівномірнішої та гарантованішої якості, збільшенню обсягу продажу товарів на основі окремих договорів;Розробка асоціаціями торговців типових контрактів і вдосконалення механізму комерційного арбітражу призвели до зростання торгівлі на основі типових контрактів;Значні додаткові витрати пов’язані з розвантаженням, зберіганням, відправкою товару тощо, суттєво знижують ефективність експорту; Розвиток світової транспортної мережі і засобів зв’язку зумовив зростання визначеності термінів і поставки, що знизило потребу в запасах як резерві;Зміщення аукціонів з імпортуючих в експортуючі країни, що пов’язано як з нижчими накладними витратами при продажах у місцях походження товару, так і з прагненням досягнення більшого контролю за системою збуту своїх експортних товарів і посилення впливу на формування рівня цін.

Міжнародні тендери (торги) - є методом міжнародної торгівлі, сутність якого полягає в конкурентному відборі зарубіжних постачальників і підрядників через організованих товарних ринок шляхом залучення до певної, заздалегідь встановленої дати пропозиції від зарубіжних і національних постачальників та підрядників, проведення конкурсу (порівняння) представлених проектів (умов) та укладання контракту з тим з них, пропозиції якого найповніше задовольняють потреби і вимоги імпортерів-замовників.

Термін “тендер” походить від англійського tender — офіційна пропозиція, замовлення на підряд та to tender — подавати замовлення (заявку) на участь у торгах. Посередником між покупцем і продавцем при цьому методі торгівлі є тендерний комітет, який утворюється імпортером. Основною функцією його є організація надходження замовлень на участь у торгах та робота з ними. Слід також мати на увазі, що термін “тендер” включає п’ять основних понять.

Найпоширенішими об’єктами тендерів у міжнародній торгівлі є: підряди на спорудження підприємств, будівель і споруд виробничого і невиробничого призначення, в т.ч. тих, що споруджуються “під ключ”; виконання комплексів будівельних і монтажних робіт та іх окремих видів;виконання комплексу пуско-налагоджувальних робіт;постачання комплектного устаткування;концесії на розробку корисних копалин; імпортні закупівлі;проекти на основі підприємств з іноземними інвестиціями; надання державних кредитів;розробка проектів і виконання робіт у сфері природоохоронної діяльності;залучення експертів і консультантів;поставки, підряди, закупівля для створення об’єктів національної економіки.

Зважаючи на викладене, саме тендери на сьогодні дуже поширені в світовій практиці торгівлі, особливо на ринках машинно-технічної продукції (за оцінками експертів, вартість замовлень на поставку обладнання та об’єктів капітального будівництва, отриманих за допомогою проведення торгів, становить близько 1/3 загальної вартості експорту машинно-технічної продукції з промислово розвинутих країн).

Динамізація конкурентного середовища, зростаюча складність предметів торгівлі, загальна тенденція до глобалізації світових товарних ринків зумовили формування таких тенденцій в практиці проведення міжнародних тендерів: збільшення кількості фірм — учасниць торгів; зростання кількості торгів на нові види машин, обладнання, техніки та послуг; загальне збільшення кількості торгів на будівництво комплексних об’єктів; переорієнтація пріоритетів з цінових факторів конкуренції на техніко-економічні показники і пільговість умов фінансування; поширення торгів на інженерно-консультаційні послуги; зростання кількості консорціумів; поширення практики проведення торгів з розбивкою об’єктів на частини для виявлення вузькоспеціалізованих фірм-учасниць; розвиток багатостороннього співробітництва з будівництва об’єктів; поширення участі в торгах місцевих фірм-замовниць.

 

35.Фінансові ризики в міжнародному бізнесі: їхні види (10) та засоби запобігання ним Фінансові ризики -це ризики невиконання фінансових зобов’язань протилежною стороною та ризики зміни кон’юнктури фінансових ринків. Фінансові ризики підрозділяються на: 1.Ризики невиконання зобов'язань контрагентом (неплатежу, непостачання товару, невиконання робіт); 2.Валютні ризики. Способами запобігання фінансовим ризикам є: 1.Вибір відповідних форм розрахунків; 2.Фінансові гарантії; 3. Валютні застереження у контрактах; 4.Форвардні, ф'ючерсні й опціоні валютні операції; 5.Факторингові і форфейтингові операції. Вибір виду платежу і форми розрахунків залежить від виду товару, рівня попиту і пропозиції на нього, міри взаємної довіри контрагентів, платоспроможності зовнішньоторговельних партнерів, надійності залучених банків, наявності кредитної угоди тощо. Найбільш поширений вид захисних застережень - валютне застереження, тобто прив'язка валюти контракту до курсу твердої валюти або до середнього курсу з набору декількох валют на день постачання товару або на день платежу за поставлений товар. Валютне застереження найчастіше використовується у довготермінових контрактах на постачання устаткування з метою страхування від ризику зміни курсу валюти платежу. Форвардні валютні контракти — це обов'язкові для виконання угоди між банком і клієнтом з купівлі/продажу в певний день в майбутньому певної суми іноземної валюти. Опціоні валютні операції Основною характеристикою опціонів є те, що тримачу опціону надається вибір: реалізувати опціон за заздалегідь фіксованою ціною або відмовитися від його виконання; у тримача опціону є право, а не зобов'язання зробити певну дію., в опціонній операції бере участь продавець опціону (надпісатель опціону) і його покупець (тримач опціону). Факторинг — різновид посередницьких операцій, що проводяться банками і спеціальними компаніями, і полягає в покупці грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасацію. Компанія, що купує грошові вимоги, називається фактор-фірмою або факторинговою компанією. При цій операції експортер негайно отримує готівкою від 70 до 90% номінальної вартості рахунків-фактур. Останні 10-30% від номінальної вартості рахунків-фактур після вирахування відсотка за кредит і комісії за послуги зараховуються на блокований рахунок експортера. Таким чином, фактор-фірма страхує себе від риски неплатежу імпортера. Якщо імпортер оплачує свої зобов'язання в строк, то факторингова компанія розблоковує рахунок і повертає залишок клієнтові-експортерові. За допомогою факторингу рефінансуються вимоги експортера терміном не більше 360 днів Форфейтинг — покупка середньострокових векселів, інших боргових і платіжних документів, що виникають з товарних постачань, спеціальним кредитним інститутом (форфейтором) за готівковий розрахунок без права регресу на експортера при наданні останнім достатнього забезпечення. Компанія, що здійснює покупку боргових зобов'язань без регресу на експортера, носить назву форфейтингової компанії або форфейтера. Форфейтор бере на себе всі види ризиків. Експортер відповідає за забезпечення правових аспектів вимог, наприклад, за правильне здійснення передачі вимог форфейтеру.

36.Суть і значення факторингових (10) та форфейтингових (10) операцій. Факторинг — різновид посередницьких операцій, що проводяться банками і спеціальними компаніями, і полягає в покупці грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасацію. Компанія, що купує грошові вимоги, називається фактор-фірмою або факторинговою компанією. При цій операції експортер негайно отримує готівкою від 70 до 90% номінальної вартості рахунків-фактур. Останні 10-30% від номінальної вартості рахунків-фактур після вирахування відсотка за кредит і комісії за послуги зараховуються на блокований рахунок експортера. Таким чином, фактор-фірма страхує себе від риски неплатежу імпортера. Якщо імпортер оплачує свої зобов'язання в строк, то факторингова компанія розблоковує рахунок і повертає залишок клієнтові-експортерові. За допомогою факторингу рефінансуються вимоги експортера терміном не більше 360 днів. Розрізняють два види факторингу: прихований і відкритий. При відкритому факторингу, факто-фірма, купуючи вимоги, застосовує відкриту цессію, тобто повідомляє покупця (імпортера) про отримання вимоги від експортера. В разі використання прихованого факторингу покупець не інформується про продаж зобов'язань фактор-фірмі, не повідомляється також нікому з контрагентів експортера про кредитування його продажів факторною компанією.

Найчастіше факторингові операції передбачають регрес вимог на експортера в разі несплати імпортером своїх зобов'язань, проте в даний час все частіше зустрічаються випадки безоборотного факторингу, коли спеціалізована компанія бере на себе кредитні ризики, звільняючи від них експортера. Вартість факторингових послуг при цьому зростає. Проте при неплатоспроможності покупця, затримці платежу, викликані діями уряду, при падінні курсу валюти платежу всі втрати несе фактор-фірма, яка, у свою чергу, не може пред'явити претензії експортерові.

Форфейтинг — покупка середньострокових векселів, інших боргових і платіжних документів, що виникають з товарних постачань, спеціальним кредитним інститутом (форфейтором) за готівковий розрахунок без права регресу на експортера при наданні останнім достатнього забезпечення. Компанія, що здійснює покупку боргових зобов'язань без регресу на експортера, носить назву форфейтингової компанії або форфейтера. Форфейтор бере на себе всі види ризиків. Експортер відповідає за забезпечення правових аспектів вимог, наприклад, за правильне здійснення передачі вимог форфейтеру.

п ереваг експортерові: покращується позиція експортера по ліквідності, оскільки фірма негайно отримує готівку;експортер звільняється від валютних, кредитних, процентних ризиків;зменшуються довгострокові вимоги в балансі фірми, що приводить до зростання її кредитоспроможності;знімається необхідність контролю за погашенням кредиту і роботи з інкасації платежів; форфейтинг не впливає на ліміти експортера по овердрафту або на інший кредит, що надається банком.

Недоліками форфейтингу є: 1) висока вартість: ставка по форфейтингових операціях значно більше звичайних ставок по кредитах, оскільки форфейтер бере на себе всі ризики. Витрати по форфейтірованію складаються з: витрат на отримання банківської гарантії або авалю по векселю;премії за ризики; витрат на мобілізацію грошових коштів, залежних від ставок відсотків на євроринку;управлінських витрат; комісії форфейтера. 2) трудність пошуку для експортера банку, що бажає діяти як форфейтер. Процедура форфейтингу для експортера вельми проста і полягає в продажі векселів шляхом оформлення передавального напису на них.

 

37. Зміст, значення факторинговіх и форфейтинговіх операций. Форвардні валютні контракти — це обов'язкові для виконання угоди між банком і клієнтом з купівлі/продажу в певний день в майбутньому певної суми іноземної валюти. У цьому контракті валюта, сума, обмінний курс і дата платежу фіксуються у момент укладення оборудки. Валютний курс здійснюваної форвардної операції називається форвардним курсом. Він є терміновим. Поточний валютний курс називається спот-курсом. При цьому стандартна спот-дата валютування складає два робочих дня після укладення контракту. Існують і нестандартні спот-дати, наприклад, tod і torn, які укорочують термін постачання валюти до поточного дня і одного робочого дня відповідно з моменту укладення контракту. Інші дати валютування називаються терміновими і передбачають коректування загальної суми валюти, що поставляється, на розмір процентних ставок по депозитах у відповідній валюті. Терміни форвардних операцій вагаються від 3 днів до 5 років, проте найбільш поширеними з них є 1, 3, 6 і 9 місяців з дня укладення контракту. Форвардний контракт є банківським контрактом, тому він нестандартизований і може бути підібраний під конкретного клієнта. Премії і дисконт по валюті виражаються у відсотках річних, щоб можна було порівняти прибутковість від вкладення валюти у форвардну операцію з прибутковістю від вкладення у векселі і інші інструменти фінансового ринку. Валютний ризик при здійсненні форвардних операцій, особливо довгострокових, значно зростає, оскільки зростає вірогідність непередбачуваної зміни курсу валюти на дату постачання і ризик неплатоспроможності партнера. Основне призначення форвардних операцій полягає в хеджуванні валютної риски. За допомогою форвардних контрактів основна доля промислових клієнтів прагне закрити відкриту валютну позицію. Фіксуючи для себе певний рівень обмінного курсу валюти на певну дату, такий клієнт перекладає на контрагента (банк) ризик несприятливої зміни валютного курсу понад фіксовану в контракті величину і розглядає вартість даного контракту як своєрідну плату за «страховку». Ф'ючерсні валютні операції операції також зв'язані з постачанням валюти на термін більше 3 днів з дня укладення контракту, при цьому ціна виконання контракту в майбутньому визначається в день укладення контракту. Проте за наявності схожих моментів є й істотні відмінності ф'ючерсних операцій від форвардних. По-перше, ф'ючерсні операції здійснюються в основному на біржовому ринку, а форвардні — на міжбанківському. По-друге, ф'ючерсні операції здійснюються з обмеженим колом валют: долар США, євро, японська ієна, фунт стерлінгів і деякі інші. При формуванні форвардного контракту круг валют істотно ширший. По-третє, ф'ючерсний ринок доступний як для крупних інвесторів, так і для індивідуальних і дрібних інституційних інвесторів. Доступ на форвардні ринки для невеликих фірм обмежений. По-четверте, ф'ючерсні операції на 95% закінчуються укладенням офсетній (зворотній) угоди: при цьому реального постачання валюти не здійснюється, а учасники даної операції отримують лише різницю між первинною ціною укладення контракту і зворотної операції, що існує в день здійснення. При форвардах до 95% всіх операцій закінчуються постачанням валюти за контрактом. По-п'яте, стандартизація контрактів означає, що ф'ючерсні операції можуть здійснюватися дешевше, ніж по індивідуально укладеним між клієнтом і банком форвардним угодам. Тому форвардні операції зазвичай дорожче, тобто вони супроводжуються великим спредомна покупку-продаж.

Опціоні валютні операції принципово відрізняються від форвардних і ф'ючерсних операцій. Основною характеристикою опціонів є те, що тримачу опціону надається вибір: реалізувати опціон за заздалегідь фіксованою ціною або відмовитися від його виконання; у тримача опціону є право, а не зобов'язання зробити певну дію. Таким чином, в опціонній операції бере участь продавець опціону (надпісатель опціону) і його покупець (тримач опціону). Тримач опціону набуває права (але не зобов'язання) купити або продати певний актив в майбутньому за ціною, фіксованою у момент укладення оборудки. Надпісатель опціону приймає на себе зобов'язання продати (або купити) актив, що містиця в основі опціонної операції за заздалегідь обумовленою ціною. Оскільки ризик втрат надпісателя опціону, пов'язаний із зміною валютного курсу, значно вище, ніж у тримача опціону, то як плата за ризик тримач опціону у момент його укладання виплачує надпісателю премії. Визначення розміру премії — складне завдання. Премія має бути досить високою, щоб переконати продавця опціону узяти на себе ризик збитку, і досить низькою, щоб зацікавити покупця в хороших шансах отримати прибуток.

38.АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕТИКИ У МІЖНАРОДНОМУ БІЗНЕСІ Етика — це набір моральних принципів і цінностей, що керують поведінкою людини або групи людей і визначають позитивні і негативні оцінки їх думок і дій. Етика пов'язана з внутрішніми цінностями, а вони, у свою чергу, є частиною корпоративної культури і впливають на рішення, що приймаються, визначають їх соціальну допустимість в рамках зовнішнього середовища. Етична проблема виникає у тому випадку, коли дії окремої людини або організації можуть завдати збитку або, навпаки, принести користь таким, що оточує. Слово «етика» зазвичай використовується в двох сенсах. З одного боку, етика – це область знання, наукова дисципліна, що вивчає мораль, моральність, їх виникнення, динаміку, чинники і зміни. З іншого, під етикою розуміється сама сукупність етичних правил в тій або іншій сфері поведінки людини або організації. Безпосередній зв'язок етики з життєвою практикою добре просліджується у сфері так званої професійної етики, яка є системою моральних вимог до професійної діяльності людини. Одним з видів професійної етики є етика ділових стосунків. Вона виникла порівняно пізно на основі загальної трудової моралі. У свою чергу, основне місце в етиці ділових відносин займає етика бізнесу (підприємництва). Вона включає етику менеджменту (управлінську етику), етику ділового спілкування, етику поведінки та ін. Низька якість праці і недотримання домовленостей кінець кінцем сприяють витісненню бізнесмена (фірми) з ринку. Конкуренція забезпечує виживання перш за все тим, хто уміє працювати відповідно до вищих, кращих досягнень професійної трудової культури, від чого виграє і все суспільство в цілому. Істотний переворот в етиці бізнесу був викликаний сучасною НТР і створеною нею екологічною загрозою. Сучасна цивілізація знаходиться на такому етапі, коли необхідно розвивати і підсилювати ефективність господарської діяльності, відмовившись в той же час від установки на витягання максимальної фінансової вигоди. Істотно змінилися моральні вимоги, що пред'являються суспільством до бізнесу. Основна межа цих змін – зростання соціальної відповідальності бізнесу. У сфері відносин фірми і суспільства на зміну традиційної моделі приходить корпорація нового типа. Вона проголошує себе морально відповідальною як перед людьми, які в ній працюють, так і перед всіма, хто знаходиться під впливом її діяльності. Через систему маркетингових заходів відбувається взаємодія фірми з її контрагентами, з конкурентним середовищем, з цільовими споживачами і суспільством в цілому. У сфері маркетингових досліджень надзвичайно поважно не переступити грань, за якою здобуття маркетингової інформації, необхідній фірмі, переростає у втручання в приватне життя і порушення відповідних прав людини. Тому менеджери, відповідальні за маркетинг, у найбільш явному вигляді стикаються в своїй професійній діяльності з етичними проблемами. У сфері стосунків держави і бізнесу позначився поворот до так званої «системі партнерства», яка передбачає спільне вирішення цілого ряду проблем: проблем здобуття і з'єднання трудових і сировинних ресурсів з метою їх оптимізації; проблем оподаткування; проблем формування, розміщення і реалізації суспільних (державних) замовлень; проблем стандартизації і тестування (контролю); проблем охорони довкілля; юридичних проблем регулювання бізнесу; проблем здійснення капіталовкладень з метою стимулювання припливу капіталів в галузі, особливо необхідні всьому суспільству. Слід особливо зупинитися на співвідношенні релігійної етики і етики бізнесу. Багато західних підприємців вважають, що їх бізнес може розглядатися як конкретизація принципів християнського учення і християнських заповідей. Проте бурхливий розвиток країн Південно-східної Азії ясно показав, що, хоча в основі життя людей на Сході лежать зовсім інші релігійні учення, моральні цінності ринкової економіки в цілому виявляються загальними для всіх капіталістичних країн, незалежно від віросповідання підприємців. Особливе місце серед питань ділової етики займає відношення людини (перш за все, бізнесмена і до грошей. Традиційне економічне визначення "гроша є універсальні товарний еквівалент" не здатне відобразити проблему сприйняття грошей і відношення до них. У сучасному товаристві гроша нерідка сприймаються як мірило успіху їх володаря. Прагнення до багатства насправді нерідка засновано на бажанні самостверджуватися, досягти суспільного визнання, економічної незалежності і свободи. В даний час в нашому суспільстві поступово складається цивілізоване відношення підприємців до грошей: вони все менше є самоціллю, і все більше - інструментом бізнесу і виміром успіху. Гроші, як і будь-який інструмент, самі по собі ні зло і ні добро, це засіб існування і розвитку людини, ведення бізнесу, економічній і соціальній комунікації.

39. Корпоративна соціальна відповідальність, що обумовлена необхідністю накопичення і розвитку людського і соціального капіталу, спонукають менеджмент підприємств не лише виконувати законодавчо встановлені соціальні стандарти, але й брати на себе додаткові зобов'язання щодо задоволення соціальних потреб працівників, здійснювати цілий комплекс заходів щодо розвитку соціальної сфери підприємства. Cоціальна політика - це система заходів, взаємин і взаємодій між суб'єктами економіки, в центрі яких головна і кінцева мета - людина, її добробут, соціальний захист і соціальний розвиток, життєзабезпечення і соціальна безпека в цілому. Соціальна політика підприємства - це загальні орієнтири для ухвалення рішень і дій менеджменту з досягнення поставлених цілей, система і послідовність заходів, направлених на використання соціальних чинників економічного розвитку. |Мета діяльності підприємства в соціальній сфері - оптимізація соціальних чинників, сприяння розширенню і посиленню їх дії на підвищення ефективності виробничо-комерційної діяльності підприємства. Управління соціальним розвитком підприємства повинне відповідати певним принципам і вимогам, серед яких можна виділити наступні: забезпечення органічної єдності економічних і соціальних цілей: соціальна політика повинна бути орієнтована на підвищення ефективності роботи підприємства; соціальні заходи, що намічаються до реалізації, повинні ґрунтуватися на вивченні матеріальних і нематеріальних потреб та інтересів працівників;соціальні блага надаються працівникам відкрито і гласно; повинне бути розуміння, що матеріальні витрати на соціальні потреби понад встановлених державою мінімальних стандартів можуть бути лише добровільними з боку роботодавця; соціальні послуги повинні поширюватися як на працівників, так і на членів їх сімей; соціальні послуги повинні вести до покращання соціального клімату на підприємстві; витрати на соціальні послуги повинні бути ефективними. Основні напрями практичній діяльності з реалізації корпоративної соціальної політики полягають у наступному: 1.Удосконалення організації праці: забезпечення безпеки праці, підвищення рівня механізації й автоматизації, зниження питомої ваги важких і шкідливих робіт, покращання| умов праці, зокрема санітарно-гігієнічних, ергономічних, психофізіологічних, побутових і естетичних; 2.Створення сприятливих умов для відтворення і розвитку людського капіталу та його раціонального використання, вдосконалення соціальної структури персоналу, його демографічного і професіонально - кваліфікаційного складу, регулювання чисельності працівників, підвищення їх освітнього і культурно-технічного рівня; підвищення мотивації праці, трудової і виробничої дисципліни; підвищення життєвого рівня працівників. 3.Удосконалення соціально-трудових відносин, розвиток соціального партнерства, залучення працівників до участі в управлінні виробництвом і якістю продукції. 4.Створення сприятливого морально-психологічного клімату в колективах підприємств, підтримка оптимальних міжособистісних і міжгрупових зв'язків, сприяючих злагодженій і дружній роботі, розкриттю інтелектуальних можливостей і етичного потенціалу кожної особи, задоволеності спільною працею. Управління соціальним розвитком підприємства здійснюється за допомогою використання соціальних технологій. У найзагальнішому сенсі технологія - спосіб реалізації будь-якого виду корисної людської діяльності. Соціальна технологія - сукупність засобів, методів, процедур обґрунтування і реалізації соціальних програм, управлінських рішень, впровадження соціальних і технологічних інновацій, впорядкування, відтворення й оновлення соціального середовища організації з метою створення сприятливих умов праці, розвитку людського і соціального капіталу.

40.Преамбула зовнішньоторговельн контракту к-пр У преамбулі визначається повне найменування сторін – учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, з зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів (“Покупець”, “Продавець”, “Замовник”, “Поставник” тощо) та найменування документів, якими керуються контрагенти при укладанні договору (контракту) (статут підприємства, установчий договір тощо).

41. «Предмет контракту (договору)» зовнішньоторговельного контракту к-пр. У цьому розділі визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому, із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується. У випадку бартерного (товарообмінного) договору (контракту), або контракту на переробку давальницької сировини визначається також точне найменування (марка, сорт) зустрічних постачань (або назва товару, що є кінцевою метою переробки давальницької сировини). Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то все це вказується в додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною договору (контракту), про що робиться відповідна позначка в тексті договору (контракту). Для бартерного (товарообмінного) договору (контракту) згаданий додаток (специфікація), крім того, балансується по загальній вартості експорту та імпорту товарів (робіт, послуг). У додатку до договору (контракту) на переробку давальницької сировини вказується відповідна технологічна схема такої переробки.

42. «Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг)» зовнішньоторговельного контракту к-пр. У цьому розділі визначається, залежно від номенклатури, одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду (у тонах, кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість та якісні характеристики. У тексті договору (контракту) на виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні обсяги робіт (послуг) та термін їх виконання.

43. «Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконання робіт або послуг)» зовнішньоторговельного контракту к-пр. У цьому розділі, вказується вид транспорту та базисні умови поставки (відповідно з «ІНКОТЕРМС – 2000»), які визначають обов'язки контрагентів щодо постачання товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк постачання товару (окремих партій товару). У випадку укладення договору (контракту) на виконання робіт (надання послуг) у цьому розділі визначаються умови та строк виконаних робіт (послуг).

 

44. «Ціна та загальна вартість договору (контракту)» зовнішньоторговельного контракту к-пр.. У цьому розділі визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товару або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляється згідно з контрактом, та валюта ціни. Якщо згідно з контрактом поставляються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом контракту вказується його загальна вартість. У цьому разі цінові показники можуть бути вказані в додатках (специфікаціях), на які робиться посилання в тексті контракту. При розрахунках ціни контракту за формулою зазначається орієнтовна вартість договору на дату його укладення. У контракті на переробку давальницької сировини, крім того, зазначається її заставна вартість, ціна та загальна вартість готової продукції, загальна вартість переробки. У бартерному контракті зазначається загальна вартість товарів, що експортуються, та загальна вартість товарів, що імпортуються за цим контрактом, виражені в іноземній валюті.

45,46,47. «Умови платежів» зовнішньоторговельного контракту к-пр, який передбачає платіж у формі ДОКУМЕНТАРНОГО АКРЕДИТИВУ, ДОКУМЕНТАРНОГО ИНКАСО, АВАНСОВОГО ПЛАТЕЖУ (+ БАНКОВСКИЙ ПЕРЕКАЗ) Цей розділ визначає валюту платежів, спосіб, порядок та строк фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань, застереження.Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті контракту зазначаються: - умови банківського переказу до (авансового платежу) та/або після відвантаження товару або умови документарного акредитиву, або інкасо (з гарантією); - умови за гарантією, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії: на вимогу, умовна), умови та термін дії гарантії,зміни умов контракту без зміни гарантій.

 

48. EXW ( EX WORKS )Франко завод (… название места) Група Е отправление Обязанности продавца: 1) Продавец должен предоставить товар в распоряжение покупателя на своем предприятии или в другом названном месте и пределах оговоренного срока (например: на заводе, фабрике, складе и т. п.) 2) Продавец обязан предоставить товаро-распорядительные документы (например, коммерческую счет-фактуру).
Продавец обязан обеспечить покупателя по его требованию всей информацией, необходимой для осуществления страхования. 3) Продавец должен оказать покупателю содействие (по его просьбе) в оформлении документов на экспорт. (например, экспортная лицензия). 4) Продавец обязан нести все риски потери или повреждения товара, а также все расходы до момента его поставки в указанное место. 5) Продавец обязан нести расходы, связанные с проверкой товара (например, проверкой качества, размеров, веса, количества), необходимой для предоставления товара в распоряжение покупателя. Обязанности покупателя: 1. Покупатель обязан оплатить предусмотренную договором купли-продажи цену товара. 2.Покупатель должен принять товар и отвечает за погрузку товара на транспортное средство. 3.Покупатель должен оформить и оплатить все пошлины, налоги



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 102; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.231.146.172 (0.048 с.)