Принципи міжнародного правотворчого процесу

М

іжнародний правотворчий процес — це сфера між­народних відносин, досить детально врегульована сучас­ним міжнародним правом. Серед численних норм, які ус­пішно діють у цій сфері, особливу роль у стабілізації між­народного правотворчого процесу відіграють принципи правотворчої діяльності.

Зазначені принципи фіксуються як у нормах міжна­родного права, так і в основних актах національного за­конодавства, їхня мета — уникнути колізій у правотворчій діяльності, піднести ефективність вироблення нових норм міжнародного права.

Умовно принципи міжнародної правотворчої діяль­ності можна поділити на дві основні групи: ті, що забез­печують політико-правовий аспект міжнародного право­творчого процесу, і такі, що вдосконалюють техніко-уп-равлінський бік справи. Такий поділ має суттєві недоліки, бо чимало з політико-правових принципів мають усі під­стави належати до принципів управління (для права це закономірно) — і навпаки. Класифікація має на меті лише окреслити двоєдине завдання принципів міжнародної правотворчої діяльності: а) показати основні вимоги, які неминуче мають дотримуватися в забезпеченні трансфор­мації волі суб'єкта міжнародного права у правову норму; б) наголосити на основних умовах, дотримання яких не­обхідне для оптимального функціонування механізму між­народної правотворчості.

Одним з головних політико-правових принципів між­народної правотворчості є принцип рівноправності. Він вимагає визнання юридичної рівності всіх суб'єктів-учас-ників міжнародного правотворчого процесу. Міжнарод­но-правові акти, укладені з порушенням принципу рів­ноправності, визнаються недійсними з моменту укладен­ня. Принцип рівноправності закріплено як у численних актах національного законодавства, так і в універсаль­них міжнародних договорах (Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 p., Віденська конвен-

ція про право договорів між державами та міжнародни­ми організаціями або між міжнародними організаціями 1986 р. та ін.).

Міжнародний правотворчий процес має здійснюва­тися на основі дотримання принципу міжнародної за­конності. Дотримання його сприяє становленню певної підпорядкованості міжвідомчих міжнародно-правових актів — міждержавним, міждержавних універсальних між­народно-правових актів — союзним договорам, актам про ненапад, договорам про дружбу та співробітництво, а всіх разом — вимогам Статуту ООН. Правотворча ді­яльність суб'єктів міжнародного права не може супере­чити режиму міжнародної законності. Саме тому ос­новні правила міжнародного правотворчого процесу дер­жави закріплюють у своїх конституціях, а міжнародні організації — в установчих актах.

Важливими політико-правовими принципами міжна­родного правотворчого процесу є такі вимоги: дотриман­ня конституційної процедури укладення міжнародних угод; урахування інтересів іншої сторони; укладення між­народно-правових актів належними суб'єктами та їхніми повноважними представниками; повна добровільність і незастосування сили; заборона обману в ході переговорів (узгодження позицій) і дій, які ведуть до текстуально не­точного відображення узгоджених правил; заборона підку­пу учасників міжнародного правотворчого процесу та їх­ніх представників та ін.

Ефективність міжнародного правотворчого процесу багато в чому залежить від рівня організації, досконалості механізму правотворчості, від того, наскільки усвідомле­ними є природа, можливості системи управління міжна­родними відносинами і наскільки вдало вони застосовані до міжнародно-правових властивостей, від того, наскільки дотримані основні техніко-управлінські принципи міжна­родної правотворчості.

Серед таких принципів міжнародної правотворчості доцільно вказати на принцип відповідності суб'єкта уп­равління об'єктові управління, який сприяє об'єднанню різних ланок механізму правотворчості в одне ціле. Пору­шення цього принципу призводить до перешкод у функ­ціонуванні системи правотворення, а в результаті — до порушення міжнародної законності.

 

Глава XII Міжнародний правотворчий процес

Важливими є принцип ієрархії державних органів, які мають міжнародні правотворчі повноваження, і принцип ієрархії нормативних розпоряджень. Участь багатьох дер­жавних органів у міжнародній правотворчій діяльності ха­рактеризується різним обсягом їх повноважень. Створю­ється своєрідна ієрархічна піраміда, на верхівці якої зна­ходиться верховний орган державної влади; в залежності від нього перебуває вся правотворча діяльність підпоряд­кованих органів. Ієрархія органів певною мірою веде до ієрархії створених ними правових актів.

Крім зазначених принципів міжнародної правотвор-чої діяльності суб'єктів міжнародного права, важливо та­кож мати на увазі принцип наукової обгрунтованості міжнародної правотворчої діяльності, принцип ретельної підготовки та обговорення спроектованих актів, принцип максимального врахування попередніх міжнародно-пра­вових актів і практики їх застосування, принцип відпо­відності міжнародно-правового акта об'єкту його регу­лювання та ін.

Ефективність міжнародного правотворчого процесу за­лежить від того, наскільки вказані принципи враховува­лися під кутом зору їх взаємодії і взаємозв'язку.