Поняття системи міжнародного права

Н

езважаючи на стихійність процесу утворення галузей та інститутів міжнародного права, науковці все-таки до-сягли (особливо у 80-ті роки XX ст.) суттєвих зрушень у пізнанні сутності системи міжнародного права.

У радянській юридичній науці питання системи права двічі виносилося на всесоюзне обговорення. Але ні під час дискусії 1938—1940 pp., ані в ході дискусії 1956—1958 pp. суттєвих зрушень у пізнанні сутності системи права до­сягнути не вдалося. Ця невдача надовго відбила бажання повертатися до аналізу цього питання. Все, що публікува­лося з даної теми, фактично стосувалося системи науки міжнародного права, системи підручника «Міжнародне публічне право» та критики буржуазних поглядів на сис­тему міжнародного права. Із праці в працю перекочову­вав один і той самий висновок: «юристи-міжнародники не завжди розрізняють систему міжнародного права та систему його науки, часто-густо ототожнюють їх, хоч во­ни істотно відрізняються одна від одної» і нічим не під­кріплене твердження В. Е. Грабаря, що «російській науці міжнародного права належить безперечна заслуга у справі систематизації міжнародного права: вона позначила доб­ре продуману, точну систему міжнародного права».

Втім, на межі 70—80-х років науковці погодилися з: 1) майже одностайним твердженням, що система міжна­родного права існує і що вона не тотожна системі науки міжнародного права та системам підручників міжнарод­ного права; 2) переважним визнанням, що система міжна­родного права акумулює в собі галузі, інститути і норми міжнародного права, хоч механізм цього акумулювання залишився невідомим; 3) тим, що поняття системи міжна­родного права не ідентичне поняттю структури міжнарод­ного права, а також тим, що співвідношення системи та структури міжнародного права для вчених поки шо не­відоме, а з деяких параметрів і незрозуміле.

Одночасно було висунуто гіпотезу, що для системи між­народного права є властивим поділ на структуру-інваріант та структуру варіантну. Висловлювалася думка, шо структу-

 

Глава IV Система міжнародного права

ра-шваріант є «посудиною», яку кожна епоха наповнює своїм власним змістом, а структура конкретно-історичного стану системи є варіантною системою міжнародного пра­ва. Автори гіпотези (Е. О. Поздняков, Д. І. Фельдман, В. А. Василенко, Є. Т. Усенко) зійшлися на тому, що вона є надзвичайно важливим положенням, але, як визнав Є. Т. Усенко, «на жаль, воно залишилося нерозкритим».

На сьогодні ставлення вчених до проблеми визначен­ня поняття «система міжнародного права» має кілька ас­пектів.

1. Більшість авторів, виходячи з труднощів розуміння системи міжнародного права, вважають за кращий варіант обмежитися констатацією існування системи міжнародно­го права без тлумачення її сутності. Навіть ті вчені, хто присвятив поняттю системи міжнародного права спеціальні дослідження (Д. Б. Левін, В. А. Василенко, Д. І. Фельдман та ін.), не брали на себе відповідальності давати визначен­ня поняттю «система міжнародного права».

2. Значна кількість дослідників (Є. Т. Усенко, С. Гоф­ман та ін.) вважають за можливе обмежитися загальнофі-лософським визначенням системи на зразок: це сукуп­ність елементів, які перебувають у відносинах і зв'язках один з одним і створюють певну цілісність, або: система — це цілісна чисельність взаємопов'язаних елементів. Далі філософські категорії: «елемент», «компонент», «ціліс­ність» заповнюються міжнародно-правовими, відповідно: «норма міжнародного права», «галузь/інститут міжнарод­ного права», «структура міжнародного права» та ін.

3. Ряд учених вважають за можливе обмежитися надто загальним (часто і не філософським, і не міжнародно-пра­вовим) визначенням, наприклад: «під системою міжна­родного права слід розуміти об'єктивно наявний поділ міжнародного права на взаємопов'язані, але відносно ав­тономні структурні підрозділи» (М. О. Ушаков); або «між­народне право — це особлива, відмінна від правових си­стем конкретних держав, система права. Міжнародне право є нормативною підсистемою міжнародної систе­ми» (Г. І. Тункін); чи «міжнародне право як особлива си­стема права є досить складним юридичним утворенням, яке складається з різних елементів» (П. М. Бірюков) тощо.

4. Досить поширеним є визначення системи міжна­родного права як «сукупності міжнародно-правових норм,

Ї52

________ Система міжнародною права і структура міжнародного права _________

інститутів і галузей міжнародного права, взятих у своїй єдності, взаємозв'язку і взаємозалежності» (Г. М. Мелков, К. А. Бекяшев, Г. К. Дмитрієва та ін.). Складність цього визначення полягає в тому, що в ньому змішуються еле­менти і компоненти системи права. Отже, важко встано­вити, що є головним системоутворюючим фактором. Крім того, з таким визначенням системи її досить легко пере­плутати з поняттям «структура міжнародного права».

Враховуючи ці та інші недоліки визначення поняття «система міжнародного права» і маючи на увазі неви-вченість цієї категорії в науці міжнародного права, а та­кож виходячи з того, що без певної визначеності в цьо­му питанні важко просуватися далі в пізнанні сутності міжнародного права, як робочий варіант можна запро­понувати таке визначення: система міжнародного права є сукупністю принципів та норм міжнародного права, які становлять єдине ціле і є впорядкованими у відносно самостійні компоненти — інститути і галузі міжнарод­ного права.

Система міжнародного права є одночасно підсистемою системи міжнародних відносин та її правовою моделлю.