Стаття 7. Загальні засади встановлення податків - проект податкового кодексу 2010.

7.1. Під час встановлення податку обов’язково визначаються такі елементи:
7.1.1. платники податку;
7.1.2. об’єкт оподаткування;
7.1.3. база оподаткування;
7.1.4. ставка податку;
7.1.5. порядок обчислення податку;
7.1.6. податковий період;
7.1.7. строк та порядок сплати податку;
7.1.8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
7.2. Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.
7.3. Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
7.4. Елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.

Останнім часом відчутний дохід може приносити надання такої послуги, як ведення податкового обліку. Цей вид діяльності не вимагає яких-небудь капіталовкладень. Усе, що необхідно для його організації це комп'ютер і елементарні знання бухгалтерії

Щокварталу кожний роботодавець зобов'язаний звітувати в податковій інспекції про заробітну плату виплаченій працівникам. При цьому на кожного працівника необхідно заповнити спеціальну форму Довідку про доходи фізичної особи. А у випадку, якщо кількість працівників перевищує певну кількість, то замість довідок необхідне складання податкової звітності на електронному носії

20. Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Ра-дою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

21. Стаття 11 под. кодексу україни Спеціальні податкові режими

11.1. Спеціальні податкові режими встановлюються та
застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно цим
Кодексом.

 

11.2. Спеціальний податковий режим - система заходів, що
визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій
господарюючих суб'єктів.

 

11.3. Спеціальний податковий режим може передбачати особливий
порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від
сплати окремих податків та зборів.

 

11.4. Не визнаються спеціальними режимами податкові режими,
не визначені такими цим Кодексом.

 

22. Спрощенная система оподаткування

Платниками податків спрощеної системи є суб'єкти малого підприємництва: індивідуальні підприємці та організації, відповідають певним вимогам.

Спрощена система оподаткування організаціями та індивідуальними підприємцями застосовується поряд з іншими режимами оподаткування, передбаченими законодавством Російської Федерації про податки і збори.

Перехід до спрощеної системи оподаткування або повернення до інших режимами оподаткування здійснюється організаціями та індивідуальними підприємцями добровільно в порядку, передбаченому цим розділом.

Застосування спрощеної системи оподаткування організаціями передбачає їх звільнення від обов'язку щодо сплати податку на прибуток організацій, податку на майно організацій і єдиного соціального податку. Організації, які застосовують спрощену систему оподаткування, не визнаються платниками податків податку на додану вартість, за винятком податку на додану вартість, що підлягає сплаті відповідно до цього Кодексу при ввезенні товарів на митну територію Російської Федерації, а також податку на додану вартість, що сплачується відповідно до статті 174.1 цього Кодексу.

Застосування спрощеної системи оподаткування індивідуальними підприємцями передбачає їх звільнення від обов'язку щодо сплати податку на доходи фізичних осіб (щодо доходів, отриманих від підприємницької діяльності), податку на майно фізичних осіб (щодо майна, використовуваного для підприємницької діяльності) та єдиного соціального податку (у щодо доходів, отриманих від підприємницької діяльності, а також виплат та інших винагород, нарахованих ними на користь фізичних осіб). Індивідуальні підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, не визнаються платниками податків податку на додану вартість, за винятком податку на додану вартість, що підлягає сплаті відповідно до цього Кодексу при ввезенні товарів на митну територію Російської Федерації, а також податку на додану вартість, що сплачується відповідно до статтею 174.1 цього Кодексу.

Організації та індивідуальні підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, виробляють сплату страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування відповідно до законодавства Російської Федерації.

23. Фіксо́ваний сільськогоспо́дарський пода́ток — це інтегрований, або узагальнений податок, який стягують тільки з виробників товарів, сільськогосподарської продукції. Суть цього податку полягає в тому, що він заміняє 12 інших податків та обов'язкових платежів, які мають сплачуватись виробниками товарної сільськогосподарської продукції. Перехід сільськогосподарських товаровиробників на сплату фіксованого сільськогосподарського податку спрощує нарахування податкових платежів, а також зменшує рівень податкового навантаження на сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, Адже розмір фіксованого сільськогосподарського податку значно меншим від суми 12 податків, які він заміняє.

Фіксований сільськогосподарський податок, який не змінюється протягом визначеного терміну і справляється з одиниці земельної площі. Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

• податку на прибуток підприємств;
• плати (податку) за землю;
• податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
• комунального податку;
• збору за геологорозвідувальні роботи, виконані коштом державного бюджету;
• збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
• збору на обов'язкове соціальне страхування;
• збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
• збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
• збору до Державного інноваційного фонду;
• плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;
• збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).

 

24. Загальна система оподаткування складається з сукупності податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку. Відповідно до Закону в Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обов‘язкові платежі); місцеві податки і збори (обов‘язкові платежі). Вичерпний перелік загальнодержавних податків і зборів (обов‘язкових платежів) визначено статтю 14 Закону, місцевих податків і зборів (обов‘язкових платежів) - статтю 15 Закону. Порядок обчислення та граничні розміри місцевих податків і зборів (обов‘язкових платежів) встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від “Про місцеві податки збори”.

Загальна система оподаткування в Україні визначається Законом України "Про систему оподаткування", в якому дано перелік податків, зборів, внесків, обов’язкових платежів (далі податки). Розмір, порядок обчислення та сплати податків встановлюється окремими нормативно-правовими актам.

Спрощена система оподаткування організаціями та індивідуальними підприємцями застосовується поряд з іншими режимами оподаткування, передбаченими законодавством Російської Федерації про податки і збори.

Перехід до спрощеної системи оподаткування або повернення до інших режимами оподаткування здійснюється організаціями та індивідуальними підприємцями добровільно в порядку, передбаченому цим розділом.

 

 

25. Місцеві податки і збори є невід’ємною частиною податкової системи держави. Тому особливу увагу при здійсненні податкової реформи приділяють правовому регулюванню місцевого оподаткування, що є одним з основних фінансових джерел формування бюджетів місцевого самоврядування.
Існування місцевих податків і зборів відповідає в першу чергу інтересам територіальних громад, від імені яких діють органи місцевого самоврядування, оскільки такі платежі є виключно їх фінансовою базою. Виходячи з цього, метою введення місцевих податків і зборів є забезпечення місцевих органів влади коштами, необхідними для здійснення їх завдань і функцій, що перебувають у їх самостійному розпорядженні і концентруються у відповідних бюджетах.
Доходи органів місцевого самоврядування (місцевих бюджетів) складаються з таких видів.
1. Податки і збори, сформовані й закріплені на державному рівні:
а) податки, встановлення і справляння яких здійснюється виключно на державному рівні, а кошти яких цілком надходять до місцевих бюджетів (податок на землю, прибутковий
податок);
б) податки, сформовані як відрахування від загальнодержавних податків (частка ПДВ, частка податку на прибуток, частина акцизного збору), і які регулюються також тільки на державному рівні.
2. Податки і збори, що закріплюються на державному рівні, а сформовані на місцях органами самоврядування — власне місцеві податки і збори (ринковий збір, податок на рекламу, готельний збір, тощо).
3. Місцеві неподаткові доходи, що також поповнюють доходи місцевих бюджетів і відображають фіскальну функцію (пені, ліцензійні збори).
Правове регулювання місцевих податків і зборів має певну специфіку, оскільки здійснюється на двох рівнях: на загальнодержавному і місцевому. По-перше, держава визначає вичерпний перелік таких обов’язкових платежів, коло платників, об’єкти оподаткування, граничні розміри ставок, тобто встановлює основи їх справляння, надаючи повноваження органам місцевого самоврядування на введення таких податків і зборів на відповідній території. По-друге, місцеві органи влади, реалізуючи надані державою повноваження, встановлюють і детально регламентують механізми справляння окремо кожного з податків і зборів, а також уводять їх у дію. Таке положення забезпечує захист місцевих бюджетів від необґрунтованого і безмежного тиску згори (держави). Таким чином, місцеві податки і збори — це обов’язкові платежі, що установлюються державою, регламентуються і справляються органами місцевого самоврядування і надходять до місцевих бюджетів.

26. Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві

Відповідно до Податкового кодексу України Київська міська рада вирішила:
Встановити в м. Києві місцеві податки і збори:
- на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- туристичний збір;
- за місце для паркування транспортних засобів в м. Києві;
- за провадження деяких видів підприємницької діяльності.
2. Затвердити:
- положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (додаток 1);
- положення про туристичний збір (додаток 2);
- положення про збір за місце для паркування транспортних засобів у м. Києві (додаток 3);
- положення про збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (додаток 4).
3. Це рішення набирає чинності з 1 січня 2012 року.
4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.

27.