Податок як основне доходне джерело наповнення публічних фондів коштів держави

Податок як основне доходне джерело наповнення публічних фондів коштів держави

Найдавнішим джерелом державних доходів були домени, або державне майно, землі, ліси. Спочатку вони належали до власності монарха, доходи якого служили й доходами держави. Це були приватно – правові, а не публічно – правові доходи.

Іншим джерелом державних доходів виступали регалії – дохідні прерогативи казни, певні галузі виробництва, види діяльності, що приймалися у виключне користування казни і виключалися з суспільного обороту, із сфери діяльності населення: - безхазяйна регалія (вітер, вода, надра); - митна регалія (за проїзд); - судова регалія (судові штрафи, доходи від конфіскації); - монетарна регалія (право чеканити монету). Регалії стали перехідним ступенем до податків.

Поняття податок першим розкрив А. Сміт у роботі «Про багатства народів» - 1770р. За його словами «податок»- це тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати.

Поняття та функції податкових періодів

Податковий період — період часу, за який відбувається сплата податку. Податковим періодом визнається встановлений Податковим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Податковий період може складатися з кількох звітних періодів.

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених Податковим Кодексом, коли контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку.

Види податкового періоду -

- календарний рік;

- календарний квартал;

- календарний місяць;

- календарний день.

Податковим періодом є період (календарний рік тощо), протягом і по закінченні якого визначається податкова база й обчислюється сума податку, що підлягає сплаті платником податків. Податковим періодом є термін, протягом якого формується податкова база. Податковий період слід відрізняти від звітного періоду. Із самого початку податковий період не пов’язується з періодом формування об’єкта оподаткування. На підставі категорії податкового періоду й особливостей його застосування забезпечується періодичне надходження податків у бюджети за підсумками фактичної діяльності платника в податковому періоді.

 

Податковий період встановлюється для кожного податку окремо відповідним законодавчим актом, що закріплює певний податок. Він може дорівнювати календарному року чи становити інший термін, відповідно до характеру й особливостей конкретного податку.

 

Найчастіше податковий період збігається зі звітним. Але в деяких випадках їх слід розмежовувати. Підставою для цього є збіг чи розбіжність обов’язку зі сплати податку й обов’язку звітності зі сплати цього податку.

 

Історичні періоди розвитку систем податків у світі, законодавче закріплення

 

 

Співвідношення та відмінність понять:податок,мито,збір.

Природно, у податку, мита, збору є загальні риси. До них належать: Обов'язковість сплати податків і зборів у відповідні бюджети і фонди. Чітке надходження їх у бюджети і фонди, за якими вони закріплені. Вилучення їх на основі законодавчо закріпленої форми і порядку надходження. Примусовий характер вилучення. Здійснення контролю єдиними податковими органами. Безеквівалентний характер платежів.

Види податкового періоду

Податковим періодом може бути: календарний рік; - календарний квартал; календарний місяць; календарний день.

50, 51

Співвідношення податкового права з іншими галузями права.

Особливості, своєрідність і зміст податкового права найповніше розкриваються при співставленні й розмежуванні його від інших галузей права.

Податкові правовідносини, що передбачають обов’язковим суб’єктом державу, пов’язано з багатьма сторонами її функціонування.

Конституційне право, що має базове значення для всіх правових галузей та інститутів, відіграє таку ж роль і щодо податкового права. Відома Вам ст. 67 КУ містить положення, відповідно до якого громадянин зобов’язаний платити встановлені податки і збори. Ця ж стаття виконує охоронні функції і захищає інтереси всіх платників, оскільки містить положення, що забороняє необґрунтоване збільшення податкового тягаря шляхом надання податковим нормам зворотності.

Взаємодія податкового права з адміністративним виявляється у встановленні відповідальності за порушення податкового законодавства. Охоронну функцію податкового права обумовлено тим, що адмінвідповідальність забезпечує виконання платниками податків їх обов’язків. Наприклад: відповідальність за порушення податкового законодавства містить разом з фінансовими й систему адмінсанкцій.

Тісно пов’язане податкове право з цивільним. Такі категорії цивільного права, як доход, майно, споживання, видатки використовуються у податковому. Цивільне регулює відносини, реалізація яких передбачає досягнення певних господарських результатів після чого вступає в дію податкове право, яке визначає розміри й порядок сплати податків, зборів і т.і.

Низка комплексних категорій притаманна податковому й трудовому праву. Наприклад, особливості оподаткування пенсії або ж специфічна дія механізму відрахувань у державний Пенсійний фонд.

Тісно пов’язане податкове право з карним правом. Кваліфікація деяких злочинів неможлива без застосування категорій податкового права і його норм.

Досить активно застосовуються нормативні акти міжнародного права, що регулюють податкову діяльність (договори про усунення подвійного оподаткування).

 

52.

До Загальної частини віднесено норми, які визначають характер інституту податкового права, зміст податкової системи, податку, елементи правового механізму податку, підстави відповідальності за порушення податкового законодавства, усунення подвійного оподаткування тощо.

Особлива частина податкового права містить систему інститутів, які деталізують податкову систему в цілому та визначають конкретні механізми окремих податків і зборів. Саме Особлива частина й охоплює правові механізми елементів податкової системи.

Джерела податкового права.

Термін «законодавство» охоплює закони України; чинні міжнародні договори України, згоду на обов’язковість яких дала ВРУ; постанови ВРУ; укази Президента України; декрети і постанови КМУ, прийняті в рамках їх повноважень і відповідно до Конституції України та законів України.

«Загальні податкові закони» - законодавчі акти, які містять положення, що регулюють податкову систему в цілому, її основи, головні характеристики податкових важелів. В них не деталізується конкретні види податків.

«Спеціальні податкові закони» - законодавчі акти, що регулюють окремі групи чи види податків. До них належать закони, що містять характеристику окремого виду податку, детальний механізм його обчислення та сплати [ст. 1 ПКУ].

Джерелами податкового права є форма вираження правотворчої діяльності держави з приводу прийняття компетентними державними органами нормативних актів, що встановлюють норми податкового права.

Джерело податкового права має встановлювати правило поведінки суб’єкта, має бути виданим компетентним органом, мати чітку відповідність матеріальної і процесуальної сторони функціонування податкового механізму.

Джерела податкового права можна поділити за кількома принципами:

І. За владно – територіальною ознакою:

- загальнодержавні нормативні акти;

- республіканські (АРК);

- місцеві.

ІІ. За характером правових норм:

- нормативні – містять правові норми загального характеру, прийняті компетентними органами у встановленому порядку.

- не нормативні – не містять правових норм загального характеру (інституції).

ІІІ. За особливостями правового регулювання і характером встановлення:

- звичай;

- прецедент;

- міжнародні договори (конвенції, угоди);

- правова доктрина;

- нормативний правовий акт – найважливіше, а й іноді єдине джерело податкового права.

 

 

53. Міжнародний договір є найважливішим джерелом міжнародного податкового права.

Податковий договір (угода) має подвійну природу, з одного боку, він регулюється міжнародним правом. З іншого – після його інкорпорації в національне податкове право стає елементом внутрішньо – державного податкового законодавства.

За юридичною силою міжнародні податкові угоди бувають двох видів:

- мають більшу юридичну силу порівняно з Національними податковими законами (Україна, Росія);

- мають рівну юридичну силу (США, Англія).

Застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 статті 103 ПКУ.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 статті 103 ПКУ, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

У разі потреби особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутися до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення центральним органом державної податкової служби запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір України, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.

 

54. Міжнародний договір є найважливішим джерелом міжнародного податкового права. Податкова угода (у цій праці ми не зупиняємося на різниці між договором, угодою, конвенцією), як зазначає С. Г. Пепеляєв, має подвійну природу. Дійсно, з одного боку, вона регулюється міжнародним правом, з іншого — після її інкорпорації в національне податкове право стає елементом внутрішньодержавного податкового законодавства.

За юридичною силою міжнародні податкові угоди бувають двох видів.

— які мають більшу юридичну силу порівняно з національними податковими законами. Наприклад, в Україні, Російській Федерації, де міжнародні договори мають більшу юридичну силу, ніж національні закони, незалежно від того — ранішечи пізніше їх було прийнято (ст. 19 Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР).

— які мають рівну юридичну силу (США, Великобританія). Така ситуація породжує багато суперечностей, в основі яких лежить зіткнення окремих положень рівних за силою національних і міжнародних норм, хоча після затвердження міжнародний договір стає актом, рівним національному, і за особливостями використання мало чим відрізняється від знов прийнятого національного закону.

Міжнародні угоди, що регулюють податкові відносини, можна об´єднати в три групи.

1. Умовно податкові — угоди, в яких питання оподаткування регулюються поряд з іншими, які не входять до предмету податкового чи фінансового права.

2. Загальноподаткові — угоди, присвячені загальним, основним проблемам оподаткування між договірними країнами (угоди про усунення подвійного оподаткування).

3. Обмежено-податкові — угоди, що обумовлюють застосування механізму оподаткування щодо конкретного виду податку, платника чи об´єкта оподаткування.

Завдання податкових угод (усунення подвійного оподаткування і механізм цього процесу, захист національного платника, доступ договірних сторін до необхідної інформації) реалізуються при розгляді чотирьох груп проблем:

а) сфери застосування договору;

б) закріплення конкретних видів податків за державами;

в) усунення подвійного оподаткування і механізму, що йогозабезпечує;

г) поведінка договірних сторін.

Загальна податкова угода про усунення подвійного оподаткування доходів і капіталу (майна) звичайно складається з трьох частин: у першій встановлюється сфера дії угоди, у другий визначаються податкові режими, у третій передбачаються методи і порядок виконання угоди.

Перша частина складається, як правило, з двох статей, що визначають коло осіб, охоплюваних угодою, і податки, про які йдеться в угоді.

До другої частини включено статті, що регулюють межі юрисдикції кожної країни з обкладання конкретних видів доходів і капіталу (майна). Ці статті можна умовно поділити на три групи: статті, що стосуються доходів від «активної» діяльності (тобто пов´язаної з присутністю на території іншої держави); статті, що регулюють режим обкладання «пасивних» доходів; статті про оподаткування капіталу (майна). Крім того, сюди ж включено статті, що дають визначення деяких термінів, що вживаються в угоді.

У третій частині згруповано статті, які визначають порядок відносин і співробітництва між компетентними органами з виконання угоди, а також дуже важливі статті про погоджений між сторонами метод усунення подвійного оподаткування і статті про вступ у силу і припиненні дії угоди.

 

 

55. їх філіями, відділеннями за кордоном

відповідно до законодавства іноземних держав, Мінімізувати подвійне оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності можна за умови документального підтвердження сплати податків за кордоном. За таких умов між країною-резидентом і країною-партнером має бути узгоджений закон про уникнення подвійного оподаткування.

Проте одностороннє звільнення від оподаткування з боку однієї країни буде безрезультатним, якщо країна, компанії якої діють поза її межами, не усуне подвійного оподаткування при ввозі прибутків цих компаній на батьківщину, адже в такому випадку втрачаються переваги від ведення бізнесу за кордоном.

Подвійне оподатковування не обов'язково означає буквальне використання однакових податкових важелів, але можливо й при частковому накладенні одного об'єкта на іншій, причому може відбуватися це як у рамках однієї держави, так і при дії різних податкових систем. Важливо відзначити, що подвійне оподатковування стосується протиріч, що складаються в однотипних податкових механізмах (наприклад, у системі прямих або в рамках непрямих податків), але не при накладенні об'єктів різних по типі податків (прямих і непрямих).

Усунення подвійного оподаткування:

1. Сума доходу або прибутку, одержана юридичними особами, їх філіями, відділеннями за кордоном, включається до загальної суми доходу (прибутку), що підлягає оподаткуванню в Україні, і враховується при визначенні розміру податку.

Суми податку на доход (прибуток), одержані за межами території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, сплачені юридичними особами, зараховуються під час сплати ними податку з доходів (прибутку) в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум не може перевищувати суми податку з доходів (прибутку), що підлягає сплаті в Україні, стосовно доходу (прибутку), одержаного за кордоном.

2. Доходи, одержані за межами України фізичними особами з постійним місцем проживання в Україні, включаються до складу сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні.

Суми податку з доходів фізичних осіб, сплачені за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав громадянами з постійним місцем проживання в Україні, зараховуються під час сплати ними податку з доходів фізичних осіб в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум податку з доходів, сплачених за межами України, не може перевищувати суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті цими особами в Україні.

3. Суми податку на нерухоме майно (нерухомість), сплачені за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав фізичними особами, які постійно проживають в Україні, за об'єкти, що знаходяться за її межами, зараховуються під час сплати ними податку на об'єкти в Україні. При цьому розмір зарахованих сум податку, сплачених за межами України, не може перевищувати суми, що підлягає сплаті цими особами в Україні.

4. Зарахування сплачених за межами України сум податків, зазначених у частинах першій - третій, провадиться за умови письмового підтвердження податкового органу відповідної іноземної держави щодо факту сплати податку та наявності міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та запобігання ухиленням від сплати податку[11].

56. Джерело податкового права має встановлювати певні правила поведінки, які виключають його індивідуалізацію щодо окремого суб'єкта; має бути виданим компетентним органом(в основному органами державної влади); мати чітку відповідність матеріальної і процесуальної сторін функціонування податкового механізму.

Отже, джерелами податкового права є форма вираження правотворчої діяльності держави з приводу прийняття компетентними державними органами нормативних актів, що встановлюють норми податкового права.

Джерела податкового права можна поділити за кількома принципами.

I. За владно-територіальною ознакою (в основному це стосується видів нормативних актів):

1)загальнодержавні нормативні акти;

2)республіканські (Автономна Республіка Крим);

3)місцеві нормативні акти.

II. За характером правових норм:

1)нормативні — акти, що містять правові норми загального характеру, прийняті компетентними органами у встановленому порядку;

2)ненормативні — акти, що не містять правових норм загального характеру.

III. За особливостями правового регулювання і характером встановлення:

1.Звичай, який санкціонують компетентні органи у встановленому порядку. Найчастіше йдеться про звичай, на який є посилання в законі. Звичаєм, як правило, регулюються процесуальні сторони функціонування податкових актів, межі компетенції державних органів у сфері оподаткування.

2.Прецедент дістав широкого поширення в правових системах англосаксонського типу, особливо за наявності пробілу в законодавстві. Специфіка в цьому разі полягає в тому, що право-застосовний орган фактично є нормо творчої структурою. Багато процесуальних норм народилися в ході судових слухань з податкових справ. Наприклад, розгляд податкових правопорушень в американському суді ускладнювався посиланнями на п'яту поправку до Конституції США, що надавала право відмовитися від дачі показань, бо це могло призвести до «самозвинувачення». Верховний Суд США, наділений повноваженнями конституційного контролю, відмовив підозрюваним у можливості використовувати п'яту поправку до Конституції уразі розгляду справ з податкових правопорушень.

Подібні ситуації приводять до необхідності систематизації найважливіших судових рішень. У США судову нормо-творчість здійснюють Верховний Суд, апеляційні суди, претензійний суд, федеральні окружні суди і податковий суд США.

3. Міжнародні договори (конвенції, угоди) важливого значення набувають при врегулюванні подвійного оподаткування, інших питань оподаткування. Застосування цього джерела податкового права не завжди однозначне. Міжнародні договори наділені різною юридичною чинністю. Якщо в Україні вони мають перевагу над законами, прийнятими Верховною Радою, то в США їх дія рівнозначна законам, і до системи законодавства міжнародні договори включаються нарівні з законами США. Це зумовлює проблеми як забезпечення правового регулювання таких норм, так і системи гарантій їх забезпечення.

4. Правова доктрина притаманна для мусульманських країн, де вона як одне з важливих джерел шаріату заповнює прогалини законодавства відповідно до приписів мусульманської доктрини.

5. Нормативний правовий акт — найважливіше, а іноді єдине джерело податкового права. У деяких випадках інші джерела розглядають як похідні від нормативного акту.

57. Податковий кодекс України зокрема визначає:

§ вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування,

§ платників податків та зборів, їх права та обов'язки,

§ компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю,

§ відповідальність за порушення податкового законодавства

Податковий кодекс України має реєстраційний № 2755-VІ від 2 грудня 2010 року.

Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011, однак деякі статті наберуть чинності пізніше, аж до 1 січня 2015 року.

Кодекс опублікований у газеті «Голос України» вiд 04.12.2010 — № 229, (№ 229—230)

[ред.]Структура кодексу

§ Розділ I. Загальні положення

§ Розділ II. Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)

§ Розділ III. Податок на прибуток підприємств

§ Розділ IV. Податок на доходи фізичних осіб

§ Розділ V. Податок на додану вартість

§ Розділ VI. Акцизний податок

§ Розділ VII. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу

§ Розділ VIII. Екологічний податок

§ Розділ IX. Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України

§ Розділ X. Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні

§ Розділ XI. Плата за користування надрами

§ Розділ XII. Місцеві податки і збори

§ Розділ XIII. Плата за землю

§ Розділ XIV. Спеціальні податкові режими

§ Розділ XV. Збір за користування радіочастотним ресурсом України

§ Розділ XVI. Збір за спеціальне використання води

§ Розділ XVII. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів

§ Розділ XVIII. Особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл продукції

§ Розділ XIX. Прикінцеві положення

§ Розділ XX. Перехідні положення

 

 

58. Податкове законодавство України є одним із самих складних в правовій системі України. При цьому, спостерігається тенденція щодо його нестабільності. Проте, як показує практика його правозастосування, зміни, що вносяться до законів України з питань оподаткування, досить часто спричиняють нові проблеми.

Прикладом законодавчої колізії є ситуація, яка виникла щодо податкових пільг інвалідам війни. Відповідно до пункту 23 частини першої статті 23 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги, як звільнення від сплати податків, зборів і мита всіх видів та земельного податку [4]. При цьому, згідно з частиною третьою статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування [5]. Так, статтею 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", встановлено податкові соціальні пільги для учасників бойових дій під час Другої світової війни або осіб, які у той час працювали в тилу, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме, лише зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу на суму, що дорівнює 200 відсоткам суми мінімальної заробітної плати. Пунктом 18 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" передбачено, що від сплати державного мита звільняються інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи. Згідно з частиною другою статті 12 Закон України "Про плату за землю" не справляється плата за земельні ділянки, в межах граничних норм, встановлених Земельним кодексом України, інвалідів I і II груп. Надання ж податкових пільг інвалідам війни та прирівняних до них особам в частині звільнення від сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на додану вартість з підакцизних товарів, що ввозяться (переміщуються) на митну територію України скасовано. Також, не передбачено пільг вказаній категорії платників податків, зборів (обов’язкових платежів), які є суб’єктами малого підприємництва та перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності відповідно до норм Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" [6]. Декретом Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори", крім пільг щодо сплати курортного збору, не передбачено податкових пільг інвалідам війни та прирівняних до них особам [7]. Внаслідок цієї законодавчої колізії багато соціально незахищених громадян не можуть скористатися своїми правами.

 

 

59. 5.1. Поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

5.2. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

5.3. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

 

60. 2.1. Податкові роз'яснення надаються Державною податковою
адміністрацією України, державними податковими адміністраціями в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі,
державними податковими інспекціями в районах, містах (крім міст
Києва та Севастополя), районах у містах, у тому числі
спеціалізованими державними податковими інспекціями з роботи з
великими платниками податків.

2.2. Узагальнюючі податкові роз'яснення мають пріоритет над
податковими роз'ясненнями, наданими податковими та іншими
контролюючими органами всіх рівнів.

 

2.3. Податкові роз'яснення, надані Державною податковою
адміністрацією України, мають пріоритет над податковими
роз'ясненнями, наданими державними податковими адміністраціями в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі,
державними податковими інспекціями, а також іншими контролюючими
органами всіх рівнів.

 

2.4. Податкові роз'яснення, надані державними податковими
адміністраціями в Автономній Республіці Крим, областях, містах
Києві та Севастополі, мають пріоритет над податковими
роз'ясненнями, наданими підпорядкованими державними податковими
інспекціями.

 

2.5. Узагальнюючі податкові роз'яснення та податкові
роз'яснення, що надані податковими органами, мають пріоритет над
роз'ясненнями окремих положень податкового законодавства, наданими
державними органами, не віднесеними статтею 2

 

 

податок як основне доходне джерело наповнення публічних фондів коштів держави

Найдавнішим джерелом державних доходів були домени, або державне майно, землі, ліси. Спочатку вони належали до власності монарха, доходи якого служили й доходами держави. Це були приватно – правові, а не публічно – правові доходи.

Іншим джерелом державних доходів виступали регалії – дохідні прерогативи казни, певні галузі виробництва, види діяльності, що приймалися у виключне користування казни і виключалися з суспільного обороту, із сфери діяльності населення: - безхазяйна регалія (вітер, вода, надра); - митна регалія (за проїзд); - судова регалія (судові штрафи, доходи від конфіскації); - монетарна регалія (право чеканити монету). Регалії стали перехідним ступенем до податків.

Поняття податок першим розкрив А. Сміт у роботі «Про багатства народів» - 1770р. За його словами «податок»- це тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати.