Організація роботи Вищої ради юстиції 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Організація роботи Вищої ради юстиції



Відповідно до Конституції в Україні утворюється і діє Вища рада юстиції. Вона складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох членів. До її складу входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.

До відання Вищої ради юстиції належать:

• внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

• прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

• здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів;

• розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Порядок діяльності Вищої ради юстиції закріплюється і регулюється Законом України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 р. та регламентом Вищої ради юстиції. Закон визначає, що Вища рада юстиції - це колегіальний, незалежний конституційний орган, що відповідає за:

а) 4іормувапня високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі;

б) прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Строк повноважень членів Вищої ради юстиції, крім тих, хто входить до її складу за посадою, становить шість років. Вона є юридичною особою. Видатки на її утримання визначаються окремо у Державному бюджеті України.

Структурно Вища рада юстиції складається з Голови, заступника, секретарів секцій і членів. Для попереднього вивчення матеріалів у ній утворюються такі секції:

а) з питань підготовки подань для призначення суддів уперше та звільнення їх з посад;

б) для здійснення дисциплінарного провадження, розгляду скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності і прийняття рішення про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності.

Голова, заступник Голови, секретарі її секцій працюють на постійній основі.

Керує Вищою радою юстиції її Голова. Він обирається з членів Вищої ради юстиції на три роки, без права переобрання, на першому її засіданні таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів з будь-якою кількістю кандидатур, запропонованих членами Вищої ради юстиції, крім тих, які входять до її складу за посадою. Перше засідання Вищої ради юстиції відкриває і веде Голова Верховного Суду України до обрання Голови Вищої ради юстиції, а у разі його відсутності - Міністр юстиції України. Обраним на посаду Голови вважається кандидат, за якого проголосувало більше половини від конституційного складу Вищої ради юстиції.

Голова Вищої ради юстиції представляє її у відносинах з іншими органами та організаціями та має інші повноваження, а саме:

• організовує її роботу та головує на її засіданнях;

• координує роботу секцій і членів Вищої ради юстиції;

• призначає її засідання;

• надсилає подання про призначення суддів Президентові України і про звільнення їх з посади;

• здійснює загальне керівництво апаратом Вищої ради юстиції;

• розпоряджається бюджетними асигнуваннями, які виділено на утримання і забезпечення її діяльності;

• здійснює інші повноваження, передбачені законами і її регламентом.

Заступник Голови Вищої ради юстиції обирається у такому самому порядку, що й Голова, для виконання обов'язків Голови у разі його відсутності та забезпечення підготовки справ до розгляду, здійснення інших повноважень, передбачених законом і регламентом Вищої ради юстиції.

Новоутворена Вища рада юстиції на першому своєму засіданні приймає рішення про утворення секцій та про їх персональний склад. Організацію роботи секції здійснює її секретар, який обирається відкритим голосуванням з кандидатур, запропонованих членами Вищої ради юстиції, крім тих, які входять до неї за посадою. Секція приймає висновки у межах її компетенції та подає їх на розгляд Вищої ради юстиції.

Організаційною формою роботи Вищої ради юстиції є її засідання та засідання її секцій. Правомочним засідання є тоді, коли на ньому присутні не менш як дві третини від конституційного складу Вищої ради юстиції. Засідання проводяться відкрито. За рішенням більшості від її конституційного складу можуть проводитися закриті засідання. На засіданні ведеться протокол. Вони можуть стенографуватися чи фіксуватися іншими аудіо - і відео-технічними засобами.

Вища рада юстиції приймає такі правозастосовні акти:

а) подання про призначення суддів;

б) подання про звільнення суддів з посади;

в) рішення про порушення вимог щодо несумісності;

г) рішення про дисциплінарну відповідальність;

д) рішення за скаргою на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності;

е) рішення про звільнення члена Вищої ради юстиції у випадках, передбачених законом.

Крім актів правозастосування, Вища рада юстиції приймає деякі процедурні акти, а саме:

а) ухвали про відкриття дисциплінарного провадження;

б) ухвали про відкриття провадження щодо вимог законодавства про несумісність;

в) рішення про відмову у поданні про призначення;

г) рішення про відвід (самовідвід) члена Вищої ради юстиції;

д) інші процедурні акти, необхідні для здійснення її функцій.

Рішення, подання та інші акти приймаються більшістю від конституційного складу Вищої ради юстиції, якщо інше не передбачено законом. Вони приймаються у приміщенні, в якому можуть бути присутніми тільки члени Вищої ради юстиції і забороняється присутність інших осіб.

Засідання секції Вищої ради юстиції вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менш як три чверті від її складу. З розгляду питань секція приймає висновки. Вони приймаються більшістю її членів, які взяли участь у засіданні.

Закон передбачає певні випадки, за яких члену Вищої ради юстиції може бути заявлений відвід чи він сам повинен заявити самовідвід. До таких випадків закон відносить такі підстави:

а) якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи;

б) коли він є родичем особи, стосовно якої розглядається питання;

в) якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

Відвід може бути заявлений особою:

а) за поданням якої розглядатиметься питання;

б) стосовно якої вирішується питання;

в) що подала скаргу.

Відвід може бути заявлено у будь-який час до прийняття Вищою радою юстиції рішення. Він має бути мотивований і викладений у письмовій формі. Вища рада юстиції про відвід (самовідвід) приймає рішення більшістю її членів, які беруть участь у засіданні, таємно у кімнаті для нарад, за відсутності члена Вищої ради юстиції, питання про відвід (самовідвід) якого вирішується.

Для здійснення своїх повноважень Вища рада юстиції може витребовувати та одержувати необхідну інформацію та судові справи від судів, підприємств, установ, організацій, громадян та їх об'єднань. Судові справи, розгляд яких не закінчено, надаються її членам на їх вимогу для ознайомлення у зв'язку з виконанням доручень з перевірки конкретних справ Голови або заступника Голови Вищої ради юстиції. Член Вищої ради юстиції має право знайомитися з матеріалами, поданими на розгляд ради, брати участь у їх з'ясуванні та перевірці, заявляти клопотання, наводити свої мотиви, подавати відповідні документи.

Закон встановлює юридичну відповідальність посадових осіб за невиконання чи несвоєчасне виконання актів Вищої ради юстиції, ухилення від подання або порушення строків подання Вищій раді юстиції витребуваних документів та матеріалів.

Таким чином, чинне законодавство встановлює структуру Вищої ради юстиції, компетенцію її посадових осіб та робочих органів і види актів, які вона приймає на своїх засіданнях і на засіданнях секцій.

Далі розглянемо організацію роботи Вищої ради юстиції при вирішенні деяких питань щодо:

• формування суддівського корпусу;

• розгляду питань про звільнення суддів;

• вирішення питань про порушення вимог законодавства стосовно несумісності суддів і прокурорів;

• дисциплінарного провадження щодо суддів Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів;

• розгляду скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів та прокурорів.

Вища рада юстиції бере участь у формуванні суддівського корпусу шляхом розгляду і прийняття рішення щодо подання про призначення на посаду судді вперше. За рекомендацією кваліфікаційної комісії суддів вона вносить подання Президенту України про призначення громадянина України на посаду судді.

До такого подання додаються документи:

а) рекомендація кваліфікаційної комісії;

б) особовий листок з обліку кадрів та автобіографія кандидата на посаду судді;

в) копії дипломів про освіту, науковий ступінь чи вчене звання;

г) примірник реферату з питань правознавства, підготовлений кандидатом на посаду судді;

д) рецензія на реферат;

е) копія декларації про доходи за останній рік.

Розгляд кандидатури на посаду судді здійснюється персонально після доповіді члена Вищої ради юстиції, який діє за дорученням відповідної секції, де попередньо вивчалися матеріали щодо кандидата. Пропозиція щодо внесення подання Президентові України про призначення суддею приймається па засіданні Вищої ради юстиції відкритим голосуванням і вважається прийнятою, якщо за неї проголосувало більше половини від конституційного складу Вищої ради юстиції.

Питання про звільнення з посади суддів може розглядатися за зверненням:

а) народного депутата України;

б) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

в) відповідної кваліфікаційної комісії суддів;

г) члена Вищої ради юстиції. Не може брати участь у голосуванні при прийнятті рішення член Вищої ради юстиції, який порушив питання про звільнення з посади судді перед Вищою радою юстиції.

Закон закріплює подання про звільнення судді за:

а) загальними обставинами;

б) особливими обставинами.

Загальні обставини мають місце у разі:

а) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

б) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;

в) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

г) припинення його громадянства;

д) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

е) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Вища рада юстиції за пропозицією кваліфікаційної комісії суддів або за власною ініціативою вносить подання про звільнення суддів з посади до органу, який їх призначив або обрав. Рішення щодо пропозицій про звільнення суддів за звичайних обставин приймається на її засіданні більшістю голосів її членів, які брали участь у засіданні. У разі звернення судді з заявою про звільнення з посади за власним бажанням Вища рада юстиції вносить подання про його звільнення до органу, який його призначив або обрав, після обов'язкового попереднього з'ясування дійсного волевиявлення судді та перевірки того, чи не мав місце сторонній вплив па нього або чи не було психічного чи фізичного примусу щодо судді, який подав заяву.

Особливими обставинами закон вважає:

а) порушення суддею вимог щодо несумісності;

б) порушення суддею присяги;

в) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього.

Питання про звільнення судді за особливих обставин Вища рада юстиції розглядає після надання кваліфікаційною комісією відповідного висновку або за власною ініціативою. Запрошення судді, справа якого розглядається, є обов'язковим. Рішення щодо звільнення судді за особливих обставин приймається не менш як двома третинами голосів членів Вищої ради юстиції, що брали участь у голосуванні, а у разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього - більшістю голосів членів від конституційного складу Вищої ради юстиції.

Питання про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності їх посад із заняттям діяльністю, забороненою Конституцією та законами України, Вища рада юстиції розглядає на своєму засіданні і може прийняти такі рішення про визнання:

а) заняття суддею або прокурором іншою діяльністю, не сумісною з подальшим перебуванням на посаді судді або прокурора, і запропонувати йому у встановлений нею строк визначитися з питанням про продовження роботи па посаді судді або прокурора чи заняття іншою діяльністю і повідомити про це Вищу раду юстиції;

б) порушення суддею або прокурором вимог щодо несумісності їх посади із заняттям іншою діяльністю і надіслати подання відповідним органам про звільнення їх з посади.

Суб'єктами звернення стосовно порушення вимог законодавства щодо несумісності діяльності судді чи прокурора із займаною посадою можуть бути:

а) народний депутат України;

б) Голова Верховного Суду України;

в) голови вищих спеціалізованих судів;

г) Міністр юстиції України - щодо суддів;

д) Генеральний прокурор України - щодо прокурорів;

е) кваліфікаційні комісії суддів.

На підставі наявних у неї матеріалів Вища рада юстиції має право за власною ініціативою розглянути питання щодо несумісності.

Рішення про несумісність посади судді із заняттям іншою діяльністю приймається на засіданні більшістю голосів конституційного складу Вищої ради юстиції і є обов'язковим для негайного виконання суддею або підставою для внесення подання про звільнення судді з посади. Рішення про несумісність посади прокурора із заняттям іншою діяльністю приймається на засіданні Вищої ради юстиції більшістю голосів від конституційного складу Вищої ради юстиції і є обов'язковим для негайного виконання відповідними керівниками прокуратури, яким воно направляється.

Вища рада юстиції може притягнути до дисциплінарної відповідальності Голову, заступників Голови та суддів Верховного Суду України, Голову і заступників Голови та суддів вищих спеціалізованих судів за порушення ними присяги та Закону України "Про статус суддів" і накласти на цих суддів такі стягнення:

а) догану:

б) пониження кваліфікаційного класу.

Вона може прийняти рішення про невідповідність судді посаді, яку він обіймає, та надіслати це рішення до органу, що призначив чи обрав суддю.

Закон встановлює, що підставами для відкриття дисциплінарного провадження є подання:

а) народного депутата України;

6) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

в) члена Вищої ради юстиції за результатами перевірки повідомлень.

Провадження за дисциплінарними справами включає такі стадії:

а) перевірка даних про дисциплінарний проступок;

б) відкриття дисциплінарного провадження;

в) розгляд дисциплінарної справи;

г) прийняття рішення.

Перевірка здійснюється за дорученням Вищої ради юстиції, Голови або його заступника, одним із її членів шляхом одержання письмового пояснення від судді та інших осіб, витребування та ознайомлення з матеріалами судових справ, одержання іншої інформації від будь-яких органів, організацій, громадян чи їх об'єднань. За результатами перевірки складається довідка. У ній викладаються фактичні обставини, що їх виявлено під час перевірки, висновки і пропозиції. З довідкою і матеріалами має бути ознайомлений суддя, стосовно якого проводилася перевірка. Довідка і всі матеріали перевірки передаються до Вищої ради юстиції для вирішення питання про доцільність порушення дисциплінарного провадження.

Дисциплінарне провадження щодо Голови, його заступника чи судді Верховного Суду України, а також Голови, його заступника чи судді вищого спеціалізованого суду за наявності підстав відкривається за постановою Вищої ради юстиції у 10-денний строк з дня одержання даних про дисциплінарний проступок судді, а у разі якщо ці дані потребують перевірки, у строк, не більший десяти днів з дня закінчення перевірки.

Розгляд дисциплінарної справи здійснюється на найближчому засіданні після надходження висновку та матеріалів перевірки. Рішення приймається за відсутністю особи, щодо якої розглядається дисциплінарна справа, шляхом таємного голосування більшістю від конституційного складу Вищої ради юстиції. Воно має містити: прізвище, ім'я, по батькові та посаду судді, який притягається до дисциплінарної відповідальності, обставини дисциплінарного проступку, пояснення судді та відомості, що характеризують його особу, мотиви прийнятого рішення з посиланням на докази, вид дисциплінарного стягнення, застосованого до судді, або підстави закриття справи, а також порядок і строк оскарження рішення. При притягненні до дисциплінарної відповідальності і покладанні стягнення слід враховувати характер проступку, його наслідки, особу судді, ступінь його вини та інші обставини, що впливають на відповідальність. Вища рада юстиції, вирішуючи питання про дисциплінарну відповідальність судді, повинна вислухати його пояснення. Слухання справи щодо судді за його відсутності допускається лише у разі нез'явлення його на засідання без поважних причин. Строки застосування дисциплінарного стягнення не повинні перевищувати шести місяців після виявлення проступку. До цього строку не зараховують час тимчасової непрацездатності судді або перебування його у відпустці. Всього строк притягнення до дисциплінарної відповідальності не повинен перевищувати одного року з дня вчинення проступку.

Дисциплінарне стягнення погашається, якщо суддю протягом року з дня накладення на нього дисциплінарного стягнення не буде піддано новому дисциплінарному стягненню. У цьому разі він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення може бути достроково знято Вищою радою юстиції за заявою судді, на якого накладено дисциплінарне стягнення, але не раніше шести місяців з дня накладення стягнення.

Законом покладаються на Вищу раду юстиції повноваження з розгляду скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів спеціалізованих, апеляційних та місцевих судів та прокурорів. Розгляд таких скарг здійснюється нею не пізніше одного місяця з дня їх надходження, а у разі додаткової перевірки обставин та матеріалів справи - не пізніше трьох місяців з дня надходження скарги. Скарга може бути подана до Вищої ради юстиції не пізніше одного місяця з наступного дня після вручення судді такого рішення. Строк для подачі скарги може бути подовжений Вищою радою юстиції, якщо вона визнає, що місячний строк був порушений з поважних причин.

За доповіддю члена дисциплінарної секції Вищої ради юстиції вона розглядає скарги суддів на рішення кваліфікаційних комісій про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності і за наслідками розгляду приймає рішення в якому може:

а) задовольнити скаргу судді, скасувати рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності і закрити дисциплінарне провадження;

б) задовольнити скаргу повністю чи частково і змінити рішення відповідної кваліфікаційної комісії;

в) залишити скаргу без задоволення, а рішення відповідної кваліфікаційної комісії - без зміни.

Вирішуючи питання про дисциплінарну відповідальність судді. Вища рада юстиції повинна вислухати його пояснення. Розгляд дисциплінарної справи щодо судді за його відсутності допускається лише у разі нез'явлення його на засідання без поважних причин.

Розгляд скарг на рішення про притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності здійснюється на засіданні Вищої ради юстиції. Вона керується доповіддю свого члена та постановляє рішення. Скарга приймається до розгляду не пізніше одного місяця після дня вручення прокуророві наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Вища рада юстиції може подовжити строк для подачі скарги, якщо визнає, що місячний строк був пропущений з поважних причин.

Розглянувши скаргу, вона може:

а) задовольнити скаргу прокурора, скасувавши наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження;

б) задовольнити скаргу повністю чи частково і змінити наказ органу, що наклав дисциплінарне стягнення;

в) залишити скаргу без задоволення, а наказ - без зміни.

Вирішуючи справу, Вища рада юстиції повинна вислухати пояснення прокурора. Розгляд дисциплінарної справи щодо прокурора за його відсутності допускається лише у разі нез'явлення його на засідання без поважних причин.

Забезпечує діяльність Вищої ради юстиції її апарат (секретаріат). На нього покладаються обов'язки здійснювати організаційне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення її діяльності. Положення про секретаріат, його структуру і штат затверджує Вища рада юстиції. Керівник та інші посадові особи секретаріату є державними службовцями.

Офіційні матеріали Вищої ради юстиції публікуються у "Бюлетені Верховного Суду України", у термінових випадках - у газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр".

Питання добору, розстановки, підготовки та виховання кадрів суддівського корпусу вищих, апеляційних та місцевих судів вирішують кваліфікаційні комісії. Порядок їх діяльності регулюється Законом України "Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України" від 2 лютого 1994 р. В Україні створюються кваліфікаційні комісії суддів:

а) загальних судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; б) арбітражних судів;

в) військових судів та Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Строк повноважень кваліфікаційних комісій суддів становить п'ять років з дня їх обрання.

Завданням кваліфікаційних комісій суддів є забезпечення формування суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя па професійній основі, а також визначення рівня професійної підготовленості суддів та розгляд питань їх дисциплінарної відповідальності.

Отже, удосконалення організації роботи Вищої ради юстиції та кваліфікаційних комісій, удосконалення законів та підзаконних нормативно-правових актів про їх діяльність та узагальнення і використання їх практики сприятиме поліпшенню якості суддівського корпусу та здійснення правосуддя в Україні.

6. Правові основи діяльності прокуратури

 

Повноваження прокурорів, організація, засади та порядок

діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим

Законом, іншими законодавчими актами.

Органи прокуратури у встановленому порядку в межах своєї

компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних

норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних

договорів.

Функції прокуратури

 

Прокуратура України становить єдину систему, на яку

відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються

такі функції:

 

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

 

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у

випадках, визначених законом;

 

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять

оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

 

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень

у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів

примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи

громадян.

 

На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не

передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) і цим Законом.

{ Стаття 5 в редакції Закону N 2663-III (2663-14) від

12.07.2001 }

 

Стаття 6. Принципи організації і діяльності прокуратури

 

Органи прокуратури України:

1) становлять єдину централізовану систему, яку очолює

Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих

прокурорів вищестоящим;

2) здійснюють свої повноваження на підставі додержання

Конституції України (254к/96-ВР) та чинних на території

республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної

влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх

органів;

3) захищають у межах своєї компетенції права і свободи

громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від

національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення

до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану

та інших ознак;

4) вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б

вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у

встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які

допустили ці порушення;

5) діють гласно, інформують державні органи влади,

громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.

Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких

політичних партій чи рухів.

1. Поняття та система органів внутрішніх справ України.

Органи внутрішніх справ – це правозахисні органи державної виконавчої влади, які приймають участь у здійсненні внутрішніх та зовнішніх функцій держави, спрямованих на забезпечення законності та правопорядку, захист від протиправних посягань життя, здоров’я, прав та свобод громадян, власності, природного середовища, інтересів суспільства та держави.

 

Основні завдання органів внутрішніх справ:

1. Забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод та законних інтересів.

 

2. Реалізація державної політики боротьби із злочинністю. З цією метою здійснюються профілактичні та оперативно – розшукові заходи щодо запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів.

3. Профілактика правопорушень. МВС та його підрозділи на місцях вносять до центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ та організацій подання про необхідність усунення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, організовують серед населення роз’яснювальну роботу з питань охорони громадського порядку й боротьби із злочинністю.

 

4. Охорона та забезпечення громадського порядку. Органи внутрішніх справ мають відповідні повноваження у сфері забезпечення охорони правопорядку на вулицях, майданах, у парках, скверах та інших громадських місцях; у сфері здійснення контролю за виконання правил перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства.

5. Виявлення та розслідування злочинів.

 

6. Охорона прав та законних інтересів громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

Дуже часто органи внутрішніх справ взаємодіють з іншими органами державної влади (прокуратурою, судами, органами Міністерства оборони України, СБУ) і надають їм сприяння у здійсненні їх завдань.

 

Система органів внутрішніх справ України.

Органи внутрішніх справ здійснюють свою діяльність одночасно на трьох рівнях: центральному, регіональному та місцевому

 

Міністерство внутрішніх справ України – центральний орган управління. Основні завдання МВД України закріплені Положенням про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженим розпорядженням Президента України від 7 жовтня 1992 року за № 157/92- рп. Цей орган керується міністром, який назначається на посаду згідно з Конституцією України.

До регіональних органів внутрішніх справ належать головні управління, управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, городах Києві та Севастополі, управління, відділи МВД України на транспорті.

 

Місцеві органи внутрішніх справ – це міські, районні управління, підрозділи міліції на місцях. Їм належить провідна роль у охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю, оскільки безпосередньо вони своїми силами й засобами забезпечують порядок у громадських місцях, запобігають правопорушенням і припиняють їх.

Структура міських і районних відділів внутрішніх справ відповідає їхнім основним функціям. Її визначено штатними розписами, в яких дається найменування посад, чисельність і посадові оклади. Міністерство внутрішніх справ в межах штатної чисельності та фонду заробітної плати затверджує штати відповідних органів внутрішніх справ.

 

Керують міськими, районними відділами начальники, яких призначають на посаду наказом начальника УВС (ГУВС) за узгодженням з МВС України.

До складу відділів (управлінь) місцевих органів внутрішніх справ входять: штаб, відділ карного розшуку, відділ служби по боротьбі з економічною злочинністю, слідчій підрозділ, підрозділ державної автомобільної інспекції, паспортна служба, інспекція виправних робіт, служба дільничних інспекторів міліції.

 

Указом Президента України від 22.01.2001 року на базі підрозділів дорожньо - патрульної служби Державної автомобільної інспекції України, патрульно - постової служби та служби дільничних інспекторів міліції органи місцевого самоврядування за спільним поданням місцевих державних адміністрацій і виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, погоджених з МВС України, утворюють місцеву міліцію, підрозділи якої входять до складу управлінь (відділів) внутрішніх справ. Але ще не достатньо вирішені питання, пов’язані із закріпленням правового статусу місцевої міліції, визначенням її місця та ролі в системі органів внутрішніх справ і правоохоронних органів в цілому, регулюванням порядку й організації її функціонування, фінансового та матеріально – технічного забезпечення.

 

2.Міліція України

2.1. Поняття та основні ознаки міліції.

 

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про міліцію” від 20.12.1990 р.,

міліція – це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права та свободи громадян, власність, інтереси суспільства та держави від протиправних посягань.

 

Ознаки міліції:

1. Міліція – це державний орган, який є частиною державного апарату та наділений державно – владними повноваженнями. Міліція виходячи з принципу розподілу влади на три гілки, відноситься до системи органів виконавчої влади.

 

2. Міліція – озброєний орган. Працівники міліції отримують зброю, яку можуть використовувати тільки в виключних випадках, для забезпечення виконання службового обов’язку по захисту інтересів держави, прав і свобод громадян, охороні правопорядку та власності від протиправних посягань. Випадки, при яких допускається застосування зброї, передбачені у ст. 15 Закону України „Про міліцію”.

3. Основна ціль діяльності міліції – захист від протиправних посягань життя, здоров’я, прав та свобод громадян, власності, інтересів держави та суспільства.

 

2.2. Основні засади діяльності міліції.

 

Засади діяльності міліції – це основні ідеї, положення, закріплені у Конституції та законах України, на яких базується устрій, порядок функціонування та повноваження органів міліції.

Згідно зі ст. 3 Закону України „Про міліцію” до основних засад, на яких базується діяльність міліції, належать:

 

1. Законність.

2. Гуманізм та повага то особи.

 

3. Соціальна справедливість.

4. Взаємодія міліції з трудовими колективами, громадськими організаціями та громадянами.

 

5. Гласності.

6. Невтручання в діяльність міліції зі сторони політичних партій, рухів та інших громадських об’єднань.

 

2.3. Структура міліції.

 

Міліція, як і інші державні органи, має свою чітко визначену законом структуру. Згідно зі спеціалізацією в структурі міліції існують наступні підрозділи:

Кримінальна міліція.

 

Згідно з Положенням про кримінальну міліцію України, її діяльність будується за принципом спеціалізації, відповідно до особливостей кримінальних проявів у кожній окремій сфері народного господарства або специфіки суспільних відносин. На кримінальну міліцію покладено такі завдання:

- боротьба з незаконним обігом наркотичних засобів;

 

- розкриття тяжких злочинів, вчинених із застосуванням зброї, боєприпасів, вибухових і радіоактивних речовин, злочинів, пов’язаних з викраденням і угоном автотранспортних засобів;

- викриття економічних злочинів, зокрема в кредитно – фінансовій і банківській системах, у сфері приватизації та зовнішньоекономічній сфері, торгівлі, паливно – енергетичному комплексі;

 

- виявлення та викриття дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію.

Правоохоронна діяльність кримінальної міліції має конфіденційний характер. Певні відомості щодо цієї діяльності віднесено до службової або державної таємниці. Це інформація про нерозкриті злочини, викрадення та вилучення зброї, автотранспорту.

 

Кримінальну міліцію очолює заступник Міністра внутрішніх справ України – начальник кримінальної міліції МВС України. Його призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Міністра внутрішніх справ.

Згідно з Типовою структурою органів внутрішніх справ і структурою центрального апарату МВС України до кримінальної міліції входять такі основні підрозділи:

 

- карного розшуку;

- служби по боротьбі з економічною злочинністю;

 

- підрозділи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків;

- служба кримінальної міліції у справах неповнолітніх.

 

Міліція громадської безпеки.

 

Основні завдання міліції громадської безпеки:

- забезпечення особистої безпеки, прав і свобод громадян;

 

- охорона і забезпечення громадського порядку й громадської безпеки;

- виявлення та розкриття злочинів, у справах яких провадження попереднього слідства не обов`язково;

 

- забезпечення безпеки дорожнього руху;

- захист власності від злочинних посягань;

 

- надання допомоги фізичним і юридичним особам у межах відповідних повноважень міліції.

 

Державна автомобільна інспекція.

Діяльність цього органу спрямована на забезпечення безпеки дорожнього руху на території нашої держави.

 

На службу ДАІ покладено виконання таких функцій:

- організація боротьби з аварійністю на автомобільному транспорті, забезпечення безпеки дорожнього руху, державний нагляд за виконанням юридичними та фізичними особами законодавчих актів, правил, стандартів, які діють на автомобільному транспорті;

 

- контролює стан і систему експлуатації транспортного парку;

- реєструє та веде облік транспортних засобів, допускає чи не допускає громадян до керування транспортними засобами, організовує систему профілактики аварійності серед населення; узагальнює й впроваджує в практику діяльності органів внутрішніх справ досягнення науки й передового досвіду з питань забезпечення дорожнього руху.

 

Крім того, ДАІ відповідає за встановлення, експлуатацію та впровадження технічних засобів і автоматизованих систем регулювання дорожнього руху; розглядає та дає висновки щодо проектів будівництва, реконструкції і ремонту автомобільних шляхів.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 126; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.230.68.214 (0.208 с.)