Закордонні органи зовнішніх зносин: види і їх загальна характеристика.

Закордонні органи зовнішніх зносин. Постійно - дійючі органи:. 1 Посольства: - представницький орган, - розміщується в місті знаходження глави держави, - діяльність посольства розповсюджується на всю територію держави. 2. консульства -функціональні органи: "Генеральні консульства - здійснює усі консулькі функції. "Консульства. "Віцеконсульства- питання надання віз, заміна паспортів. "Консульське агенство -забезпечує доставку і відправку грузів. 3. Торгові і економічні представництва - відкриваються при посольстві і керуються ними спеціалізуються по здійсненні торгово - економічних стосунків. 4. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях.

Тимчасові органи - спеціальні місії. Створюються для виконання певної функції. Місії ad hok - створюються для виконання разових функцій (вручення послання від імені одного президента президенту іншої держави).

Закордонні органи зовнішніх зносин — це органи держави, які розташо-вані поза її територією і наділені компетенцією у галузі зовнішньої політики.

Щодо закордонних державних органів зовнішніх зносин, то, вони поділяються на дві головні категорії — постійні та тимчасові.

Постійні органи ведуть повсякденну роботу за кордоном, представляючи і захищаючи інтереси своєї держави. Йдеться про посольства та місії, представництва в міжнародних орга­нізаціях.

Тимчасові органи — це різноманітні делегації, окремі пред­ставники за кордоном, а також спостерігачі на міжнародних конференціях, з Іздах, у міжнародних комісіях, нарешті, окремі представники на державних ювілеях, коронаціях, траурних церемоніях та ін.

Постійні закордонні органи зовнішніх зносин за характе­ром своєї діяльності, функціями, які вони виконують, можуть бути дипломатичними органами, наприклад — посольства або представництва при ООН. Ці постійні органи мають представницький характер і виконують політичні функції. На відміну від них, не вважаються дипломатичними представ­ництвами консульства. Міжнародно-правове становище кон­сульства наближається до дипломатичного представництва, але не є ідентичним останньому.

постійні органи (дипломатичні представництва: посольства і місії, консульські представництва, торгові представництва, постійні пред-ставництва держав при міжнародних організаціях)

Представництва на різноманітних технічних чи спеціа­лізованих, галузевих виставках і конгресах також не мають дипломатичного характеру. Члени цих представництв не мають дипломатичного статусу, виїздять за кордон за служ­бовими паспортами. Такі представництва, у свою чергу, також можуть бути постійними або тимчасовими.

Таким чином, можна зробити висновок, що державні органи зовнішніх зносин, як центральні, так і закордонні, становлять загалом цілісну систему, центром якої є зов­нішньополітичне відомство. Ефективність роботи цієї сис­теми залежить від багатьох принципових чинників — еконо­мічного рівня розвитку держави, її військової могутності, кадрового потенціалу тощо. Всі ці органи мають спільну мету — захищати зовнішні інтереси держави, дбати про її між­народний авторитет, сприяти зростанню ролі держави у сві­товому співтоваристві.

тимчасові органи (спеціальні комісії або місії, що направляються в інші держави для участі в церемоніальних заходах, ведення перегово-рів і вирішення інших питань, делегації, що направляються для участі в міжнародних конференціях).

Постійні органи ведуть повсякденну роботу за кордоном, представляючи і захищаючи інтереси своєї держави. Йдеться про посольства та місії, пред-ставництва в міжнародних орга нізаціях. Тимчасові органи — це різноманітні делегації, окремі пред ставники за кордоном, а також спостерігачі на міжнародних конференціях, з’їздах, у між-народних комісіях, нарешті, окремі представники на державних ювілеях, ко-ронаціях, траурних церемоніях тощо. Постійні закордонні органи зовнішніх зносин за характе ром своєї ді-яльності, функціями, які вони виконують, можуть бути дипломатичними ор-ганами, наприклад — посольства або представництва при ООН. Ці постійні органи мають представницький характер і виконують політичні функції. Представництва на різноманітних технічних чи спеціа лізованих, га-лузевих виставках і конгресах не мають дипломатичного характеру. Члени цих представництв не мають дипломатичного статусу, виїздять за кордон за служ бовими паспортами. Такі представництва, у свою чергу, також можуть бути постійними або тимчасовими. Таким чином, можна зробити висновок, що державні органи зовнішніх зносин, як внутрішньодержавні, так і закордонні, становлять загалом цілісну систему, центром якої є зов нішньополітичне відомство.