Ожина сиза, або ожина звичайна

Rubus caesius
Родина Розових — Rosaceae

Систематичне положення:Ожина сиза, або ожина звичайна. Rubus caesius. Родина розових — Rosaceae.

Морфологічний опис: напівкущова рослина. Пагони в неї сланкі, висхідні, з тоненькими прямими або загнутими донизу шипами, дуже покриті білуватим (сизим) нальотом (звідки й латинська назва caesius, що в перекладі означає «сизий»). Листки трійчасті, нижні іноді п'ятірні, з сидячими боковими листочками. Квітки в негустих щитках, пелюстки білі, довгасті, довші за чашечки. Своєрідного прикметою в сизої ожини, крім шипів, є й складні плоди, зібрані з чорних, сизих од нальоту, дрібних кістянок. Плоди сизої ожини схожі на ягоди малини, тільки вони не червоно-малинові, а чорні.

Поширення: росте між чагарниками, в лісах, а більше поблизу боліт, по берегах річок, на вологих місцях — майже по всій території Європейської частини Радянського Союзу, в тому числі й усюди на Україні, та на Кавказі, в Сибіру й Середній Азії, в Малій Азії та скрізь у Західній Європі.

Вид сировини, що використовується в медицині: з лікувальною метою використовують плоди («ягоди»), листя й коріння.

Сфери використання:як потогінний і протизапальний засіб ожину вживають при хворобах горла. При катарах кишок уживають суміш із листя.

 

Плаун булавовидний

Lycopodium clavatum

Родина Плаунові - Lycopodiaceae

Систематичне положення: Плаун булавовидний - Lycopodium clavatum. Родина Плаунові - Lycopodiaceae.

Морфологічний опис: багаторічна, трав'яниста, вічнозелена спорова рослина (30-50 см заввишки). Стебло повзуче, довге (до 1 м), вкорінюється, з висхідними короткими пагонами, густо вкритими листками. Стебло й гілочки циліндричні з неправильно дихотомічним галуженням. Листки чергові, відхилені, дрібні, лінійно-ланцетні, загострені в довгий, білий, ламкий волосок, майже цілокраї, серпоподібно зігнуті догори. Спороносні колоски циліндричні (2-4 см завдовжки), зібрані звичайно по два, рідше по три-чотири, на довгих ніжках, на яких рідко розміщені тонкі листочки із зубчастими краями. Спорангії в колосках розміщені у пазухах округлояйцевидних або трикутно-яйцевидних споролистків.

Поширення: росте в хвойних та мішаних лісах. Тіньовитривала рослина. Поширений на Поліссі, в північній частині Лісостепу, в Карпатах.

Сировина, що використовується в медицині: використовують спори плауна булавовидного відомі під назвою лікоподій, також використовують траву.

Сфери використання: спори плауна широко використовують як натуральна дитяча присипка, у ветеринарії для боротьби з комахами домашніх тварин, у металургії для обсипання форм та у піротехніці для виготовлення фейєрверків і бенгальських вогнів. Пагони плауна - для фарбування шерсті в різні відтінки коричневого кольору, а також для виготовлення гірлянд, вінків тощо.

Смерека європейська

Picea abies

Родина Соснові – Pinaceae

Систематичне положення: Смерека європейська - Picea abies. Родина Соснові – Pinaceae.

Морфологічний опис: смерека належить до могутніх і довговічних дерев. За сприятливих умов вона досягає висоти 40-50 м. Старі велетенські екземпляри можуть мати 1.5 м в діаметрі і вік 300 - 400 років. Для того, щоб виросло дерево висотою 35 м, потрібно 100 років. Дерево має широкопірамідальну крону, переважно без розгалужень. Кора смереки тонка, червонувато-бурого кольору, зі смолистими виділеннями. Хвоя - чотирикутна в перерізі, гостра. Довжина хвоїнок - до 2.5 см, вони блискучі, темно-зеленого кольору. Хвоя росте практично по спіралі, з усіх боків гілки, що відрізняє смереку від ялиці. Плід смереки - шишка. Вона має циліндричну форму, діаметр 3-4 і довжину 10-15 см.

Поширення: дерево росте в чистих і мішаних насадженнях. Нижня межа її поширення - біля 700 м н.р.м., а верхня - біля 1600 м. Окремі низькорослі екземпляри ростуть на висотах до 1900 м н.р.м. Мішані ліси смерека формує переважно з ялицею та буком. Вище 1250 м ці більш теплолюбні дерева зникають, і уворюються чисті смерекові ліси. У такому лісі навіть сонячного дня панує напівтемрява, росте дуже мало трав і кущів, а землі вкрита суцільним килимом опалих хвоїнок.

Сировина, що використовується у медицині: кора.

Сфери використання: весь побут гірських жителів тісно повязаний з цим деревом. Воно здавна було основним будівельним матеріялом для хатів і громадських споруд. Смерека використовується для виготовлення трембіт, причому найкращим вважається дерево, у котре вдарила блискавка. Деревина смереки цінується за свою м'якість, легкість, рівномірний білий колір, котрий з часом не тьмяніє. Вона має дрібні волокна і рівномірний приріст по діаметру, що забезпечує файні резонансні властивості. Тому деревина іде на виготовлення музичних інструментів. Зі смереки здавна добували смолу, дьоготь, живицю, деревний оцет. Використовується і у паперовій промисловості. З хвої добувають ефірну олію і вітамін С. Смерека використовується і як лікарська рослина, зокрема для заживлення ран.

 

 

Сосна кедрова

Pinus cembra L.

Родина Соснові – Pinaceae.

Систематичне положення: Сосна кедрова - Pinus cembra. Родина Соснові – Pinaceae.

Морфологічний опис: дерево 10-25 м заввишки з діаметром стовбура до 1,5 м. Потужний стовбур в старості часто стає викривленим. Крона широка, яйцевидна, часто — багатовершинна. Однорічні пагони вкриті густим червонувато-бурим опушенням. Нижні гілки часто торкаються землі. Кора молодих дерев сіро-зелена, гладка, місцями із смолистими бульбашками, з віком все більш шорстка, розтріскано-луската, в зрілому віці коричнева з червонуватими тріщинами між пластинками.Хвоя темно-зелена з блакитним відливом, пряма, щільна, довга (12-15 см) і тонка, по 5 хвоїнок в пучках. Тримається на гілках 3-5 років. Шишки. Чоловічі — жовті або червонуваті колоски, 10 мм завдовжки, 5 мм завтовшки. Жіночі шишки — яйцевидно-довгасті, 1 см завдовжки, спочатку фіолетово-бурі, потім — коричнево-пурпурні. На коротких сильних черешках розташовуються під верхівкою пагона. Квітнуть в травні-червні. При дозріванні стають темно-коричневими. Дозрівають на другий рік і не розкритими опадають. Насіння — завдовжки до 12 мм, завтовшки — 6-7, червоно-коричневе, відоме під назвою «кедрові горішки», їстівне. Маса 1000 насінин — 140-370 грам. Дозрівають горішки на початку вересня (на другий рік після запилення), опадають разом з шишкою, не розкриваючись. Після удару об землю легко лущаться.

Поширення: розташований у Високих Татрах та Карпатах. Росте на висоті 1200-2600 м над рівнем моря, в континентальному кліматі, де дуже низькі температури і сніг лежить більше 9 місяців на рік.

Сировина, що використовується в медицині: шкарлупа горіхів, хвоя.

Сфери використання: відвар хвої використовують як протицинговий і потогінний засоби. Настій шкаралупи горіхів — при глухоті, нервових розладах, хворобах печінки та нирок. Як і всі кедрові сосни сосна європейська має сильні бактерицидні властивості. Її живицею змащують рани, порізи та опіки. З горіхів отримують кедрові вершки і молоко.

Вільха зелена

Álnus viridis