Методи оцінки товарно-матеріальних запасів

За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (стандарт №2), в країнах ринкової економіки застосовують декілька методів оцінки запасів. Важливішими з них є:

Перше надходження – перший видаток (ФІФО).

Середньозважена собівартість.

Останнє надходження – перший видаток (ЛІФО).

Ідентифікована собівартість конкурентної партії.

Наступне надходження – перший видаток (НІФО).

Метод ФІФО припускає, що матеріали, які придбані першими, першими відпускатимуться на виробництво чи на реалізацію, тобто списуються за цінами перших надходжень. При цьому залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюються за цінами останніх надходжень.

За методом середньозваженої собівартості витрачені та реалізовані запаси, а також їх залишок на кінець звітного періоду оцінюються за середніми цінами з урахуванням залишку матеріалів (запасів) на початок звітного періоду та їх надходжень за звітний період. Середня вартість одиниці може розраховуватись як загалом за звітний період, так і після кожного наступного надходження того чи іншого виду запасів.

Метод ЛІФО припускає, що матеріали (запаси), які придбані останніми, першими відпускатимуться на виробництво чи на реалізацію, тобто оцінюються за цінами останніх надходжень. Залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюватимуться в цьому разі за цінами перших надходжень.

Метод ідентифікації викликає необхідність обліку надходження матеріалів та їх зберігання по конкретних партіях. Відпущені матеріали, а також їх залишок на кінець періоду оцінюються за цінами конкретних партій. Застосування цього методу можливе за умов незначної номенклатури матеріалів чи товарів, що використовуються на підприємстві.

При системі періодичного обліку запасів фактично собівартість витрачених чи реалізованих матеріалів (товарів) визначається загалом за звітний період на підставі інвентаризації та оцінки залишку на кінець періоду, а також інформації про надходження матеріалів (товарів) за період і їх залишку на початку періоду. При системі постійного обліку запасів вартість визначається по кожній партії відпущених зі складу матеріалів (товарів).

Приклад. Вихід даних про рух товару “Люкс” за місяць.

Дата		Кількість одиниць	Ціна за одиницю, дол.
01.11	Залишок на початок місяця
15.11	Придбано
20.11	Продано
24.11	Придбано
28.11	Продано

 

Система періодичного обліку запасів

Залишок товару “Люкс” на кінець місяця за даними інвентаризації = 19 одиниць.

Метод ФІФО

Залишок товару, в тому числі:

4 од. × $11 = $44;

15 од. × $12= $180;

Разом $224

Собівартість реалізованих товарів:

$100 + $132 + $180 - $224 = $188.

Метод ЛІФО

Залишок на кінець місяця:

9 од. × $11 = $99;

10 од. × $10= $100;

Разом $119

Собівартість реалізованих товарів:

($100 + $132 + $180) - $199 = $213.

Метод середньозваженої оцінки

Залишок на кінець місяця.

Середньозважена ціна = ( $100 + $132 + $180): (10 + 12 +15) =

= $412:37 = $11,135;

19 од. × $11,135 = $212

собівартість реалізованих товарів = $412 - $212 = $200.

Таблиця 5.1

Вплив на прибуток різних методів оцінки запасів

(Система періодичного обліку запасів), дол.

№	Показник	Ідентифікована собівартість	FIFO	LIFO	Середньозважена ціна, дол.
1.	Продажі (18 одиниць)
2.	Залишок на початок місяця
3.	Придбано
4.	Залишок на кінець місяця
5.	Собівартість реалізованих товарів
6.	Валовий прибуток
7.	Операційні витрати
8.	Прибуток до оподаткування
9.	Податок на прибуток (30%)
10.	Чистий прибуток

 

Система постійного обліку запасів

Метод середньозваженої оцінки

20.11

(10 × $10) + (12 × $11): 22 = $232: 22 = $10,5.

Видаток: 8 одиниць × 10,5 = $84.

28.11

(14 × $10,5) + (15 × $12): 29 = $327: 29 = $11,3.

Видаток: 10 одиниць × 11,3 = $113.

Залишок на кінець місяця: $232 - $84 + $180 - $113 = $215.

Метод ФІФО

Видаток

20.11. 8 одиниць × 10 = $80;

28.11. 2 одиниці × $10 = $20;

-//- 8 одиниць × $11 = $88;

Разом: $188.

Залишок на кінець місяця:

10 +27 – 18 = 19 одиниць.

в тому числі:

4 одиниці × $11 = $44;

15 одиниць × $12 = $180;

Разом: $224.

Метод ЛІФО

Видаток

20.11. 8 одиниць × $11 = $88;

28.11. 10 одиниці × $12 = $120;

Разом: $208.

Залишок на кінець місяця – 19 одиниць:

5 одиниць × $12 = $60;

4 одиниці × $11 = $44;

10 одиниць × $10 = $100.

Разом: $204.

Як висновок, зазначимо, що різні методи оцінки дають різні результати щодо собівартості списаних на виробництво чи на реалізацію матеріалів (товарів) та їх залишку на кінець звітного періоду. Звідси – методи оцінки суттєво впливають на витрати і на фінансові результати діяльності підприємства. Ясно, що держава повинна регулювати це питання.

Фірми самостійно обирають для себе методи оцінки товарно-матеріальних запасів. вибір залежить насамперед від ринкової кон’юнктури. Якщо визналась тенденція до зростання цін на товари чи на матеріали, то фірми надають переваги методові ЛІФО. В період значних інфляцій процесів держава може на певний час заборонити застосування цього методу оцінки. І, навпаки, якщо є тенденція до зниження цін, то підприємства надають перевагу методові ФІФО. Найменш ризикованим є метод середньозваженої собівартості.

Разом з тим підприємства повинні дотримуватись загальноприйнятого принципу обліку – постійності облікової політики. Це стосується і застосування методів оцінки запасів. Прийняті методи оцінки запасів не повинні змінюватись впродовж року чи більшого періоду, а їх зміна повинна мати обґрунтування. Про це обов’язково зазначається в додатках чи пояснювальній записці до річної фінансової звітності.