II. Судини – види. Будова стінки артерій, вен, капілярів

Від основи серця починаються великі судинні стовбури артерії, якими кров тече від шлуночків серця до органів та тканин. Венами кров повертається до серця (в передсердя).

Розгалуження кінцевих гілок артерій називаються артеріолами, розгалуження кінцевих гілок вен – венулами. Вониз’єднуються між собою за допомогою сітки найдрібніших судин – капілярів, внаслідок чого утворюється замкнута кровоносна система. Артеріоли, капіляри та венули утворюють мікроциркуляторне русло.

 

Стінка артерій складається з трьох шарів та 2 -х еластичних мембран.

1. Внутрішній (інтима) – плоскі ендотеліальні клітини.

А) внутрішня еластична мембрана.

2.М’язовий (середній, медіа) – гладенькі м’язові волокна.

А) Зовнішня еластична мембрана.

3.Зовнішній (сполучнотканинний) – адвентиція - пухка волокниста сполучна тканина, яка вміщує власні судини артерії та нерви.

Наявність еластичних мембран надає артеріям властивість незпадатися коли артерії запустівають.

 

Стінка вени – також складається з трьох шарів..

Інтима(внутрішній).

М’язовий (середній).

Адвентиція (зовнішній).

В ній відсутні еластичні мембрани, але м’язова оболонка має еластичні волокна.

Стінки вен більш м’які і тонкі, на внутрішній поверхні їх, особливо в нижній частині тіла та на кінцівках є клапани, які запобігають зворотному току крові.

 

Стінка капіляра – тонка і утворена тільки одним шаром ендотеліальних клітин і базальної

мембрани.

Їх не мають: - волосся, -нігті, - рогівка ока, - епідерміс шкіри, - тверді тканини зубів.

 

ІІІ. Поняття про анастомози і колатералі.

Анастомози -це перемички між артеріями, артеріями та венами або венами.

Розрізняють 4 типи анастомозів:

А) поперечні, косі, дугоподібні анастомози між двома судинами.

Б) артеріальні та венозні дуги.

В) артеріальні та венозні сплетіння.

Г) артеріальні та венозні сітки.

Коли рух крові неможливий магістральними судинами (травма, операція), утворюються колатералі, тобто обіжний (навкільний) кровообіг, який відновлює кровопостачання ушкодженої ділянки тіла.

IV. Серце – розташування, загальні дані, зовнішня будова

Серце (cor)– порожнистий м’язовий орган конусоподібної форми, розташований в передньому

середостінні. 2/3 його лежить у лівій половині грудної клітки, а 1/3 у правій.

В ньому розрізняють:

1.основу, яка повернена догори й назад і досягає верхнього краю ІІІ ребра

2.верхівку, що спрямована донизу, уперед, вліво і торкається передньої стінки грудної клітки

між У і УІ ребрамиі визначається в 5 міжребер’ї на 1,5 см ліворуч від середньоключичної

лінії;

3.три поверхні:а) грудинно- реберну - прилягає до задньої поверхні грудини і ІІ - У лівих

реберних хрящів,

б) легеневу,

в) діафрагмальну (при високому стоянні діафрагми або при збільшенні серця воно ніби

лежить на ній).

4.3 борозни, в яких знаходяться кровоносні судини:

а) вінцева (колова) – відділяє передсердя від шлуночків;

б) передня повздовжня міжшлуночкова;

в) задня повздовжня міжшлуночкова.

Розміри серця – «з кулак хазяїна».

Маса серця чоловіка становить в середньому 300 гр., жінки – 220 гр (1/200 загальної маси).

 

V. Камери серця. Клапани серця

Серце (cor, kardia) вертикальною перетинкою розділяється на дві половини, які не

сполучаються між собою – праву та ліву.

Кожна з половин горизонтальною перетинкою поділяється на дві камери – зверху передсердя (atrium ) - праве та ліве, знизу – шлуночки (ventriculi ) - правий та лівий.

Камери сполучаються між собою передсердно - шлуночковим (атріо-вентрикулярним) отвором, який прикривається: з права 3-хстулковим клапаном, зліва – 2-х стулковим клапаном або мітральним.

В гирлах аорти і легеневого стовбура знаходяться півмісяцеві клапани, які перешкоджають зворотному току крові із судин в шлуночки під час діастоли шлуночків.

VI. Будова стінки серця

1.Перикард - навколосерцева сумка - це замкнутий серозний мішок, який зовні вкриває серце.

Він складається з двох шарів.

а) Зовнішній фіброзний – переходить в зовнішню оболонку (адвентицію) магістральних

судин серця і утворює сполучнотканині тяжі, якими перикард прикріплюється до

внутрішньо поверхні грудини.

б) Внутрішній серозний шар – в свою ділиться на два листки: -вісцеральний, або епікард,

-парієтальний (пристінковий), який щільно зрощений з внутрішньою поверхнею

зовнішнього фіброзного шару і вистилає його зсередини. Між листками утворюється

щілиноподібна перикардіальна порожнина з невеликою кількістю серозної рідини.

Вона може збільшуватися, у порожнину можуть проникати патогенні

мікроорганізми. Запалення перикарда називається перикардитом.

2.Середній шар – міокард.

Посмуговане м’язове волокно, скорочується не свавільно.

ПОДІЛЯЄТЬСЯ НА:

1) Міокард передсердь - має 2 шари:

а) повздовжній – внутрішній;

б) циркулярний – зовнішній.

2) Міокард шлуночків - має 3 шари:

а) 2 повздовжніх – зовнішній і внутрішній,

б) 1 циркулярний - середній.

Вирости міокарда в шлуночках утворюють соскові м’язи.

М’язові волокна передсердь не переходять у м’язові волокна шлуночків, а розділяються

фіброзними кільцями.

М’язові волокна передсердь і шлуночків скорочуються неодночасно і поетапне.

3.Ендокард – він побудований з ендотеліального, підендотеліального та м’язово-еластичного

шарів. Його вирости утворюють стулкові та півмісяцеві клапани