Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Плевра – будова, листки. Середостіння.
Плевра(pleura) – серозна оболонка легенів. В ній розрізняють два листки: легеневий та пристінковий. Вісцеральна (легенева) плевра щільно покриває з усіх боків саму легеню. Біля воріт вона переходить у парієтальну (пристінкову) плевру, яка являє собою зовнішній листок серозного мішка легенів. У парієтальній плеврі умовно розділяють три відділи: реберну, діафрагмальну і середню плевру. Парієтальна плевра бере участь у формуванні закутків плеври: правого і лівого, розташованих між стінками грудної клітки і діафрагмою, реберно-діафрагмальних та одного непарного – реберно-середостінного. Закутки є запасним простором, куди легені входять під час глибокого вдиху. Між легеневим і пристінковим листками плеври знаходиться щілина плеври, яка вміщує близько 2 мл серозної рідини, що зволожує поверхні плеври, обернених одна до одної і цим зменшується тертя між ними під час дихальних рухів. Права та ліва щілина плеври між собою не сполучаються. Повітря в щілині плеври немає, тиск – негативний – нижче атмосферного на 0,8- 1,2 кПа (6-9 мм рт. ст.). Тиск всередині легенів дорівнює атмосферному, що забезпечує нормальну функцію легенів: вони не відходять від стінок грудної клітки при вдиху і розтягуються при збільшенні об’єму грудної клітки. Негативний внутріплевральний тиск сприяє збільшенню дихальної поверхні легенів при вдиху, поверненню крові до серця, і, таким чином, покращанню кровообігу і відтоку лімфи. При захворюваннях і пошкодженнях у щілину плеври може потрапити повітря, скупчуватись у ній рідина (ексудат), які розсувають листки плеври і утворюють порожнину плеври. Якщо в порожнину проникає інфекція, розвиваються запальний процес - плеврит. Присутність у щілині: - повітря - зумовлює стискання легенів і розвиток пневмотракту, - крові – розвиток гемотораксу, - гною – епітораксу.
ПНЕВМОТОРАКС. При розтині грудної клітки, наприклад при пораненнях або внутрігрудних операціях, з пошкодженням плеври повітря проникає в щілину плеври (порушується її герметичність) і легеня спадає. При цьому порушується не лише зовнішнє дихання, а й рефлекторна регуляція внутрішніх органів, яка спричиняє кисневе голодування тканини і в першу чергу головного мозку. Це супроводжується важкими ускладненнями, які часто призводять до
смерті. Пневмоторакс може бути: -закритим; - відкритим; - клапанним (найбільш тяжка форма). 9. СЕРЕДОСТІННЯ комплекс закутаних клітковиною органів, що розміщені у грудній порожнині між листками плеври. Воно обмежене: справа і зліва - листками середостінної плеври, спереду – грудиною з реберними хрящами, ззаду – тілами грудних хребців й головками ребер, знизу – діафрагмою, зверху – верхньою апертурою грудної клітки. Фронтальною площиною, що проходить позаду трахеї, середостіння умовно розділяється на переднє і заднє. В передньому середостінні розміщується: - серце з перикардом, - висхідна частина та дуга аорти, - лімфатичні вузли, - загрудинна залоза, - діафрагмальні нерви. В задньому - стравохід, - низхідна частина аорти, - грудна протока, - непарна і напівнепарна вени, - блукаючі нерви, - лімфатичні вузли. Проникнення повітря та патогенних мікроорганізмів при пошкодженнях грудної клітини і органів порожнини призводять до тяжких і загрозливих для життя ускладнень - середостінної емфіземи, - плевропульмонального шоку тощо.
ЛЕКЦІЯ №7
ТЕМА: «АНАТОМІЯ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ».
І. Сечова система – органи, що її утворюють Сечова система об'єднує органи, які продукують сечу та виводять її назовні. До органів виділення відносяться: 1.Нирки (ren, nephros). 2. Сечоводи (ureter) 3.Сечовий міхур (vesica urinaria)/ 4. Сечівник (чоловічий або жіночий) (urethra masculina et uretra feminina)/.
ІІ. Нирки, будова, функції Нирки (ren, nephros)– парний бобоподібної форми орган, розташований в заочеревинному просторі з обох сторін поперекового відділу хребта на рівні XII грудного - II поперекового хребців. Права нирка розташована нижче лівої, т. як над нею знаходиться печінка. Розміри нирки дорослої людини 11*5см, маса в середньому = 200 - 250 г. Макроскопічно. Нирка має: а) верхній та нижній кінці; б) передню та задню поверхні; в) медіальну та латеральну сторони. На медіальній стороні розташовані “ ворота” нирок. В “ворота” входять: - ниркова артерія, нерви; виходять: - ниркова вена, - сечовід; - лімфатичні судини.
Зовні нирка вкрита щільною фіброзною капсулою, над якою знаходиться жирова капсула.
Мікроскопічно: На розрізі нирка складається з двох шарів: 1.зовнішній – кірковий; 2.внутрішній – мозковий. Чіткої межі між ними нема. Мозковий шар переходить у кірковий та навпаки. Мозковий шар утворює 10-12 (до 15) пірамід. Основа їх повернута до кіркового шару. Верхівка – до “ воріт”, утворюючи сосочки. Ці сосочки впадають у малі ниркові чашки. Малі чашки зливаючись утворюють великі. Великі відкриваються в ниркову миску. Функції нирок: 1.Видільна – виділяє з організму продукти розпаду, залишки води, солі, отруйні речовини, деякі ліки. 2.Підтримують осмотичний тиск внутрішнього середовища організму за рахунок виділення з нього залишків води та солей (хлориду натрію). 3.Приймають участь в водно- сольовому обміні та осморегуляції. 4.Забезпечують постійність реакції крові (pH крові) за рахунок зміни інтенсивності виділення кислих та лужних солей при змінах реакції крові в кислу чи лужну сторону. 5.Секреторна – володіють здатністю до секреції органічних кислот та основ, іонів К+ та Na+. 6.Приймають участь у синтезі деяких речовин, які вони у майбутньому і виводять. 7.Участь у ліпідному, білковому та вуглеводному обмінах.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 273; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.166.7 (0.01 с.) |