Тема: « анатомія травного каналу».

Загальна характеристика.

Під травленням розуміють сукупність фізичних, хімічних та фізіологічних процесів, які

забезпечують обробку та перетворення травних продуктів в форму, яка доступна для

засвоєння клітинами організму.

Фізичні зміни їжі полягають в механічній обробці, роздробленні, перемішуванні та розчиненні.

Хімічні зміни на харчові продукти здійснюються під впливом ферментів, які входять до складу

травних соків. Всього в травному каналі за добу виробляється 8,5 л соків:

1,5 л слини,

2,5 л шлункового соку,

1 л підшлункового,

2,5 л кишкового соку,

1,2 л жовчі.

Ферменти – це органічні речовини, які прискорюють розщеплення

білків до амінокислот;

вуглеводів до глюкози;

жирів до гліцерину і жирних кислот.

Для дії ферментів необхідно:

1.Оптимальна t° + 36 - 37°C.

2.Певна реакція середовища.

3.Певна речовина (ферменти володіють специфічністю).

4.Наявність води (всі ферменти є гідролізами).

До системи органів травлення відносяться:

- порожнина рота;

- глотка;

- стравохід;

- шлунок;

- тонка кишка;

- товста кишка;

- травні залози (печінка, жовчний міхур, підшлункова залоза).

Функції системи:

1.Моторна, або рухова – здійснюється мускулатурою травного апарату і забезпечує жування,

ковтання, пересування їжі вздовж травного тракту та видалення з організму не

перетравлених залишків.

2. Секреторна функція полягає в виробці клітинами травних соків.

3. Інкреторна функція пов’язана з утворенням в травному каналі гормонів, які специфічно

впливають на процес травлення.

4. Екскретрна функція травного каналу забезпечується виділенням травними залозами в

порожнину шлунково-кишкового тракту продуктів обміну (наприклад, сечовини, аміаку,

жовчних пігментів).

5. Всмоктувальна функція здійснюється слизовою оболонкою на всьому протязі ШКТ, але

основним місцем де відбувається всмоктування є тонка кишка.

ІІ. Порожнина рота – присінок і власне порожнина рота.

Порожнина рота (cavitas oris) м ає два відділи:

Присінок рота (vestibulum oris).

2. Власне ротову порожнину (cavitas oris propria).

Присінок рота – це щілина, яка обмежена губами і щоками спереду і з боків, зубами і яснами

ззаду і з боків. Слизова оболонка присінка по середній лінії утворює складки – вуздечки

верхньої та нижньої губ. На рівні VII верхнього моляра відкриваються вивідні протоки

привушних слинних залоз.

2.Власне порожнина рота -порожнина, яка обмежена зубами та яснами спереду і з боків, знизу

діафрагмою порожнини рота, зверху піднебінням, а ззаду – зівом.

Зів (fauces)– це отвір, який знаходиться на межі порожнини рота і глотки. Він обмежений

знизу коренем язика, з боків - піднебінними дужками з мигдаликами, зверху –

піднебінною завісою.

Піднебіння (palatum). Поділяється на тверде і м’яке.

Тверде (palatum durum) – утворено os palatinum et pars palatinum maxilla.

М’яке (palatum molle) – утворено м’язами і має 2 частини:

горизонтальну -є безпосереднім продовженням твердого і

вертикальну (піднебінну завісу), що закінчується язичком.

 

III. Язик – будова, функції

Язик (lingua)– м’язовий орган, що розташований в порожнині рота і бере участь в акті жування і мови.

В ньому розрізняють:

1. Кінчик – сприймає солодкий смак.

2. Тіло – ( його випукла поверхня називається спинкою), сприймає кислий і солоний смаки.

3. Корінь язика – сприймає гіркий смак.

Слизова оболонка язика має сосочки:

1 Ниткоподібні - це рецептори загальної чутливості (дотик, біль

2 Конічні - це рецептори загальної чутливості температура);

3 Грибоподібні.

4 Л истоподібні.

5 Сосочки, оточені валом - у вигляді цифри V, розташовані у кореня язика.

3.,4.,5 - це сосочки смакової чутливості.

Задній відділ спинки язика сосочків не має. Тут розташований язичний мигдалик.