Надайте характеристику правовим основам страхування в Україні.

Відносини зі страхування на правовому рівні регулюються Цивільним кодексом України та ЗУ «Про страхування» від 07.03.96 р., ГКУ, відповідними актами міністерств та інших державних органів виконавчої влади.

У ЗУ «Про страхування» страхування визначено як вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

 

За правовою формою страхування поділяється на добровільне і обов'язкове.

Обов’язкове страхування обумовлене ризиками, пов’язаними з життям, втратою працездатності або із втратою таких збитків, які не можуть бути відшкодовані окремою особою.

В Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування:

1) медичне страхування;

2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;

3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

4) страхування спортсменів вищих категорій;

5) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7) авіаційне страхування цивільної авіації;

8) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

9) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

10) страхування засобів водного транспорту;

11) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту

12) та інші

Порядок та правила проведення обов’язкового страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України, а також форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Добровільне страхування - страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком, загальні умови і порядок здійснення якого визначаються правилами страхування, що встановлюються останнім самостійно відповідно до вимог Закону України «Про страхування». Конкретні ж умови страхування визначаються при укладенні договору страхування.

Видами добровільного страхування можуть бути:

1) страхування життя;

2) страхування від нещасних випадків;

3) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

4) страхування здоров'я на випадок хвороби;

5) страхування залізничного транспорту;

6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);

7) страхування повітряного транспорту;

8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);

9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

11) страхування майна;

12) інші види.

Форми страхових фондів:

1. фонди самострахування - кожна юридична і фізична особа формує власні страхові (резервні) фонди за рахунок власних доходів;

2. централізоване страхове забезпечення - державна відповідальність, яка передбачає відшкодування втрат за рахунок загальнодержавних коштів, частина яких виділяється в окремі фонди (наприклад, резервний фонд Кабінету Міністрів). При цьому страхова відповідальність держави обмежена надзвичайними подіями, а страхова забезпеченість поточної діяльності юридичних і фізичних осіб є їх прерогативою і не може бути повністю перекладена на державу;

3. колективні страхові фонди (основа - принцип солідарної відповідальності учасників цих фондів). Формування за рахунок внесків усіх учасників, відшкодування збитків з цих фондів проводиться для тих, хто їх зазнав унаслідок певних подій і обставин.

Суб’єкти страхування:

1. страховик — юр особа — страхова компанія, яка діє на підставі відповідної ліцензії, беручи на себе зобов’язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування страхувальнику або третій особі, на чию користь укладений договір, при настанні страхового випадку;

2. страхувальник — юр чи фіз особа, яка на підставі відповідної угоди зі страховиком сплачує страхові внески до страхового фонду й отримує право на відшкодування збитків у разі настання страхового випадку;

3. застрахований — юр чи фіз особа, якій належить страхове відшкодування у разі настання страхового випадку.

Страхові відносини включають:

1) страхові платежі - переказування коштів страхувальником страховику, що може відбуватись одноразово чи поетапно.

2) виплату страховиком застрахованому повної чи часткової суми збитків.

3) перестрахування

4) розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку;

5) отримання доходів від розміщення коштів на фінансовому ринку.

Страховик отримує доходи від страхової діяльності, від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів та від інших операцій.