Розкрийте сутність фінансової політики та обґрунтуйте основні її завдання.

Поняття "фінансова політика" поєднує в собі категорії фінансів і політики. Політика – це сфера людської діяльності, форма суспільної життєдіяльності. Вона виникла в наслідок необхідності узгоджувати, підпорядковувати приватні, часткові інтереси більш загальному інтересу – суспільному. Фінансова політика – це сукупність державних заходів щодо використання фінансових відносин для виконання державою своїх функцій. В сучасних умовах поняття фінансові політики пов'язується як із сферою держави, так і окремими галузями економіки, з підприємницькими структурами та населенням, в залежності від рівня задач, які вирішує фінансова політика. В найбільш загальному вигляді можна дати таке визначення фінансової політики – це спосіб організації і використання фінансових відносин. При чому, фінансову політику доцільно розглядати на макроекономічному та мікроекономічному рівнях.

Кожному рівню фінансової політики відповідає своя мета. Так, на макроекономічному рівні мета фінансової політики полягає в оптимальному розподілі і перерозподілі валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями. На мікроекономічному рівні – в оптимальному розподілі і перерозподілі грошових коштів і фінансових ресурсів.

Задачі фінансової політики залежать в першу чергу:

на макроекономічному рівні – від функцій та природи держави, а також від фінансових, економічних та політичних процесів, що відбуваються у світі;

на мікроекономічному – від мети функціонування та форми власності підприємства.

На цій основі можна сформулювати такі основні задачі фінансової політики на макрорівні:

- забезпечення умов для формування максимально можливих фінансових ресурсів;

- встановлення раціонального, з точки зору держави, розподілу і використання фінансових ресурсів;

- організація регулювання і стимулювання економічних і соціальних процесів фінансовими методами;

- вироблення фінансового механізму і його розвиток відповідно до цілей, що змінюються, і завдань стратегії;

- створення ефективною і максимально ділової системи управління фінансами.

До задач фінансової політики мікроекономічного рівня можна віднести:

- максимізація прибутку підприємства;

- оптимізація структури капіталу підприємства і забезпечення його фінансової стійкості;

- досягнення прозорого фінансово-економічного стану підприємства для власників, інвесторів, кредиторів;

- забезпечення інвестиційної привабливості підприємства;

- створення ефективного механізму управління підприємством;

- використання підприємством ринкового механізму в залученні фінансових ресурсів.

 

 

2. Охарактеризуйте методи бюджетного регулювання. Бюджетне планування – це науково обгрунтований процес визначення джерел створення і напрямів використання бюджетних ресурсів в економіці держави з метою забезпечення стабільного економічного і соціального розвитку. Об’єктом бюджетного планування виступає фінансова діяльність держави, пов’язана з виконанням покладених на неї функцій. Суб’єктами є органи державної влади, державного управління та місцевого самоврядування, які беруть безпосередню участь у процесі складання, розгляду і затвердження бюджетів.

Виділяють такі методи бюджетного планування:

- метод коефіцієнтів. Базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів. За основу беруться показники, які було досягнуто в минулий період, і коригуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів, які відображають зміни, що передбачаються в плановий період;

- нормативний метод. За основу беруться нормативи, які регламентують види надходжень до бюджету і видатків.

- програмно-цільовий. Використовується при фінансуванні окремих державних програм економічного і соціального розвитку. Дає змогу виявити джерела покриття і визначити ефективність цих програм.

Програмно-цільовий метод (ПЦМ) планування показників бюджету почав упроваджуватись з 2002 року з метою підвищення якості надання державних послуг та ефективності використання бюджетних коштів.

Метою запровадження ПЦМ є встановлення безпосереднього зв’язку між виділенням бюджетних коштів і результатами їх використання на основі визначених цілей та результативних показників. Програмно-цільовий підхід у бюджетному процесі передбачає формування і виконання бюджету у розрізі бюджетних програм головних розпорядників бюджетних коштів.

Програмно-цільовий підхід визначає загальну мету кожної бюджетної програми на довгостроковий та середньостроковий періоди, цілі і завдання програми на короткостроковий період, види та напрями діяльності, які забезпечують реалізацію програми.

Одним із важливих елементів ПЦМ є паспорт бюджетної програми – документ, що визначає суму коштів, необхідних для виконання бюджетної програми, законодавчі підстави її реалізації, мету, завдання, напрями діяльності, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики, на підставі яких здійснюється контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів і аналіз виконання бюджетної програми. Паспорт бюджетної програми складається головним розпорядником коштів Державного бюджету.