Обґрунтуйте місце та роль державного бюджету в системі державних фінансів України.

Бюджет держави є дуже складним і багатогранним явищем у суспільстві. Його розгдядають з трьох сторін: як економічну категорію; як правову категорію; за матеріальним змістом.Розглядаючи бюджет як економічну категорію, слід зазначити, що він відображає реальні виробничі відносини, відтворює відносини розподілу і перерозподілу, концентрує рух грошової маси як самостійної вартості, що нібито не пов¢язана з рухом товарної маси. Бюджет є важливим важелем держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому.Крім того, органи державної влади й управління, що затверджують і виконують бюджет, мають можливість впливати через нього на фінансову діяльність місцевих органів влади і управління, які складають, затверджують бюджети адміністративно-територіальних органів.Правова характеристика бюджету пов¢язана із його законодавчим регулюванням, як у сфері бюджетних взаємовідносин, так і у сфері його складання і виконання як фінансового плану. Бюджет виступає документом, в якому подається розпис доходів і видатків, що затверджуються у формі закону.Бюджет як фінансовий план відіграє важливу роль в діяльності держави. Він визначає її можливості й пріоритети, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує фінансову діяльність держави, робить її конкретною й фінансово забезпеченою.За матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету характерезує річну суму коштів, що проходять через цей фонд. практично щоденно до нього надходять кошти і проводяться фінансування видатків. У зв¢язку з цим необхідно чітко налагоджена система управління бюджетом з метою забезпечення своєчасного і повного надходження доходів і раціонального та ефективного використання його коштів.

Надайте характеристику страхового ринку України.

Страховий ринок -це ч-на фін. ринку, де обє’ктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формується попит і пропозиція на нього.В його основу покладені такі принципи: демонополізація страхової справи; конкуренція страхових організацій з надання страхових послуг; свобода вибору для страхувальників умов надання страхових послуг, форм, і об’єктів страхового захисту; надійності і гарантії страхового захисту. Суб’єктом є страховики(компанії), страхувальники (фіз. І юр особи і держава), та посередники (страхові агенти і брокери). Страховими агентами як правило є фіз. особи, які укладають угоди страхування зі страхувальниками від імені страховика. В останні роки в Україні набуває поширення така форма посередництва як генеральні страхові агенти. До їх прав відносять наймання на роботу страхових агентів, яким виділяється зона обслуговування й види страхування,які вони можуть здійснювати.Брокеривиконують функцію укладання угод, діють від імені страхувальника, добираючи йому найвигідніші умови і надійні страхові компанії.Впродовж останніх років, починаючи з 2004 страховий ринок України демонстрував стабільні темпи зростання. Найбільшу частку сягнуло банківське страх-ня – 40%. За 2008 рік страховиками здійснено відшкодувань більше ніж 3200 млн. грн..Фінансова криза 2008-2009 завдала серйозного удару страх. ринку, зменшилась к-сть укладених договорів, обсяги надходжень валових страх. премій., обсяг пере страхових резервів.

Білет №5

1. Розкрийте сутність фінансової системи України та охарактеризуйте її основні елементи. Фінанси - економічні відносини, пов’язані з розподілом, перерозподілом і використанням частини вартості ВВП, НД держави та використанням централізованих, децентралізованих грошових коштів, коштів населення з метою виконання функцій і завдань держави та забезпечення умов розширеного відтворення, стимулювання працюючих, задоволення соціальних та інших потреб суспільства;

Фіна́нсова систе́ма — це сукупність урегульованих фінансово-правовими нормами окремих ланок фінансових відносин і фінансових установ, за допомогою яких держава формує, розподіляє і використовує централізовані і децентралізовані грошові фонди За допомогою фінансової системи держава нагромаджує та використовує кошти для утримання свого апарату, а також спрямовує їх на виконання своїх функцій. Фінансова система охоплює грошові відносини між державою і підприємствами та організаціями, державою і населенням, між підприємствами і всередині них.

Виділяють фінанси як історичну, економічну, вартісну та розподільчу категорії.

Основними функціями фінансів є:

1. Розподільна функція.

2. Контрольна функція.

У теоретико-практичному плані важливою є проблема типологізації фінансових систем. При чому доцільно виділяти такі два типи фінансових систем як чиста і реальна.

Чиста фінансова економічна система є сукупністю механізмів, інститутів чи установ формування, руху і використання так званих чистих фінансових фондів (або чистих фінансів), які трактуються у економічній літературі по-різному і відповідно до цього можна виділити декілька видів чи типів чистих фінансово-економічних систем.

Реальна фінансова система (або реальні чи змішані фінанси) є такою фінансовою системою, у якій формування чистих фінансів (грошових фондів, які формуються внаслідок певної підприємницької діяльності) доповнюється формуванням квазічистих фінансів (грошових фондів, які формуються у результаті випуску акцій й облігацій) і так званих фіскальних (податкових) фінансів (грошових фондів, що формуються на податковій основі).

Фінансову систему можна розглядати за двома принципами:за внутрішньоюбудовою та за організаційною структурою.

Так, за внутрішньою будовою фінансова система є сукупністю відносно відокремлених, але взаємозв'язаних фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу й перерозподілу ВВП.

На даний момент часу можна виділити п’ять сфер фінансової системи:

1. Сфера міжнародних фінансів.

2. Сфера державних фінансів.

3. Сфера фінансів суб'єктів господарювання.

4. Сфера фінансів домогосподарств.

5. Сфера фінансового ринку.

2.Надайте характеристику правовим основам страхування в Україні. Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування» від 07.03.96 р. № 85/96-ВР. Крім цих нормативно-правових актів та постанов КМУ, страхування регулюється відповідними актами міністерств та інших державних органів виконавчої влади. Також слід звернути увагу на функціонування у цій галузі спеціального контролюючого органу – Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, яка, відповідно до законодавчо визначених повноважень, здійснює державне регулювання і нагляд за діяльністю страхових компаній та страхових брокерів. Основним документом у сфері страхових послуг є, безумовно, Закон про страхування. Статтею Закону визначено поняття страхування, визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів). Для узаконення відносин зі страхування необхідно укласти відповідний договір. Визначення поняття договору страхування передбачено і ЦКУ, і Законом про страхування, причому істотних розбіжностей між ними немає. Зокрема Кодексом встановлено, що за цим договором одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:

1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Законом про страхування визначено аналогічну норму, але при цьому вказується, що ці майнові інтереси є об'єктами страхування, а не предметом.

Страховий ризик – це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі; страхова сума – грошова сума, в межах якої страховик, відповідно до умов страхування, зобов'язаний здійснити виплату при настанні страхового випадку; страхова виплата – грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку; страхове відшкодування – страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку; франшиза – частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування; страховий платіж – плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування; страховий тариф – ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Страхування в Україні може бути як добровільним, так і обов'язковим. Відмінність обов'язкового страхування (ст. 7) від добровільного (ст. 6) полягає в тому, що зобов'язання укласти договір обов'язкового страхування виникає на підставі закону, незалежно від волі його учасників. В Україні налічується близько 40 видів обов'язкового страхування, а кількість видів добровільного взагалі не обмежена законодавством.

З визначення договору страхування стає зрозумілим, що цей договір є двостороннім – укладається між страхувальником та страховиком. Страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування. Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-XII, з урахуванням особливостей, передбачених Законом про страхування, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Отже, в Україні не передбачена діяльність страховиків у вигляді товариств з обмеженою відповідальністю, які є найпоширенішим видом господарських товариств. Також законодавство вимагає, що страхова діяльність в Україні має здійснюватися виключно страховиками, які є резидентами України.

Особливості правовідносин із залученням державних коштів викладені у статті 2 вказаного Закону. Зокрема, законодавством України може бути визначено уповноважених страховиків для здійснення тих чи інших видів страхування, у разі якщо здійснення тих чи інших правовідносин передбачає використання бюджетних коштів, валютних резервів держави, гарантій Кабінету Міністрів України. Обов'язковою умовою для визначення уповноважених страховиків має бути проведення відкритого тендера з оприлюдненням у засобах масової інформації його умов і результатів та участь представників добровільних об'єднань страховиків. В інших випадках забороняється уповноважувати страховиків здійснювати окремі види страхування з боку держави. На сьогодні законодавством не визначено переліку уповноважених страховиків на здійснення окремих видів страхування відповідно до вказаного пункту Закону.

3. Охарактеризуйте склад бюджетної системи України та принципи її побудови.Бюджетна система України – це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права. Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим (далі АР Крим), обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань. Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави. Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету АР Крим, зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя. Зведений бюджет АР Крим включає показники республіканського бюджету АР Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення. Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення. Зведений бюджет району включає показники районного бюджету, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів. Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. Бюджетна система України грунтується на таких принципах:1. принцип єдності – єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;2. принцип збалансованості – повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;3. принцип самостійності – Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади АР Крим та органів місцевого самоврядування. 4. принцип повноти – до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування;5. принцип обгрунтованості – бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик і правил;6. принцип ефективності – при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;7. принцип субсидіарності – розподіл видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами повинен грунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;8. принцип цільового використання бюджетних коштів – бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями; 9. принцип справедливості і неупередженості – бюджетна система України базується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;10. принцип публічності і прозорості – Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються Верховною Радою України, Верховною Радою АР Крим та відповідними радами;

11. принцип відповідальності учасників бюджетного процесу – кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Білет №6

1. Надайте характеристику правовим та організаційним засадам побудови фінансової системи України. Акти виконують такі основні функції: визначають коло юридичних і фізичних осіб, на які певного часу поширюється дія правової норми; регламентують права й обов'язки юридичних і фізичних осіб щодо мобілізації та використання фондів фінансових ресурсів; є підґрунтям для вжиття відповідних заходів щодо виконання правових норм.

Суб'єктами фінансових відносин є держава, громадяни та підприємницькі структури. Усі фінансово-правові відносини виникають і припиняються на законодавчій основі. Правові норми, що регулюють фінансові відносини, є системою фінансового права, яка ґрунтується на конституції держави. Так, у розділі 2 Конституції України, де йдеться про права, свободи та обов'язки людини й громадянина, статтею 67 визначено, що кожна особа зобов'язана сплачувати податки і збори за порядком і розмірами, встановленими законом.

Питання, що торкаються фінансової системи, визначаються також у статтях 95-99,116,119,143 та в деяких інших. На основі Конституції приймається низка законів, що регулюють певні сфери фінансових відносин. Це насамперед Закони "Про бюджетну систему України", "Про систему оподаткування України" та ін.

Від імені держави організаційну роботу з виконання чинного законодавства проводять фінансові органи. Систему фінансових органів очолює Міністерство фінансів. Воно несе відповідальність за фінансове становите держави, розробку та реалізацію фінансової політики. Для оперативного керівництва створюється колегія, яку затверджує Кабінет Міністрів України.

До числа органів, що здійснюють управління окремими ланками фінансової системи, належать також Державна податкова адміністрація, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, Пенсійний фонд, Міжбанківська валютна біржа, Рахункова палата. їхні права та обов'язки визначаються відповідними законами.

Загалом, фінансову систему можна розглядати за двома принципами:за внутрішньоюбудовою та за організаційною структурою.

Так, за внутрішньою будовою фінансова система є сукупністю відносно відокремлених, але взаємозв'язаних фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу й перерозподілу ВВП.

складається зі сфер та ланок.

Сфери внутрішньої структури фінансової системи характеризують узагальнену за певною ознакою сукупність фінансових відносин. В основу виділення сфер покладено рівень економічної системи (рис. 2.2).

Ланки внутрішньої структури фінансової системи вказують на відокремлену частину фінансових відносин. Виділення таких ланок проводиться за ознакою наявності відособленого фонду фінансових ресурсів чи специфічних форм і методів фінансових відносин.

Принципове місце у національній фінансовій системі відводиться також загальнодержавним фінансам, які за структурою поділяються на: державні, регіональні та місцеві бюджети. З даної класифікації випливає, що зазначені бюджети складають грошовий фонд формування та використання ресурсів на відповідних рівнях державного управління територією.

2. Визначте сутність та функції державних податків, зборів та платежів. Податки дозволяють вилучити та перерозподілити вартість валового внутрішнього продукту та національного доходу і при цьому утворити фонди грошових ресурсів загальнодержавного призначення.

Податки – це економічна категорія, наділена певним соціально-економічним змістом та функціями. Цю категорію можна розглядати:

· за економічним змістом, коли податки являють собою особливі грошові відносини між державою та юридичними і фізичними особами. Саме тут проявляється суспільне призначення податків – мобілізувати грошові надходження в розпорядження держави Фіскальна функція. податкові поступлення повинні бути постійними, стабільними, рівномірно розподіленими в регіональному розрізі. Економічна функція дозволяє державі впливати на процес відтворення, нагромадження капіталу, платоспроможний попит населення, тощо.

· за формою прояву, коли конкретними формами прояву категорії податку є види податкових платежів, які встановлюються законодавчими органами влади.

· з організаційно-правової сторони, коли податок – це обов’язковий платіж, який надходить до бюджетного фонду у визначених законом розмірах і у встановлені терміни.

Податки класифікуються за такими ознаками:

· за формою оподаткування;

· за економічним змістом об’єкта оподаткування;

· залежно від рівня державних структур, які їх встановлюють;

· за способом стягнення;

· за джерелами сплати.

Слід розуміти відмінності між податками прямими та непрямими, знати податки загальнодержавні та місцеві. ”.

Податки – не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. Існують ще обов'язкові платежі, яким притаманні риси податків:

· податкові платежі (збори): збір за спеціальне використання водних ресурсів, плата за землю – обов’язкові збори, які стягується з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою та платником;

відрахування, внески – обов’язкові збори з юридичних та фізичних осіб, яким притаманні ознаки цільового призначення.

 

 

3. Обґрунтуйте необхідність створення державних цільових фондів в складі фінансової системи України. Державні цільові фонди – це фонди фінансових ресурсів, які створюються і використовуються державою з метою фінансування визначених програм. Такі фонди створюються на різних рівнях загаьнодержавні,республіканському і місцевому. Метою створення таких фондів є забезпечення фінансування конкретних програм, які виконуються державними органами управління. До них відносяться програми соціального розвитку, стабілізації грошово-кредитна система, структурної перебудови економіки, будівництва та експлуатації певних обєктів, сприяння раціональному використанню природних ресурсів, створення відповідних умов праці.

Бюджетні фонди – це фонди, які входять до складу державного бюджету.

Позабюджетні фонди – це фонди, які не включаються до державного бюджету, мають самостійні джерела надходжень і здійснюються видатки незалежно від державного бюджету.

Доходи фонди одержують тільки від тих джерел, які передбачені законодавством. Далеко не всі фонди мають можливість залучати фінансові ресурси у вигляді обовязкових відрахувань юридичних і фізичних осіб. Не кожен фонд передбачає проведення інвестиційної діяльності та операції з цінними паперами. Не завжди маються можливості для використання вільних коштів у якості депозитів, а також мобілізації доходів шляхом одержання позик.

Екзаменаційний білет № 7