Борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає меншим 0,1.

Найбільш відомою є праця західного економіста Е. Альтмана, що розробив

За допомогою апарату мультиплікаційного дискримінантного аналізу (Multiplediscriminant

Analysis, МDA) методику розрахунку індексу

Кредитоспроможності (Altman, 1968). Цей індекс дозволяє виділити серед

Господарських суб’єктів потенційних банкрутів.

Альтман дослідив 66 підприємств промисловості, частина яких збанкрутіла в

Період між 1946 та 1965 рр., а частина працювала успішно, і дослідив 22

Аналітичних коефіцієнта, з метою прогнозування можливості банкрутства. З

Цих показників він обрав п’ять найбільш значних і побудував багатофакторні

Регресійні рівняння. Таким чином, індекс Альтмана являє собою функцію від

Показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і

Результати його роботи за минулий період. В загальному вигляді

Співвідношення для розрахунку індексу кредитоспроможності (Z) має

наступний вигляд:

Z = Х Х Х Х Х 1 2 3 4 5

1,2 1,4 3,3 0,6 1,

Де: Х1– відношення власних оборотних активів «робочого капіталу» до

Суми всіх активів підприємства

Поточні Активи Поточні Пасиви

Обсяг Актива

;

Х2– рівень рентабельності капіталу

Нерозподілений Прибуток

Обсяг Актива

;

Х3– рівень доходності активів

Балансовий Прибуток

Обсяг Актива

;

Х4– коефіцієнт співвідношення власного та позичкового

Капіталу

Позичковий Капітал

Курсова Вартість Акцій (Власний Капітал)

;

Х5– обіговість активів (кількість обігів)

Чиста Виручка Від Реалізації

Обсяг Актива

;

РІВЕНЬ ЗАГРОЗИ ОЦІНЮЄТЬСЯ ЗА НАСТУПНОЮ ТАБЛИЦЕЮ:

Значення показника ―Z‖ Ймовірність банкрутства

До 1,8 Дуже висока

Висока

Ймовірна

Та вище Дуже низька

Значимість методики Альтмана визначається не стільки приведеним в ній

Значенням показника Z, скільки запропонованою методикою.

Застосування критерію Z для українських підприємств якщо і є можливим,

то з за умов проведення коригувань. Причин тому декілька:

По-перше, модель побудована за даними американських компаній, разом з

Тим очевидно, що будь-яка країна має свою специфіку організації бізнесу (про

Це, до речі, свідчать і дослідження британських вчених).

По-друге, критерій Z побудований, в основному, за даними 50-х років. За

Минулі роки економічна ситуація змінилась у всьому світі і тому зовсім не

Обов’язково, що повторення аналізу за методикою Альтмана сьогодні

Залишило б структурний склад моделі незмінним.

По-третє, модель Альтмана може бути реалізована лише у відношенні

Великих компаній, що котирують свої акції на біржах. Саме для таких

Компаній можна отримати об’єктивну ринкову оцінку власного капіталу.

Однак вже є досвід розрахунку індексу Z для вітчизняних компаній

Нафтогазового комплексу.

Відомі й інші подібні критерії. Наприклад, у 1977 р. британські вчені

Р.Таффлер і Г. Тишоу апробували підхід Альтмана на даних вісімдесяти

Британських компаній і побудували чотирьохфакторну прогнозну модель

(Taffler, Tisshaw):

Z = Х Х Х Х 1 2 3 4

0,53 0,13 0,18 0,16,

Де Х1 – відношення операційного прибутку до короткострокових

зобов'язань;

Х2 – відношення обігових активів до суми зобов'язань підприємства;

Х3 – відношення короткострокових зобов'язань до суми активів;

Х4 – відношення виручки від реалізації до суми активів.

Якщо величина інтегрального показника перевищує 0,3, це говорить про те,

Що у підприємства непогані довгострокові перспективи, а якщо менша за 0,2,

То банкрутство є більш ніж вірогідним. Проміжок від 0,2 до 0,3 становить

так звану „зону невизначеності”.

Модель Спрингейта розроблена в 1978 р.:

Z = Х Х Х Х 1 2 3 4

1,03 3,07 0,66 0,4,

Де Х1 – відношення оборотних активів і короткострокових зобов'язань до

суми активів;

Х2 – відношення суми прибутку до оподаткування і сплати процентів до

суми активів;

Х3 – відношення суми прибутку до оподаткування до короткострокових

зобов'язань;

Х4 – відношення виручки від реалізації до суми активів.

Якщо Z 0,862 - стійкій фінансовий стан;