Коефіцієнти структури капіталу

Коефіцієнти структури капіталу

Коефіцієнти структури капіталу в літературі називають також коефіцієнтами боргу. Вони показують боргове навантаження на капітал корпорації. На практиці залежно від цілей аналізу застосовується кілька коефіцієнтів. Найчастіше використовуються такі показники:

коефіцієнт борг/активи (Debt to Total Assets);

коефіцієнт борг/власний капітал (Debt to Shareholder’s Equity);

коефіцієнт покриття процентних платежів за зобов’язаннями прибутком (Times Interest Earned).

Коефіцієнти оборотності активів

Найважливішою проблемою фінансової діяльності корпорації є підвищення ефективності використання активів. Менеджери корпорації постійно тримають у полі зору оборотність як короткострокових, так і довгострокових активів. З цією метою обчислюються коефіцієнти активів. У літературі вони називаються також показниками ділової активності:

коефіцієнт оборотності запасів (Inventory Turnover);

середній термін інкасації (Average Collection Period);

коефіцієнт оборотності поточних активів (Current Asset Turnover);

коефіцієнт окупності довгострокових активів (Fixed Asset Turnover);

коефіцієнт окупності всіх активів (Total Asset Turnover).

Коефіцієнти прибутковості

Коефіцієнти прибутковості показують кінцевий результат економічної і фінансової діяльності корпорації. Вони залежать від руху попередніх показників. Прибутковість визначається швидкістю обороту активів, ступенем їх покриття, боргом, ліквідністю, співвідношенням зобов’язань і акціонерного капіталу та іншими показниками. Тому управління прибутком залежить від управління процесами оборотності, методів фінансування, покриття боргів і процентів, співвідношення випущених корпорацією цінних паперів з фіксованим і нефіксованим доходом. Обчислюються такі показники рентабельності:

коефіцієнт норми прибутку (Profit Margin);

коефіцієнт прибутковості активів (Return on Total Asset Ration — ROA);

коефіцієнт норми прибутковості акціонерного капіталу (Return on Equity Ratio — ROE).

Аналіз ділової активності (оборотності активів та капіталу)

Ділова активність характеризується віддачею у вигляді грошових коштів виручки, яку приносить кожна грошова одиниця вкладена в майно підприємства. Основними показниками, що характеризують ділову активність підприємства є показники оборотності, які загалом характеризують, як швидко вкладені в активи грошові кошти вивільняються в результаті звичайної операційної діяльності.

Всі показники оборотності розраховуються на підставі середньорічних даних. Розрахунок може проводитись у днях або у кількості разів обороту на рік (або за певний період).

Ризик як функція часу.

Фактор часу також значно впливає на рівень ризику. Готівка для інвестора важлива більше, ніж гроші у майбутньому. Коли інвестор вкладає свій капітал у певний бізнес, він завжди ризикує або відчуває непевність, що капітал у майбутньому принесе очікуваний прибуток. І чим триваліший термін вкладу, тим більший ризик, тобто ризик є зростаючою функцією часу. Щоб примусити інвестора розлучитися із своїми грошима надовго потрібно його переконати, що він отримає добру компенсацію. Інвестор повинен одержати винагороду за те, що взяв не себе ризик часу.

Коли гарантовано, що інвестиції не завдадуть збитків і вкладаються на дуже короткий період, їх називають безпечними. Таким чином, рівень ризику можна поділити на безпечну ставку і премію за ризик, пов’язаний із фактором часу. Безпечна ставка - це процентна ставка, що сплачується за не ризиковані активи або, що мають гарантований дохід. Вона і є критерієм для оцінки ризикованості інших активі. Премія за ризик — це необхідна норма доходу понад безпечний дохід на капітал. Про це свідчить практичний досвід, премія за ризик на цінні папери з багаторічним терміном, погашення завжди вища за премію на ті цінні папери, що випускаються на рік.

 

Ануїтет та його види.

При укладенні фін угод часто передбачаються потоки грош коштів, які надходять або відпливають в однакових розмірах через однакові інтервали часу. Напр, рентні платежі, платежі за облігаціями тощо.

Надходження або платежі одного розміру, які здійснюються через однакові інтервали часу протягом визначеного періоду, називаються ануїтетами, або рентою.

Рентні платежі можуть здійснюватись або в кінці, або на початку кожного періоду. В першому випадку має місце звичайна рента, а в другому — вексельна. На практиці найбільш вживаною є звичайна рента.

Майбутня вар-ть звичайної ренти визначається за допомогою декурсивного методу розрахунку платежів, або методу пост-нумерандо.

Якщо рентні платежі проводяться на початку кожного періоду, компаундування здійснюється антисипативним методом, або методом пренумерандо:

(4.10)

Множник ф-ли (4.10) збільшується на додатково нарахований відсоток за один період і може бути представлений ф-лою

Із ф-ли (4.10) визначимо ануїтет:

Теперішня вар-ть ануїтету, або фінансової ренти, за умови, що платежі будуть здійснюватися в кінці кожного періоду пост-нумерандо, визначається за ф-лою

Значення множника розраховується за допомогою фінансової таблиці теперішньої вар-ті ануїтету.

Якщо рентні виплати здійснюються на початку кожного періоду (пренумерандо), то така рента вища за звичайну, оскільки платіж буде дисконтуватись на один період менше.

Теперішня вар-ть ануїтету (довічної ренти) визначається за ф-лою:

де А - сума річного платежу, довічна рента; R — обліковий банківський відсоток.

Річна сума платежу, яка виплачується невизначено довго, називається довічною рентою.

Вар-ть довічної ренти значною мірою залежить від величини відсоткової ставки. Чим вища %ва ставка, тим нижча теперішня вар-ть довічної ренти.

 

Коефіцієнти структури капіталу

Коефіцієнти структури капіталу в літературі називають також коефіцієнтами боргу. Вони показують боргове навантаження на капітал корпорації. На практиці залежно від цілей аналізу застосовується кілька коефіцієнтів. Найчастіше використовуються такі показники:

коефіцієнт борг/активи (Debt to Total Assets);

коефіцієнт борг/власний капітал (Debt to Shareholder’s Equity);

коефіцієнт покриття процентних платежів за зобов’язаннями прибутком (Times Interest Earned).