Заняття 2. Складові морально – психологічного забезпечення діяльності військ.

Навчальні питання.

1.Сутність та зміст культерно – виховної роботи у підрозділі.

2. Сутність та зміст воєнно – соціальної роботи.

3.Зміст системи закладів протидії інформаційно – психологічному впливу противника.

 

В склад першого питання включають: завдання,методи, форми,культурно – виховної роботи, планування культурно – виховної роботи.

 

Культурно - виховна робота - це важлива складова морально-психологічного забезпечення особового складу Збройних Сил як в повсякденних умовах, так і у воєнний час,які проводять командири, заступники командирів з виховної роботи, актив підрозділу по культурному вихованню, просвіті, задоволенню

духовних потреб і організації дозвілля особового складу.

Основні напрямки культурно-виховної роботи:

• впровадження комплексу культурно-просвітницьких заходів у системі виховання, а саме: організація правового, військового, патріотичного, морального, естетичного, економічного, фізичного виховання, керівництво діяльністю військових закладів культури;
• виховання військовослужбовців і молоді на кращих національно-історичних і патріотичних традиціях українського народу, формування у них позитивного ставлення до військової служби;
• організація дозвілля особового складу, створення та розвиток самодіяльної художньої творчості у військових частинах, сприяння подальшому розвитку української культури, культур національних і етнічних меншин України;

Культурно-виховна, просвітницька робота виконує цілу низку важливих соціально-виховних функцій:

просвітницька функція (пропаганда духовної спадщини, історії України, загальноосвітніх, наукових, воєнних, правових, технічних знань):

культурно-виховна функція (прилучення до літератури, мистецтва, культурне забезпечення);

- розвиток творчих дарувань (створення сприятливих умов для розкриття і розвитку

творчих здібностей і талантів);

- формування суспільної думки (згуртування військових колективів, створення і підтримання здорової морально-психологічної обстановки в процесі духовного спілкування);

- інформаційно-комунікативна (духовне зближення різних за категоріями, віком, національністю, освітою людей, адаптація військовослужбовців до умов військової служби, тих хто готується до звільнення та звільнення в запас);

- регулятивна функція (вплив на світогляд, переконання, норми моралі і соціальїгу поведінку особистості та військових колективів);

організація змістовного дозвілля (організація фестивалів, концертів, вистав, вечорів відпочинку, роботи іуртків, клубів за інтересами, туризму і екскурсій, бібліотечного, кіно, відео, радіообслуговування тощо.

 

Методи культурно-виховної роботи - це способи впливу на свідомість і поведінку людей, залучення їх до суспільно-корисної діяльності. В культурно-виховній і просвітницькій роботі широко використовуються мегоди педагогіки, агітації та пропаганди, а також методи сумісної діяльності і колективної творчості.

Поряд з методами виховання, такими як переконання, приклад, змагання, навіювання, примус, спонукання, осудження тощо, застосовуються методи, інформування, методи самодіяльної творчості, активізації творчих сил.

До них можна віднести постановку творчих завдань, моделювання нестандартних ситуацій, які сприяють розвитку творчих начал; організацію творчої співдружності, організацію творчих змагань.

Форми культурно – виховної роботи – це органічна єдність засобів та методів духовного впливу на людей в образно – мистецькому вираженні змісту ідейно – тематичного матеріалу.

Форми культурно-виховної роботи розподіляються:

а) за складом учасників на: індивідуальні, групові (гурткові), масові;

б) за формами, що використовуються як комплексні і прості.

Комплексні характеризуються складністю структури, різноманіттям методів і засобів, що використовуються. До них відносяться: тематичні вечори (ранки), читання; вечори відпочинку; усні журнали; вечори запитань та відповідей; вечори вшанування; технічні вечори; вікторини; кінофестивалі, кінолекції, кіновечори; огляди і конкурси художньої самодіяльності; клуби веселих і кмітливих; гуртки художньої самодіяльності, технічні гуртки; виставки, бали, карнавали; ритуальні дії тощо.

Прості форми - ті, які розкриваються за допомогою якогось одного засобу, одного методу. Це: бесіди, лекції, диспути, зустрічі, мітинги тощо.

Вибір форм і методів культурно-виховної і просвітницької роботи зумовлюється наступними факторами:

- конкретними цілями і конкретними завданнями виховної роботи на певному етапі;

- цілями культурно-виховної і просвітницької роботи і даного заходу;

- відповідністю змісту заходу;

- складом аудиторії;

- наявністю вільного часу та місцем проведення;

- рівнем ідейно-теоретичної та організаційно-методичної підготовки організаторів заходу;

- наявністю та можливостями матеріально-технічної бази;

- можливостями використання шефських зв'язків.

Форми культурно-виховної і просвітницької роботи та організації дозвілля залежать насамперед від видів діяльності і відпочинку особового складу.

Важливою умовою підвищення дієвості культурно-виховної, просвітницької роботи на хід бойової і мобілізаційної готовності, виховання стійких високосвідомих захисників Батьківщини є системний, всебічний підхід до її планування.

В Практиці культурно-виховної роботи та організації дозвілля в підрозділі існує певна система поточного, оперативного (цільового) планування.

Поточне планування включає:

- комплекс заходів культурно-виховної роботи в плані виховної роботи з особовим складом на місяць:

- ідейне, моральне, військове виховання;

- заходи, що сприяють вирішенню завдань бойової та гуманітарної підготовки;

- власне культурно-виховні, просвітницькі заходи;

- організація дозвілля;

- оформлення наочної агітації.

Оперативне (цільове) планування включає:

а) Планування культурно-виховної та спортивно-масової роботи з особовим складом на передвихідні, вихідні та святкові дні.

б) Планування окремих заходів (тематичних вечорів, усних журналів, читацьких конференцій, кінолекторїїв тощо).

Культурно-виховна, просвітницька робота у підрозділах планується згідно вимог керівних документів і проводиться щотижня у вівторок та четвер у вечірній час, а також у вихідні, святкові та неробочі дні,

Приблизний план виховної роботи на місяць поданий в додатку навчального видання.

Важливу роль в культурно-виховному забезпеченні особового склад відіграють бібліотеки військових частин, які є культурно-просвітницьким закладом, призначеним за допомогою книги та інших творів друку впливати на виховання, навчання, формування наукового світогляду, підвищення культури і загальної освіти особового складу.

Центром культурно-виховної і просвітницької роботи та організації дозвілля безпосередньо у підрозділах є народознавча світлиця.

Для неї відводиться краще, просторе та світле приміщення, яке повинно відрізнятися від інших приміщень своїм яскравим, художнім оформленням і затишком, змістовною наочною агітацією, забезпеченням технічними засобами і виховання, меблями та квітами.

Наступна складова навчальної теми – це Військово - соціальна робота.

Вона передбачає здійснення у частині соціально-правових, інформаційних і організаційних заходів щодо сприяння військовослужбовцям і членам їхніх сімей у реалізації встановлених законами України, іншими законодавчими актами прав і пільг, одержанні ними соціальної допомоги та відповідних компенсацій, створенні у військових колективах соціальних умов і гарантій, які б забезпечили їх нормальну життєдіяльність, сумлінне ставлення до виконання покладених на них функціональних та службових обов'язків.

Відповідальність за стан військово-соціальної роботи покладається на командирів.

За організацію військово-соціальної роботи та безпосереднє керівництво цим процесом у частині відповідає заступник командира з виховної роботи.

Зміст проведення військово-соціальної роботи:

- участь у розробці, проектуванні та виконанні цільових комплексних програм соціального забезпечення і розвитку Збройних Сил;

- забезпечення в межах компетентності правового й соціального захисту, соціальної підтримки військовослужбовців, працівників Збройних Сил та членів їх сімей, ветеранів Збройних Сил, співпраця з цих питань з відповідними державними та громадськими організаціями;

- розгляд звернень військовослужбовців, працівників Збройних Сил та членів їх сімей, здійснення прийому з особистих питань, вживання заходів щодо усунення причин, які викликають скарги;

- організація заходів щодо соціально-професійної адаптації військовослужбовців до умов військової служби на етапі підготовки до неї, під час служби та після звільнення в запас.

Головна мета військово – соціальної роботи – створення нормативних соціальних умов, за яких військовослужбовці зможуть ефективно виконувати покладені на них обов’язки.

Зміст і форми військово –соціальної роботи, ії принципи, складові розглянути у Концепції соціальної політики у ЗСУ, яку затверджено на розширеному засіданні колегії МО України 30 березня 2001 року і введено в дію наказом МО України 10 квітня 2001 р. №120

Нажаль, законодавча база соціального і правового захисті особового складу реально не обслуговує їх головні потреби, в грошовому достатку, в створенні доступних життево – битових умов. На початку 2007 р на квартирному обліку перебували 51,5 тисяч військовослужюовців (Біла книга – 2008р, Київ,арк.65).Не викликає здивування ні в кого, що рішення соціальних проблем української армії кардинально впливатиме на моральний та бойовий дух захисників Вітчизни.

 

 

Групове заняття завершує останнє питання: «Зміст системи заходів протидії інформаційно – психологічного впливу противника».

З розвитком радіоелектронних систем компьютерних технологій, автоматизованих систем управління та зв’язку виключно вировла їх роль в керівництві государством, економікою та обороною. Цей позитивний момент науково – технічної сфери відкрив також нові здібності для деструктивного …..впливу на них протистояння сторони.

Інформаційно –психологічне противоборство стало невід’ємливим компонентом утримання локальних війн та озброєних конфліктів у сучасному світі. Інформаційні операції переслідують ціль підриву державних піддвалин, систем державного управління, економічної та оборонної сфери суспільства протистоящої сторони.

В США існують умови системи спеціальних державних підрозділів по створенню інформаційно психологічного забезпечення бойових дій. Вони широко використовувались у проведених психологічних операціях на Гренаді(1983-1985 роки), у Панамі (1989 -1990 роки) в бойових діях в Іраку (“Буря в пустелі ” 1990 -1991р.,”Свобода Іраку” -2003р у війні країн НАТО у Югославії – 1999р, в антитерористичній операції у Афганістані (2001 -2003роки). Всі названі психологічні операції об’єднує загальна стратегічна ціль: зверження небажаних режимів та правління, захист економічних та геополітичних інтересів США, забезпечення воєнної присутності в зонах регіональних конфліктів.

Безпосередньо,в ході воєнних дій протиборствуючі сторони створюють вплив на лінії зв’язку, системи бойового та тилового забезпечення захисту аналогічних систем своїх Збройних Сил.

З урахуванням вищесказаного головним складом системи заходів протидії інформаційно – псилогічному впливу противника являється:

- визначення факторів бойової,соціально – політичної тп психологічної обстановки які можуть бути використані противником для інформаційно –психологічного впливу на противника.

- організацією цілодобового контролю за інформаційним полем противника з метою визначення об’єктів, характеру інформаційно – психологічного впливу, його мети і наслідків.

- виявленні сил і засобів психологічних операцій противника, їх бойових можливостей та порядку використання.

- роз’яснення особовому складу мети завдань, форм і методів психологічних операцій противника,можливостей їх технічних засобів.

- безперервне, об’єктивне,психологічно доцільне інформування військовослужбовців, своєчасне знащення листівок та інших дезінформаційних матеріалів противника, обмеження індивідуального використання воїнами радіоприймачів, організація суворого контролю за використанням радіоприймачів, організація суворого контролю за використанням радіозасобів в підрозділах зв’язку.

- розвідка сил та засобів психологічних операцій противника, знищення, подавлення телевізійних і радіозасобів, гучкомовних станцій, супутникового зв’язку і радіостанцій противника, залучення для цього засобів розвідки, радіоелектронної боротьби, ракетних військ, артилерії та авіації.

- підготовка агітаційно – пропагандистських матеріалістів та їх розповсюдження

- організація взаємодії з питань проведення заходів протидії інформаційно – психологічному впливу противника з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, з відповідними силовими структурами.

 

Групове заняття завершуються загальним висновком по пройденії темі, контрольними питаннями для закріплення нового матеріалу, завданням на самопідготовку та наступне семінарське заняття.

Засвоєння слухачами складу та фунцій складових морально – психологічного забезпеченн діяльності військ дозволяє комплексно в взаімозв’язку всіх її елементв представити систему морально – психологчного забезпечення діяльності військ.

Як складений механізм забезпечуваємий укріпленню і розвиток високих морально- бойових якостей воїнів, духовних основ бойової допомоги Збройних Сил України.

 

Контрольні питання для закріплення учбового матеріалу:

1. Види планування культурно – виховної роботи.
2. Склад заходів по соціально – правового захисту військовослужбовців.
3. Сили та засоби психологічних операцій використовуючих противодіючих сторін у озброєних конфліктах.

В ході підготовки до наступного семінарського зайняття слухачі повинні виконати наступне:

1. Вивчити розділ 3/2 учбово-методичного посібника Основні складові морально – психологічного забезпечення застосування військових сил, арк84.
2. Підготуватися до написанню письмової контрольної роботи по минулим темам.
3. Прийняти участь в контрольному опитуванні по темі семінарського заняття.
4. Обговорити зміст реферату підготовленого 2-3 слухачами на тему: “ Інформаційні операції в локальних війнах у озброєних конфліктах кінця ХХ – початку ХХІ століть” (реферат по часу розрахован на 15-20 хвилин, структурно повинен включати вступ, 2-3 питання, заключення, перелік використаної літератури) викладається в доступній формі. Складова сторона реферату: його теоретичний рівень, пропагандистське майстерство слухача – критерії оцінки виконаної роботи.