Т.2 Теорії регіональної економіки

 

1. Концепції міжнародного поділу праці.

2. «Штандартні» моделі розміщення продуктивних сил.

3. Науково – технічні теорії.

4. Теорії регіонального економічного розвитку.

5. Концепції розміщення продуктивних сил, розроблені в Україні.

 

1. Класична політекономія на основі теорії трудової вартості доводила переваги поділу праці і спеціалізації на всіх рівнях економічних відносин. А.Сміт і Д.Рікардо пояснювали раціональність розміщення виробництва певних товарів в різних країнах різними природно-кліматичними ресурсами.

А Сміт пояснював вигідність міжнародного поділу праці різними природно – географічними умовами і наділеністю різними ресурсами. Це стало основою теорії абсолютних переваг.

Д Рікардо розробив теорію відносних переваг, в основі якої також була теза про різні умови розвитку країн та різну націленість природними ресурсами.

Теорія В.Лаундхарда основним фактором розміщення підприємств вважала транспортні витрати. Виробництво розміщене раціонально, якщо транспортні витрати мінімальні.

Теорія А Лоріа обґрунтовувала раціональність розміщення виробництва наявністю робочої сили. Згідно з цією теорією трудомісткі галузі повинні розташовуватися в аграрних районах.

 

2. «Штандартні» моделі розміщення продуктивних сил виникли в період розвитку індустріального суспільства в Європі в ХІХ – на початку ХХ сторіччя:

 

1. модель просторової орієнтації Й. Тюнена;

Це перша теорія, яка базувалася на закономірностях регіональної економіки.

Й. Тюнен вивчав розміщення виробників сільськогосподарської продукції по відношенню до ринків збуту. Він встановив, що чим більшу продуктивність має аграрне виробництво, тим ближче до ринку збуту (або адміністративного центру) воно розташоване. Згідно з теорією Й. Тюнена раціональне розташування фермерських господарств по відношенню до ринку збуту таке:

Місто - овочі, фрукти – молоко – зерно – ліс – тваринництво.

 

2. модель локаційного трикутника В.Лаундхарда;

Ця теорія була розроблена з врахуванням транспортних витрат як основного фактора розміщення виробництва. Вся територія країни ділилася на умовні трикутники, в кутках яких були розміщені джерела сировини, енергії та ринки збуту. Місця виробництва були розміщені в центрі трикутників.

3. «гравітаційна» модель Шеффле;

Теорія доводила, що промислові підприємства розвивається переважно в містах. Великі міста притягують до себе промислові підприємства з силою обернено пропорційною квадрату відстані між ними.

 

4. теорія розміщення промисловості А Веблера;

Згідно з теорією А Веблера оптимальним РПС є таке, при якому витрати на виробництво і збут мінімальні. При цьому визначається співвідношення транспортних витрат і витрат праці, а також вплив фактора агломерації – концентрації підприємств на певній території, які забезпечують ремонт, обслуговування та інші послуги інфраструктури. Поступово ця модель ускладнювалася, доповнювалася додатковими факторами: розмір ринків збуту, вплив НТП, екологія тощо.

 

5. теорія розміщення населених пунктів В.Кристаллера;

Згідно з теорією В.Кристаллера територія країни умовно поділяється на правильні шестикутники. В їх центрах розміщуються міста, в яких виробляють промислову продукцію і ринки збуту. Таке розташування забезпечує мінімальні відстані для покупців, а отже, і мінімальні витрати на їх поїздки і оптимальні витрати на покупки. В основі теорії В.Кристаллера лежала гіпотеза про рівномірне розселення людей по території, що відповідало дійсності саме для Німеччини.

 

 

3. Науково – технічні теорії:

- теорія дифузії нововведень (Т.Хагерстранд, 1953 р.);

Теорія Т.Хагерстранда прояснює вплив науково-технічного прогресу на розміщення продуктивних сил. Згідно з нею інновації поширюються в трьох напрямках:

а) від центрів економічного розвитку до периферії;

б) від вищих рівнів управління організації до нижчих;

в) від великих міст в прилеглі райони.

 

- теорія життєвого циклу товару (Р.Вернон, С.Хірст, 60-ті роки);

Товар на ринку проходить різні життєві стадії: розробка, освоєння, зрілість, масове виробництво, занепад і зняття з ринку.

На перших етапах (розробка і освоєння) виробництво товару розміщується в місцях їх розробки, науково-технічних центрах, передових підприємствах з висококваліфікованою робочою силою. Це як правило великі адміністративні центри в промислово розвинених країнах.

На етапі зрілості, коли процес виробництва стає більш масовим, виробництво перемішується на великі підприємства далі від центру. Великі масштаби виробництва забезпечують економію на масштабах виробництва.

На етапі масового виробництва товар виробляється на тих підприємствах і в тих країнах, які володіють дешевою робочою силою достатньої кваліфікації або низьким податками.

 

- теорія динамічного і сегментаційного методів аналізу (А.Скотт, М.Столлер, Р.Уолкер, 80-ті роки);

Теорія стверджує, що основним фактором розміщення підприємства є само підприємство, а саме: стратегія розвитку, темпи економічного зростання, показники збуту продукції, вплив підприємства на регіон розташування. Успішне підприємство в своєму розвитку проходить чотири етапи розвитку і територіального розташування:

1- створення підприємства на певній території;

2- зростання підприємства;

3- дисперсія підприємства, утворення підрозділів та філій як поблизу так і на значних відстанях;

4- зміна розташування центрів виробництва.

 

4.Теорії регіонального економічного розвитку:

1 – теорія регіонального балансу (Г.Мюрдаль, 80-ті роки);

В умовах конкуренції, повного використання факторів виробництва і їх мобільності регіональні системи регулюють баланс і рівновагу розміщення продуктивних сил. Таке регулювання можливе за умови активної державної політики, що суперечить принципам ринкової економіки. По цій причині дана теорія піддавалася критиці з боку прихильників ринкової свободи. Г.Мюрдаль вважав, що ринкові сили приводять до дисбалансу розміщення продуктивних сил, для його подолання необхідне державне втручання.

 

2 – теорія «полюсів зростання» (Ф.Перру, Франція)

Ця теорія побудована на поглядах В.Кристаллера і доводить необхідність симулювання розвитку відсталих регіонів. Підприємства-лідери створюють нові товари, розвивають ринкову інфраструктуру, перемагають в процесі конкуренції невеликі підприємства. Так виникають центри економічного розвитку і відстала периферія. Ринкова конкуренція не здатна подолати таку нерівномірність розвитку, вона навпаки сприяє подібній диференціації. Отже, для вирішення проблеми нерівномірного розвитку регіонів необхідне застосування державного регулювання.

 

3– концепція «регіоністики» У.Ізарда;

Регіоністика – це теорія розміщення продуктивних сил, яка враховує вплив економічних, соціальних, політичних, екологічних, історичних факторів на розташування виробництва. У.Ізард розробив модель оптимального розміщення виробництва. ця модель з успіхом використовувалась в регіональних програмах США, Англії та ін.. автор використав ідею гравітаційних моделей, згідно з якою великі міста притягують підприємства.

4. концепція «регіонізму»;

На основі досягнень У.Ізарда виник новий науково-практичний напрямок досліджень – регіонізм. Цей напрямок отримав широке визнання вчених і практиків провідних країн світу. В 1995 році була створена Міжнародна Академія регіонального розвитку і співробітництва – МАРРС.

Суть регіонізму – створення єдиного інтеграційного простору (економічного, соціального, екологічного тощо) на демократичній основі. Політика регіонізму є сьогодні основною ідеєю глобалістів в Європі.

 

5. Концепції РПС, розроблені в Україні:

а) концепції радянського періоду:

1. циклічно – динамічна концепція Н.Д.Кондратьєва;

Концепція витікає з теорії Н.Д.Кондратьєва стосовно економічних циклів: теорії «довгих хвиль» або довгих циклів. Згідно з його концепцією РПС відбувається постійна зміна факторів розвитку на рівні окремих регіонів і на рівні країни під впливом науково-технічного прогресу.

 

2. теорії ресурсних циклів;

Теорія виникла на основі вивчення стадій руху ресурсів: видобуток, переробка, використання продукції та відходів виробництва. прихильники цієї теорії розробили проекти:

- енерговиробничих циклів (М.Колосовський);

- ресурсно-експортних циклів (Я.Машбіц);

- ресурсних циклів добувної промисловості (Б.Зімін).

3. концепції територіально – виробничих (ТВК) і міжгалузевих комплексів (МГК);

Теорія ТВК доводить необхідність і вигідність комплексної територіальної організації господарства. Вона виникла на основі теорії ресурсних циклів.

Теорія МГК (СРСР, 70, 80-ті роки) грунтувалась на необхідності комплексної організації всіх стадій виробництва кінцевої продукції.

 

4.оптимізаційні моделі комплексної організації господарства;

Вони були створені і застосовані в роки освоєння і промислового розвитку районів Півночі і Сибіру.

Основні досягнення теорії:

- економічна оцінка природних ресурсів та їх вплив на РПС;

- розробка концепцій формування і розвитку економічного простору.

 

б) концепції РПС сучасного періоду:

І – російська наукова школа;

Основні досягнення:

- розмежування понять РПС і регіональної економіки;

- розвиток регіональної економіки;

 

ІІ – українська наукова школа;

Представники НАН України Б.Данилишин, М.Долішний, Д.Стеченко розробили наукову концепцію, яка поєднує РПС і макроекономіку.

 

Питання для контролю знань:

1. Як пояснювали раціональне розміщення продуктивних сил представники класичної політекономії А.Сміт і Д.Рікардо?*

2. Теорія просторової організації виробництва та теорія локаційного трикутника.*

3. Гравітаційна модель розміщення продуктивних сил Шеффле та теорія Веблера.*

4. теорія розміщення населених пунктів Криталлера.*

5. Теорія дифузії нововведень та теорія життєвого циклу товарів щодо розміщення продуктивних сил.**

6. Теорія динамічного і сегментаційного аналізу.**

7. Теорії регіонального розвитку та «полюсів зростання».**

8. Теорії регіоністики та регіонізму.**

9. Теорії розміщення продуктивних сил радянського періоду.**

10. Концепції регіональної економіки сучасного періоду:**

 

 

Література:

 

1. Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Розміщення продуктивних сил України: Навчальний посібник. - К.:ЦУЛ, 2002. – 470с. – розділ 2, 9-19,3 с.

2. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навчальний посібник. / Є.П.Качан, Т.Є.Царик, Д.В.Ткач та ін. - К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2005. – 704 с. р. 2, 9 - 23 с.