Тема 4. Особистість у соціальному світі

Я-концепція та тип соціокультури. Поняття Я-концепції. Ефект посилання на себе. Розвиток соціального Я. Незалежна та взаємозалежна Я-концепція.

Самоефективність. Поняття самоефективності та її дослідження А.Бандурою. Локус контролю: концепція екстернальних та інтернальних типів Ю.Роттера. Набута безпорадність як антипод самовизначення.

Схильність до міркувань на користь власного Я. Пояснення позитивних і неґативних подій. Невиправданий оптимізм. Помилковий консенсус і помилкова унікальність. Мотивація самоповаги. Неґативний бік самоповаги. Схильність до міркувань на користь власного Я як причина поганої адаптації.

Справляння враження на інших. Помилкова скромність. Створення бар’єрів самому собі. Самопрезентація.

 

Я-концепція та тип соціокультури

Поняття Я-концепції. Соціальне оточення впливає на людське самовідчуття. Люди, що є представниками різних культур, рас і статей постійно замислюються над тим, які риси є спільними, а які відрізняють їх один від одного. Наше самосприйняття керує нашими думками, відчуттями і діями. Я-концепція – це сприйняття людиною своєї спільності з іншими та своєї індивідуальної неповторності, окремішності. Вона відображає, як ми розуміємо самих себе та як наше самосприйняття управляє нашими установками, діями.

Елементи Я-концепції – мисленнєво-чуттєві утворення, які називаються Я-схемами. Наші Я-схеми – цесприйняття людиною самої себе, наприклад, як рішучої, розумної, дружньої тощо визначає її специфіку обробки соціальної інформації. Я-схеми впливають на те, як ми сприймаємо, запам'ятовуємо, оцінюємо тих, хто нас оточує, і самих себе.

Ефект посилання на себе. Особистісне „Я” впливає на спогади. Це явище відоме як «ефект посилання на себе»: інформація, релевантна нашій Я-концепції, швидко обробляється і добре запам'ятовується. Ефект посилання на себе ілюструє основоположний факт життя: у центрі нашого світу знаходиться сприйняття нашого власного Я. Оцінюючи дії або поведінку інших людей, ми нерідко мимоволі порівнюємо їх з власними діями і поведінкою.

Наші Я-концепції включають не тільки Я-схеми, що характеризують нас в даний момент часу (реальне Я), а й можливі Я, тобто те, якими ми повинні стати (ідеальне Я). Самоповага – це глобальний рівень самосприйняття, що містить крім самооцінок ступінь самосхвалення. Якщо ми вважаємо себе привабливими, спортивними, розумними, чи означає це, що у нас все гаразд з самоповагою? Одній людині для самоповаги досить мати хорошу успішність і привабливу зовнішність, а іншій потрібно знати, що вона не порушує норм моралі.

Розвиток соціального Я. Я-концепція є важливим предметом соціально-психологічного дослідження тому, що вона організовує наше мислення і управляє нашою соціальною поведінкою. Соціальний досвід відіграє важливу роль у формуванні Я-концепції, зокрема наступні чинники: ролі, які ми граємо; соціальні ідентифікації, які ми формуємо; порівняння себе з оточуючими, які ми робимо; наші успіхи і невдачі; думки про нас, що висловлюються іншими людьми; культура, до якої ми належимо.

Незалежна та взаємозалежна Я-концепція. Назвати культуру «індивідуалістською» або «колективістською» означає дуже спрощувати проблему, оскільки навіть в межах однієї країни колективізм різною мірою властивий прихильникам різних релігій і різних політичних поглядів. В цілому культура Заходу формує індивідуалістську (незалежну) Я-концепцію. Вона виходить з того, що життя людини стане успішне, якщо можливо самостійно визначати усі соціальні Я, повірити в здатність контролювати власне життя. Культури народів Азії, Африки і Центральної і Південної Америки значно вище цінують колективізм. Вони виховують те, що С. Китаяма і Х.Маркус називають взаємозалежним Я. Представники цих культур самокритичніші, частіше визначають себе через приналежність до інших. Мета соціального життя полягає не стільки в посиленні Я особистості, скільки в її гармонізації з тим співтовариством, до якого вона належить, у підтримці останнього.

 

Рис. 1. Незалежна (західна) і взаємозалежна (східна) Я-концепція. Взаємозалежне Я визнає свої зв'язки з іншими та більш глибоко «вбудоване» в інших. (Джерело: Markus & Kitayama, 1991)

Таблиця 1.