Правовий статус Кабінету Міністрів України. Центральні та місцеві органи виконавчої влади в Україні

Діяльність Кабінету Міністрів України регламентується Конституцією (ст. 113-117) та Законом України ”Про Кабінет Міністрів України” від 07.10.2010р.

Кабінет Міністрів України – вищий орган у системі органів виконавчої влади. КМУ відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний ВРУ у межах передбачених Конституцією (ст.113). Конкретно це виявляється в тому, що ВР приймає рішення про схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України, регулярно заслуховує звіт про її виконання. ВР має право розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України і прийняти резолюцію недовіри йому.

До складу Кабінету Міністрів України входять: Прем'єр-міністр України; Перший віце-прем'єр-міністр; три віце-прем'єр-міністри; міністри.

Прем'єр-міністр України призначається Президентом України за згодою Верховної Ради України. Персональний склад Кабінету Міністрів призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України та спрямовує її на виконання Програми діяльності уряду.

Повноваження Кабінету Міністрів України визначені у ст.116 Конституції і до основних з них належать:

1) забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

2) вжиття заходів із забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

3) проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розробка і здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

5) забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності; управління об'єктами державної власності;

6) розробка проекту закону про Державний бюджет України і виконання затвердженого ВР України Державного бюджету України;

7) здійснення заходів із забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

8) організація і здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

9) керівництво і координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади.

Юридичною формою рішень Кабінету Міністрів України є обов'язкові для виконання постанови і розпорядження, які підписує Прем'єр-міністр України.

Наступною структурною ланкою в ієрархії виконавчих органів влади є центральні органи виконавчої влади. Систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, організація діяльності яких та повноваження регулюються Законом України ”Про центральні органи виконавчої влади” від 17.03.2011р. Міністерства та центральні органи виконавчої влади є юридичними особами публічного права і положення про них затверджує Президент України. Вони утворюються, реорганізуються та ліквідуються Президентом України за поданням Прем’єр-міністра України

Міністерство – це центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Президентом України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України. Отже міністерства – це галузеві органи управління, мета яких — організація державного управління в найбільш важливих сферах життя суспільства (оборона, внутрішні справи, зовнішні справи, юстиція і т.ін.). Очолюють міністерства міністри, які входять до складу КМУ. Міністри, їх перші заступники (заступники) призначаються на посади за поданням Прем’єр міністра та звільняються Президентом України.

Основні завдання міністерства:

1) забезпечення нормативно-правового регулювання;

2) визначення пріоритетних напрямків розвитку;

3) інформування та надання роз’яснень щодо здійснення державної політики;

4) узагальнення практики застосування законодавства, розроблення пропозицій щодо його удосконалення та внесення проектів законодавчих актів, актів Президента, Кабінету Міністрів на розгляд Президентові України або Кабінету Міністрів України;

5) здійснення інших завдань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.

Центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції.

Основними завданнями центральних органів виконавчої влади є:

1)надання адміністративних послуг;

2)здійснення державного нагляду(контролю);

3) управління б’єктами державної власності;

4) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики та розгляд міністрів, які спрямовують та координують їх діяльність;

5) здійснення інших завдань, визначених законами України та покладених на них Президентом України.

Якщо більшість функцій центрального органу складають функції з надання адміністративних послуг фізичним та юридичним особам, такий орган утворюється як служба. У разі якщо більшість функцій складають функції з управління об’єктами державної власності – як агентство, а в разі, якщо більшість функцій складають контрольно-наглядові функції за дотриманням державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними та фізичними особами актів законодавства – як інспекція.

Наприклад, відповідно до Указу Президента України ”Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” від 09.12. 2010р. у нашій державі існують наступні центральні органи:

а) служби – Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України, Державна виконавча служба України, Державна казначейська служба України, Державна податкова служба України, Державна митна служба України, Державна авіаційна служба України та ін.;

б) агентства – Державне агентство водних ресурсів України, Державне агентство земельних ресурсів України, Державне агентство рибного господарства та ін.;

в) інспекції – Державна інспекція України з питань праці, Державна фінансова інспекція України, Державна інспекція сільського господарства України, Державна екологічна інспекція України та ін.

Місцевими органами виконавчої влади в областях, районах, містах Києві та Севастополі є місцеві державні адміністрації (далі – МДА). Функціонування місцевих органів виконавчої влади визначається Конституцією України ( ст. 118-119 ) та Законом України ”Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 р. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Голови МДА призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням КМУ. При здійснені своїх повноважень вони відповідальні перед Президентом України і КМУ, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Зокрема рішення голів МДА, що суперечать Конституції і законодавству України, можуть бути скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня. Склад місцевих державних адміністрацій формують їхні голови.

Обласна чи районна рада має право висловити недовіру голові відповідної МДА, на підставі чого Президент України приймає рішення (про відставку голови адміністрації або продовження його повноважень) і дає обґрунтовану відповідь. Якщо ж недовіру голові МДА висловили дві третини депутатів відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови МДА. Крім того, повноваження голови місцевої адміністрації можуть бути припинені з деяких інших підстав, наприклад, за власною ініціативою Президента України.

Згідно ст. 119Конституції на відповідній території МДА забезпечують:

1) виконання Конституції і законодавства України;

2) законність і правопорядок, дотримання прав і свобод громадян;

3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного і культурного розвитку, програм охорони навколишнього середовища, програм національно-культурного розвитку корінних народів і національних меншин;

4) підготовку і виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

5) звіт про виконання відповідних бюджетів і програм;

6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;

7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.