Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Фізіологічний аспект у вивченні звуків
Кожен звук, який ми вимовляємо, є не тільки фізичним, а й фізіологічним явищем, причому фізіологічний аспект звуків важливіший за фізичний, оскільки пов'язаний з безпосереднім творенням звуків мовлення. Спеціально створених природою органів мовлення немає. Звуки творять органами, які виконують життєво важливі фізіологічні функції. Творення ними звуків мовлення - це, так би мовити, їхнє додаткове навантаження. Тому терміни органи мовлення, мовленнєвий апарат є умовними. Органи мовлення складаються з органів дихання й органів, які безпосередньо беруть участь у творенні звуків. Умовно можна виділити три "поверхи" мовленнєвого апарату - нижній, середній і верхній. До нижнього належить апарат дихання - легені, бронхи, трахея та діафрагма. їх функція - накопичувати й видихати необхідний для творення звуків повітряний струмінь. Середній поверх - гортань. Гортань - це своєрідна трубка, яка складається з персневидного та розміщеного над ним щитовидного хрящів (виступ щитовидного хряща у чоловіків називають адамовим яблуком, або кадиком) і двох рухомих пірамідальних хрящів. До щитовидного і двох пірамідальних хрящів прикріплені голосові зв'язки - дві натягнуті еластичні мускульні плівки, які складаються з волокон, розташованих у горизонтальному, вертикальному й діагональному напрямках. Це дає можливість змінювати їх товщину і затискати їхні коливальні частини в різних місцях, що впливає на характер творення звуків. Рухомі пірамідальні хрящі змінюють положення голосових зв'язок, і щілина, утворена голосовими зв'язками й пірамідальними хрящами (голосова щілина), змінює свою форму. Виділяють три основні положення пірамідальних хрящів і голосових зв'язок 25. Мовний акт здійснюється складною системою органів, в якій головна, провідна роль належить діяльності головного мозку. Мовний апарат складається з двох тісно пов'язаних між собою частин: центрального (або регулюючого) мовного апарату і периферичної (або виконавчого) Будова мовного апарату. Центральний мовний апарат знаходиться в головному мозку. Він складається з кори головного мозку (переважно лівої півкулі), підкіркових вузлів, провідних шляхів, ядер стовбура (насамперед довгастого мозку) і нервів, що йдуть до дихальних, голосовим і артикуляційним м'язам.
Периферичний мовний апарат складається з трьох відділів: дихального, голосового і артикуляційного. У дихальний відділ входить грудна клітка з легкими, бронхами і трахеєю. Проголошення промови тісно пов'язано з диханням. Мова утворюється у фазі видиху. У процесі видиху повітряний струмінь здійснює одночасно голосоутворювальні і артикуляційну функції. Дихання в момент мовлення істотно відрізняється від звичайного. Видих набагато довше вдиху. Крім того, у момент мовлення число дихальних рухів вдвічі менше, ніж при звичайному диханні. Голосовий відділ складається з гортані і які у ній голосовими складками. Особливе значення для артикуляції мають органи ротової порожнини і сама ротова порожнина. Саме в ній голос багаторазово посилюється і диференціюється на певні звуки, тобто забезпечується виникнення фонем. Тут же, в ротовій порожнині, утворюються звуки нової якості - шуми, з яких згодом формується членороздільна мова. Здатність диференціювати голос у визначені фонеми відбувається тому, що органи ротової порожнини і утворюють ротову порожнину структури перебувають у русі. Це призводить до зміни розміру і форми ротової порожнини, до утворення певних затворів, які або замикають, або звужують ротову порожнину При замиканні потік повітря затримується, щоб потім з шумом прорватися через цей затвор і це сприяє виникненню одних певних звуків мови. При звуження виникає досить тривалий шум, який відбувається в результаті тертя повітряного потоку об стінки звуженої порожнини і це викликає виникнення іншого роду мовних звуків. Основними органами артикуляції є язик, губи, щелепи (верхня і нижня), тверде і м'яке піднебіння, альвеоли. В основному це органи, які розташовуються в ротовій порожнині. Артикуляція (від лат. articulatio від лат. articulare — вимовляти членороздільно) — робота органів мови, спрямована на продукування звуків (Розенталь Д.Е Словник лінгвістичних термінів). Вся сукупність навиків артикуляції звуків, засвоєних людиною з дитинства разом із опануванням мови, створює т. з. артикуляційну базу, властиву кожному мовному колективу.
Артикуляція здійснюється мовними зонами кори й підкіркових утворень головного мозку. При вимові певного звуку реалізується слуховий і кінестетичний контроль. Недорозвинення фонематичного слуху істотно ускладнює утворення правильної артикуляції. Артикуляційна база мовлення — сукупність артикуляційних навичок, потрібних для правильного вимовляння звуків тієї чи іншої мови. Артикуляція (від лат. articulatio «вимовляння») — робота органів мовлення, тобто сукупність їх порухів при вимові певного звука. Артикуляційна база виробляється внаслідок тривалого тренування у вимовлянні звуків певної мови, завдяки чому нервові волокна, що йдуть від нейронів мозку (а їх ц ньому понад 10 млрд.), густо пронизують саме ті м'язи органів мовлення, які беруть найактивнішу участь в артикуляції цих звуків. Таким чином, у тих, для кого українська мова є рідною, м'язи мовних органів пронизані нервовими волокнами по-іншому, ніж у тих, хто змалку говорить, наприклад, грузинською, російською чи англійською мовою. Перенесення артикуляційної бази однієї мови на вимову звуків іншої мови спричиняє так званий акцент.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-27; просмотров: 417; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.52.86 (0.005 с.) |