Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Лекція 9 Синтаксичні одиниці та категорії ⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 3
План 1. синтаксис як розділ лінгвістики. предмет синтаксису. 2. поняття про словосполучення. типи словосполучень. синтаксичний зв’язок слів у словосполученні (узгодження, керування, прилягання, інкорпорування, замикання, ізафет). 3. речення як одиниця синтаксису. речення і судження. ознаки речення. 4. типи речень. члени речення. 5. історична змінюваність типів речення. синтаксис як розділ лінгвістики. предмет синтаксису. синтаксис (гр. syntaxys – побудова) – це розділ граматики, що вивчає будову зв’язного мовлення та включає в себе дві частини: 1) учення про словосполучення; 2) учення про речення. у мовознавстві синтаксисом називають також науку про особливості (специфіку) функціонунання в мовленні лексико-граматичних розрядів слів (членів речення); синтаксис дієслова, синтаксис іменника тощо. два розділи синтаксичної науки – синтаксис словосполучення і синтаксис речення – не можна ні розривати, ні змішувати. основною одиницею синтаксису є речення, у складі якого виділяємо словосполучення. поняття про словосполучення. типи словосполучень. синтаксичний зв’язок слів у словосполученні (узгодження, керування, прилягання, інкорпорування, замикання, ізафет). синтаксичне словосполучення – це синтаксична єдність двох і більше повнозначних слів, поєднаних за смислом і граматично. у сучасному мовознавстві прийнято вважати словосполученнями підрядне поєднання слів (непідрядні поєднання слів у синтаксисі називають сполученнями слів, скажімо сурядне сполучення сестра і брат). між компонентами словосполучення, поєднаними підрядним зв’язком, можливі насамперед такі семантичні відношення: означальні (зелене дерево),об’єктні (посадити дерево), обставинні (уміло посадити). основними видами синтаксичного зв’язку підрядного типу є: - узгодження – це такий тип зв’язку, коли залежний член уподібнюється головному за своїми граматичними формами (білий сніг, великі ножиці;польськ. dobri chlopiec “хороший хлопець”); - керування – такий тип зв’язку, коли залежний член ставиться в тій відмінковій формі, якої вимагає головний член словосполучення (бачити майбутнє, любов до україни, dаnken dir “дякуємо тобі”); - прилягання є типом зв’язку, при якому незмінюваний залежний член словосполучення приєднується до головного лише за смислом (старанно працювати, прокинутися вранці, lernen fleißig “старанно вчитися”);
- ізафет (особлива конструкція тюркських мов) – це єдність двох іменників, з яких один визначає, тобто є означенням, напр.: тат. казан институты – казанський інститут; - замикання є афіксом або службовим словом, що семантично відноситься до стрижневого слова, ставиться при першому слові, тим самим об’єднуючи в єдине ціле як прості, так і складні словосполучення, напр.: на великій швидкості, нім. wir haben heute eine prüfung abgelegt “ми сьогодні склали іспит”; - інкорпорування (інкорпорація, включення) – це такий вид зв’язку, при якому основи, що мають афікси, поєднуються в єдине морфологічне ціле - інкорпоративний комплекс (у мові мексиканських ацтеків слово-речення нінакаква – “я їм м’ясо” складається з частин ні – “я”, нака – (із накатл – “м’ясо”, тобто морфема – м’яс-) і ква – “‘їм”, що буквально перекладається: “я-м’яс-їм”. залежно від морфологічної природи головного слова словосполучення поділяють на: - дієслівні (прочитати книгу, читати вголос, любити читати); - субстантивні (з іменником у ролі головного слова: план твору, наше місто, третій клас); - означальні (з прикметником або дієприкметником у ролі головного слова: гідний нагороди, широко відомий, готовий допомогти); - прислівникові (дуже важливо, недалеко від дороги). речення як одиниця синтаксису. речення і судження. ознаки речення. словосполучення, як і слово, виконує номінативну функцію. комунікативну функцію виконує речення, яке ю.о. карпенко визначає як мінімальну комунікативну одиницю. в.в. виноградов в основу визначення речення бере структурно-семантичний принцип: речення – це граматично оформлена за законами даної мови цілісна одиниця мовлення, що є головним засобом формування, вираження і повідомлення думки. речення співвідносне з логічним судженням, але не тотожне йому: кожне судження виражається у формі речення, але не кожне речення виражає судження (не є судженнями питальні речення, спонукальні тощо). речення має такі основні ознаки: - предикативність (вираження мовними засобами співвідношення змісту речення до дійсності), грунтується на категорії часу, категорії особи, модальності;
- граматична оформленість; - смислова повнота; - інтонаційна оформленість. типи речень. члени речення. поширеною є така класифікація речень за: 1) характером вираженого в реченні відношення до дійсності: речення стверджувальні й заперечні; 2) метою висловлювання: речення розповідні, питальні, спонукальні; 3) кількістю предикативних основ: речення прості та складні; 4) наявністю головних членів речення: односкладні і двоскладні; 5) наявністю другорядних членів речення: поширені й непоширені; 6) наявністю чи відсутністю всіх необхідних членів даної структури речення: повні й неповні. члени речення – це повнозначні слова (чи словосполучення), щовиражають певні синтаксичні відношення та перебуває між собою в синтаксичних зв’язках. головні члени речення (підмет і присудок) утворюють предикативну основу речення, другорядні члени поширюють головні члени речення в цілому або доповнюють їх з атрибутивного (означенням), об’єктного (додатком) чи обставинного (обставиною) боку. історична змінюваність типів речення. оскільки речення з його членами склалося в далекому минулому, то більш наочною зміною в синтаксисі є утворення складного речення. спочатку прості за смислом речення просто ставилися поряд. поступово речення і, відповідно, думки, поняття почали охоплюватися свідомістю як складні, і речення стали поєднуватися не тільки інтонацією, а й сполучниками. насамперед панували сурядні сполучники, потім поступово розвивалися підрядні. історичний розвиток синтаксичної будови мови в цілому характеризується поступовим зростанням концентрації словесного вираження думки, становленням чіткої граматичної централізації речення, при якій другорядні деталі відмежовані від головних і підпорядковані їм.
література Основна дорошенко с.і., дудик п.с. вступ до мовознавства. – к., 1974. – с. 251–257. карпенко ю.о. вступ до мовознавства. – к., 1991. – с. 173–187. кочерган м.п. вступ до мовознавства. – к.: академія, 2000. – с. 307–320. головин б.н. введение в языкознание. – м., 1983. – с. і35–150. кодухов в.и. введение в языкознание. – м., 1979. – с. 236–247. перетрухин в.н. введение в языкознание. – воронеж, і972. – с. 195–207. Додаткова адмони в. г. развитие структуры простого предложения в индоевропейских языках // вопросы языкознания. – 1960. – № 1. – с. 22–31. бабайцева в.в. о синтаксических единицах // русская речь. – м., 1975. – № 1. – с. 31–36. бабайцева в.в. предложение как многоаспектная единица синтаксиса // русский язык в школе. – 1984. – № 3. – с. 51–57. вихованець і.р. граматика української мови: синтаксис. – к., 1993. – с. 22–34.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 161; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.133.108.241 (0.01 с.) |