Мангеймська система та її екстраполяція в сучасні форми

Концепцію диференціації навчання втілила мангеймська система, названа так за місцем запровадження її в м. Мангеймі (Німеччина) доктором Йозефом-Антоном Зіккенгером (1858–1930).

Педагог поділив дітей на чотири групи (класи):

1) основні класи – для дітей із середніми здібностями (50-60%);

2) класи для учнів малоздібних, які зазвичай не закінчують школи (20-30%);

3) допоміжні класи – для розумово відсталих дітей (2-2,5%);

4) класи для обдарованих (20-25%), із них 1-2% високообдарованих.

Поділ дітей здійснювався на підставі результатів психометричних обстежень і характеристик учителів. Тривалість навчання у кожній групі була різною: у першій – вісім років, у другій і третій – чотири роки, у четвертій – шість років.

Найбільший недолік системи полягає в тому, що ґрунтується вона на уявленні про вирішальний вплив біологічних чинників на кінцевий результат розвитку учнів.

Дещо від мангеймської системи залишилось і в сучасній школі.

Наприклад, широко практикується поділ класів чи груп, які вивчають іноземну мову, на дві підгрупи: в одній – ті, які краще підготовлені та успішніше навчаються, а в другій – ті, яким іноземна мова дається важко.

Для розумово відсталих дітей створено школи зі спеціальними методиками навчання.

Обдаровані діти можуть навчатись у спеціалізованих школах відповідно до хисту (математичні, лінгвістичні, економічні тощо) або в позаурочний час відвідувати творчі гуртки у шкільних чи позашкільних закладах.

Нещодавня спроба поділити учнів у школах на „сильні” і „слабкі” класи, тобто на розумово здібніших і відсталих у межах однієї школи, успіху не мала. По-перше, спроба коректної диференціації за здібностями виявилася невдалою; по-друге, поділ на здібних і відсталих призвів до морального травмування дітей.

План Трампа

В американській школі застосовується і план Трампа, за яким 40% часу відводиться на навчання учнів у великих групах (100-150 осіб), 20% - на навчання у малих групах (10-15 осіб), а 40% - на самостійну роботу. Його засновник Д. Ллойд Трамп апробував свою систему в 1956-1961 роках.

Метод проектів і виховання через дію

У педагогіці відома концепція, згідно з якою учні розробляли певний проект. Залежно від спрямованості визначалися зміст, методи і форми їх роботи. Метод проектів, розроблений педагогом Вільямом Х.Кілпатриком (1871-1965), знайшов застосування в експериментальній школі Дьюї (Чикаго, 1896-1903рр.). Цей метод полягає в застосуванні ідеї виховання через дію. Згідно з цією ідеєю Дьюї замість традиційних предметів навчання було введено проекти, себто своєрідні тематичні центри, що дозволяли дітям поєднувати роботу з навчанням, стимулювати пізнавальну діяльність.

Ідея поєднати роботу з навчанням у сучасній школі знайшла своє втілення в розвиткові професійно-технічної освіти, а також у дипломному проектуванні, коли практика поєднується з теоретичною підготовкою і самостійним написанням дипломної (випускної) роботи чи проекту.

 

На рис. 1 показано, в які сучасні вітчизняні форми навчання трансформувалися історичні, що втілювали пошуки визначних педагогів світу.

 

 

Трансформування історичних форм навчання

В сучасні вітчизняні

 

Лекції

"Велика Дидактика" Я.-А. Коменський 1632 р.

Практичні (семінари)

 

 

Белл-лакнкастерська система

1909 р. Дальтон-план

Мангеймська система

План Трампа

Метод проектів

 

Педагогічна практика студентів, шкільне експериментування

Лабораторні заняття у школах і вузах

Розподіл класів на підгрупи для вивчення іноземної мови; спеціалізовані школи, класи

Лекції, семінари та самостійна робота студентів у сучасному вигляді

Профтехосвіта, дипломне проектування