Тема № 14. Основи конституційного

Права Російської Федерації

1. Характеристика Конституції Російської Федерації. Конституційні засади суспільного ладу.

2. Законодавча влада Російської Федерації. Структура, порядок формування та повноваження парламенту Російської Федерації.

3. Місце президента в системі органів державної влади Російської Федерації. Виконавча та судова влада в Російської Федерації.

4. Федеральний устрій та муніципальна система Російської Федерації.

 

Питання 1. Характеристика Конституції Російської Федерації. Конституційні засади суспільного ладу.

Росія, або Російська Федерація - країна в Північній Євразії. З північного заходу на південний схід Росія межує з Норвегією, Фінляндією, Естонією, Латвією, Литвою та Польщею (обидві останні - з Калінінградською областю), Білорусією, Україною, Грузією, Азербайджаном, Казахстаном, Китаєм, Монголією та Північною Кореєю. Вона також має морські кордони з Японією по Охотському морю та Сполученими Штатами Америки по Беринговій протоці. Росія є великою державою і постійним членом Ради Безпеки ООН, членом G8, G20, Ради Європи, Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, Шанхайської організації співпраці, Євразійського економічного співтовариства, Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Світової організації торгівлі (СОТ), Співдружності Незалежних Держав (СНД).

До 1993 р. в Росії діяла Конституція 1978 р., до якої було внесено понад 300 поправок і доповнень, у тому числі й такі, як утворення Інституту президентства, Конституційного суду тощо. Конституція 1978 р. вже не відповідала новій політичній ситуації. Процес підготовки проекту Конституції був дуже тривалим. Перший з'їзд народних депутатів Росії створив Конституційну комісію, яка підготувала проект Конституції. Він був опублікований у листопаді 1991 р. Нестабільність політичного життя, поляризація політичних сил не дозволили прийняти проект цієї Конституції. Тоді був підготовлений так званий президентський проект Конституції. Відповідно до Указу Президента від 20 травня 1993 р. була скликана Конституційна нарада, мета якої — завершити підготовку президентського проекту Конституції. У роботі Конституційної наради взяли участь представники органів влади федерального рівня, суб'єктів федерації, місцевого самоврядування, політичних партій, юристи. Конституційна нарада схвалила проект і прийняла рішення про винесення його на референдум. 12 рудня 1993 р. Конституція була прийнята. Гостра політична боротьба знайшла свій відбиток у результатах голосування. За прийняття Конституції проголосували тільки 58,4 % виборців. 41,6 %, у тому числі 9 республік і 10 областей, проголосували проти проекту. У зв'язку з результатами голосування слід згадати, що в останні роки в усьому світі Конституції приймаються не менш як двома третинами голосів виборців.

У результаті прийняття Конституції 1993 р. колишня Конституція 1978 р. з наступними змінами і доповненнями припинила дію. Конституція Російської Федерації 1993 р. має преамбулу і два розділи. Перший розділ складається з 9 глав, до яких увійшло 137 статей. Другий розділ — прикінцеві та перехідні положення. У преамбулі, зокрема, говориться, що багатонаціональний народ Російської Федерації, об'єднаний спільною долею на своїй землі, утверджуючи права і свободи людини, громадський мир і злагоду, зберігаючи державну єдність, виходячи із загальновизнаних принципів рівноправності та самовизначення народів, відроджуючи суверенну державність Росії…. приймає цю Конституцію.

➢ Перша глава встановлює основи конституційного ладу Росії, які становлять сукупність принципів, основних положень, що отримали подальший розвиток в наступних главах Конституції і є основою для чинних законів і підзаконних актів. У цій главі закріплюються принципи народовладдя, державного суверенітету, верховенства права, визнання прав і свобод людини і громадянина вищою цінністю, економічне, політичне і ідеологічне різноманіття, визнання різних форм власності, гарантії місцевого самоврядування тощо. Російська Федерація визначається як демократична федеративна правова держава з республіканською формою правління.

➢ Друга глава присвячена правам і свободам людини і громадянина та базується на міжнародних актах. Вона починається ст. 17, яка проголошує, що в РФ визначаються і гарантуються права і свободи людини і громадянина згідно із загальними принципами та нормами міжнародного права та відповідно до цієї Конституції. Основні права і свободи людини нерозривні й належать кожному від народження. Здійснення прав і свобод людини не повинно порушувати прав і свобод інших осіб. Права і свободи людини й громадянина діють безпосередньо.

У Конституції РФ 1993 p. є поділ основних прав і свобод на: особисті права та свободи; політичні права; соціально-економічні, культурні права тощо.

Категорії особистих прав і свобод людини та громадянина присвячена найбільша кількість статей Конституції. Це основа статусу людини та громадянина. До цієї групи належать: право на життя, право на свободу і особисту недоторканність приватного життя та сімейну таємницю; таємницю листування, телефонних розмов, поштових, телеграфних та інших повідомлень; недоторканність житла; право визначення своєї національної незалежності, користування рідною мовою.

Політичні права. Насамперед, це право громадян на участь в управлінні справами держави. Це випливає із ст. З Конституції, в якій говориться, що носієм суверенітету та єдиним джерелом влади є її багатонаціональний народ, який здійснює владу як безпосередньо, так і через своїх представників, а також через органи місцевого самоврядування. Формами безпосередньої реалізації громадянами влади є: референдуми, участь у виборах до органів державної влади та місцевого самоврядування. Громадяни мають право брати участь у здійсненні правосуддя. Вони мають право на свободу зборів і маніфестацій, звертання до державних органів і органів місцевого самоврядування зі скаргами на їхню діяльність, на що влада повинна реагувати.

До групи соціально-економічних прав і свобод Конституція відносить право на підприємницьку діяльність; право на приватну власність: ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як за рішенням суду. Окремі громадяни та об'єднання громадян мають право володіти землею; право на вільний труд і на винагороду за нього залежно від кількості та якості; право на відпочинок; охорону родини; право на житло; право на освіту та інші права.

Конституція закріплює основні обов'язки громадян: додержання Конституції і законів; сплачення податків та зборів, захист Вітчизни, збереження природи і навколишнього середовища.

Конституція (ст. 2) закріплює обов'язок держави захищати права і свободи людини та громадянина.

➢ Третя глава Конституції закріплює федеральний устрій держави, зокрема принципи розподілу компетенції федерації і суб'єктів федерації, рівність суб'єктів федерації, державної цілісності і єдності системи державної влади.

➢ Наступні глави першого розділу встановлюють систему органів державної влади, їх компетенцію, регулюють їх відносини. Зокрема, глава 3 присвячена федеральному устрою. Глава 4 — Президенту Російської Федерації, Глава 5 — Федеральним зборам. Наступні глави закріплюють питання про виконавчу та судову владу, органи місцевого самоврядування; остання, 9 глава, присвячена конституційним поправкам та перегляду Конституції.

➢ Прикінцеві і перехідні положення складаються з 9 частин, в яких встановлюється дата набуття чинності Конституцією і скасовується чинність колишньої Конституції, встановлюється порядок дії законів і підзаконних нормативно-правових актів, що діяли до набуття чинності цією Конституцією, регулюються питання щодо компетенції вищих органів державної влади у зв'язку із зміною їх функцій і повноважень.

Державною мовою Російської Федерації на всій її території (згідно зі ст. 68 Конституції РФ) є російська. Республіки в складі РФ мають право надавати своїм мовам статус державних. У Конституції РФ не згадується про права автономних округів та областей запроваджувати власні державні мови. Але на практиці автономні округи та області оголошують свої мови державними за допомогою власних статутів.

 

Питання 2. Законодавча влада Російської Федерації. Структура, порядок формування та повноваження парламенту Російської Федерації.

Представницьким і законодавчим органом влади РФ є Федеральні збори - парламент РФ. Федеральні збори є постійно діючим органом. Федеральні збори складаються з двох палат: Ради Федерації та Державної думи. Порядок формування Ради Федерації і порядок виборів депутатів Державної думи встановлюються федеральними законами. Члени Ради Федерації і депутати Державної думи мають недоторканність протягом усього терміну їх повноважень. Вони не можуть бути затримані, заарештовані, піддані обшуку, крім випадків затримання на місці злочину, а також особистому огляду за винятком випадків, коли це передбачено федеральним законом для забезпечення безпеки інших людей. Рада Федерації і Державна дума засідають, як правило, окремо. Засідання Ради Федерації і Державної думи є відкритими. У випадках, передбачених регламентом палати, вона має право проводити закриті засідання. Палати можуть збиратися разом для заслуховування послань Президента Російської Федерації, послань Конституційного Суду Російської Федерації, виступів керівників іноземних держав.

Склад і структура парламенту, повноваження та форми роботи. Державна дума (в засобах масової інформації вживається також скорочення Держдума) - нижня палата Федеральних зборів - парламенту Російської Федерації. Правовий статус Державної думи визначений у розд. 5 Конституції Російської Федерації.

Державна дума складається з 450 депутатів. Депутатом Державної думи може бути обраний громадянин Російської Федерації, який досяг 21 року і має право брати участь у виборах (причому одна й та сама особа не може бути одночасно депутатом Державної думи і членом Ради Федерації). Депутатом Державної думи першого скликання міг одночасно бути член Уряду Російської Федерації (відповідно до перехідних положень Конституції Російської Федерації). З 2007 р. депутати Державної думи обираються за пропорційною системою (за партійними списками). Прохідний бар'єр становить 7%. З 2016 р. бар'єр знову становитиме 5%. Перша Державна дума обиралася разом з Радою Федерації в день всенародного голосування за Конституцію 12 грудня 1993 р. терміном на 2 роки (відповідно до перехідних положень прийнятої Конституції).

Термін повноважень 2-5-го скликань Державної думи - 4 роки. Починаючи з 6-го скликання депутатів обирають строком на 5 років. Вибори в Державну думу проводилися в 1993, 1995, 1999, 2003, 2007 і 2011 рр.

Державну думу очолює Голова думи і його заступники, при цьому кожна фракція може висунути заступника Голови Державної думи. Робота депутатів здійснюється в рамках комітетів і комісій Держдуми, а також у фракціях і в регіональних округах. Порядок формування Державної думи - вибори. Проте Конституція РФ не встановлює, якими мають бути вибори - прямими чи непрямими, відкритими чи таємними, не визначає і застосовувану виборчу систему.

Порядок виборів депутатів Державної думи встановлюють федеральні закони "Про вибори депутатів Державної думи Федеральних Зборів Російської Федерації", "Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації" та інших федеральних законів. Вибори в Державну думу призначаються Президентом Російської Федерації раз на 5 років. За федеральним виборчим округом, який включає всю територію Російської Федерації, обираються всі 450 депутатів пропорційно до кількості голосів, поданих за федеральними списками кандидатів.

Конституція Російської Федерації (ст. 103) визначає такі повноваження Держдуми і дає право виносити постанови за ними:

Ø надання згоди Президенту Російської Федерації на призначення Голови Уряду Російської Федерації;

Ø слухання щорічних звітів Уряду Російської Федерації про результати його діяльності, в тому числі з питань, поставлених Державною думою;

Ø вирішення питання про довіру Уряду Російської Федерації; - призначення на посаду та звільнення з посади голови Центрального банку Російської Федерації;

Ø призначення на посаду та звільнення з посади голови Рахункової палати Російської Федерації і половини складу її аудиторів; - призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого з прав людини, що діє відповідно до федерального конституційного закону;

Ø оголошення амністії;

Ø висунення звинувачення проти Президента Російської Федерації для усунення його з посади.

Державна дума приймає федеральні закони більшістю голосів від загальної чисельності депутатів, якщо інше не передбачено Конституцією Російської Федерації.

Під прийнятим федеральним законом за змістом ч. 1 ст. 107 Конституції РФ розуміються:

Ø закони, прийняті Державною думою і схвалені Радою Федерації відповідно до ч. 1, 2, 3 і 4 ст. 105 Конституції РФ;

Ø закони, повторно прийняті Державною думою відповідно до ч. 5 ст. 105 Конституції РФ;

Ø закони, схвалені Державною думою і Радою Федерації відповідно до ч. 3 ст. 107 Конституції РФ.

Крім того, прийнятий федеральний закон підписується і оприлюднюється Президентом РФ. У тому самому порядку повинен прийматися, підписуватися і оприлюднюватися акт законодавчого органу, за допомогою якого здійснюється офіційне, що має силу закону, роз'яснення федерального закону. Якщо ж роз'яснення зроблене у формі постанови Державної думи, тобто без дотримання вимог ст. 105-107 Конституції РФ, що висуваються до прийняття федеральних законів, то воно не може розглядатися як акт Федеральних зборів - законодавчого органу РФ. Будучи актом лише однієї з його палат, така постанова не є автентичним офіційним роз'ясненням закону. Не можна його визнати і делегованим офіційним роз'ясненням закону, оскільки Конституція РФ не надає Державній думі відповідного права.

Голова Державної думи здійснює взаємодію з іншими гілками влади - виконавчою і судовою. Голова, перший заступник голови і заступники голови обираються таємним голосуванням на засіданні палати. Кандидатів на посади заступників голови можуть висувати депутатські об'єднання і депутати.

Держдума утворює комітети і комісії. Комітети є основними органами палати, які беруть участь у законотворчому процесі. Формуються вони, як правило, за принципом пропорційного представництва депутатських об'єднань. Голови комітетів, їх перші заступники і заступники обираються більшістю голосів від загальної чисельності депутатів за поданням депутатських об'єднань. До повноважень комітетів належать:

- внесення пропозиції щодо розробки проекту програми законопроектної роботи Державної думи на поточну сесію і календаря розгляду питань Державною думою на черговий місяць;

- попередній розгляд законопроектів та їх підготовка до розгляду Державною думою;

- підготовка проектів постанов Державної думи; - підготовка висновків щодо законопроектів та проектів постанов, що надійшли на розгляд Державної думи;

- підготовка відповідно до рішення палати запитів до Конституційного Суду Російської Федерації;

- підготовка відповідно до рішення Ради Державної думи доручення Голови Державної думи проектів постанов Державної думи про направлення її представників до Конституційного Суду Російської Федерації;

- організація проведення Державною думою парламентських слухань;

- формування висновків і пропозицій за відповідними розділами проекту федерального бюджету;

- аналіз практики застосування законодавства.

Держдума утворює комісії у випадках і порядку, встановлених законодавством на строк, що не перевищує строку повноважень Думи даного скликання.

Рада Федерації (також неофіційно Сенат) - верхня палата Федеральних зборів Росії, що включає згідно з російською Конституцією по 2 представники від кожного суб'єкта Росії - по одному від представницького і виконавчого органів державної влади. Відповідно до ст. 102 Конституції Російської Федерації до відання Ради Федерації відносять (п. 1):

Ø затвердження зміни кордонів між суб'єктами Російської Федерації;

Ø затвердження указу Президента Російської Федерації про введення надзвичайного стану;

Ø вирішення питання про можливість використання Збройних Сил Російської Федерації за межами території Російської Федерації;

Ø призначення виборів Президента Російської Федерації;

Ø відмову Президента Російської Федерації від посади в порядку імпічменту після висунення відповідного звинувачення Державною думою (для прийняття рішення потрібна більшість у дві третини складу палати);

Ø призначення на посаду суддів Конституційного Суду Російської Федерації, Верховного Суду Російської Федерації, Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації (призначення здійснюються за поданням Президента Російської Федерації);

Ø призначення на посаду та звільнення з посади Генерального прокурора Російської Федерації (також здійснюється за поданням президента);

- призначення на посаду та звільнення з посади заступника голови Рахункової палати і половини складу її аудиторів.

З питань, віднесених до її відання Конституцією Російської Федерації, Рада Федерації приймає постанови більшістю голосів від загальної чисельності членів Ради Федерації, якщо інший порядок прийняття рішень не передбачений Конституцією Російської Федерації. У сфері законотворення Рада Федерації займає відносно Державної думи підпорядковане місце. Будь-які закони спочатку вносяться до Державної думи і лише після схвалення нижньою палатою надходять на розгляд Ради Федерації. Як і Рада Федерації в цілому, так і її окремі члени мають право законодавчої ініціативи, однак закони про поправки в Конституцію можуть бути внесені або Радою Федерації як колегіальним органом, або групою чисельністю не менше однієї п'ятої від конституційного складу палати.

Федеральний закон вважається схваленим Радою Федерації, якщо за нього проголосувало більше половини від загальної чисельності членів цієї палати, або якщо протягом 14 днів він не був розглянутий Радою Федерації. У разі відхилення федерального закону Радою Федерації палати можуть створити погоджувальну комісію для усунення виниклих розбіжностей, після чого федеральний закон підлягає повторному розгляду Державною думою. У разі незгоди Державної думи з рішенням Ради Федерації федеральний закон вважається прийнятим, якщо при повторному голосуванні за нього проголосувало не менше від двох третин від загальної чисельності депутатів Державної думи. Для прийняття федеральних конституційних законів необхідне схвалення трьох чвертей голосів Ради Федерації, у разі відхилення Радою Федерації проекту федерального конституційного закону вето не може бути подолано Державною думою.

Питання 3. Місце президента в системі органів державної влади Російської Федерації. Виконавча та судова влада в Російській Федерації.

Президент Російської Федерації - найвища державна посада Російської Федерації, а також особа, обрана на цю посаду. Президент Росії є главою держави. Багато повноважень президента або мають безпосередньо виконавчий характер, або наближені до виконавчої влади. Поряд із цим, на думку деяких дослідників, президент не належить до якої-небудь однієї гілки влади, а підноситься над нею, оскільки здійснює координуючі функції і має право розпуску Державної думи. Президент Російської Федерації є також гарантом Конституції Російської Федерації, прав і свобод людини і громадянина та Верховним головнокомандувачем Збройними силами Російської Федерації. Відповідно до Конституції Російської Федерації і федеральних законів Президент Російської Федерації визначає основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики.

Президент Росії єдина посада, на яку обирається один з кандидатів загальним голосуванням громадян РФ. Поряд з повноваженнями глави держави Президент Російської Федерації має право головувати на засіданнях Уряду Російської Федерації. Президент може давати доручення уряду, він також здійснює керівництво окремими федеральними органами виконавчої влади. Укази і розпорядження президента, як і постанови і розпорядження уряду, є підзаконними актами. Формально уряд "колективний" глава виконавчої влади. Однак, визначаючи своїми указами напрями діяльності уряду, інших органів виконавчої влади, президент є "фактичним" главою виконавчої влади (це не передбачає управління поточною роботою, яка характеризується як апаратно-управлінська діяльність). Зважаючи на таку двоступеневість влади, термін "глава виконавчої влади" (голова уряду не є таким, оскільки владними повноваженнями володіє президент і уряд), у Конституції РФ (і Франції) відсутній. На підставі розд. 4 Конституції президент Російської Федерації здійснює такі повноваження:

Ø призначає за згодою Державної думи голову Уряду Російської Федерації;

Ø має право головувати на засіданнях Уряду Російської Федерації;

Ø приймає рішення про відставку Уряду Російської Федерації;

Ø подає Державній думі кандидатуру для призначення на посаду голови Центрального банку, а також ставить перед Державною думою питання про звільнення голови Центрального банку від займаної посади;

Ø за пропозицією голови Уряду Російської Федерації призначає на посаду та звільняє з посади заступників Голови Уряду Російської Федерації і федеральних міністрів;

Ø подає Раді Федерації кандидатури для призначення на посади суддів Конституційного суду, Верховного суду, Вищого арбітражного суду, а також кандидатуру генерального прокурора; вносить до Ради федерації пропозицію про звільнення генерального прокурора з посади; призначає суддів інших федеральних судів;

Ø формує і очолює Раду безпеки Російської Федерації, статус якої визначається федеральним законом; утверджує військову доктрину Російської Федерації;

Ø формує адміністрацію президента Російської Федерації;

Ø призначає і звільняє повноважних представників президента Російської Федерації;

Ø призначає і звільняє вище командування Збройних Сил Російської Федерації;

Ø призначає і відкликає дипломатичних представників Російської Федерації в іноземних державах і міжнародних організаціях.

Ø Відповідно до вимог Конституції ці призначення можуть бути здійснені президентом після консультацій з відповідними комітетами чи комісіями палат Федеральних зборів;

Ø призначає вибори Державної думи відповідно до Конституції та федерального закону;

Ø розпускає Державну думу у випадках і порядку, передбачених Конституцією;

Ø призначає референдум у порядку, встановленому федеральним конституційним законом;

Ø вносить законопроекти до Державної думи;

Ø підписує і оприлюднює федеральні закони протягом 14 днів з моменту отримання. Якщо президент протягом 14 днів з моменту надходження федерального закону відхилить його, то Державна дума і Рада федерації в установленому Конституцією порядку знову розглядають цей закон. Якщо при повторному розгляді федеральний закон буде схвалений у раніше прийнятій редакції більшістю не менше двох третин голосів від загальної чисельності членів Ради Федерації і депутатів Державної думи, він підлягає підписанню президентом РФ протягом семи днів і оприлюдненню;

Ø звертається до Федеральних зборів із щорічними посланнями про становище в країні, про основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики держави;

Ø може використовувати погоджувальні процедури для усунення розбіжностей між органами державної влади Російської Федерації і органами державної влади суб'єктів Російської Федерації, а також між органами державної влади суб'єктів Російської Федерації. У разі недосягнення узгодженого рішення може передати вирішення спору на розгляд відповідного суду;

Ø має право припиняти дію актів органів виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації;

Ø може скасовувати постанови і розпорядження Уряду Російської Федерації;

Ø здійснює керівництво зовнішньою політикою Російської Федерації;

Ø веде переговори і підписує міжнародні договори Російської Федерації; підписує ратифікаційні грамоти;

Ø приймає ввірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників, які при ньому акредитуються;

Ø у разі агресії проти Російської Федерації або безпосередньої загрози агресії вводить на території Російської Федерації або в окремих її місцевостях військовий стан з негайним повідомленням про це Раді Федерації та Державній думі;

Ø вирішує питання громадянства Російської Федерації і надання політичного притулку;

Ø нагороджує державними нагородами Російської Федерації, присвоює почесні звання Російської Федерації, вищі військові і вищі спеціальні звання;

Ø здійснює помилування.

У процесі здійснення своїх повноважень Президент Російської Федерації видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території Російської Федерації. Укази і розпорядження Президента Російської Федерації не повинні суперечити Конституції Російської Федерації і федеральним законам.

Уряд Росії вищий федеральний орган, що здійснює виконавчу владу в Росії. Статус уряду і порядок його діяльності визначені гл. 6 Конституції і федеральним конституційним законом "Про Уряді Російської Федерації" від 17 грудня 1997 р. з змінами, внесеними пізніше. Уряд Російської Федерації здійснює свою діяльність на основі Конституції Російської Федерації, федеральних конституційних законів, федеральних законів і нормативних указів президента Російської Федерації (глава 3 Закону "Про Уряд Російської Федерації"). На підставі ст. 114 Конституції Російської Федерації уряд здійснює такі повноваження:

Ø розробляє і подає Державній думі федеральний бюджет і забезпечує його виконання;

Ø подає Державній думі звіт про виконання федерального бюджету;

Ø подає Державній думі щорічні звіти про результати своєї діяльності, у тому числі з питань, ініційованих Державною думою;

Ø забезпечує проведення в державі єдиної фінансової, кредитної та грошової політики;

Ø забезпечує проведення єдиної державної політики в галузі культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, екології; здійснює управління федеральної власністю;

Ø вживає заходів щодо забезпечення оборони країни, державної безпеки, реалізації зовнішньої політики держави;

Ø вживає заходів щодо забезпечення законності, прав і свобод громадян, охорони власності і громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

Ø виконує інші повноваження, покладені на нього Конституцією Російської Федерації, федеральними законами, указами президента Російської Федерації.

На підставі та на виконання Конституції Російської Федерації, федеральних законів, нормативних указів президента Російської Федерації уряд видає постанови і розпорядження, забезпечує їх виконання. Підзаконні постанови і розпорядження уряду обов'язкові для виконання в Російській Федерації. Постанови і розпорядження уряду в разі їх суперечності Конституції Російської Федерації, федеральним законам і указам президента Російської Федерації можуть бути скасовані президентом Російської Федерації.

Уряд Росії складається з голови уряду Росії, заступників голови уряду Росії і федеральних міністрів.

Голова уряду Російської Федерації призначається президентом Росії з дозволу Державної думи. У разі триразового відхилення Державною думою представлених кандидатур президент призначає голову уряду, розпускає Державну думу і призначає нові вибори. Президент Росії не має права розпускати Державну думу на цій підставі протягом останніх шести місяців дії його повноважень, у період дії воєнного чи надзвичайного стану на всій території держави, а також у разі ініціювання Державною думою процедури відмови президента від посади в порядку імпічменту.

Заступники голови уряду і федеральні міністри призначаються на посаду і звільняються з посади президентом Російської Федерації за пропозицією голови уряду. Структура федеральних органів виконавчої влади (уряду Російської Федерації) затверджується указом президента Російської Федерації на підставі пропозиції голови уряду, що направляється протягом тижневого терміну після його призначення (ст. 112 Конституції РФ). У результаті адміністративної реформи 2004 р. уточнено статус і розподіл функцій між федеральними міністерствами, федеральними службами і федеральними агентствами. Крім того, федеральні органи виконавчої влади розділені на такі, що перебувають у віданні президента (так звані силові відомства) та уряду.

Судова система Росії система спеціалізованих органів державної влади (судів), які здійснюють правосуддя на території Росії. Судова влада в Російській Федерації:

Ø здійснюється тільки судами в особі суддів і залучених у встановленому законом порядку до здійснення правосуддя присяжних і арбітражних засідателів. Ніякі інші органи та особи не мають права брати на себе здійснення правосуддя;

Ø самостійна і діє незалежно від законодавчої та виконавчої влади;

Ø здійснюється за допомогою конституційного, цивільного, адміністративного, арбітражного і кримінального судочинства.

Єдність судової системи Російської Федерації забезпечується шляхом:

Ø установлення судової системи Російської Федерації Конституцією Російської Федерації і Федеральним конституційним законом "Про судову систему Російської Федерації";

Ø дотримання всіма федеральними судами та світовими суддями встановлених федеральними законами правил судочинства;

Ø застосування всіма судами Конституції Російської Федерації, федеральних конституційних законів, федеральних законів, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів Російської Федерації, а також конституцій (статутів) та інших законів суб'єктів Російської Федерації;

Ø визнання обов'язковості виконання на всій території Російської Федерації судових постанов, що вступили в законну силу;

Ø законодавчого закріплення єдності статусу суддів;

Ø фінансування федеральних судів і світових суддів з федерального бюджету.

Судові органи.

Конституційний Cуд Російської Федерації судовий орган конституційного контролю, який самостійно і незалежно здійснює судову владу за допомогою конституційного судочинства. Повноваження, порядок утворення та діяльності Конституційного Суду Російської Федерації визначаються Конституцією Російської Федерації і Федеральним конституційним законом "Про Конституційний Суд Російської Федерації".

Конституційний Суд РФ складається з 19 суддів, які призначаються Радою Федерації за поданням президента. Керівником Конституційного Суду є Голова. Конституційний Суд Російської Федерації відповідно до ст. 125 Конституції:

Ø за запитами Президента РФ, Ради Федерації або однієї п'ятої його членів, Державної думи або однієї п'ятої її депутатів, Уряду РФ, Верховного Суду РФ, Вищого арбітражного суду РФ, органів законодавчої і виконавчої влади суб'єктів РФ вирішує справи про відповідність Конституції РФ федеральних законів, нормативних актів Президента РФ, Ради Федерації, Державної думи, Уряду РФ, конституцій республік, статутів, а також законів та інших нормативних актів суб'єктів РФ, виданих з питань відання РФ і спільного відання, договорів між органами державної влади, міжнародних договорів РФ, що не набули чинності;

Ø вирішує спори про компетенцію між органами державної влади РФ і суб'єктів РФ;

Ø за скаргами на порушення конституційних прав і свобод громадян та за запитами судів перевіряє конституційність закону, застосованого чи такого, що підлягає застосуванню в конкретній справі;

Ø за запитом Президента, Державної думи, Уряду, Ради Федерації, органів законодавчої влади суб'єктів РФ дає тлумачення Конституції РФ; за запитом Ради Федерації формулює висновок щодо додержання встановленого порядку висування обвинувачення проти Президента РФ.

Також КС здійснює інші повноваження, надані йому Конституцією (наприклад, згідно зі ст. 104 він також має право виступати із законодавчою ініціативою з питань свого відання) і федеральними конституційними законами (наприклад, за запитом Президента РФ або Верховного Суду перевіряє конституційність референдуму РФ відповідно до ст. 15 і 23 закону "Про референдум Російської Федерації").

Верховний Суд Російської Федерації:

Ø є найвищим судовим органом у цивільних, кримінальних та адміністративних справах, підсудним судам загальної юрисдикції;

Ø здійснює в передбачених федеральним законом процесуальних формах судовий нагляд за діяльністю судів загальної юрисдикції, включаючи військові суди;

Ø у межах своєї компетенції розглядає справи як суд другої (касаційної) інстанції, в порядку нагляду і за знову виявленими обставинами, а у випадках, передбачених федеральним законом, також і як суд першої інстанції;

Ø є безпосередньо вищою судовою інстанцією щодо верховних судів республік, крайових та обласних судів, судів міст федерального значення (Московського і Санкт-Петербурзького міських судів), судів автономної області і автономних округів, окружних і флотських військових судів;

Ø вивчає та узагальнює судову практику, аналізує судову статистику і дає роз'яснення з питань судової практики;

Ø вирішує в межах своїх повноважень питання, що випливають з міжнародних договорів Російської Федерації, СРСР і РРФСР.

Верховний Суд Російської Федерації діє у складі:

· Пленуму Верховного Суду Російської Федерації;

· Президії Верховного Суду Російської Федерації;

· Касаційної колегії (з 2013 р. підлягає перетворенню в Апеляційну);

· Судової колегії в цивільних справах;

· Судової колегії у кримінальних справах;

· Судової колегії з адміністративних справ;

· Військової колегії.

Крім того, діють Апарат Верховного Суду Російської Федерації та Науково-консультативна рада ВС Росії. Також існує Судовий департамент при Верховному Суді Російської Федерації - відомство для забезпечення діяльності нижчих судів загальної юрисдикції, яке підпорядковується Голові ВС Росії та Раді суддів Росії.

Вищий Арбітражний Суд Російської Федерації - це вищий судовий орган з вирішення економічних суперечок та інших справ, що розглядаються арбітражними судами Росії, який здійснює в передбачених федеральним законом процесуальних формах судовий нагляд за їх діяльністю і дає роз'яснення з питань судової практики.

Вищий Арбітражний Суд розміщується на вершині системи арбітражних судів, яка включає:

· Вищий Арбітражний Суд Російської Федерації;

· федеральні арбітражні суди округів (арбітражні касаційні суди); арбітражні апеляційні суди;

· арбітражні суди першої інстанції в республіках, краях, областях, містах федерального значення, автономної області, автономних округах.

Питання 4. Федеральний устрій та муніципальна система Російської Федерації.