Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Селянський рух у 80—90-х pp. Виступи чиншовиків.
Проте ніякі заходи царизму не змогли спинити наростання боротьби селян. Як і раніше, у 80—90-х роках селяни захоплювали землі поміщиків, перешкоджали розмежуванню земель, рубали поміщицькі й казенні ліси, спасували поміщицькі посіви й сінокоси, не платили податки і викупні платежі, розбирали майно поміщиків, палили їхні маєтки, самовільно усували неугодних сільських старост і волосних старшин, чинили опір поліції, військам, властям. З кінця 80-х і в 90-х роках під впливом робітничого руху дедалі частішими ставали страйки селян і сільськогосподарських робітників у економіях. Серед інших у другій половині 80-х років виділялися виступи селян-чиншовиків, пов'язані з проведенням на Правобережжі чиншової реформи 1886 р. Оскільки відносини між поміщиками та чиншовиками не були юридично оформлені і між ними йшла безперервна боротьба, царський уряд вирішив провести чиншову реформу. 9 червня 1886 р. він затвердив «Положення про поземельне влаштування вічних чиншовиків в губерніях західних і білоруських». Протягом трьох років землевласник і чиншовик мали укласти добровільну угоду про викуп наділу. Після трирічного терміну викуп ставав обов'язковим, але селянин мусив подати документи, які б підтверджували його чиншові права. Викупна сума вираховувалася на основі капіталізації чиншу з 6 %, держава давала позику, а селянин повинен був її сплатити протягом 49 років. Багато чиншовиків ніяких документів не мали і через це при проведенні реформи позбавлялися землі. Невизнання за багатьма чиншовиками їх прав, а отже, позбавлення їх землі, мізерні наділи, високий викуп викликали незадоволення селян і зумовлювали їх численні виступи проти поміщиків. Селяни захоплювали поміщицькі землі, відстоювали свої наділи, що їх мали відібрати, чинили опір поліції і місцевим властям.
С тановище робітників та їхні виступи проти капіталістичної експлуатації. 3 розвитком капіталізму погіршувалося становище робітників, посилювалася їх експлуатація. У Росії, в тому числі й в Україні, становище робітників було особливо тяжким, бо тут до капіталістичної експлуатації додавався гніт залишків кріпосництва. Царський уряд повністю підтримував капіталістів, ніякі закони майже до кінця XIX ст. не регламентували їх відносин з робітниками, які перебували у повній залежності від них, терпіли знущання й свавілля.
Намагаючись одержати якнайбільші прибутки, капіталісти при організації виробництва на підприємствах і будівництві не турбувалися про створення належних умов праці й життя робітників. У багатьох випадках найбільш важкі види робіт провадилися вручну, робітники були приречені на тяжку фізичну працю, працювали в непристосованих приміщеннях або просто неба, стояли у воді, витримували високу температуру, через відсутність вентиляції дихали вугільним або тютюновим пилом, повзали навпочіпки. Не було й охорони праці та техніки безпеки, через що часто траплялися нещасні випадки, які призводили до каліцтва й загибелі робітників. Медичного обслуговування робітників теж не було налагоджено. При підприємствах, як правило, не було ні лікарень, ні амбулаторій, ні лікарів, ні фельдшерів. Робочий день тривав здебільшого 12—13 год, а на багатьох підприємствах, особливо невеликих.— цегельних, пиво- і медоварних, миловарних, винокурних, суконних, на будівництві залізниць — і 15—18 год. При довгому робочому дні заробітна плата залишалася вкрай низькою. До того ж підприємці часто затримували зарплату і змушували робітників брати у фабричних крамницях продукти гіршої якості і за більш високими, ніж ринкові, цінами. Частими були штрафи, які відбирали в робітників до половини, а то й більше заробітку. Вкрай незадовільними були житлові умови робітників. Вони жили в казармах, балаганах, бараках, а часто, особливо на шахтах і рудниках Донбасу та Криворіжжя, у землянках («собачівках»). У всіх них — сперте повітря, бруд, вологість, неймовірна тіснота, паразити, відсутність світла. Надзвичайно погано харчували робітників на підприємствах. В їжу використовувалися продукти низької якості, часто вже зіпсовані. Як і в усій країні, робітники України, поряд з нестерпним економічним гнобленням, зазнавали й небаченого політичного безправ'я, гніту царського самодержавства й чиновників. В Україні економічне гноблення й політичне безправ'я робітників доповнювалися ще національним гнітом, жорстокими утисками з боку царського уряду української мови й культури, від чого страждав весь український народ, у тому числі й українські робітники.
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 160; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.144.219.156 (0.006 с.) |