Криклій О.А., Маслак Н.Г. Управління прибутком банку

В наступній же монографії розглядаються теоретико-прикладні аспекти управління прибутком в дещо іншій сфері економічної діяльності – у фінансовому секторі економіки. Дослідження проблематики управління прибутком у банках в сучасних умовах є надзвичайно важливим, оскільки у ринковій економіці, яка на даний момент часу, базується на грошово-кредитній системі, що дозволяє підтримувати і розвивати сектор реальної економіки.

Щодо ступеня наукової новизни, то дана монографія була видана у 2008 році, хоч це було вже фактично 6 років назад, проте за цей час в суспільстві відбулося хоч і багато змін, проте не настільки вагомих, щоб вони знівелювали наукову цінність даної праці. Навпаки, цінність цієї монографії у досліджуваній сфері є надзвичайно високою, оскільки видана вона була при вузькоспеціалізованій Українській академії банківської справи Національного банку України, адже як відомо – чим вища ступінь спеціалізації, тим вища якість продукції на виході, в даному випадку – монографії.

Щодо структури даної праці, то складається вона з чотирьох розділів, у кожному з яких міститься від двох до п’яти пунктів, у яких, відповідно, більш деталізовано розглядається головне питання, що і являє собою назву розділу.

Отже, перший розділ звучить як «Теоретичні аспекти управління прибутком банку». Тобто, по «класичній схемі» перший розділ є більше вступом до прикладних частин і містить в собі квінтесенцію теорій вчених, які займалися дослідженням даних питань, включаючи авторів монографії. До речі, у вступі автори згадують видатних зарубіжних вчених-економістів Н. Бакстер, У. Бреддік, Дж. Сінкі, П. Роуз, У. Тімоті, нажаль, теоретичні викладки яких не можна застосувати в українських реаліях управління прибутку в банківській системі. Проте автори монографії високо оцінюють наукові здобутки вітчизняних вчених, таких як О.В. Васюренка, В.І. Грушка, О.С. Любунь, О.Д. Заруби, О.А. Кириченка, С.М. Козьменка, Л.О. Примостки, Н.І. Некрасової, І.В. Сала і використовують їх у своїй праці, оскільки вони розроблялися у вітчизняних реаліях.

У першому пункті коротко характеризуються сутність та види прибутку банку, відбивається взаємозв’язок фінансового менеджменту та управління прибутком банку, характеризується і деталізується роль прибутку банку в умовах ринкової економіки.

В наступному пункті описується механізм функціонування та формування прибутку в банківських організаціях, а також управління ним. Надаються основні визначення категорій, понять з точки зору наукових джерел та законодавства країни, наводиться механізм управління банківським прибутком з позицій держави.

Нарешті, в заключному пункті першого розділу наводиться класифікація видів прибутку банку, яка, до речі, є надзвичайно широкою, і, відповідно, більшість із цих видів розглядаються більш деталізовано. Також, особливий акцент виділяється на поняттях «бухгалтерський прибуток» та «економічний прибуток».

Другий розділ даної монографії є перехідним від суто теоретичних аспектів, що стосуються прибутку банків до більш конкретизованих теоретичних механізмів управління ним – і, як наслідок переважно практичні третій і четвертий розділи.

У першому пункті даного розділу автори монографії, по-перше зазначають, що забезпечення ефективного управління прибутком банку обумовлюється рядом вимог до цього процесу й виділяють ці основні вимоги. Також, на думку авторів система управління прибутком банку має виконувати низку завдань для успішної її реалізації. Варто додати, що вони також самостійно виділили основні функції системи управління прибутком банку, а також схематично узагальнили процес управління прибутком банківської організації.

Другим пунктом автори описують процес планування прибутку в банку, який базується на використанні трьох основних систем, з,відповідно, їх детальним описом, а також зазначенням потенційних результатів від їх використання. Також автори зазначають важливість і необхідність формування системи бюджетування в організації.

Суть наступного пункту випливає з його ж назви, тобто в ньому автори детально виділяють основні методи і системи аналізу прибутку банку, при цьому використовуючи різноманітні авторські схеми, а також формули по яким розраховуються основні коефіцієнти, що характеризують фінансові результати банківської організації, наприклад, так як рентабельність активів (ROA), рентабельність доходних активів, рентабельність капіталу і т.д. Також при системному аналізу прибутку банку автори враховують і вказують співвідношення ризикованості та прибутковості діяльності банку, що в свою чергу впливає на ризик як недоотримати прибуток, так і втратити його.

Четвертий пункт теоретичними викладками підводить нас до більш практичних питань стосовно фінансового контролінгу в банках, зокрема контроль за виконанням фінансових планів та бюджетів. Автори виділяють, по-перше, основні функції такого контролю, по-друге, разом з цим, вказують і основні принципи, на яких базується вищенаведене діяльність. Варто додати, що в цьому пункті авторами розроблено, відносно, універсальну схему поетапної побудови системи контролю прибутку в банку, також наводиться характеристика різних видів контролю прибутку в банках, що дає можливість застосувати кожну у потрібній сфері. Крім того, в даній праці побудована система контролю за виконанням фінансового плану банку, з метою нівеляції відхилень планових показників, а уразі таких прецедентів створено алгоритм швидкої їх нейтралізації.

У п’ятому пункті викладаються здебільшого теоретичні аспекти організаційного забезпечення функціонування банку. Авторами наводяться схема побудови фінансової структури банку, схема класифікації продуктів у банківському бізнесі і виділяються етапи управління прибутком.

Наступний третій розділ є переважно прикладним, оскільки в ньому вже безпосередньо розглядаються такі прикладні аспекти управління формуванням прибутку банку як:

1) Доходи і витрати банку: сутність та види;

2) Планування і прогнозування доходів та витрат. Контроль за виконанням планів;

3) Оперативне управління доходами та витратами банку;

4) Методичні підходи до аналізу доходів та витрат банку.

Отже, щодо першого пункту, то в ньому, на початку, зазначаються думки таких видатних вчених як В.Ф. Корельский та Р.В. Гаврилов щодо трактування сутності доходів взагалі, а також згадуються думки О.Я. Стойко вже про доходи, конкретно, банків. Далі після визначення авторами сутності доходів банку, ними визначається зміст витрат банку, а також наводиться таблична диференціація між поняттями «витрати» та «затрати».

В наступному пункті автори наполягають на необхідності процесу планування в банківській діяльності, зокрема і в плануванні доходів та витрат. Ними зазначається, що і як на переважній більшості підприємств реального сектору економіки існує трьохрівнева система планування, тобто стратегічне, поточне та оперативне планування. Також, авторами даної праці розроблено механізм планування доходів і витрат банку, що спрощує процес здійснення планових розрахунків. Після опису розробленого механізму, виділяються основні методи розрахунку собівартості банківських продуктів, що в свою чергу дає змогу в подальшому чітко виділити розміри найбільш вагому частину структури банківських витрат. Розроблена технологія планування доходів і витрат банку дозволяє шаблонно і періодично здійснювати планування необхідних показників при відпрацьованій технології. Наступним головним аспектом даного пункту виступає система контролю за виконанням фінансових планів банку. Авторами виділяються етапи, на яких здійснюється контроль та дії, в умовах дефіциту або профіциту очікуваних доходів.

В наступному пункті зазначається, що вітчизняними вченими питання саме оперативного управління доходами, а особливо витратами є досить малодослідженими. При цьому наголошується поверхневість таких проведених досліджень. В даному пункті автори намагаються більш деталізувати дане питання і виділяють основні напрямками поточного управління витратами, визначають економічну ефективність непроцентних витрат, виділяють основні етапи управління поточними витратами банку. Також, крім детального аналізу оперативних витрат, науковцями згадуються підходи до управління оперативними доходами і розкривають реалізацію кожного для ефективного управління поточними надходженнями банку.

В останньому пункті даного розділу наводиться велика кількість прикладних аспектів різних методик для аналізу доходів і витрат банків, проте в першу чергу авторами вказується, що інформаційне забезпечення аналізу доходів і витрат формується відповідно до завдань, які необхідно вирішити. Побудова інформаційної бази аналізу доходів і витрат ґрунтується на класифікації економічної інформації за джерелами її утворення. Правову інформацію містять закони України, які регламентують діяльність банківської системи, а також закони, які визначають загальні правові засади регулювання діяльності суб’єктів економічних відносин України. Після чого авторами вказуються види аналізу доходів і витрат та деталізується сутність кожного виду. Після чого відзначаються факторні моделі аналізу основних доходів і витрат, які безпосередньо можна використовувати на практиці. Варто додати, що до найвідоміших та найпоширеніших інструментів аналітики фінансової звітності відноситься коефіцієнтний аналіз, який автори надзвичайно широко розкривають та вважають одним з найважливіших методичних підходів до аналізу доходів і витрат банку. Таким чином, даним пунктом завершується передостанній практичний розділ даної монографії.

Заключний четвертий розділ досліджуваної монографії є досить коротким, проте одним з найважливіших, оскільки за умови успішного розподілу прибутку можливе подальше функціонування банку та й, будь-якої, організації взагалі.

Перший пункт даного розділу звучить як «Управління податками банку». Звичайно, що жоден банк не здатен впливати на правове поле держави, згідно якого сплачують податки підприємства, організації, установи, в тому числі і банки, проте автори наголошують, що необхідно здійснювати планування податкових платежів і джерел їх забезпечення, оскільки плани податкових платежів забезпечують погодження, збалансованість потреб і джерел, що дозволяють досягти забезпечення ряду цілей банку, що стосуються відносин зі стейкхолдерами банку, зокрема і держави. Також для спрощення процесу планування майбутніх податкових платежів, автори розділяють даний процес на кілька послідовних етапів, щоб була можливість покроково вирішити дане питання. І, нарешті, зазначається, що для успішного провадження такої діяльності необхідно правильно вибудувати податкову стратегію банку, спираючись на процес податкового планування в банку.

Останній пункт даного розділу визначає, що таке взагалі дивідендна політика банку, яка її головна мета та основні завдання, а також наводиться перелік зовнішніх та внутрішніх факторів, що здійснюють на неї вплив. Авторами даної монографії наводиться механізм формування даної політики, який поділений на своєрідні етапи. Одним з головних таких етапів є вибір одного з трьох типів дивідендної політики(консервативний, компромісний чи агресивний типи). Наприкінці, авторами наводяться методи розрахунку дивідендних виплат, та ефективності дивідендної політики.

І, на сам кінець, у висновках автори ретроспективно виділяють основні моменти висвітлені у даній монографії і коротко підводять загальні підсумки виконаної роботи, тобто в даній монографії здійснено обґрунтування теоретичних та науковометодологічних положень управління прибутком банку і запропоновано нові рішення поставленої наукової задачі, що розкрилось у розробці практичних рекомендацій щодо організації та методики планування, аналізу і контролю доходів, витрат і прибутку умовах розвитку банківської системи України максимально наближених до сучасних.