Правопис, особливості вживання

Дієприкметників та дієприслівників

Творення та особливості вживання

Активних дієприкметників теперішнього часу

1. Дієприкметники за ознакою стану поділяють на два розряди:

а) активні (називають ознаку предмета, зумовлену дією того ж предмета): лежачий камінь;

б) пасивні (називають ознаку предмета, зумовлену дією іншого предмета): погашене вогнище.

За значенням часу розрізняють дієприкметники теперішнього та минулого часів.

2. Загальну схему творення дієприкметників можна зобразити так:

Стан	Активний	Пасивний
Час	Теперішній	Минулий	Минулий
Суфікси	-уч-ий, -юч-ий -ач-ий, -яч-ий	-л-ий	-н-ий -ен-ий -т-ий

3. Усі дієприкметники відмінюються за зразком прикметників твердої групи.

Творення та особливості вживання

Активних дієприкметників теперішнього часу

1. Активні дієприкметники теперішнього часу творяться від основи теперішнього часу дієслів недоконаного виду.

Увага! Основу теперішнього часу найлегше визначати за формою 3-ї особи мн. теперішнього часу: вона передує закінченням -уть (-ють) та -ать (-ять), пор.: писати – пиш уть, сидіти – сид ять.

2. Вибір суфікса залежить від дієвідміни базового дієслова: суфікси -уч-ий, -юч-ий використовуються при творенні дієприкметників від дієслів І дієвідміни (нести – нес уть > нес учий), -ач-ий, -яч-ий – від дієслів II дієвідміни (сидіти – сид ять > сид ячий).

3. Активні дієприкметники теперішнього часу в українській мові вживані без залежних слів.

Сполучення таких дієприкметників із залежними словами суперечать літературній нормі. Зазвичай їх заміняють підрядними реченнями: поважаючий себе > який поважає себе, виконуючий пісню > який виконує пісню, граючий у виставі > який грає у виставі.

Часом такі конструкції можна замінити іменниковими словосполученнями: завідуючий кафедрою > завідувач кафедри, виконуючий обов’язки > виконувач обов’язків.

4. Навіть одиничні активні дієприкметники теперішнього часу в українській мові вживані обмежено. Помітна виразна тенденція до заступлення їх прикметниками: ріжучий диск > різальний диск, уточнююче запитання > уточнювальне запитання, узагальнююче слово > узагальнювальне слово.

Творення та особливості вживання

Активних дієприкметників минулого часу

1. Активні дієприкметники минулого часу творяться від основи інфінітива дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-ий: пожовт іти > пожовті лий, спочи ти > спочи лий.

Увага! Суфікс -ну-, наявний в основі інфінітива, при творенні активних дієприкметників минулого часу опускається: зів’яну ти > зів’я лий, змокну ти > змок лий. Опускається також кінцевий приголосний кореня у випадках типу опас ти > опа лий.

2. В українській мові при творенні активних дієприкмет-ників минулого часу суфікси -ш-ий, -вш-ий не використову-ються.

Форми на зразок допомігший, позеленівший, почавший не відповідають літературній нормі. Замість них прийнято вживати підрядні речення: який допоміг, який переміг, який почав.

Творення та особливості вживання

Пасивних дієприкметників

1. Якщо основа інфінітива закінчується на суфіксальний голосний -а- (-я-), то пасивні дієприкметники творяться за допомогою суфікса -н-ий: обладна ти > обладна ний, осідла ти > осідла ний, плута ти > плута ний, спиля ти > спиля ний.

Увага! Якщо основа інфінітива закінчується суфіксом -ува-, то цей суфікс у ненаголошеній позиції зберігається: обговорюва ти > обговорюва ний, досліджува ти > досліджува ний, а в наголошеній позиції змінюється на -ова-: розмалюва ти > розмальова ний, розбудува ти > розбудова ний.

2. Якщо дієслово має односкладовий корінь на и, і, у, а та на ер, топасивні дієприкметники творяться за допомогою суфікса -т-ий: би ти > би тий, зі грі ти > зі грі тий, взу ти > взу тий, по ча ти > по ча тий, тер ти > тер тий.

3. Якщо основа інфінітива закінчується на суфікс -ну- та на буквосполучення оро, оло, то паралельно утворюються пасивні дієприкметники з суфіксом -т-ий та з суфіксом -ен-ий (перед суфіксом -ен-ий відбувається розвиток -ну- > -н-, оро, оло > ор, ол): стисну ти > стисну тий і стисн ений, зігну ти > зігну тий і зігн ений, коло ти > коло тий і кол ений, моло ти > моло тий і мел ений.

4. В інших випадках пасивні дієприкметники утворюються за допомогою суфікса -ен-ий (-єн-ий): принес ти > принес ений, бачи ти > бач ений, вари ти > вар ений, присвої ти > присво єний.

Увага! Перед суфіксом -ен-ий відбувається чергування приголосних г, з > ж; к, ц > ч; х, с > ш; д > дж; зд > ждж; т > ч; ст, ск > щ,а губні б, п, в, м, ф заступаються сполуками бл, пл, мл, вл, фл: розбуди ти > розбудж ений, позолоти ти > позолоч ений, скоси ти > скош ений, пек ти > печ ений, зберег ти > збереж ений, мости ти > мощ ений, купи ти > купл ений.

5. У суфіксах пасивних дієприкметників н ніколи не подвоюється: запрограмований, обладнаний, стиснений.

6. В українській мові дієприкметники на -ся не вживані. Якщо дієприк­метник твориться від зворотного дієслова на -ся, то постфікс -ся відпадає: зібра тися > зібра ний, втоми тися > втомл ений, зажури тися > зажур ений.

7. У реченнях пасивні дієприкметники вживано переважно в ролі означень. Вони також можуть бути іменною частиною складеного іменного присудка, але тоді поєднуються з дієслівною зв’язкою бути (у теперішньому часі форму є можна пропускати): Я був дуже вражений твоїм учинком. Цей глечик [ є ] уже розбитий.

У ролі присудка надають перевагу безособовим дієслівним формам на -но, -то: написаний > написано, забитий > забито, зроблений > зроблено, розглянутий > розглянуто. Ці форми вживано в ролі головного члена в односкладних безособових реченнях: Постанову прийнято одностайно. При них не буває підмета, але є прямий додаток, виражений З. в. чи Р. в. відмінком без прийменника: рішення прийнято, звіт заслухано, усі плани розглянуто, помилок не помічено.

Безособова форма на -но, -то виражає дію, минулу недавно: Останнє заняття закінчено. Якщо ж ідеться про давно закінчену або майбутню дію, то додається допоміжне дієслово було або буде: Минулого року було опубліковано посібник. Незабаром буде опубліковано новий посібник.