Додаток А. Норми добового споживання води на одну голову врх, л/гол

Лабораторна робота 3

(з предмету ЕМОТ)

на тему:

«Експлуатація ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА НАПУВАННЯ ТВАРИН»

 

Житомир, 2010

Лабораторна робота 3

Експлуатація обладнання для водопостачання та напування тварин

Мета роботи: ознайомитись з схемами, засобами водопостачання, їх несправностями, причинами виникнення та способами усунення; вивчити заходи ТО засобів водопостачання; оволодіти практичними уміннями і навичками експлуатації установки ВЭ-2,5 та індивідуальних автонапувалок.

Обладнання та методичні матеріали: діюча установка ВЭ-2,5, лопатеві насоси, індивідуальні автонапувалки, комплект інструменту, мірна місткість, секундомір, лінійки, методична вказівка з лабораторної роботи, навчальна та технічна література, плакати.

 

Зміст роботи

1.Ознайомитись із схемами, їх структурними елементами та функціями водопостачання тваринницьких підприємств.

2.З’ясувати можливі несправності засобів водопостачання, причини виникнення та способи їх усунення, джерела забруднення, та заходи охорони оточуючого середовища.

3.Вивчити заходи ТО засобів водопостачання і напування, їх періодичність та зміст операцій.

4.Ознайомитись з призначенням, структурою елементів, їх функціями правилами експлуатації, техніки безпеки безбаштової водопідйомної установки ВЭ-2,5 та обладнання для напування тварин.

5.Підготувати установку ВЭ-2,5 до роботи. Під керівництвом викладача чи майстра виробничого навчання включити установку в роботу і визначити її подачу, корисну потужність, пропуску спроможність однієї з автонапувалок лабораторії та оцінити їх роботу. З’ясувати яку кількість поголів’я може обслужити установка.

6.Оформити звіт роботи та подати до захисту.

 

Зміст звіту

1.Тема та мета роботи.

2.Нарисувати схему водопостачання, відповідно до завдання (табл. 8).

3.Визначити необхідну кількість та вказати тип обладнання для водопостачання та напування тварин (відповідно до завдання).

4.Записати основні невправності засобів водопостачання (відповідно до завдання), причини виникнення та, способи їх усунення.

5.Вказати періодичність та зміст заходів ТО засобів водопостачання і напування (відповідно до завдання).

6.Описати основні правила експлуатації засобів водопостачання і напування (відповідно до завдання).

 

Контрольні запитання

1. Призначення схеми водопостачання, склад її елементів та їх функцій.

2. Які причини та способи їх усунення, якщо вихровий насос не подає воду?

3. Які причини зменшення подачі насоса в період його роботи та способи їх усунення?

4. Назвіть заходи ТО засобів водопостачання та їх періодичність.

5. Перелічіть операції заходів ТО обладнання для напування тварин.

6. В чому особливості пуску і зупинення відцентрових і вихрових насосів?

7. Яка послідовність в підготовці установки ВЭ-2,5 до роботи?

8. Який порядок пуску установки ВЭ-2,5 в роботу?

9.Якими показниками характеризується (оцінюється) технічний стан установки ВЭ-2,5?

10.Як визначаються подача та корисна потужність водопідіймальної установки?

11.Яка методика визначення пропускної спроможності індивідуальних автонапувалок?

12.Чим і як регулюють напір установки ВЭ-2,5?

 

Література

 

1. Брагінець М.В., Педченко П.В., Резчик І.Г. Монтаж, експлуатація і ремонт машин у тваринництві. - К.: Вища школа, 1991.- 405с.

2. Кулаковский И.В., Кирпичников Ф.С., Резник Е.И. Машины и оборудование для приготовления кормов. Ч.1. Справочник. - М.: Россельхозиздат, 1987. – 285с.

3. Мжельский Н.И., Смирнов А.И. Справочник по механизации животноводческих ферм и комплексов. - М.: Колос, 1984.-320с.

4. Омельченко О.О., Ткач В.Д. Довідник з механізації тваринницьких і птахівничих ферм та комплексів. - К.: Урожай, 1982.-265с.

5. Ревенко І.І. Посібник майстра-наладчика обладнання тваринницьких ферм і комплексів. - К.: Урожай, 1992.-302с.

 

Методична довідка

Насоси. На тваринницьких фермах найчастіше використовують вихрові, а також відцентрові консольні, моноблочні та за­глибні насоси.

Насоси вихрові типів ВК, ВКС і ВКО — одноступінчаті горизонтальні консольні насоси. Залежно від типорозмі­ру змінюються розміри гідравлічної частини насосів, але конструкція її в усіх модифікаціях однакова.

Привод насосів здійснюється від електродвигунів через з'єднувальну муфту. Вал з робочим колесом обертається за годинниковою стрілкою. Допускається протилежне обер­тання ротора, але при цьому в місцях кріплення до насоса необхідно поміняти місцями відвідний і підвіднийтрубо­проводи, а у насосах типу ВКС напірний ковпак перестави­ти на вхідний патрубок.

Підготовка до роботи. При монтуванні насос­ного агрегату на вході в насос та виході з нього встановлю­ють прилади для вимірювання тиску. На підвідний і відвідний трубопровід встановлюють температурні компенсато­ри. Трубопроводи закріплюють на окремих опорах. Підвід­ний трубопровід обладнують фільтром. Якщо насосний агрегат розміщують вище рівня рідини, то на підвідний тру­бопровід насосів типів ВК і ВКО встановлюють зворотний клапан.

Після монтажу електронасосного агрегата за допомогою індикатора перевіряють співвісність валів, який закріп­люють на півмуфті електродвигуна. Рухомий наконечник індикатора при цьому повинен опиратися на півмуфту на­соса. При прокручуванні валів показання індикатора не повинні перевищувати 0,2 мм.

Підключають систему електроживлення і пробним пус­ком перевіряють напрямок обертання.

Перевіряють також роботу засувок трубопроводів і кра­нів приладів. Після перевірки засувки і крани закривають.

Додатково змащують підшипники солідолом Ж (ГОСТ 1033—79) або солідолом С (ГОСТ 4366—76).

Порядок роботи. Повністю відкривають засувки на підвідному та відвідному трубопроводах. Насоси ВКС заповнюють водою, при використанні насосів ВК та ВКО, крім того, запопнюють і підвідний трубопровід.Включають електродвигун і засувкою на відвідному трубопроводі вста­новлюють робочий режим.

Під час роботи слідкують за показаннями приладів, за нагріванням підшипників і сальника, а також за наванта­женням електродвигуна. Робота вважається нормальною, якщо через сальник просочується від 0,3 до 1,0 л/год води, а температура його не перевищує температуру води біль­ше ніж на 10 °С.

Після закінчення роботи виключають електродвигун і закривають засувки на підвідному та відвідному трубопро­водах.

Різкі коливання стрілок приладів, а також шум на віб­рації характеризують ненормальну роботу насоса. У цьо­му випадку насосний агрегат зупиняють і усувають не­справності (табл.1).

Технічне обслуговування. Періодично переві­ряють показання приладів, затягування кріпильних дета­лей, а також нагрівання електродвигуна і підшипників. Температура підшипників не повинна перевищувати 80 °С.

Через 500 год роботи насоса замінюють набивку саль­ника і при необхідності додають мастило у підшип­ники.

При зниженні подачі насоса встановлюють необхідну сумарну величину торцевих зазорів між корпусом насоса і робочим колесом та робочим колесом і кришкою корпуса. Сумарна величина торцевих зазорів повинна становити 0,10—0,15 мм для насосів типу ВК. 1/16, ВКС 1/16 і ВКО 1/16 та 0,15—0,40 мм — для інших типорозмірів. Величину зазорів регулюють підбиранням товщини регулювальних прокладок 13, її замірюють щупом через вхідний або ви­відний патрубки насоса.

Насос розбирають частково для очищення порожнини корпусу від бруду, сторонніх предметів, а також профілак­тичних оглядів, заміни робочого колеса та сальникової на­бивки.

Перед набивкою сальника перевіряють обертання вала насоса. Кільця 12 набивки ретельно підганяють по діамет­ру посадочного місця вала, при цьому їх кінці з'єднують замками з косим зрізом, які забезпечують щільне прилягання кінців кільця один до одного. В сальник вводять од­ночасно по одному кільцю, слідкуючи за тим, щоб замки кожного кільця розміщувалися на 180° по відношенню один до одного. Після встановлення останнього кільця на місце, рівномірно підтягують гайки фланця 6 втулки, а по­тім послаблюють їх і знову закручують.

Насос розбирають повністю для заміни підшипників.

Таблиця 1. Основні несправності вихрових насосів та способи їх усунення

 

 

Відцентрові заглибні насоси типу ЭЦВ призначені для піднімання води з трубчастих свердловин і входять до скла­ду електронасосних агрегатів.

Підготовка до роботи. Перед опусканням електронасосного агрегата в свердловину перевіряють правиль­ність з'єднання електродвигуна і насоса, обертання їх ро­торів, а також кріплення всіх деталей та вузлів. Кабель під'єднують до вивідних кінців електродвигуна за допомо­гою муфти або паянням з подальшим ізолюванням. Мегоом­метром перевіряють опір ізоляції місць паяння, а також опір обмоток електродвигуна, які повинні становити відпо­відно понад 0,6 МОм. Порожнину електродвигу­на заповнюють чистою профільтрованою водою і пере­конуються у герметичності з'єднань та відсутності підті­кань.

Опускають агрегат у свердловину, занурюють його у во­ду і перевіряють розміщення насоса відносно динамічного рівня води.

Для заповнення порожнин насоса і електродвигуна во­дою їх пробний пуск здійснюють не раніше ніж через 1,5-2 год після занурення. Пробний пуск, однією з основних за­дач якого є перевірка правильності напрямку обертання ро­бочих органів насоса, виконується у ручному режимі. Для цього закривають засувку на нагнітальному трубопроводі і запускають насос. При працюючому насосі знімають пока­зання манометра. Потім змінюють напрямок обертання дви­гуна і знову знімають показання. В обох випадках напір буде різним, більший з яких вказує на правильний напря­мок обертання ротора насоса.

При обкатці насосного агрегату слідкують за показан­нями приладів. Якщо за період обкатки несправностей ви­явлено не буде, то вважають, що агрегат готовий до екс­плуатації.

Порядок роботи. Переводять станцію керування для роботи в автоматичному режимі, закривають засувку на нагнітальному трубопроводі і запускають насос. Від­криваючи або прикриваючи засувку, встановлюють насос по продуктивності і напору в номінальний режим роботи. При цьому всмоктувана через приймальну сітку вода надхо­дить до першого відцентрового робочого колеса, яке нагні­тає її до напрямного апарата, звідки направляється на вхід наступного робочого колеса та напрямного апарата і так через всі колеса і апарати насоса та водопідйомні труби по­дається на поверхню в зовнішню розвідну мережу.

При експлуатації насоса слідкують за показаннями ма­нометра, вольтметра та амперметра. При зниженні напору виникає кавітація, яка супроводжується специфічним шу­мом, тріском та вібрацією. При цьому необхідно зменшити висоту всмоктування. При нормальній роботі показання амперметра не повинні перевищувати значень, вказаних на табличці електродвигуна.

Але при появі у воді піску показання амперметра підви­щуються. У таких випадках засувку на нагнітальному тру­бопроводі прикривають.

Для зупинки насосного агрегата спочатку закривають засувку, потім відключають електродвигун.

Основні несправності, які можуть виникнути при екс­плуатації відцентрового заглибного насоса, наведені у табл.2.

Технічне обслуговування. При ЩТО проводять зовнішній огляд нагнітального трубопроводу і його армату­ри, при необхідності усувають підтікання води, а також пе­ревіряють справність манометра.

ТО-1, яке виконують один раз на місяць, включає пере­вірку технічного стану станції автоматичного керування та надійність її заземлення.

Періодичність проведення ТО-2 — один раз на рік. Воно включає виконання операцій ТО-1, перевірку опору ізоляції електродвигуна і силового кабеля та станції керування, пе­ревірку стану контактного датчика та споживання потужності, визначення подачі насоса, а також перевірку та регулювання автоматичного вимикача.

При наявності ознак ненормальної роботи електронасосний агрегат демонтують і при необхідності ремонтують.

Напірно-регулюючі споруди. В системах водопостачання тваринницьких підприємств застосовують два види напірно-регулювальних споруд: ав­томатизовані пневмогідроакумуляторні безбаштові водо­підйомні установки типу ВУ і ВЭ та збірно-блочні металеві безшатрові башти типу БР. Перші утворюють необхідний напір води за допомогою стисненого повітря, а другі— підні­мання водонапірного бака на необхідну висоту.

Пневмогідроакумуляторна безбаштоваводопідйомна ус­тановка ВУ-5-30А призначена для піднімання води з шахт­них і трубчастих колодязів та подавання її з вікритих во­дойм. Застосовують для водопостачання електрифікованихоб'єктів з добовим споживанням води 75—90 м³.

Станція керування установки разом з реле тиску забезпечує її автоматичну роботу залежно від тиску повітря в пневмогідроакумуляторі.

Підготовка до роботи. Оглядають насосний аг­регат і при необхідності підтягують кріплення. Перевіряють наявність підтікань у трубопроводах та кранах, а також технічний стан станції керування, манометра та реле тиску.

 

Таблиця 2. Основні несправності відцентрових заглибних насосів та способи їх усунення

Порядок роботи. Включають вихровий насос. Ро­бочим колесом насоса вода всмоктується з джерела чорез фільтр, приймальніїклапан та всмоктувальнийтрубопро­від і подається по нагнітальному трубопроводу в пневмогідроакумулятор або водопровідну мережу до споживачів. Коли витрати води споживачами будуть менші продуктив­ності насоса, надлишок її накопичується в пнсвмогідроакумуляторі, при заповненні якого гумова діафрагма прогинає­ться і підвищує тиск повітря. При досягненні в пнсвмогідроакумуляторі верхньої межі тиску, на який відрегульоване реле, останнє спрацьовує, електродвигун відключається і подача води насосом припиняється. При цьому вода до спо­живачів витискується з пневмогідроакумулятора стиснутим повітрям, яке забезпечує необхідний напір у водопровідній мережі. Як тільки тиск у пневмогідроакумулиторізнижується до нижньої межі, спрацьовує реле і включається електро­двигун насосної установки. Далі цикл повторюється. Основні несправності водопідйомної установки та спо­соби їх усунення наведені у табл.3.

Технічне обслуговування. ЩТО включає очи­щення вузлів установки від бруду, огляд електронасосного агрегату, трубопроводів, станції керування та приладів.

Таблиця 3. Основні несправності установки ВУ-5-30А та способи їх усунення

При ТО-1, яке виконується один раз на місяць, додатко­во до операцій ЩТО перевіряють герметичність всіх різьбо­вих та фланцьових з'єднань, правильність настроювання ре­ле тиску; роботу сальника насоса; відсутність витікання.

При ТО-2, крім того, оглядають пневмогідроакумулятор та випробовують його під тиском 60 кПа протягом 5хв.; ви­тягують приймальний клапан, очищають його від іржі і за­мінюють гумову прокладку; перевіряють технічний стан гумової діафрагми, станції керування, манометра та реле тиску.

Збірно-блочні металеві безшатрові башти типу БР при­значені для забезпечення у водопровідній мережі необхід­ного напору та регулювання подачі води в неї. Збірно-блочні башти БР-15, БР-15У, БР-25, БР-25У і БР-50 виготовляють з місткістю бака 15, 25 та 50 м³.

Підготовка до роботи. Окремі блоки водонапір­ної башти, які виготовляють на заводі, складають на місці її спорудження, а потім встановлюють башту на підготов­лений фундамент.

При складанні опору-колону укладають башмаками днища до фундаменту, а бак з'єднують з опорою спочатку болтами, а потім зварюванням по всьому периметру їх стику.

З'єднують за допомогою монтажних болтів бак з криш­кою, встановлюють у кришці вентиляційну, а в баці пере­ливну труби і приварюють до башти зовнішню драбину.

Піднімають башту автокраном, трактором або лебідкою і щоглою. Встановлюють башту на фундамент, перевіря­ють її вертикальність, заливають анкерні болти цемент­ним розчином. Після затвердівання цементного розчину затягують анкерні болти і монтують напірно-розвідну та зливну труби.

До двох вварених в нижню частину опор патрубків приєднують засувки і в місці їх розміщення споруджують оглядовий колодязь. До патрубка, розміщеного на висо­ті 300 мм, підводять напірно-розвідну трубу, другий кінець якої з'єднують із зовнішньою водопровідною мережею, а до патрубка, розміщеного на висоті 150 мм, приєднують зливну трубу, кінець якої виводять до стоку. Щоб труби не про­мерзли, навколо башти обладнують земляну обсипку висо­тою не менше 2 м, а потім знімають розчалки.

Встановлюють датчик, який контролює рівень води у баку, і приступають до пробної експлуатації башти. Після налагоджування системи керування електронасосним агре­гатом башту фарбують.

Порядок роботи. Принцип роботи системи з висот­ним напірним баком полягає у зміні рівня води в баку. Від насосного агрегату вода по напірно-розвідній трубі надхо­дить до споживачів. При малій витраті води і збільшенні тиску у водопровідній мережі вона надходить у бак башти і заповнює його. Після заповнення бака до верхнього рівня спрацьовує датчик і відключається електронасосний агре­гат. При цьому вода до споживачів надходить самопливом. При досягненні водою нижнього рівня бака, на який відрегульований датчик, останній спрацьовує і включається на­сосний агрегат. Далі цикл повторюється.

Технічне обслуговування. При тривалій екс­плуатації башт у баках утворюються осади, які сприяють розвитку мікроорганізмів. Останні забруднюють воду і на­дають їй неприємного присмаку. Крім того, в баштах вини­кають несправності, які спричинюють витікання води і по­рушують нормальну роботу встановленої арматури. Тому для забезпечення нормальної експлуатації башт дуже важ­ливо своєчасно проводити їх огляд, очищення і ремонт.

Під час технічного обслуговування перевіряють наяв­ність осаду і підтікань в баках, міцність стикових з'єднань в трубопроводах, справність засувок, стан приладів для контролю рівня води і автоматизації роботи насосних агре­гатів.

При виявленні осаду через зливну трубу спускають воду і видаляють його. Стіни і днище бака очищають стальними щітками і промивають чистою водою. Бак хлорують, для чого на 10—12 год його заповнюють хлорною водою. Остан­ню зливають і бак знову ретельно промивають чистою во­дою.

Автонапувалки та пересувні водороздавачі. Автонапувалки чашкові АП-ІА, ПА-1А, ПА-1А-М та застосовують на фермах і комплексах з прив'язним або безприв'язним утриманням тварин, а також на вигульних
майданчиках і приєднують до водопровідної мережі. Напувалки встановлюють також на водороздавальних машинах.

Автонапувалки типу АП та ПА мають однакову будову. Вони відрізняються способом виготовлення чаші і матеріалом, а також конструкцією клапанного механізму і важеля. У напувалки ПА-1А чаша лита чавунна, ПА-1А-М—лита алюмінієва. АП-1А — поліетиленова, ПА-1Б — штампована. Клапанні механізми напувалок мають багато уніфікованих деталей, незважаючи на деяку різницю конструкції. Клапанний ме­ханізм напувалки АП-1А спрощений.

Підготовка до роботи. Після монтажу напувал­ку оглядають, перевіряють і при необхідності підтягують болтові кріплення. Потім у магістральний трубопровід пус­кають воду.

Через 10-15 хв. напувалку знову ретельно оглядають і виявляють підтікання води через клапанний механізм і різьбове з'єднання. При виявленні підтікань через клапан­ний механізм перекривають подачу води на магістральному трубопроводі, знімають важіль і кришку, розбирають меха­нізм, визначають причину підтікання і усувають її. Скла­дають напувалку і заповнюють трубопровід водою. Пере­конуються у відсутності підтікання і перевіряють роботу кла­пана кількома натискуваннями на важіль. При натискуван­ні на важіль чаша справної напувалки повинна заповнитися водою за 23 с. при тиску у водопроводі понад 40 кПа.

Порядок роботи. Тварина натискує на важіль, який повертається відносно осі і діє на торець клапана, внаслідок чого відкривається вивідний отвір сідла і вода надходить у чашу. Коли тварина звільняє важіль, гумовий амортизатор повертає клапан і важіль у вихідне положення і надходжен­ня води у чашу припиняється.

При випадковому замерзанні води у напувалці необхід­но нагріти її. При цьому забороняється користуватися па­яльною лампою або іншим відкритим джерелом вогню.

Технічне обслуговування. При експлуатації автонапувалок передбачається проведення ЩТО і періодич­ного ТО, яке виконується один раз на місяць.

При ЩТО напувалку очищають від кормових решток і бруду, підтягують кріплення.

При періодичному ТО промивають чаші 2—3% - ним роз­чином кальцинованої соди і ретельно прополіскують чистою водою.

Автонапувалки групові АГК-4А та АГК-4Б призначені для напування великої рогатої худоби при безприв'язному утриманні, їх також використовують для напування овець. Вони мають пристрої для електропідігрівання води і мо­жуть використовуватися на вигульних майданчиках протя­гом року.

Поплавково-клапанний механізм складається з основи і корпуса клапана, важеля, поплавка та ковпачків. Основа служить для кріплення клапанного механізму до чаші. До корпуса клапана, який має отвори для підведення води у чашу, прикріплюють клапан, важіль і ковпачки.

У шафі керування встановлені регулятор температури і пакетний перемикач. На корпусі розміщений затискач за­землення.

За допомогою рукавів 10 та хомутів 11 автонапувалку підключають до водопроводу.

Підготовка до роботи. Перед початком експлуа­тації перевіряють кріплення напувалки до фундаменту, гер­метичність запірного клапана, відсутність підтікань у з'єд­наннях і заземлення корпусу. В ручному режимі перевіря­ють також роботу електронагрівника і терморегулятора.

Порядок роботи. Вода з водопровідної мережі чере з рукава і поплавково-клапанний механізм надходить у чашу, де підігрівається електронагрівником.

При напуванні цей механізм забезпечує автоматичне надходження води, яка заповнюється до рівня па 20-40 мм нижче верхньої кромки чаші, а терморегулятор регулює і автоматично підтримує температуру нагрівання води.

Основні несправності групових автонапувалок та спосо­би їх усунення наведені у табл. 4.

Технічне обслуговування. При ЩТО очища­ють напувалку від решток корму, бруду та усувають підті­кання води. Перевіряють роботу поплавково-клапанного механізму, рівень заповнення чаші водою, а також стан електричних ланцюгів та заземлення напувалок.

Періодичне ТО, крім того, включає промивання напу­вальної чаші, перевірку стану електронагрівника і теплоізоляційного шару. Термометром перевіряють температуру води і при необхідності регулюють терморегулятор. Пере­віряють опір контура заземлення, який повинен становити не більше 4 Ом, а також опір електричної ізоляції, який по­винен бути не менше 1 МОм.

Автонапувалку групову АГК-12А застосовують в літніх таборах, де немає водопроводу, а АГК-12Б — на вигульних майданчиках з обладнаною водопровідною мережею.

 

 

Таблиця 4. Основні несправності групових автонапувалок

 

Таблиця 5. Основні несправності групових автонапувалок АГК-12А та способи їх усунення

Підготовка до роботи. При монтажі напувалки вибирають майданчик і встановлюють на нього полозки з резервуаром. Розмічають місце, забивають кілки і встанов­люють на них корита, які закріплюють костилями 7. На па­трубок цистерни накручують вентиль, який через металеву трубку та гумовий шланг з'єднують з патрубком корита. Корита з'єднують між собою. На вакуумну трубку 4 накру­чують контргайки та муфту і під'єднують її до зовнішнього кінця трубки резервуара. Закручують ковпачки на зливних патрубках корит.

Складену автонапувалку перевіряють на роботоздатність. При цьому підтікання води у місцях з'єднань не до­пускається.

Порядок роботи. При відкритій кришці горловини і закритому вентилі заповнюють резервуар водою. Після за­повнення резервуара герметично закривають кришку, від­кривають вентиль і заповнюють корита водою. Надходжен­ня води у корита буде здійснюватися до тих пір, поки рі­вень води не перекриє вакуумну трубку. При напуванні рі­вень води у коритах знижується і повітря через вакуумну систему надходить у резервуар, внаслідок чого вода знову заповнює корита до перекриття вакуумної трубки. Далі процес повторюється.

Основні несправності, які можуть виникнути при екс­плуатації групової напувалки, наведені у табл. 5.

Технічне обслуговування. При ЩТО внутріш­ню поверхню корит очищають від бруду, промивають, перевіряють і при необхідності затягують кріплення, усувають підтікання води і перевіряють роботоздатність напувалки.

Періодичне ТО включає виконання операцій ЩТО, про­мивання корит 2-3%-ним розчином кальцинованоїсоди і прополіскування чистою водою; при необхідності виконують аналогіч­не промивання і прополіскування резервуара; заміну спра­цьованих деталей; зачищення, знежирювання і фарбування місць з пошкодженою поверхнею.

Автонапувалки групова пересувна ВУК-ЗА призначена для постачання води і напування худоби в літніх таборах та на пасовищах. Агрегатують з тракторами класу тяги 1,4.

Технологічний процес роботи полягає в заповненні цис­терни водою, транспортуванні напувалки до місця знаход­ження тварин і напування їх. При цьому цистерна заповню­ється водою із колодязів або водоймищ за допомогою насо­са. Вода з цистерни до чашкової напуиалкп надходить по трубопроводу самопливом при натисканні твариною на ва­жіль.

Автонапувалка для свиней ПСС-1 призначена для на­пування свиней різних вікових груп при їх індивідуальномуабо груповому утриманні.

Підготовка до роботи. Автонапувалку закріплю­ють болтами на перегородці станка у місці розміщення ре­шітчастої підлоги, що запобігає підтіканню води у станок. Для дорослого поголів'я свиней напувалку встановлюють на висоті 30см від підлоги, для поросят — 12-20см. До водопровідної мережі напувалку підключають за допомо­гою патрубків. При цьому нарізна частина патрубка, яку вгвинчують в напувалку, не повинна перевищувати 19мм. Після монтажу напувалку випробовують, для чого натискують на кришку до упора. При цьому чаша напувалки повинна заповнитися водою за 10-15с — для дорослого поголів'я і за 20-25с — для поросят.

При необхідності регулювання звільняють кришку з болтом і піднімають її у вихідне положення. Регулюваль­ним болтом регулюють хід клапана так, щоб заповнення ча­ші здійснювалося за необхідний період. Фіксують положен­ня болта і встановлюють кришку у вихідне положення, її кромка повинна знаходитися на рівні кромки чаші.

Порядок роботи. При натискуванні твариною па кришку регулювальний болт натискує на клапан і піднімає його вгору. Через утворену кільцеву щілину між конусною частиною клапана і сідлом вода з водопровідної мережі надходить у чашу. Після напування тварина звільняє кришку і остання під дією пружини повертається у вихідне по­ложення. При цьому регулювальний болт звільняє клапан, і він, переміщуючись під дією амортизатора у вихідне положення, перекриває подачу поди в чашу. При зворотному хо­ді кришка автоматично очищає чашу від бруду, занесеного твариною при напуванні.

Основні несправності напувалки, які можуть виникнути при її експлуатації, наведені у табл. 6.

Таблиця 6. Основні несправності автонапувалки ПСС-1 та способи їх усунення

 

Технічне обслуговування. При ЩТО перевіряють, і при необхідності підтягують болтові кріплення при­тискної планки; перевіряють вільний хід кришки і усувають заїдання; перевіряють герметичність з'єднання напувалки з водопроводом і усувають підтікання води; при розбриз­куванні води регулюють хід клапана.

При періодичному ТО, яке проводять через 500год ро­боти, виконують операції ЩТО і, крім того, повністю роз­бирають, очищають і промивають деталі напувалки. При цьому перевіряють технічний стан клапана, пружини і, при необхідності, замінюють спрацьовані деталі. Після заміни деталей складають і регулюють клапанний механізм.

Модернізована автонапувалка ПСС-1А має таке ж при­значення, що й напувалка ПСС-1, і відрізняється наявністю пластмасової чаші більшої місткості та горизонтальним розміщенням клапанного механізму.

Соскову автонапувалку ПБС-1А встановлюють у стан­ках для дорослого поголів'я свиней, а напувалку ПБП-1А— для поросят-сисунів і поросят, які знаходяться на дорощу­ванні. За конструкцією і технологічним процесом напуван­ня вони однакові, відрізняються тільки розмірами і розра­ховані на живлення від водопровідної мережі тиском до 0,4 МПа.

Підготовка до роботи. У групових станках при відгодівлі свиней кінець соска автонапувалки ПБС-1А вста­новлюють на висоті 420—450 мм від підлоги, в станках для утримання свиноматок — 800 мм. Для напувалки ПБП-1А ця висота дорівнює 200 мм. При цьому вихід кінця напувалок у станки не повинен перевищувати 80 мм.

При підготовці до роботи перевіряють наявність підті­кань напувалок. При виявленні підтікання замінюють ущільнювальні кільця.

Порядок роботи. При натискуванні твариною на сосок його передній кінець переміщується до лотка корпуса напувалки. При цьому сферичний поясок через гумове кіль­це діє на клапан, який, переміщуючись від соска, утворює серповидну щілину між кільцем і торцем клапана. Вода з водопроводу по зазору між внутрішньою поверхнею втулки і клапаном надходить в утворену щілину і далі через отвір соска — до тварини. При відпусканні твариною соска кла­пан під тиском води і амортизатора переміщується вперед, натискує торцем на гумове кільце і повертає сосок з сфе­ричним пояском у вихідне положення. При цьому надход­ження води в отвір соска припиняється.

 

Таблиця 7. Основні несправності соскових автонапувалок та способи їх усунення

При експлуатації соскових напувалок можливі несправ­ності, причини та способи усунення яких наведені у табл. 7.

Технічне обслуговування. Слідкують за тим, щоб тверді частки не потрапляли між соском і лотком кор­пуса, що призводить до відхилення соска від його поздов­жньої осі, внаслідок чого вода не надходить в отвір. Пері­одично очищають напувалки від бруду та решток кормів.

Автонапувалка АС-Ф-25 призначена для напування сви­ней різних вікових груп при індивідуальному або групово­му утриманні. Розрахована па 25 голів, розроблена замість серійних автонапувалок ПБС-1А та ПБП-ІА і в технічному відношенні не відрізняється від них.

Автонапувалка краплинна призначена для напування птиці при утриманні в кліткових батареях.

Підготовка до роботи. Неправильний монтаж і низька якість виготовлення деталей напувалок приводять до їх підтікання, що створює антисанітарні умови в пташ­нику і знижує продуктивність птиці.

При наявності підтікань ретельно притирають фаски клапанів до посадочних місць корпуса.

При складанні напувалок слідкують, щоб між посадоч­ними місцями корпуса і фасками клапанів не було сміття.

Промивають фільтр бачка і переві­ряють тиск води у розподільному тру­бопроводі, який повинен становити 35 кПа.

Порядок роботи. При напу­ванні птиця доторкається клювом до торця нижнього клапана, який при пе­реміщенні вгору відкриває верхній кла­пан, який з'єднує порожнину корпуса з розподільним трубопроводом, що спри­чинює появу на кінці стержня нижньо­го клапана води у вигляді окремої краплі. Як тільки птиця скльовує її, на кінці стержня з'яв­ляється друга крапля і т. д.

 

Таблиця 8. Завдання до лабораторної роботи

№ ланки	Вид тварин	Кількість тварин, гол	Тип джерела
	Корови молочні		Поверхневі води
		Ґрунтові води
		Між пластові води
	Свині на відгодівлі		Поверхневі води
		Ґрунтові води
		Між пластові води
	Бички на відгодівлі		Ґрунтові води
		Між пластові води
	Кури несучки		Ґрунтові води
		Між пластові води

 

ДОДАТКИ

Лабораторна робота 3

(з предмету ЕМОТ)

на тему:

«Експлуатація ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА НАПУВАННЯ ТВАРИН»

 

Житомир, 2010

Лабораторна робота 3

Експлуатація обладнання для водопостачання та напування тварин

Мета роботи: ознайомитись з схемами, засобами водопостачання, їх несправностями, причинами виникнення та способами усунення; вивчити заходи ТО засобів водопостачання; оволодіти практичними уміннями і навичками експлуатації установки ВЭ-2,5 та індивідуальних автонапувалок.

Обладнання та методичні матеріали: діюча установка ВЭ-2,5, лопатеві насоси, індивідуальні автонапувалки, комплект інструменту, мірна місткість, секундомір, лінійки, методична вказівка з лабораторної роботи, навчальна та технічна література, плакати.

 

Зміст роботи

1.Ознайомитись із схемами, їх структурними елементами та функціями водопостачання тваринницьких підприємств.

2.З’ясувати можливі несправності засобів водопостачання, причини виникнення та способи їх усунення, джерела забруднення, та заходи охорони оточуючого середовища.

3.Вивчити заходи ТО засобів водопостачання і напування, їх періодичність та зміст операцій.

4.Ознайомитись з призначенням, структурою елементів, їх функціями правилами експлуатації, техніки безпеки безбаштової водопідйомної установки ВЭ-2,5 та обладнання для напування тварин.

5.Підготувати установку ВЭ-2,5 до роботи. Під керівництвом викладача чи майстра виробничого навчання включити установку в роботу і визначити її подачу, корисну потужність, пропуску спроможність однієї з автонапувалок лабораторії та оцінити їх роботу. З’ясувати яку кількість поголів’я може обслужити установка.

6.Оформити звіт роботи та подати до захисту.

 

Зміст звіту

1.Тема та мета роботи.

2.Нарисувати схему водопостачання, відповідно до завдання (табл. 8).

3.Визначити необхідну кількість та вказати тип обладнання для водопостачання та напування тварин (відповідно до завдання).

4.Записати основні невправності засобів водопостачання (відповідно до завдання), причини виникнення та, способи їх усунення.

5.Вказати періодичність та зміст заходів ТО засобів водопостачання і напування (відповідно до завдання).

6.Описати основні правила експлуатації засобів водопостачання і напування (відповідно до завдання).

 

Контрольні запитання

1. Призначення схеми водопостачання, склад її елементів та їх