Зміни груп приголосних -цьк-, -ськ-, -зьк-, -ск-, -шк-, -зк-, -ст-

1. При словотворенні приголосні звуки часто змінюються.

а) Група приголосних - цьк - змінюється на - чч - при творенні іменників із суфіксом -ин(а): во я цький — во я ччина, коз а цький — Коз а ччина, нім е цький — Нім е ччина, тур е цький — Тур е ччина; але: г а лицький – Галичин а.

б) Групи приголосних - ськ -, -ск- змінюються на -щ- при творенні іменники із суфіксом - ин(а): віск — вощ и на, піс о к (піск у) — піщ и на, полт а вський — Полт а вщина;

в) Групи приголосних - ск-, - шк- змінюються в -щ - при творенні прикметників та іменників із суфіксом - ан - (-ян-): віск — вощ а н и й – вощ а нка, д о шка — дощан и й, піс о к (піск у) — піщ а ний.

г) Групи приголосних -ск-, -ст- змінюються в щ, група -зк- у -жч - при творенні багатьох форм дієслів ІІ дієвідміни: в е реск — верещ а ти, верещ у, верещ и ш і т. д.; прост и ти — прощ а ти, прощ а ю, прощ а єш і т. д.; прощ у, але прост и ш, прост и ть і т. д.; брязк — бряжч а ти, бряжч у, бряжч и ш і т. д.

д) Групи приголосних -ськ -, -зьк - відповідно змінюються на -щ -, - жч - при творенні прізвищ на - енко, -ук: Васьк о — В а щенко — Ващ у к, Іськ о — І щенко — Іщ у к, Он и сько — Он и щенко — Онищ у к, Водол а зький — Водол а жченко, Кузьк о — Кужч е нко.

Примітка. У присвійних прикметниках від власних імен із групами -ск -, -ськ - с на письмі зберігається, а к переходить у ч: Пар а ска — Пар а счин, Он и ська — Он и сьчин; -шк- дає щ: Мел а шка — Мел а щин.

Зміни приголосних перед -СЬК(ИЙ), -СТВ(О)

2. Перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) деякі приголосні при словотворенні змінюються, змінюючи й самі суфікси.

а) К, ць, ч + -ськ(ий), - ство(о) дають - цьк(ий), - цтв(о): гірн и к — гірн и цький, молод е ць — молод е цький, молод е цтво, п а рубок — паруб о цький — паруб о цтво, ткач — тк а цький — тк а цтво.

б) Г, ж, з + -ськ(ий), - ств(о) дають -з ьк(ий), -зтв(о): бояг у з — бояг у зький — бояг у зтво, Запор і жжя – запор і зький, Пар и ж – пар и зький, Пр а га – пр а зький, уб о гий — уб о зтво.

в) Х, ш, с + - ськ(ий), -ств(о) дають -ськ(ий), -ств(о): зал і сся — зал і ський, птах — пт а ство, тов а риш — товар и ський — товар и ство.

Інші приголосні перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) на письмі зберігаються: баг а тий — баг а тство, брат — бр а тський — бр а тство, зав о д — заводськ и й, інтеліг е нт — інтеліг е нтський, люд — людськ и й – л ю дство, пропаганд и ст — пропаганд и стський, студ е нт — студ е нтський — студ е нтство.

Примітка. Про творення прикметників із суфіксом - ськ(ий) від географічних назв і назв народів див. § 113.

Зміни приголосних перед -Ш(ИЙ) у вищому ступені прикметників (прислівників)

3. У вищому ступені прикметників і прислівників г, ж, з перед суфіксом - ш(ий) змінюються в - жч(ий), а с + ш(ий) – у - щ(ий): вис о кий — в и щий (в и ще), вузьк и й — в у жчий (в у жче), дорог и й — дор о жчий (дор о жче), д у жий — д у жчий (д у жче), низьк и й — н и жчий (н и жче), але: легк и й — л е гший (л е гше).

Це стосується й дієслів, утворених від прикметників вищого ступеня: бл и жчати, в у жчати, кр а щати та ін., і похідних від них іменників: підв и щення (від підв и щити), подор о жчання (від подор о жчати).

-ЧН-, -ШН-

4. Приголосні звуки к, ц(ь) перед суфіксом - н - змінюються на ч: безп е ка — безп е чний, безп е чність, безп е чно; вік — в і чний, в і чність, в і чно; кін е ць – кін е чний, м і сяць — м і сячний, ок о лиця — ок о личний, пшен и ця — пшен и чний, рік — річн и й, с е рце — серд е чний, с о нце — с о нячний, яйц е — я є чня. Приголосний основи ч зберігається: п о міч — помічн и й, помічн и к; ніч — нічн и й, ячм і нь — я чний (або ячм і нний).

Виняток становлять слова: двор у шник, мір о шник, рушн и к, рушн и ця, серд е шний (у значенні «бідолашний»), с о няшник, тор і шній.

Примітка 1. Приголосні ж, ч, ш, щ, т(ь) у давальному та місцевому відмінках іменників (жін. р.) та в дієсловах перед постфіксом -ся на письмі зберігаються: д і жці, дочц і, кв і тці, кн и жці, ю шці; не вр і жся, не мор о чся, не м о рщся, р а дишся, сп и ться.

Примітка 2. Глухі приголосні основи перед дзвінкими на письмі зберігаються: боротьб а (бо бор о ти), молотьб а (бо молот и ти), пр о сьба (бо прос и ти). Так само й дзвінкі перед глухими на письмі зберігаються: б а бка, бор і дка, в о гкий, дігт я р, к і гті, кн и жка, легк и й, н і гті. Але: з а тхлий, зітхн у ти (хоч д и хати), натхн у ти, тхір.

Спрощення груп приголосних

Ж(Д)Н-, -З(Д)Н-, -С(Т)Н-, -С(Т)Л-

1. У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл-, -стн - випадають д і т: т и ждень — т и жня — тижн е вий; виїзд и ти — виїзн и й, по ї зд — поїзн и й, л е стощі — ул е сливий, щ а стя — щасл и вий; вість — в і сник, к о ристь — кор и сний, честь — ч е сний, я кість — я кісний. Але в словах: зап’ я стний, кістл я вий, пестл и вий, хвастл и вий, хвастн у ти, хворостн я к, шістн а дцять літера т зберігається.

Примітка. У прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження з кінцевим - ст, літера т у групі приголосних -стн- зберігається, хоч відповідний звук і не вимовляється: аванп о ст — аванп о стний, бал а ст — бал а стний, комп о ст — комп о стний, контр а ст — контр а стний, форп о ст — форп о стний.

-3(К)Н-, -С(К)Н-

2. У групах приголосних -зкн-, -скн- випадає к при творенні дієслів із суфіксом -ну -: бр и зки — бр и знути, брязк — бр я знути, блиск — бл и снути, писк — п и снути, плюск — пл ю снути, тріск — тр і снути, але: в и пуск — випускн и й, виск — в и скнути, риск – рискн у ти.

-С(Л)Н-

3. У групі приголосних -слн - випадає л: м а сло — масн и й, мисль — ум и сний, навм и сне; ремесл о — ремісн и к.