Знос та амортизація основних засобів

 

У процесі реалізації своєї виробничої стратегії кожне підприємство, використовуючи основні засоби, має ретельно розробляти й проводити політику зносу та нарахування амортизації на основні засоби.

Розрізняють знос двох видів:

1) фізичний;

2) моральний.

Фізичний знос характеризується поступовою втратою основними засобами споживчої вартості в період експлуатації. Він залежить від багатьох факторів, до яких варто зарахувати:

· інтенсивність й умови використання основних засобів;

· кваліфікацію робітників та їх ставлення до ОЗ у процесі використання (виражається у різній якості обслуговування основних засобів та особливостях технологічних процесів, виконуваних на даних основних фондах).

За повного зносу на підприємстві замінюють ОЗ способами нового капітального будівництва або придбанням нових основних засобів. Частковий знос компенсується за рахунок капітального ремонту основних засобів.

Моральний знос – це знос ОЗ, що виникає в результаті створення нових прогресивніших та ефективніших основних засобів. Несвоєчасна заміна морально застарілих ОЗ може призвести до того, що собівартість підвищиться, а якість продукції – знизиться порівняно з продукцією, яка буде виготовлена на новітніх основних засобах. Стан ОЗ характеризується сумами нарахованого зносу. Відніманням з первісної вартості ОЗ суми зносу визначається остаточна вартість основних засобів. Розмір суми, що віднімається, залежить від темпів зносу основних засобів та амортизаційної політики в Україні.

Амортизація – це процес поступового переносу вартості основних виробничих засобів і нематеріальних активів відповідно до чинних законодавчих актів на собівартість виробленої продукції. Амортизаційні відрахування входять до валових витрат, використовуваних для обчислення оподаткованого прибутку. Суми амортизаційних відрахувань використовують для фінансування витрат:

· придбання ОЗ та нематеріальних активів для власного виробничого використання, враховуючи витрати на закупівлю племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень;· самостійне виготовлення ОЗ для власних виробничих потреб з огляду на виплати заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

· проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення ОЗ;

· капітальні поліпшення землі, не пов’язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Не підлягають амортизації та зараховуються до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку: · на придбання і відгодівлю продуктивної худоби;· вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

· придбання основних засобів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин), інших основних засобів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

· утримання основних засобів, що перебувають на консервації.

Не підлягають амортизації та повністю належать до складу витрат за звітний період витрати платника податку на: · утримання основних засобів, що перебувають на консервації; · ліквідацію основних засобів; · придбання (виготовлення) сценічно-постановочних предметів вартістю до 5 тис. грн театрально-видовищними підприємствами-платниками податку; · витрати на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм. Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування: · витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів; · витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування; · витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів; · вартість гудвілу; · витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих ОЗ. Амортизація об'єкта основних засобів нараховується виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації). Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

Розмір амортизаційних відрахувань визначається балансовою вартістю основних засобів і нормами цих відрахувань. Крім того, розмір залежить від застосування різних методів нарахування амортизації.

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) у бухгалтерському обліку нараховується підприємствами із застосуванням одного з п’яти методів, передбачених п. 26 П(С)БО 7 «Основні засоби»:

1) прямолінійний;

2) зменшення залишкової вартості;

3) прискореного зменшення залишкової вартості;

4) кумулятивний;

5) виробничий.

Для різних об’єктів основних засобів підприємство може застосовувати різноманітні методи за своїм вибором, з огляду на очікуваний спосіб одержання економічних вигід від їх використання. Рішення підприємства щодо застосовуваних методів теж фіксується в обліковій політиці.

Метод рівномірного списання ще називають прямолінійним. Він передбачає погашення вартості амортизованого об’єкта рівними частками протягом усього періоду його експлуатації, згідно з установленими нормами амортизації. За даним методом амортизація розраховується у такий спосіб:

 

,

(8.21)

 

де Ам – амортизаційна вартість, грн;

t – період експлуатації, дні;

ПВ – первісна або переоцінена вартість ОЗ, грн;

ЛВ – ліквідаційна вартість ОЗ, грн.

Згідно з ПКУ і Наказом «Про облікову політику підприємства» (дод. Т) суб’єкти господарювання можуть застосовувати прямолінійний метод для амортизації:

· будинків;

· комп’ютерної техніки;

· меблів та іншого офісного устаткування;

· легкового автомобіля;

· кондиціонерів;

· телефонів.

Метод зменшення залишкової вартості передбачає визначення річної суми амортизації як добутка річної норми амортизації на залишкову вартість об’єкта основних засобів на початок звітного року (або первісну вартість на початок нарахування амортизації). Норму амортизації обчислюють за формулою

 

.

(8.23)

 

У цьому разі ліквідаційна вартість основних засобів має бути вище нуля.

Сутність цього методу полягає в тому, що на початку експлуатації основних виробничих засобів суми нарахованої амортизації значно перевищують амортизаційні суми, нараховані на кінець терміну служби об’єкта. При використанні цього методу виходять із того, що багато видів основних засобів виробничого призначення діють ефективніше, доки вони ще нові і мають високий виробничий потенціал. Із часом витрати на ремонт збільшуватимуться. Це приведе до того, що загальна сума витрат на ремонт і амортизаційні відрахування залишається практично незмінною протягом кількох років. У результаті корисність об’єктів основних засобів залишається однаковою тривалий період часу. Тому цей метод застосовують для засобів, які піддаються швидкому моральному зносу внаслідок науково-технічного прогресу – комп’ютери, принтери, ксерокси та інша електроніка.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості (прискорення на старті) передбачає, що норма амортизації, обчислена за прямолінійним методом, подвоюється і застосовується до залишкової вартості об’єкта. У зарубіжній практиці його ще називають методом подвійного зменшення залишку. Ліквідаційна вартість у цей розрахунок не входить. Її величина потрібна лише для розрахунку амортизації за останній рік.

Цей метод економічно більш виправданий щодо активної частини, наприклад, машини, механізми, верстати та інше виробниче устаткування. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи зі строку корисного використання об’єкта, і подвоюється.

 

.

(8.24)

 

Цей метод обмежує свободу вибору прискорення для вітчизняних бухгалтерів. Водночас надання такого права, як зазначають фахівці, збільшує суб’єктивізм в обліку.

Кумулятивний метод полягає в тому, що для підрахунку суми амортизації за обліковий період амортизовану вартість активу множать на кумулятивний коефіцієнт:

 

,

(8.25)

 

де Рк – кількість років, які залишаються до кінця строку корисного використання ОЗ, од.;

Кр – сума кількості років корисного використання ОЗ, од.

Цей метод можна застосовувати і в зворотному порядку, коли, наприклад, наприкінці строку корисного використання передбачається випуск більших обсягів виробництва, тому устаткування у другій половині строку експлуатації більшою мірою зношується (уповільнена амортизація). Кумулятивний метод є простим і раціональним, забезпечує повне відшкодування вартості амортизованого об’єкта, але має певний недолік, який зарубіжні вчені вважають значним. За цього методу не завжди дотримується принцип відповідності: сума амортизації, визнана витратами поточного періоду, часто не узгоджується з фактичною експлуатацією активу, а отже, і з отриманими від нього доходами.

Виробничий метод (чим більше продукції, тим більша амортизація) (в міжнародних стандартах бухгалтерського обліку – метод суми одиниць продукції) є одним з методів прискореної амортизації. Амортизація об’єкта залежить в основному від інтенсивності використання ОЗ. Його застосування виправдане для підприємств, яким важливо в управлінському обліку відслідковувати залежність спрацьовування устаткування від кількості продукції, що випускається з його використанням. У такому разі базовою розрахунковою величиною є місячна сума амортизації.

Цей метод базується на тому, що амортизація є тільки результатом експлуатації об’єкта основних засобів, і термін часу ніякої ролі в процесі начислення не відіграє. Найдоцільніше використовувати цей метод для транспортних засобів. За цим методом місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції та виробничої ставки амортизації:

 

,

(8.26)

 

де В_оч – очікуваний обсяг виробництва з використанням амортизованого ОЗ, грн.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням амортизованої вартості на загальний обсяг продукції, який підприємство планує виробити з використанням об’єкта основних засобів:

 

.

(8.27)

 

Нарахування за виробничим методом можна вважати обґрунтованим тоді, коли фактично отриманий дохід від використання основного засобу дійсно пов’язаний з обсягом виробленої за його допомогою продукції у кожному обліковому періоді. При використанні цього методу амортизація виробничого устаткування розглядається як змінні витрати, оскільки їх сума змінюється прямопропорційно до кількості одиниць виготовленої продукції. Цей метод доцільно використовувати, наприклад, для амортизації вантажних автомобілів. Він ефективний також для амортизації тих основних засобів і нематеріальних активів, які можуть самостійно виконувати конкретний обсяг робіт.

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід зважати:

· на очікуване використання об’єкта підприємством з огляду на його потужність або продуктивність;

· передбачуваний фізичний та моральний знос;

· правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.

Строк корисної експлуатації об’єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигід від його використання. Амортизація об’єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Амортизація нематеріальних активів за податковим обліком нараховується із застосуванням методів, визначених у підпункті 145.1.5 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України, протягом зазначених в табл. 8.9 строків.

Таблиця 8.9