Порядок вирішення трудових колективних спорів, що виникають у сільгосппідприємствах.

Правові і організаційні засади функціонування системи заходів по вирішенню колективних трудових спорів (кон­фліктів) у сільському господарстві передбачені у ст. 44 Кон­ституції України, Законі України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", ст. 14 КЗпП, а також у Законі "Про колективні догово­ри і угоди".

Названі законодавчі акти спрямовані на забезпечення вза­ємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулю­вання колективних трудових спорів (конфліктів), що виник­ли між ними.

Колективний трудовий спір (конфлікт) — це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин щодо: а) встановлення нових або змін існуючих соціально-еко­номічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди; в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; г) невиконання вимог законодавства про працю.

Колективні трудові спори можуть виникати і вирішуватись на виробничому, галузевому, територіальному та національ­ному рівнях.

Згідно зі ст. 6 Закону "Про порядок вирішення колек­тивних трудових спорів (конфліктів)", такий конфлікт вини­кає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, ко­лективу працівників або профспілки одержав від власника чи уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника чи уповноваженого ним органу (представника) або коли строки розгляду вимог закінчилися, а відповіді власника не надійшло.

Колективні трудові спори (конфлікти) вирішують органи: а) примирна комісія; б) трудовий арбітраж; в) суд.

Примирна комісі я є обов'язковим первинним органом завданням якого є вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту) питань встановлення нових або зміни існуючих соціальне економічних умов праці та виробничого побуту, укладення зміни колективного договору, угоди. Сторони колективного трудового спору (конфлікту) зобов'язані надавати примирній комісії інформацію, необхідну для ведення переговорів. Члени примирної комісії не мають права розголошувати відомості, що є державною або іншою захищеною законом таємницею. Колективні трудові спори (конфлікти) розглядаються виробничою примирною комісією у п'ятиденний, галузевою та територіальною примирними комісіями - у десятиденний, примирною комісією на національному рівні - у п'ятнадцятиденний строк з моменту утворення комісій. За згодою сторін ці строки можуть бути продовжені. Рішення примирної комісії оформляється протоколом та має для сторін обов'язкову силу і виконується в порядку і строки, які встановлені цим рішенням. Після прийняття рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) примирна комісія припиняє свою роботу.

На відміну від примирної комісії, трудовий арбітраж — ор­ган, який самостійно приймає більшістю голосів його членів рішення по суті трудового спору (конфлікту). Колективний трудовий спір (конфлікт) розглядається трудовим арбітражем з обов'язковою участю представників сторін, а в разі потреби - представників інших заінтересованих органів та організацій. Трудовий арбітраж повинен прийняти рішення у десятиденний строк з дня його створення. За рішенням більшості членів трудового арбітражу цей строк може бути продовжено до двадцяти днів. Рішення трудового арбітражу приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом і підписується усіма його членами. Члени трудового арбітражу не мають права розголошувати відомості, що є державною таємницею або іншою захищеною законом таємницею. Рішення трудового арбітражу про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) є обов'язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися.

Особливе правове становище в розгляді колективних трудових спорів займає Національна служба посередництва і примирення, яка створюється відповідно до ст. 15 Закону Ук­раїни "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів). Діяльність такої служби має бути спрямована на запобігання виникненню колективних спорів і конфліктів, їх прогнозування та сприяння своєчасному їх вирішенню, здійснення посередництва для вирішення таких спорів.