Тема 13. Державне управління охороною праці (суоп) та організація охорони праці на об'єктах туристичного господарства.

I. Управління охороною праці - це:

1)підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі трудової діяльності;

2) складова частина загальної системи керування підприємством, установою, що передбачає участь у цьому процесі майже всіх служб та підрозділів підприємства, установи, організації, діяльність яких визначається Положенням про службу охорони праці;

3) комплекс заходів та дій, спрямованих на забезпечення здоров'я та працездатності людини в процесі трудової діяльності;

4) система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

ІІ. Система управління охороною праці – це:

1)підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі трудової діяльності;

2) складова частина загальної системи керування підприємством, установою, що передбачає участь у цьому процесі майже всіх служб та підрозділів підприємства, установи, організації, діяльність яких визначається Положенням про службу охорони праці;

3) комплекс заходів та дій, спрямованих на забезпечення здоров'я та працездатності людини в процесі трудової діяльності;

4) система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

ІІІ. Охорона праці – це:

1)підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі трудової діяльності;

2) складова частина загальної системи керування підприємством, установою, що передбачає участь у цьому процесі майже всіх служб та підрозділів підприємства, установи, організації, діяльність яких визначається Положенням про службу охорони праці;

3) комплекс заходів та дій, спрямованих на забезпечення здоров'я та працездатності людини в процесі трудової діяльності;

4) система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

ІV. Управління охороною праці підприємства або установи здійснює:

1) інженер, призначений за сумісництвом;

2) спеціаліст на договірних засадах, що має відповідну підготовку;

3) роботодавець;

4) головний фахівець.

V. Управління охороною праці в підрозділах (цехах, відділах, службах) здійснює:

1) інженер, призначений за сумісництвом;

2) спеціаліст на договірних засадах, що має відповідну підготовку;

3) роботодавець;

4) головні фахівці або керівники.

VI. Служба охорони праці створюється на підприємствах, установах та організаціях із кількістю працюючих осіб:

1) до 20;

2) до 50;

3) 50;

4) 50 і більше.

VII. В організаціях із чисельністю до 50 працюючих службу охорони праці представляє:

1) інженер, призначений за сумісництвом;

2) спеціаліст на договірних засадах, що має відповідну підготовку;

3) роботодавець;

4) головний фахівець.

VIII. В організаціях із чисельністю до 20 працюючих службу охорони праці представляє:

1) інженер, призначений за сумісництвом;

2) спеціаліст на договірних засадах, що має відповідну підготовку;

3) роботодавець;

4) головний фахівець.

IX. Працівник служби охорони праці повинен мати:

1) вищу спеціальну освіту з охорони праці;

2) практичний досвід роботи з охорони праці;

3) засоби впливу на виробничу діяльність підприємства;

4) вищу спеціальну освіту з охорони праці та практичний досвід роботи.

X. Система управління охороною праці підприємства (СУОП) у своїй діяльності керується:

1) законодавством України про охорону праці і про працю;

2) міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці;

3) Положенням про службу охорони праці;

4) всі перечислені варіанти.

XI. Працівники служби охорони праці мають право:

1) видавати роботодавцям, керівним органам підприємств, установ, організацій та їх підрозділам обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків;

2) вимагати від посадових осіб усунення від роботи працівників, які не пройшли медичний огляд, навчання, інструктаж, перевірку знань з охорони праці, або не мають допуску до відповідних робіт, чи порушують нормативні акти про охорону праці;

3) надсилати керівнику підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, що порушують вимоги з охорони праці.

4) всі перечислені варіанти.

XII. Управління охороною праці міністерства, державного комітету, концерну, корпорації та іншого об'єднання підприємств, створених за галузевим принципом здійснює:

1) інженер, призначений за сумісництвом;

2) спеціаліст на договірних засадах, що має відповідну підготовку;

3) роботодавець;

4) керівник об’єднання.

XIII. Управління охороною праці обласних, міських та районних органів державної виконавчої влади здійснює:

1) відповідна регіональна служба з охорони праці;

2) інженер, призначений за сумісництвом;

3) спеціаліст на договірних засадах, що має відповідну підготовку;

4) керівник об’єднання.

XIV. Основною функцією регіональної служби охорони праці є:

1) координація науково-дослідної і проектно-конструкторської роботи з питань охорони праці;

2) опрацювання та внесення на затвердження органів державної виконавчої влади пропозицій щодо забезпечення реалізації державної політики з питань охорони праці в межах відповідної території;

3) здійснення методичного керівництва діяльністю підприємств;

4) підготовка матеріалів для щорічного підбиття підсумків роботи по створенню безпечних і нешкідливих умов праці.

ХV. Основними функціями охорони праці міністерства, державного комітету, концерну, корпорації та іншого об'єднання підприємств, створених за галузевим принципом є:

1) координація науково-дослідної і проектно-конструкторської роботи з питань охорони праці;

2) опрацювання та внесення на затвердження органів державної виконавчої влади пропозицій щодо забезпечення реалізації державної політики з питань охорони праці в межах відповідної території;

3) здійснення методичного керівництва діяльністю підприємств;

4) підготовка матеріалів для щорічного підбиття підсумків роботи по створенню безпечних і нешкідливих умов праці.

XVI. Працівники служби охорони праці підприємств, об'єднань, міністерств, інших центральних та місцевих органів державної виконавчої влади несуть персональну відповідальність за:

1) невідповідність прийнятих ними рішень вимогам діючого законодавства з охорони праці та невиконання своїх функціональних обов'язків, передбачених Положенням про службу охорони праці та посадовими інструкціями;

2) недостовірність та несвоєчасність підготовки статистичних звітів з охорони праці;

3) низьку якість проведеного ними розслідування нещасних випадків на виробництві;

4) всі перечислені варіанти.

XVII. Перспективне планування, як правило, розраховане на термін від:

1) квартал, місяць, декаду;

2) 1 рік;

3) 2-5 років;

4) 5 і більше.

XVІII. Поточне планування, як правило, розраховане на термін:

1) квартал, місяць, декаду;

2) 1 рік;

3) 2-5 років;

4) 5 і більше.

XIX. Оперативне планування, як правило, розраховане на термін:

1) квартал, місяць, декада;

2) 1 рік;

3) 2-5 років;

4) 5 і більше.

XX. Перспективні плани складаються задля:

1) швидкого виправлення виявлених в процесі державного, відомчого і громадського контролю недоліків в стані охорони праці;

2) реалізації заходів із покращення умов праці;

3) ліквідації наслідків аварій або стихійного лиха;

4) створення, відповідно до нормативних актів з охорони праці, умов праці, пов'язаних з перспективними змінами підприємства.

XXI. Поточні плани складаються задля:

1) швидкого виправлення виявлених в процесі державного, відомчого і громадського контролю недоліків в стані охорони праці;

2) реалізації заходів із покращення умов праці;

3) ліквідації наслідків аварій або стихійного лиха;

4) створення, відповідно до нормативних актів з охорони праці, умов праці, пов'язаних з перспективними змінами підприємства.

XXII. Оперативні плани складаються задля:

1) швидкого виправлення виявлених в процесі державного, відомчого і громадського контролю недоліків в стані охорони праці;

2) реалізації заходів із покращення умов праці;

3) ліквідації наслідків аварій або стихійного лиха;

4) створення, відповідно до нормативних актів з охорони праці, умов праці, пов'язаних з перспективними змінами підприємства.

XXIII. Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше:

1) 1 % від суми реалізованої продукції;

2) 0,2 % від фонду оплати праці;

3) 0,5 % від суми реалізованої продукції;

4) 0,4 % від фонду оплати праці.

ХХIV. Для підприємств, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці становлять:

1) 1 % від суми реалізованої продукції;

2) 0,2 % від фонду оплати праці;

3) 0,5 % від суми реалізованої продукції;

4) 0,4 % від фонду оплати праці.

ХХV. Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах викладають в документі:

1) форма № 1 - ПВ;

2) форма № 1 - УБ;

3) форма № 1 – ДФ;

4) форма 7 - ТНВ.

ХХVI. Звіт про стан умов та безпеки праці викладають в документі:

1) форма № 1 - ПВ;

2) форма № 1 -УБ;

3) форма № 1 – ДФ;

4) форма 7 - ТНВ.

ХХVII. Показники травматизму, профзахворювань та медичних оглядів викладені в документі:

1) форма № 1 - ПВ;

2) форма № 1 -УБ;

3) форма № 1 – ДФ;

4) форма 7 - ТНВ.

ХХVIII. Нещасні випадки, професійні захворювання і аварії на виробництві підлягають розслідуванню згідно з:

1) Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1232;

2) МОН за погодженням з відповідним профспілковим органом;3) Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру;4) Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. ХХІХ. Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами, докторантами під час навчально-виховного процесу, визначається:

1) Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1232;

2) МОН за погодженням з відповідним профспілковим органом;3) Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру;4) Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. ХХХ. Розслідування та облік нещасних випадків, що сталися з працівниками під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству і не використовується в інтересах підприємства, проводяться згідно з:

1) Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1232;

2) МОН за погодженням з відповідним профспілковим органом;3) Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру;4) Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. ХХХІ. Розслідування нещасних випадків та професійних захворювань, що сталися з працівниками, які перебували у відрядженні за кордоном, проводиться згідно з:

1) Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1232;