Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ:  Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия ЭкологияТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву 
Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Життя — це те, що люди більш за все прагнуть зберегти і менш за все бережуть.Стр 1 из 13Следующая ⇒
ЗМІСТ
ВСТУП
|
ВСТУП
Ж. Лабрюйєр
Трансформація українського суспільства на ринкових засадах пов'язана з низкою світоглядних питань принципового характеру, які ще не повною мірою знайшли своє осмислення як на теоретичному, так і на практичному рівнях. Серед таких питань — проблема забезпечення безпеки людини у навколишньому середовищі. Наприкінці XX — початку XXI століть ця проблема набуває все більшої гостроти. Це пояснюється особливостями нашого часу: глобальним забрудненням біосфери, великою кількістю промислових і транспортних аварій, високим рівнем виробничого і побутового травматизму, смертності, поширенням інфекційних захворювань, загрозливими масштабами соціально-політичних небезпек — тероризму, захоплення заручників та ін. Суспільство постійно зазнає великих втрат у вигляді людських жертв, матеріальних збитків, руйнуванні довкілля.
Відбуваються все більш відчутні суперечності між суспільством, природою і техногенною сферою.
Вплинути на зменшення таких суперечностей можна, змінивши певні поняття людської свідомості та відповідальності. У вирішенні цього важливого питання особливого значення набуває вивчення "Безпеки життєдіяльності" (БЖД) як дисципліни світоглядного значення, без якої сьогодні не можлива жодна професійна діяльність.
Завдання курсу "Безпека життєдіяльності" полягає у чіткому розумінні небезпечних і шкідливих чинників у ситуаціях, що виникають у середовищі проживання, навчання і праці людини.
|
|
БЖД — це ступінь захисту людини від небезпек різного характеру, де під терміном "небезпека" розуміють вплив на людину чинників, які можуть спричинити погіршення стану її здоров'я. Природа цих чинників може бути пов'язана з причинами природного характеру (землетруси, повіні, буревії, цунамі), соціально-економічного (екологічні катастрофи, інфекційні захворювання, тероризм, війни), а також з причинами техногенного характеру (аварії, катастрофи, вибухи).
Щороку в країні з різних причин погіршується стан здоров'я більше ніж 2,5 млн. людей, у тому числі смертельно — понад 76 000 осіб, або 250 осіб щодня. Кількість осіб, які загинули на 100 000 померлих у нашій державі, майже у 9—12 разів більша, ніж у розвинутих державах Європи.
За оцінкою Інституту економіки HAH України, щорічні витрати внаслідок травматизму становлять майже 8,5 млрд. грн., або понад 4 % валового внутрішнього продукту України.
Це — наслідок серйозних недоліків у навчанні як на виробництві, так і в освітніх закладах. Вивчення дисципліни БЖД у вищих навчальних закладах України стане важливим кроком у розширенні світогляду майбутніх фахівців (різних професій та спеціальностей) про безпеку людини та її захист у процесі виробничої і побутової діяльності, в умовах виникнення різного роду небезпек.
Процес навчання складається з теоретичних і практичних занять, що укладені відповідно до законодавства України та інших чинних нормативно-правових документів.
Як галузь наукових знань БЖД ґрунтується на знаннях природничих, гуманітарних і технічних наук. її ще не можна вважати наукою, бо вона не має власних наукових методів дослідження. Але БЖД як дисципліна світоглядного характеру є основою для вивчення інших наукових дисциплін.
Отже, досліджувати проблеми безпеки життєдіяльності неможливо без зв'язку з іншими науками, оскільки вони перебувають у складній взаємозалежності.
Викладання дисципліни має на меті:
— вивчення змісту, структури і взаємозв'язку життєдіяльності людини із середовищем її перебування;
— визначення чинників, причин і параметрів, що призводять до виникнення різного роду небезпек;
— визначення принципів і способів захисту людей в умовах імовірного виникнення небезпек різного походження;
— прищеплення практичних навичок щодо забезпечення життєдіяльності людини при виникненні небезпек.
|
|
Навчальний посібник складається з чотирьох розділів. У першому розділі "Теоретичні основи безпеки життєдіяльності людини" розкрито питання безпеки людини відповідно до Концепції Організації Об'єднаних Націй (ООН) "Про сталий людський розвиток". Визначено основні завдання навчальної дисципліни, її еволюційний шлях в Україні. Розглянуто структуру життєдіяльності та її характерні ознаки, принципи забезпечення життєдіяльності людини. Подано основні терміни і визначення та методика оцінки ризику ймовірних небезпек.
У другому розділі "Навколишнє середовище і життєдіяльність людини" розглянуто компоненти середовища життєдіяльності людини. Подано характеристику природної, техногенної, соціальної сфер, де відбувається діяльність людини. Висвітлено проблеми взаємодії людини з біосферою та її компонентами.
У третьому розділі "Негативні фактори середовища життєдіяльності" проаналізовано негативні фактори середовища життєдіяльності, їх вплив на здоров'я людини та заходи і засоби захисту від них.
У четвертому розділі "Забезпечення життєдіяльності населення" розглянуто правове регулювання безпеки життєдіяльності; захист населення в умовах надзвичайних ситуацій.
Кожний розділ посібника закінчується контрольними запитаннями для перевірки знань. Особливістю пропонованого посібника є орієнтація його на студентів. Було поставлено завдання написати коротку і змістовну книгу, яку захотів би прочитати кожен студент. Це послугувало нам підказкою у відповідному доборі матеріалу, а також статистичних даних, графіків і таблиць, додаткової інформації "Це цікаво знати", практичних порад і прикладів щодо захисту життя і здоров'я як в умовах повсякденного життя, так і в умовах екстремальних ситуацій. У кінці навчального посібника подано додатки, що є необхідним елементом, який допомагає під час повторення матеріалу та сприяє розумінню основних положень безпеки життєдіяльності.
При роботі над посібником автором було використано велику кількість літературних джерел, наукових напрацювань вітчизняних і зарубіжних учених у сфері наукових знань про безпечну життєдіяльність людини, а також рекомендації Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Рис. 1.1. Узагальнена модель підготовки випускника ВНЗ щодо БЖДЛ
Сьогодні БЖД як галузь наукових знань глибоко вивчає проблеми безпеки життєдіяльності, намагаючись охопити всі сфери життя і діяльності людини. Вона сміливо розширює свою "територію" досліджу вальних проблем і вже довела свою життєздатність. А нинішні тенденції подальшого її розвитку і вдосконалення лише продовжують її еволюційний шлях.
Підтвердженням цього е слова великого українського вченого В. Вернадського про те, що "наука є створенням життя. З навколишнього життя наукова думка бере матеріал, який вона перетворює у форму наукової істини. Саме це є стихійним відображенням людини в середовищі, що оточує її".
|
|
1.3. Мета, завдання, структура та зміст дисципліни "Безпека життєдіяльності"
Метою дисципліни є теоретична і практична підготовка майбутніх фахівців з опанування знань, умінь і навичок створювати безпечні умови життя і діяльності у середовищі перебування, осягнення світоглядних принципів гармонійних стосунків людини з технікою, природою та суспільством.
Завдання полягає у чіткому розумінні небезпечних і шкідливих чинників у ситуаціях, що виникають у навколишньому середовищі, їх ідентифікація, пошук і обґрунтування оптимальних безпечних умов життя людини.
Об'єктом вивчення є людина у всіх аспектах її діяльності (фізіологічному, духовному, суспільному).
Предметом вивчення є аналіз негативного впливу різного роду небезпек на життя та здоров'я людини, а також методів, засобів і заходів захисту від них.
Кількість і складність проблем з БЖД вимагають певної структуризації розділів цієї дисципліни, послідовності викладу і вивчення її відповідно до внутрішньої логіки. У методологічних роботах автори це називають архітектонікою, композицією, структурою.
На наш погляд, структура і зміст дисципліни повинні охоплювати вивчення:
— теоретичних основ БЖД;
— взаємодії людини і навколишнього середовища;
— небезпек і їх впливу на життєдіяльність людини;
— забезпечення безпечної життєдіяльності людини.
Для глибшого розуміння поняття "безпека життєдіяльності" розглянемо його структуру та характерні ознаки.
Рис. 1.2. Взаємозв'язок БЖД з іншими науковими дисциплінами
Для кращого розуміння проблем безпеки життєдіяльності наведемо визначення основних термінів і понять дисципліни БЖД.
Безпека — відсутність недопустимого ризику, пов'язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди.
Небезпека (небезпечні умови) — явище, процес, об'єкт, суб'єкт, властивість або їх сукупність, які здатні за певних умов спричинити небажані наслідки.
Безпека життєдіяльності людини — відсутність недопустимого ризику, пов'язаного з можливістю завдання шкоди організму людини в будь-яких умовах її існування.
Ризик — усвідомлена можливість виникнення події з певними небажаними наслідками. Термін "ризик" вживається з доповненням (чого?), наприклад, ризик отруєння тощо.
Небезпечна ситуація — певна сукупність небезпек(и) та умов існування, яка обов'язково призводить до небажаного наслідку, якщо не вжити превентивних заходів. Небезпечна ситуація — процес реалізації небезпеки.
Аварійна ситуація — різновид небезпечної ситуації, що об'єктивно вимагає термінових і правильних превентивних заходів.
Індивідуальне поле діяльності — простір, в якому відбувається діяльність певної особи з метою задоволення потреб.
Шкідливий чинник — певний вид негативного впливу під час дії небезпечної ситуації. Види шкідливих чинників, для людини зокрема, — це умови існування, відмінні від нормальних: тиск, температура, фізико-хімічний склад атмосфери або їжі, рівень електромагнітного випромінювання, психологічний подразник тощо.
Уражаючий чинник — певний вид негативного впливу під час дії аварійної ситуації.
Зовнішній захист (людини) — комплекс заходів і засобів, метою якого є збереження життя та дієздатності певної особи й який може бути реалізованим без її активної участі.
Середовище життя людей (навколишнє середовище) включає у свій склад природне, штучне і соціальне середовище життя і суспільну діяльність людини.
Параметри середовища — забезпечення комфортних умов проживання людей.
Штучне середовище — все те, що створено виробничою діяльністю людини для забезпечення життя (будівлі, споруди, транспортні та повітряні комунікації, системи енергопостачання тощо).
Біосфера — це сфера життя, оболонка Землі, яку утворюють живі організми. Включає в себе нижню частину атмосфери, всю гідросферу та верхню частину літосфери.
Атмосфера — повітряна оболонка Землі, яка оточує планету з усіх боків і рухається разом з нею. Поступово переходить у космічний простір. Повітря атмосфери — це суміш газів з домішками рідких і твердих речовин. Повітря (до висоти 100 км) складається з 78 % азоту, 21 % кисню, 1 % інертних газів.
Гідросфера — це водяна оболонка нашої планети; її утворюють океани, моря, води континентів та льодовикових покривів, підземні води, водяна пара в атмосфері. Загальний об'єм природних вод становить близько 1,39 млрд. км. Води вкривають 71 % поверхні планети (361 млн. км). Але прісної води на Землі лише 2 % від її загальної кількості. Добова норма споживання води людиною — 1,5 л. Люди Землі споживають щодобово води на харчові продукти близько 9 млн. тонн.
Екологія — це наука про взаємодію організмів між собою і навколишнім середовищем. Є науковою основою раціонального природокористування й охорони живих організмів. Соціальна екологія вивчає закономірності взаємодії суспільства і навколишнього середовища.
Людина — вищий ступінь розвитку живих організмів на Землі, суб'єкт суспільно-історичної діяльності та культури. Визначальною особливістю людини є розробка і створення нею знарядь виробництва і використання їх для впливу на навколишнє середовище.
Населення — сукупність людей на Землі, які живуть на певній території та в єдиному географічному середовищі. Населення — суб'єкт виробництва і всіх виробничих відносин. В Україні проживає близько 47 млн. осіб. З них переважна більшість проживає в містах, решта — в сільській місцевості.
Їжа — сукупність неорганічних і органічних речовин, які одержує живий організм із навколишнього середовища, вона використовується для побудови і відновлення тканин, підтримання життєдіяльності і поновлення втраченої енергії. Добова кількість їжі на одну людину називається харчовим раціоном. Він залежить від багатьох факторів: віку, статі, характеру праці, клімату тощо.
Споживання може бути індивідуальним і колективним. Виробництво і споживання взаємопов'язані й обумовлюють одне одного. Особисте споживання — це використання населенням споживацьких благ для задоволення потреб в їжі, одязі, житлі, освіті, культурі тощо.
Норми споживання — це сукупність різних параметрів вжитку, при яких життєдіяльність людини не може опинитися в умовах дискомфорту.
Норма права — форма виявлення права, санкціоноване державою обов'язкове правило загального характеру (закон, указ, постанови) в тій чи іншій сфері суспільних відносин. Сукупність норм права, які регулюють однорідні відносини, утворюють галузь права (громадянське, кримінальне, господарське тощо).
Інші поняття і визначення, які застосовуються при викладанні матеріалу в наступних розділах посібника:
Проблеми життєдіяльності
Можна виділити ряд важливих проблем, які постійно перебувають у полі зору людства для забезпечення нормальних умов життя і праці.
1. Дотримання параметрів середовища перебування людини в необхідних для життєдіяльності межах. Це одна із складних проблем, які стоять перед світовим співтовариством. Це пов'язано з тим, що трудова діяльність людей з року в рік активізується, ускладнюється, вводяться новіші знаряддя праці і технології. Виникає проблема технологічної безпеки.
Це означає, що збільшується навантаження на всі структурні частини навколишнього середовища, є очевидною небезпека виснаження природних ресурсів, незворотних забруднень і зміни безпечних параметрів середовища, за якими створюються реальні умови для виникнення різного роду небезпек.
Отже, кожна держава повинна мати професійно придатні структури і системи захисту від наслідків імовірних небезпек. Головною метою таких систем є захист населення та зниження рівня ризику при виникненні певних небезпек шляхом запобігання, реагування і ліквідації їх наслідків.
2. Забезпечення населення всіма видами енергоресурсів (електроенергією, газом, нафтопродуктами, кам'яним вугіллям, водою тощо). Енергетична криза, що існує сьогодні, суттєво впливає на життєдіяльність людей. Це одна з найбільш актуальних проблем забезпечення безпеки будь-якої країни світу.
3. Забезпечення населення всіма необхідними параметрами і нормами матеріального середовища життя. Гострою проблемою для багатьох людей у різних країнах є недостатня кількість житла, комунального транспорту, суспільних закладів, спортивних комплексів, медичних закладів та інших елементів системи життєзабезпечення.
4. Забезпечення продуктами харчування. Продукти харчування є фізіологічною основою життєдіяльності. Із збільшенням чисельності населення ця проблема стає особливо гострою. Якщо людство не розробить нові перспективні технології вирощування продуктів харчування і своєчасно не адаптується до них, може виникнути небезпечна ситуація глобального масштабу.
5. Наявність і раціональне використання питної (прісної) води. Йдеться про охорону прісної води від забруднення, що може призвести до непридатності її використання для потреб населення. Звідси випливає важливість очищення води, боротьба з промисловим і побутовим забрудненням, виснаженням водойм.
6. Ліквідація, переробка або використання відходів виробництва. Особливо небезпечними є відходи атомних, хімічних, біологічних виробництв, кількість яких щорічно зростає і, відповідно, збільшується кількість відходів.
Тому основні проблеми життєдіяльності людини зводяться до комплексу заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і відновлення живої природи (рослинний і тваринний світ) і неживої (ґрунт, вода, атмосфера, надра, клімат та ін.).
Принципи забезпечення життєдіяльності:
1. Безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини повітрям, питною водою, продуктами харчування, теплом, світлом тощо.
2. Взаємозв'язок і взаємозалежність з навколишнім середовищем. Життєдіяльність забезпечується такими факторами навколишнього середовища, як параметри споживання, енергоресурси, корисні копалини, продукти харчування, елементи штучного середовища тощо.
З іншого боку, життєдіяльність впливає на середовище життя: змінює (регулює) параметри споживання, виснажує енергоресурси, корисні копалини, видозмінює клімат, рослинний і тваринний світ, забруднює навколишнє середовище.
З огляду на те, що науково-технічний прогрес ще не досяг такого рівня, коли всі технологічні процеси безпечні, безвідходні та неаварійні, вірогідність виникнення техногенних і технологічних криз не виключається.
3. Раціональна організація праці за ціллю, часом, місцем і нормами. Грамотна організація праці передбачає управління, принципи організації, цілі і завдання, засоби праці, виробничу діяльність і результати праці.
Порушення норм праці, технологічних процесів, моральне і фізичне за старіння засобів виробництва, як правило, призводять до аварійних ситуацій.
4. Матеріальне заохочення при організації життєдіяльності. Безпосередньо пов'язане з продуктивністю праці, яка визначається:
— людським фактором (способом матеріального заохочення);
— працездатністю виробничого персоналу;
— ступенем підготовленості до праці (професійним, фізіологічним, психологічним).
Певний вплив на продуктивність праці мають також індивідуальні особливості працівників, їх фізіологічні та психологічні можливості, параметри навколишнього середовища, технічні та організаційні умови.
Неуважність, недотримання послідовності виконання технологічних операцій, норм і вимог технічної документації, низький рівень професійної підготовки також можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.
5. Захист здоров'я, меж і умов життєдіяльності. Для реалізації цього принципу людство створило спеціальні інститути: медичного забезпечення, екологічного захисту, оборони, моралі та ін. Окремі інститути як структурні частини життєдіяльності створюються для захисту людей і об'єктів господарювання в особливих (надзвичайних) ситуаціях. До них можна зарахувати: Міністерство з надзвичайних ситуацій, комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, штаби цивільної оборони.
6. Ліквідація негативних наслідків життєдіяльності. У вищеназваних принципах зазначені випадки, при яких життєдіяльність окремих груп людей і населення Землі загалом супроводжується небезпечними ситуаціями техногенного, природного, соціально-екологічного характеру. Тому кожна держава повинна мати професійно придатні структури для ліквідації наслідків небезпечних ситуацій.
Таблиця 1.1. Порівняння окремих ризиків щодо загибелі людей (за чинниками) у США та Україні
Для цього, на основі аналізу й оцінки ризику, потрібно вжити заходів щодо вдосконалення управління системою безпеки. Досвід розвинутих країн свідчить, що саме цей метод дозволяє передбачати і здійснювати ефективні запобіжні заходи щодо ймовірних можливих небезпек. За оцінками експертів, його впровадження дозволяє за рахунок підвищення ефективності заходів у 7—10 разів скоротити витрати на розробку і створення безпечних систем.
У наукових дослідженнях управління ризиком визначається як системне регулярне дослідження виникнення ймовірних ризиків, які загрожують людині, майну, інтересам, діяльності. Дослідження ризику дозволяє заздалегідь передбачати певні тенденції розвитку небезпек, допустимості параметрів їхнього впливу на людину, навколишнє середовище. Зрештою, як зазначають окремі автори, врахування ризику повинно стати невід'ємною складовою всіх сфер життя людини. У словнику ризик визначається як "можливість небезпеки". Людина, якій від народження властивий інстинкт самозбереження, зазвичай схильна уникати ризику залежно від виховання, умов життя, світогляду, досвіду, інформованості, але абсолютна безпека не може бути гарантована жодному індивідууму.
У повсякденну діяльність фахівців увійшли такі поняття, як ризик, аналіз ризику, допустимий ризик, оцінка ризику та ін.
Ризик — це усвідомлена кількісна оцінка ймовірності виникнення події з певними небажаними наслідками.
Аналіз ризику — це систематичне використання інформації про ризик, порівняння його з прийнятним ризиком, обґрунтування раціональних заходів захисту.
Допустимий ризик — це ризик, який у конкретній ситуації вважається допустимим до рівня, прийнятого у суспільстві, виходячи з економічних і соціальних чинників.
Прийнятний ризик — це ризик, який не перевищує на території об'єкта підвищеної небезпеки або за її межами гранично допустимого рівня.
Оцінка ступеня ризику — це кількісна оцінка впливу будь-якої небезпеки.
Оцінка ступеня ризику (R) визначається математичною формулою як відношення кількості небезпек (n) до максимальної можливої частоти їх виникнення за конкретний період часу (N)
На підставі аналізу ризику та його кількісної оцінки здійснюється управління ризиком.
Управління ризиком — це процес прийняття рішень і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення мінімально можливого ризику. Мета управління ризиком — завчасне передбачення (прогнозування) ризику, виявлення чинників, що впливають на ситуацію, вживання відповідних заходів щодо їхнього відповідного впливу.
Управління ризиком — це інтерактивний процес з чітко визначеними етапами:
• Виявлення та ідентифікація небезпек (ситуацій), які можуть призвести до небажаних результатів.
• Аналіз і оцінка ризику небезпек (визначається ймовірність та рівень ризику).
• Моніторинг і прогнозування розвитку небезпек.
• Оцінка можливих наслідків небезпек.
• Розробка заходів і засобів щодо мінімізації наслідків небезпеки.
Ідентифікація небезпек — це кількісна та якісна оцінка небезпеки за можливими передбачуваними наслідками.
Моніторинг і прогнозування небезпек полягає у спостереженні, контролі та передбаченні небезпечних процесів і явищ природи, технічної та соціальної сфер, які є джерелом небезпек; динаміки їх розвитку з метою зменшення негативного впливу.
Існують довгострокові і короткострокові прогнози. Довгострокові прогнози — це далекоглядне передбачення наслідків, наприклад, у сейсмонебезпечних районах, у районах, де можливі сельові потоки або зсуви, затоплення; окреслення кордонів ураження у разі техногенних аварій тощо. Короткострокові прогнози орієнтовно визначають час виникнення можливої небезпечної ситуації.
Загалом усі ці етапи можна охарактеризувати як процес розробки й обґрунтування оптимальних програм діяльності" покликаних ефективно реалізувати рішення у сфері забезпечення безпеки (рис. 1.3):
Рис. 1.3. Етапи моделі управління ризиком
Реалізація цього завдання передбачає застосування математичних методів і моделей оптимізації безпеки життєдіяльності, які дозволяють чітко уявити прогноз моделі різних небезпечних подій і на основі цього приймати оптимальні (розумні) рішення.
Зауважимо, що управління ризиком широко використовується в багатьох сферах науково-виробничої діяльності (техніка, економіка, екологія, психологія, соціологія та ін.). Щоб чіткіше уявити, як на практиці використовується методика управління ризиком, розглянемо приклад, пов'язаний з ризиком небезпеки під час виконання технологічної операції.
Наприклад, столяр має намір розпиляти дошку на циркулярній пилі зі знятим огородженням. Це може призвести до порізу руки. Використовуючи бальну шкалу виміру ймовірності ризику і його наслідків, визначаємо категорію ризику (табл. 1.2):
Таблиця 1.2. Вимірювання ймовірності ризику на робочому місці
| Тяжкість наслідків | Ймовірність події | ||
| Висока (А) | Середня (В) | Мала (С) | |
| Великі (І) | (5) Дуже високий ризик, неприпустимий | (4) Високий ризик, неприпустимий | (3) Середній ризик, припустимий |
| Середні (П) | (4) Високий ризик, неприпустимий | (3) Середній ризик, припустимий | (2) Малий ризик, припустимий |
| Малі (Ш) | (3) Середній ризик, припустимий | (2) Малий ризик, припустимий | (1) Дуже малий ризик, припустимий |
Із табл. 1.2 видно, що рівень ризику збільшується пропорційно збільшенню ймовірності події і тяжкості наслідків. На підставі цієї таблиці встановлюється категорія ризику, а за необхідності здійснюються запобіжні заходи.
Тяжкість наслідків — середня (П), ймовірність події — висока (А). Із табл. 1.2 визначаємо категорію ризику — (4) — високий ризик, неприпустимий.
У цьому випадку ми маємо високий ризик, неприпустимий, запланована робота не може бути розпочата до встановлення огородження.
Оцінка професійного ризику повинна здійснюватися перед запуском обладнання, робочого місця в експлуатацію, а згодом — у разі впровадження змін у конструкції обладнання, організації праці, технологічному процесі, у випадку аварії чи травми працівника.
Працівник повинен бути ознайомлений з результатами ідентифікації, оцінки категорії професійного ризику і проведеними заходами щодо його зменшення.
Оцінка ризику може здійснюватися різними методами:
1. Інженерний. Базується на використанні теорії надійності матеріалів та передбачає виявлення можливих шляхів виникнення відмов на об'єктах з розрахунком імовірності їх виникнення. При цьому ризик може оцінюватися не тільки за нормальних умов безаварійної експлуатації об'єктів, але й у разі виникнення аварійної ситуації.
2. Експертний. Полягає в проведенні оцінки ризику з залученням експертів (спеціалістів) у тій чи іншій галузі.
3. Статистичний. Дозволяє проводити оцінку ризику небезпеки за допомогою інформаційного матеріалу (звіти про небезпечні ситуації, які траплялися на досліджуваному об'єкті).
4. Аналоговий. Базується на використанні та порівнянні небезпек і факторів ризику, які відбувалися в подібних умовах та ситуаціях.
5. Соціологічний. Здійснюється з метою експертної оцінки можливого виникнення ризику у працівників певних професій, спеціальностей, груп населення.
Важливу роль в управлінні ризиком відіграє так званий людський чинник.
Людський чинник — це причини ризику, що пов'язані з помилкою людини у середовищі, де відбувається її діяльність. Він включає різнобічні елементи. Серед них: поведінка людини та її працездатність, проектування, улаштування засобів виробництва на робочому місці; прийняття рішень на виконання виробничого завдання та інші елементи. Здебільшого причиною аварій, катастроф, нещасних випадків є людський чинник (рис. 1.3):
Рис. 1.3. Розподіл чинника ризику в системі "людина — техніка — середовище"
Таким чином, застосування методики оцінки ризику небезпек дає можливість обґрунтувати раціональні заходи, які дозволяють знизити природні, техногенні, соціальні ризики до мінімально можливого рівня.
Контрольні запитання
1. Розкрийте суть системи "людина — середовище". Назвіть основні її компоненти.
2. Дайте визначення БЖД та сформулюйте її основні завдання.
3. Сфери та категорії, вивчення яких охоплює безпека життєдіяльності.
4. Назвіть і обґрунтуйте основні пріоритетні напрямки Концепції сталого розвитку людства у XXI столітті.
5. Назвіть основні проблеми безпеки життєдіяльності та найважливіші висновки.
6. Охарактеризуйте роль фізіології, психології праці та гігієни в системі знань про БЖД.
7. Розкрийте поняття "небезпека", "безпека", "ризик".
8. Назвіть загальні принципи забезпечення життєдіяльності.
Таблиця 2.1. Зростання кількості населення
