Азіатський спосіб виробництва

За родового ладу земля, вода, мисливські та рибні угіддя перебува­ли у користуванні усіх членів общини. Перехід до металевих знарядь праці дозволив різко підвищити її продуктивність і тим самим заклав підґрунтя для виникнення класового суспільства. З появою надлиш­кового продукту з'являється майнова нерівність, а з розвитком поділу праці ремесло відокремлюється від землеробства і скотарства, налаго­джується торгівля й обмін. Той клас, який володіє багатствами і при­мушує працювати на себе інших людей (рабів, селян, ремісників), на­магається тримати їх у покорі. Для цього створюється абсолютно нова інституція, якої родовий лад ніколи не знав і яку ми називаємо дер­жавою. Різні органи влади, суди, поліція, в'язниці, армія - це складові ланки державного апарату; характерною рисою держави є право, тобто система законів та юридичних норм. Починається нова ера в історії людства.

Перші держави Східної півкулі виникли приблизно в однакових природно-кліматичних умовах. Це були долини великих річок: Нілу (Єгипет), Тигру, Євфрату (Месопотамія), Гангу та Інду (Індія), Хуан­хе (Китай). Тут були найсприятливіші умови для землеробства і, від­повідно, для отримання додаткового продукту - родючі ґрунти, вода для зрошення, теплий клімат тощо. Античні джерела пишуть про урожай сам-200, однак, це, звісно, перебільшення. Проте врожай сам-24 - сам-30 був нормою на зрошувальних ґрунтах. Інша річ, що для організації зрошувальної системи, для відвоювання землі у джунглів, для захисту від диких тварин вимагалися злагоджені зусилля сотень і тисяч людей, а інколи - навіть населення цілих провінцій. Індивіду­альне приватне господарство, засноване на власній, найманій чи раб­ській праці, як це було у Європі, тут, на Сході, так і не склалося.

Земля перебувала у власності общини. її члени, користуючись об­щинними землями, виконували необхідні суспільні роботи, колектив­но сплачували податки, працювали на державних роботах (будівницт­ві пірамід у Єгипті чи Великого китайського муру). Існували общинні органи самоуправління, які виконували функції обліку і контролю, судові, адміністративні тощо.

Тривалий час вважалося, що розвиток людського суспільства від­бувався за схемою: первіснообщинний (первісно-громадський) лад -рабовласницький - феодальний - капіталістичний з перспективою со­ціалізму і комунізму. Держави Стародавнього Сходу в цю схему не вписувались. Рабство тут ніколи не мало такого поширення, як у Ста­родавній Греції чи Римі, де на одного вільного громадянина припада­ло 8-10 рабів і негромадян і основна праця та левова частка виробни­цтва були результатом їх діяльності. На Сході рабство мало патріар­хальний характер, раби були слугами у храмах і маєтках знаті і майже ніколи - основною продуктивною силою. При бажанні можна знайти ознаки родового ладу - общинне землеволодіння і самоуправління, феодалізму - користування землею відроблялося службою у війську правителя чи оброком і відробітком селянською працею.

Частина учених, починаючи ще з Карла Маркса, вважає, що існував як самостійний лад так званий азіатський спосіб виробництва. В СРСР про нього «благополучно забули», надто він нагадував колгоспну сис­тему 30-х - початку 50-х років.

Що ж є характерним для азіатського способу виробництва?

Основою життєдіяльності і виробництва виступає сусідська община.

Її органи самоуправління регулюють правові відносини в колективі. Земля є власністю держави, однак община має право опосередкованої власності. Саме її органи розподіляють земельні ділянки між общин­никами. Користування цими наділами можливе за умови виконання суспільних обов'язків і повинностей, сплати податків тощо.

Джерелами рабства виступають полон, кабала (з обмеженнями), діто­народження в сім'ях рабів. Становище їх в цілому краще, ніж у Греції чи Римі, а кількість - відносно незначна.

Найпоширенішу форму східної держави становила деспотія. Еко­номічною основою влади деспота була державна власність на землю, податки, військову здобич. Влада спиралася на професійне, нерідко наймане, військо та централізовано скероване чиновництво. Сама ж царська влада, що дуже характерно для Сходу, обожнювалася. Фарао­ни в Єгипті вважалися живими богами, і навіть у Індії, де жерці нама­галися контролювати царську владу, вважалося, що цар - раджа ви­ступає знаряддям бога Брахми, а його влада- божественного по­ходження.

Розглянемо основні територіальні різновидності т. зв. азіатського способу виробництва та його державницько-правових конструкцій: Древній Єгипет, Ассиро-Вавилонську державу та Індію.