Балансир і кронштейн підвіски

 

Балансир у зборі призначений для кінематичного зв'язку опорних котків гусеничного рушія через торсіонні вали з корпусом машини.

Балансир 23 виконаний із сталі. Стержень, труба 1 балансира, а також вісь 6 котка – порожнисті. Отвір в стержні балансира закритий пробкою. Усередині труби балансира є шліци для з'єднання з торсіонним валом. Труба балансира встановлена на двох втулках 27, запресованих в отвори кронштейна підвіски.

При наїзді машини на перешкоду балансир повертається і закручує торсіонний вал, унаслідок чого поштовхи і удари, що сприймаються корпусом машини, зм'якшуються. Для запобігання вигину балансира у разі сильних бічних ударів котків об перешкоди на обох бортах біля передніх котків приварені обмежувачі 8.

Балансири мають площадки для упору. До перших, других і шостих балансирів приварено по два вушка 24 для з'єднання з гідравлічними амортизаторами.

Кронштейн 2 підвіски призначений для розміщення балансирів та закріплення торсіонів. Кронштейн підвіски приварений до бортового листа і днища машини. У внутрішній порожнині кронштейна є дві розточки для запресовування втулок і шліци для малої головки торсіонного вала. Із зовнішнього боку в кронштейні підвіски є виточка, в яку встановлюються гумові манжети 28, що захищають втулку 27 від забруднення. Для змащування втулок в кронштейнах підвіски на борту машини є отвори, які закриваються пробками 3.

 

Пружинні і гумові упори

 

Пружинні упори 2 (див. рис. 7.1) і гумові упори 6 обмежують хід балансирів. Пружинні упори встановлені над першими і шостими опорними котками. Вони складаються з пружини, основи, бойка, болта і стопорної шайби. Гумові упори встановлені над другими і четвертими котками.

 

Гідравлічні амортизатори

 

Гідравлічні амортизатори (див. рис. 7.5) служать для гасіння коливань машини, шляхом перетворення механічної енергії в теплову, що виникають при її русі.

Принцип дії амортизатора заключається в перетворені кінетичної енергії коливання корпуса в теплову енергію рідини, яка перетікає через обмежені отвори.

На машині встановлено шість гідравлічних амортизаторів – на першій, другій, шостій підвісках кожного борта.

Будова гідравлічного амортизатора: у верхню частину корпуса 38 вкручений корпус 40 ущільнення з опорою 39, а в нижню – вушко 26, яким гідроамортизатор з'єднується з балансиром підвіски. Робочий циліндр 37 з поршнем 18 і штоком затискається між опорою 39 і вушком 24.

У поршні є клапан 35 стискання, дросельний отвір 16 і клапан 34 віддачі. У канавках поршня встановлені чавунні ущільнювальні кільця 33. У вушці 26 передбачені клапан 22 для випуску надмірної робочої рідини в компенсаційну камеру при прямому ході (вниз) поршня, клапан 29 для поповнення робочою рідиною порожнини циліндра з компенсаційної камери при зворотному ході (вгору) поршня і дросельний отвір 20.

Ущільнення штока складається з гайки 43, скребка 6, повстяного сальника 7, бронзового кільця 8, манжет, фторопластового манжеторозділювача 10, що підтискаються через сталеве кільце пружинами 11, поміщеними в отворах втулки 12. У опорі 39 є два отвори 14 для додаткової циркуляції робочої рідини із порожнини циліндра в компенсаційну камеру.

Захисний кожух 44, що нагвинчений на сергу 2 і застопорений болтом із стопорною планкою 45, захищає шток від механічних пошкоджень. За допомогою серги 2, яка накручується на кінець штока, гідроамортизатор з'єднується з корпусом машини, а за допомогою вушка 26 – з балансиром підвіски.

Принцип роботи гідравлічного амортизатора. При наїзді на перешкоду опорний коток опускається або піднімається, відповідно відбувається відносне переміщення поршня в циліндрі гідравлічного амортизатора, встановленого на цьому котку. Якщо швидкість переміщення котка, а отже і поршня гідроамортизатора порівняно невелика, то робоча рідина перетікає з однієї порожнини циліндра в іншу через дросельний отвір 16 поршня, не відкриваючи клапан. Завдяки опору, що створюється при перетіканні робочої рідини, коливання котків передаються на корпус із зменшеними швидкістю і розмахом.

При русі котка вгору робоча рідина витісняється через отвір у поршні з нижньої порожнини циліндра у верхню, причому витісняється її з нижньої порожнини більше, ніж може поміститися у верхній, оскільки об'єм верхньої порожнини зменшується за рахунок входження штока. Надлишкова робоча рідина при цьому перетікає через дросельний отвір 20 вушка і отвори 14 опор в компенсаційну камеру 44.

При русі котка вниз витиснена в компенсаційну камеру надлишкова робоча рідина повертається через отвір 20 в нижню порожнину а циліндра, а з верхньої порожнини б робоча рідина перетікає в компенсаційну камеру через два отвори 14 в опорі і отвір 16 поршня в порожнину а циліндра.

 

 

При високій швидкості переміщення котка, коли дросельні отвори не можуть забезпечити вільне перетікання рідини, що витискається, в роботу вступають клапани 29, 34, 35 і 22. Резерв робочої рідини, що знаходиться в компенсаційній камері, служить для поповнення тієї частини робочої рідини, яка виноситься назовні у вигляді плівки на поверхні штока.

Догляд за ходовою частиною

 

При контрольному огляді перевірити наявність і справність з’єднувальних скоб, стяжних болтів і кріплення кришок, пробок змащувальних отворів вузлів ходової частини.

При щоденному технічному обслуговуванні перевірити кріплення кришок і пробок змащувальних отворів вузлів ходової частини.

При технічному обслуговуванні № 1 окрім робіт щоденного технічного обслуговування перевірити:

наявність і затягування болтів 26 (див. рис. 7.1) скоб 15 траків;

наявність рідини в амортизаторах;

натягнення гусеничних стрічок;

 

рівень масла в підтримувальних котках, механізмах натягнення гусеничних стрічок;

наявність мастила в опорних катках і напрямних колесах;

затягуванням пробок 4 (див. рис. 7.2) і болтів 6 кріплення зубчастих вінців 7.

змастити верхні вушка гідро амортизаторів і шийки труб балансирів. На машинах останніх випусків нижні вушка не змащуються.

При технічному обслуговуванні № 2 окрім робіт технічного обслуговування № 1 переставити ведучі колеса з одного борту на іншій (при необхідності).

Регулювання натягнення гусеничних стрічок проводиться через 1200 – 1300 км (або за потребою).