Розряди прикметників за значенням

П Р И К М Е Т Н И К

Прикметник – це самостійна частина мови, що означає ознаку предмета, відноситься до іменника і відповідає на питання я к и й? ч и й? Моя країно – зоряна, біблійна й пишна, квітчаста батьківщино пісні й соловейка! (Б.-І.Антонович).

 

Тільки прикметник може виражати ознаку:

o безпосередньо: велике місто, ніжний погляд;

o опосередковано (через відношення предмета до інших предметів): київські вулиці, материні руки.

Початкова форма прикметника – називний відмінок однини чоловічого роду.

Прикметники часто багатозначні:

- золотий перстень – зроблений із золота;

- золота голова – здібна, обдарована людина;

- золоті руки – вправні, умілі руки;

- золоте серце – чуйна, добра людина;

- золота дитина – слухняна, вихована дитина;

- золоті слова – розумні, мудрі слова;

- золота осінь – пора з пожовтілим листям;

- золота середина – найвигідніший спосіб поведінки;

- золотий вік – час найбільшого розквіту науки й мистецтва в історії певного народу.

 

За значенням прикметники поділяються на:

o якісні (високий чоловік, дешевий одяг),

o відносні (металевий цвях, дерев’яний стілець),

o присвійні (материна хустка, Петрове поле).

Це постійні ознаки прикметників.

До непостійних ознак належать змінюваність за родами, числами та відмінками. Значення певного числа, роду та відмінка суто граматичне (тобто ніякого реального значення не виражає) і використовується для узгодження, граматичного зв’язку прикметника з іменником: голубий колір, голуба стрічка, голубе небо, голубі очі.

У реченні прикметник може виступати у ролі:

• означення: Блакитна імла повила далекі села, гори, садки (М.Коцюбинський);
• іменної частини складеного присудка: Картина навкруги була дуже оригінальна (І.Нечуй-Левицький). Кожен буває великим бодай раз на життя (П.Загребельний). Я єсть живий, і я творю свій труд (В.Симоненко).

 

Розряди прикметників за значенням

За своєю здатністю виражати ознаки предмета безпосередньо або через відношення його до іншого предмета чи особи прикметники поділяються на три розряди: якісні, відносні, присвійні.

 

Якісні прикметники

Якісними називаються прикметники, що безпосередньо виражають ознаку, яка може виявлятися в більшій чи меншій мірі: ясний – ясніший, найясніший; сміливий – більш сміливий, найбільш сміливий. Відповідають на питання я к и й?

Якісні прикметники утворюють кілька тематичних груп, виражаючи:

• ознаки кольору, розміру, ваги і зовнішніх особливостей предмета, що сприймаються органами зору: червоний, зелений, малий, легкий, круглий;
• ознаки предмета за смаковими якостями: солодкий, кислий, гіркий;
• ознаки предмета за фізичними властивостями, що сприймаються органами дотику, слуху, нюху: гострий, голосний, запашний;
• вікові ознаки людей, їхні риси характеру: молодий, розумний, сумний, настирливий;
• фізичні якості істот, властивостей предметів: здоровий, меткий, худий, сліпий, прямий;
• загальну оцінку: поганий, гарний.

 

Якісним прикметникам притаманні такі властивості:

• мають ступені порівняння і можуть поєднуватися з прислівниками: щедрий, щедріший, найщедріший; дуже щедрий, надто щедрий;
• утворюють зменшено-пестливі та збільшено-згрубілі форми (малесенький, величезний, злющий);
• здатність вступати в антонімічні пари: близький – далекий, високий – низький;
• утворюють, як правило, синонімічні ряди: поганий, злий, недобрий, сердитий, лихий;
• основи в них переважно похідні: далекий (від ім. даль), добрий (від ім. добро).

 

Відносні прикметники

Відносні прикметники виражають ознаку за відношенням одного предмета до іншого: дерев’яний стілець (стілець з дерева), металевий цвях (цвях з металу), джерельна вода (вода з джерела), пшеничний хліб (хліб із пшениці), книжкова шафа (шафа для книжок), соснова шишка (шишка сосни).Відповідають на питання я к и й?

Відносні прикметники виражають ознаку через відношення:

• до металу: глиняний посуд, чавунне ядро, солом’яна стріха, цегляний будинок;
• до місця і часу: степові квіти, лісові ягоди, прикордонний край, західний напрям, приміський вокзал, вечірня прогулянка, денний план, торішній похід;
• до призначення: шкільна майстерня, читальний зал, вантажна машина, столярний цех, спортивний зал, виховна година, звітна доповідь;
• до конкретного предмета або явища: фруктовий сік, овочеве рагу, кольорове намисто, університетські аудиторії, журнальна стаття, ґрунтові води, сніговий покрив;
• до абстрактного поняття: антична статуя, політична програма, мовленнєва культура;
• до різних вимірів предметів: кілометрова відстань, літрова посудина, триповерховий будинок, двозначне число, п’ятирічна дитина, повторне завдання.

Присвійні прикметники

Присвійні прикметники виражають належність предмета певній людині, рідше – тварині й відповідають на питання ч и й? (чия? чиє? чиї?): мамин, братів, свекрушин, Іванів, Зоїн; вовчий, бджолиний, лисячий, зозулин.

Усі присвійні прикметники похідні. Вони утворюються тільки від іменників – назв істот (людей і тварин).

Примітка. Не виражають значення присвійності прикметники, що входять до складу фразеологізмів і термінологічних назв: Магелланова протока, ахіллесова п’ята, адамове яблуко, дамоклів меч, гордіїв вузол, прокрустове ложе, авгієві стайні;базедова хвороба; петрів батіг, воловий язик (бот.).

 

Увага! Деякі прикметники можуть переходити з однієї групи в іншу. Коли якісні, відносні й присвійні прикметники використовуються в переносному значенні, то відносні прикметники набувають властивостей якісних (золоте серце, шоколадна засмага), присвійні – відносних (лисяча шуба, риб’ячий жир), або якісних (орлиний зір, осляча впертість).

Ступені порівняння

Ступінь	Форма	Спосіб творення	Приклад
вищий	проста	основа + суфікси -ш-, -іш-	старий – старший, теплий - тепліший
складена	більш, менш + прикметник	більш теплий, менш теплий
найвищий	проста	най, якнай, щонай + форма вищого ступеня	найтепліший, щонайлегший, якнайповніший
складена	найбільш, найменш + прикметник;   вищий ступінь + (за) від усіх, над усе	найбільш теплий; тепліший над усе, цікавіший від усіх, відоміший за усіх

Увага! 1. Вищий ступінь порівняння може творитися способом суплетивізму: добрий – ліпший, хороший – кращий, поганий – гірший).

2.Треба уникати неправильного творення форм вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників. Стилістичною (граматичною) помилкою є дублювання суфіксів -ш-, -іш- та антонімічних слів більш, менш, найбільш, найменш або творення складної форми найвищого ступеня за допомогою слова самий.

Неправильно	Правильно
більш добріший	добріший, більш добрий,
більш вищий	вищий, більш високий
найбільш вразливіший	найбільш вразливий, найвразливіший
найменш активніший	найменш активний
самий відомий	найвідоміший, щонайвідоміший, найбільш відомий

 

БЕЗ ПОРІВНЯННЯ велика міра якості передається:

а) префіксами пре-, над-, все-, за-, ультра-, архі-: пре добрий, над чутливий, все осяжний, за великий, ультра модний, архі важливий;

б) частками (словотворчими) чи-, що-, як-: чималенький, щонайкращий, якнайдовший;

в) суфіксами -ущ- (-ющ-), -анн- (-янн), -енн-, -езн-: знач ущ ий, крич ущ ий, худ ющ ий, зл ющ ий, нездол анн ий, незрівн янн ий, височ енн ий, височ езн ий, товстел езн ий;

г) за допомогою прислівників дуже, украй, особливо, надзвичайно, занадто: дуже вигідний, украй необхідний, особливо корисний, надзвичайно популярний, занадто самозакоханий.

 

Якісні прикметники, що не творять ступенів порівняння:

1) ті, що виражають абсолютні міри вияву ознаки: сліпий, кривий, лисий, німий, глухий, босий, голий, хворий, мертвий, живий, порожній, готовий, сивий, русий;

2) прикметники з емоційно-оціночними префіксами й суфіксами типу білявий, чорнявий, худощавий, ріднесенький, світло-рожевий, пречудовий, завеликий, надзвичайний, прастарий, архіважливий, ультрафіолетовий;

 

Поділ прикметників на групи

Повні прикметники змінюються за родами, числами і відмінками. Ці морфологічні ознаки є словозмінними і несамостійними, бо прикметник набирає тієї форми роду, числа і відмінка, якої вимагає від нього іменник чи займенник, з яким цей прикметник узгоджується.

Залежно від того, на який приголосний закінчується основа, прикметники поділяються на дві групи відмінювання – тверду і м’яку.

До твердої групи належать прикметники, основа яких у називному відмінку однини будь-якого роду закінчується на твердий приголосний: степо в ий, золо т ий, місь к ий, комп’ютер н ий, діді в, матери н, Юрії в, ра д, пове н, ясе н.

До м’якої групи належать прикметники, основа яких у називному відмінку однини будь-якого роду закінчується на м’який приголосний ([ н' ]або[ й ]): піз н ій, край н ій, дав н є, майбут н ій; довговії й, довгошиї й, безкраї й.

РОЗРІЗНЯЙТЕ! Дружн и й (колектив) дружн і й (погляд, потиск рук, допомога)

самітн и й самотн і й

цьогорічн и й торішн і й

придорожн и й дорожн і й

але: природн и й – тверда група в усіх закінченнях.

 

Окремий тип відмінювання становлять прикметники на -лиций: темнолиций, світлолиций,

повнолиций, круглолиций. Вони мають закінчення, властиві як твердій, так і м’якій групі, тому їх

відмінювання треба запам’ятати.

Відмінок	Однина	Множина
Чоловічий рід	Середній рід	Жіночий рід
Н.в.	повнолиций	повнолице	повнолиця	повнолиці
Р.в.	повнолицього	повнолицьої	повнолицих
Д.в.	повнолицьому	повнолицій	повнолицим
З.в.	повнолиций, повнолицього	повнолице	повнолицю	повнолиці, повнолицих
О.в.	повнолицим	повнолицьою	повнолицими
М.в.	(на) повнолицьому (-ім)	(на) повнолицій	(на) повнолицих

 

Увага! Прикметники, що перейшли в іменники (прізвища, географічні назви), відмінюються як прикметники твердої чи м’якої групи: Коцюбинський – Коцюбинськ ого; Горова – Горов ої, Горов у. Однак прізвища типу Гущин, Яремків відмінюються як іменники: Гущин а, Гущин им; Яремков а (Яремків а), Яремков им (Яремків им).

Відмінювання прикметників

Прикметники мають форми роду й числа та змінюються за відмінками.

Відмінки	Чол. рід	С. рід	Жін. рід	Мн.	Чол. рід	С. рід	Жін. рід	Мн.
Н.	який?	яке?	яка?	які?	чий?	чиє?	чия?	чиї?
Р.	якого?	якої?	яких?	чийого?	чиєї?	чиїх?
Д.	якому?	якій?	яким?	чийому? (чиєму?)	чиїй?	чиїм?
З.	який?, яке? (Н.) або якого (Р.)	яку?	які? (Н.) або яких? (Р.)	чий?, чиє? (Н.) або чийого? (Р.)	чию?	чиї? (Н.) або чиїх? (Р.)
О.	яким?	якою?	якими?	чиїм?	чиєю?	чиїми?
М.	(на, у) якому? (якім?)	(на, у) якій?	(на, у) яких?	(на, у) чийому? (чиїм?, чиєму?)	(на, у) чиїй?	(на, у) чиїх?

 

Складні слова (прикметники) із компонентами -лиций мають закінчення обох груп – твердої і м’якої.

Відмінки	Однина	Мн.
	Чол. рід	С. рід	Жін. рід
Н.	білолиц-ий	білолиц-е	білолиц-я	білолиц-і
Р.	білолиць-ого	білолиць-ого	білолиць-ої	білолиц-их
Д.	білолиць-ому	білолиць-ому	білолиц-ій	білолиц-им
З.	білолиц-ий (Н.) або білолиць-ого (Р.)	білолиц-е	білолиц-ю	білолиц-і (Н.) або білолиц-их (Р.)
О.	білолиц-им	білолиц-им	білолиць-ою	білолиц-ими
М.	(на) білолиць-ому	(на) білолиць-ому	(на) білолиц-ій	(на) білолиц-их

Правопис частки НЕ з прикметниками

 

ОКРЕМО

РАЗОМ

1) якщо НЕ заперечує лексичне значення прикметника: не корисний, не потрібний, не твердий; 2) якщо є протиставлення, виражене сполучником а і антонімічні прикметники: не великий, а малий; не глибока, а мілка; не дорогий, а дешевий; 3) якщо при прикметнику є залежне слово: зовсім не потрібний, ще не великий; 4) якщо прикметник виступає присудком: Хлопець не великий. Костюм не дорогий.

1) якщо НЕ становить з прикметником нове поняття і його можна замінити синонімом без НЕ: недешевий костюм (дорогий), невеликий хлопчик (маленький), неглибока річка (мілка); 2) якщо слово без НЕ не вживається: немічний, невпинний, неугавний, нечестивий, невмирущий, незламний, незмірний; 3) якщо далі йде наголошений суфікс -анн, (-янн), -енн (-єнн): нездоланний, невблаганний, нездійсненний, несказанний, незрівнянний.

 

Правопис Н і НН у прикметниках

У прикметниках пишеться нн:

1) якщо збігається кінцевий основи [ н ] і суфікс -н-: осінь – осінній, день – денний;

2) якщо наголошені суфікси -енн-, -анн-, -янн- указують на збільшену ознаку або неможливість дії: стар а нн ий, числ е нн ий; незрівн я нн ий, невблаг а нн ий, несказ а нн ий;

Якщо немає збігу н або прикметники утворені від основ іменників за допомогою суфіксів -н-, -ан-, -ян-, -ин-, -їн-, то пишемо н: надій н ий, літ н ій, греч ан ий, глин ян ий, лебед ин ий, солов’ їн ий.

 

 

П Р И К М Е Т Н И К

Прикметник – це самостійна частина мови, що означає ознаку предмета, відноситься до іменника і відповідає на питання я к и й? ч и й? Моя країно – зоряна, біблійна й пишна, квітчаста батьківщино пісні й соловейка! (Б.-І.Антонович).

 

Тільки прикметник може виражати ознаку:

o безпосередньо: велике місто, ніжний погляд;

o опосередковано (через відношення предмета до інших предметів): київські вулиці, материні руки.

Початкова форма прикметника – називний відмінок однини чоловічого роду.

Прикметники часто багатозначні:

- золотий перстень – зроблений із золота;

- золота голова – здібна, обдарована людина;

- золоті руки – вправні, умілі руки;

- золоте серце – чуйна, добра людина;

- золота дитина – слухняна, вихована дитина;

- золоті слова – розумні, мудрі слова;

- золота осінь – пора з пожовтілим листям;

- золота середина – найвигідніший спосіб поведінки;

- золотий вік – час найбільшого розквіту науки й мистецтва в історії певного народу.

 

За значенням прикметники поділяються на:

o якісні (високий чоловік, дешевий одяг),

o відносні (металевий цвях, дерев’яний стілець),

o присвійні (материна хустка, Петрове поле).

Це постійні ознаки прикметників.

До непостійних ознак належать змінюваність за родами, числами та відмінками. Значення певного числа, роду та відмінка суто граматичне (тобто ніякого реального значення не виражає) і використовується для узгодження, граматичного зв’язку прикметника з іменником: голубий колір, голуба стрічка, голубе небо, голубі очі.

У реченні прикметник може виступати у ролі:

• означення: Блакитна імла повила далекі села, гори, садки (М.Коцюбинський);
• іменної частини складеного присудка: Картина навкруги була дуже оригінальна (І.Нечуй-Левицький). Кожен буває великим бодай раз на життя (П.Загребельний). Я єсть живий, і я творю свій труд (В.Симоненко).

 

Розряди прикметників за значенням

За своєю здатністю виражати ознаки предмета безпосередньо або через відношення його до іншого предмета чи особи прикметники поділяються на три розряди: якісні, відносні, присвійні.

 

Якісні прикметники

Якісними називаються прикметники, що безпосередньо виражають ознаку, яка може виявлятися в більшій чи меншій мірі: ясний – ясніший, найясніший; сміливий – більш сміливий, найбільш сміливий. Відповідають на питання я к и й?

Якісні прикметники утворюють кілька тематичних груп, виражаючи:

• ознаки кольору, розміру, ваги і зовнішніх особливостей предмета, що сприймаються органами зору: червоний, зелений, малий, легкий, круглий;
• ознаки предмета за смаковими якостями: солодкий, кислий, гіркий;
• ознаки предмета за фізичними властивостями, що сприймаються органами дотику, слуху, нюху: гострий, голосний, запашний;
• вікові ознаки людей, їхні риси характеру: молодий, розумний, сумний, настирливий;
• фізичні якості істот, властивостей предметів: здоровий, меткий, худий, сліпий, прямий;
• загальну оцінку: поганий, гарний.

 

Якісним прикметникам притаманні такі властивості:

• мають ступені порівняння і можуть поєднуватися з прислівниками: щедрий, щедріший, найщедріший; дуже щедрий, надто щедрий;
• утворюють зменшено-пестливі та збільшено-згрубілі форми (малесенький, величезний, злющий);
• здатність вступати в антонімічні пари: близький – далекий, високий – низький;
• утворюють, як правило, синонімічні ряди: поганий, злий, недобрий, сердитий, лихий;
• основи в них переважно похідні: далекий (від ім. даль), добрий (від ім. добро).

 

Відносні прикметники

Відносні прикметники виражають ознаку за відношенням одного предмета до іншого: дерев’яний стілець (стілець з дерева), металевий цвях (цвях з металу), джерельна вода (вода з джерела), пшеничний хліб (хліб із пшениці), книжкова шафа (шафа для книжок), соснова шишка (шишка сосни).Відповідають на питання я к и й?

Відносні прикметники виражають ознаку через відношення: