для батьків, які мають дитину з особливи освітніми проблемами

* Не вважайте свою дитину хворою, неповноцінною, дурною або лінивою;

* не карайте її, не насміхайтесь з неї і не дозволяйте іншим принижувати її;

* не порівнюйте її з іншими дітьми, які добре пишуть, читають, обчислюють;

*вселяйте в неї віру і надію, що все буде гаразд;

* намагайтеся вчасно помітити і зрозуміти проблеми своєї дитини і звернутися за допомогою до вчителя, а якщо потрібно до психолога чи до лікаря-психіатра;

* якомога частіше кажіть дитині, що ви її любите і зробите все для неї;

*не бійтеся хвалити дитину.

 

Опитувальник для вчителя, який працює з дитиною з особливими освітніми проблемами

Ім’я учня (учениці)­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­ ____________________________

Дата _________. Школа _________. Клас _________.

Ім’я вчителя (вчительки) ___________________________________.

Які предмети ви викладаєте учневі (учениці) _____________________.

У яких ситуаціях виявляються особливі труднощі з поведінкою__________________

______________________________________________________________________

Які оцінки успішності_____________________

 

Позначте, будь ласка, знаком «+» ознаку, яка, на вашу думку, характеризує поведінку учня(учениці).

Вкажіть, обвівши кружечком цифру у відповідній комірці таблиці, ступінь її виявлення:

0-ознака не характерна;

1-ознака виявляється не сильно;

2-ознака виявляється досить сильно.

3-ознака виявляється дуже

 

Заповнити таблицю

 

Висновки:

Яких заходів ви вже вжили

На що учень відреагував

У яких ситуаціях дитина здається непомітною

Якими позитивними рисами в поведінці, на ваш погляд, володіє дитина

 

 

Характеристика поведінки	Ознака	Ознака виявляється…	У яких ситуаціях виявляється ознака
Не характерна	Не сильно	Досить сильно	Дуже сильно
Неуважний
Не доводить розпочату справу до кінця
Постійні фантазії, мрійливість на уроках
Постійно метушиться, неспокійний, надмірно активний
Щось бурмоче під ніс, постійно видає звуки, весь час розмовляє
Запальний, імпульсивний
Напади люті, непередбачуваність поведінки
Швидка та явна зміна настрою
Легко може розплакатися й часто це робить
Наполягає на негайному виконанні своїх бажань
Справляє враження пригніченої, впертої, незадоволеної людини
Часто бреше
Заважає іншим дітям., сердить їх
Їзолюється від інших дітей
Легко піддається впливу інших
Не може грати за правилами
Не здатен працювати у групі
Потребує до себе надмірної уваги педагога

 

 

Розділ V

Довідковий матеріал

 

Термінологічний словник

А

АСОЦІАЦІЯ (від лат. associatio - з'єднання) - зв'язок між двома психічними елементами, що виник в результаті досвіду і обумовлююча при актуалізації одного елемента зв'язку прояв і іншого. В різних напрямах асоціативної психології було запропоновано виділяти асоціації по типу їх виникнення. Так були виділені асоціації за схожістю (червоне - пурпурне), за контрастом (велике - маленьке), за суміжностю в просторі або в часі (запах приправи до їжі викликає апетит), причинно-наслідкові (сильний вітер - озноб). Було виявлено, що сила зв'язку залежить від ряду умов (сила вражень, що викликаються елементами зв'язку, їх новизна, а також здібності індивіда).

Б

БАЖАННЯ - суб'єктивна характеристика мотиваційного процесу, в якій ключовим переживанням суб'єкта виступає його цілеорієнтованість.

БІОЛОГІЧНИЙ ГОДИННИК - внутрішні генетично запрограмовані ритмічні механізми, що служать для тимчасового впорядковування біологічних функцій і поведінки. Базовими є біологічні ендогенні механізми у вигляді короткоперіодичних хімічних або физико-хімічних процесів клітинного рівня. На їх основі працюють механізми з добовою, місячною, сезонною періодичністю.

БУГЕРА-ВЕБЕРА ЗАКОН - див. ЗАКОН БУГЕРА-ВЕБЕРА.

 

В

ВАЛІДНІСТЬ ТЕСТУ - дійсна здатність тесту вимірювати ту психологічну характеристику, для діагностики якої він заявлений. Кількісно валідність тесту може виражатися через кореляції результатів, одержаних з його допомогою, з іншими показниками, наприклад, з успішністю виконання відповідної діяльності. Виділяють декілька типів валідности: 1. Змістову;

 

2. За критерієм, або емпіричну; 3. Понятійну, або конструктивну.

ВЕГЕТАТИВНА НЕРВОВА СИСТЕМА - структури нервової системи вищих тварин, робота яких забезпечує управління вегетативними, або рослинними, функціями організму (травленням, кровообігом, диханням, обміном речовин і енергії, виділенням) за рахунок контролю за моторною ісекреторноїдіяльності внутрішніх органів. Виділяють симпатичну нервову систему, яка регулює орган, що іннервується

 

перш за все за рахунок медіатора норадреналіну, і парасимпатичну нервову систему, яка регулює орган, що іннервується перш за все за рахунок медіатора ацетілхоліну. Їх дія на органи і системи організму є протилежною. Загальне узгодження вегетативних функцій відбувається на рівні гіпоталамуса.

ВИДИ ПАМ'ЯТІ - структурні особливості мнемічної діяльності, пов'язані з різними механізмами запам'ятовування, тимчасовими показниками утримання в пам'яті, характеристиками матеріалу. За характером матеріалу, що запам'ятовується, можуть бути виділені зорова, слухова, дотикова пам'ять. За параметрами тривалості зберігання інформації в пам'яті виділяють сенсорну, де зберігання здійснюється не більше 1,5 с., короткочасну з часом зберігання не більше 30 с. і довготривалу пам'ять, що дозволяє зберігати матеріал постійно.

ВИМІРЮВАННЯ В ПСИХОЛОГІЇ - процедури визначення кількісної вираженості психологічних феноменів. В цих процедурах використовуються різноманітні шкали, які є деякою безліччю позицій, що поставлені в деяку відповідність з психологічними елементами. В класифікації шкал, запропонованій в l946 р. американським психологом і психофізиком С.Стівенсом, виділяються наступні шкали: відносин, інтервальна, порядкова і номінальна.

ВИРОБЛЕНІСТЬ - процес адаптації до діяльності, під час якої відбувається настройка всіх психофізіологічних функцій за рахунок актуалізації динамічного стереотипу, що актуально здійснюється. При цьому підвищується збудливість і функціональна рухливість нервової системи, посилюється концентрація збудження нервових процесів. Ця настройка приводить до зменшення часу виконання операцій, підвищення ритмічності роботи і її продуктивності. Виробленість зазвичай завершується в першу годину роботи, після чого настає стійкий робочий стан.

ВИТІСНЕННЯ - форма психологічного захисту. Характеризується тим, що при її реалізації відбувається усунення неприйнятних потягів і переживань зі свідомості.

ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ - нейрофізіологічні процеси, що проходять в корі великих півкуль головного мозку і найближчій до неї підкірці які обумовлюють здійснення психічних функцій. Як основна теоретична модель для аналізу вищої нервової діяльності виступає рефлекс, за допомогою якого відбувається реагування організму на дії навколишнього світу. Основними механізмами роботи є нервові процеси збудження, за рахунок якого можуть утворюватися і функціонувати нові тимчасові зв'язки, і гальмування, яке може обумовлювати згасання умовного рефлексу, якщо умовний подразник не підкріплюється безумовним. Виділяють наступні основні закони вищої нервової діяльності: 1. Утворення нових тимчасових зв'язків при підкріпленні нейтрального подразника безумовним; 2. Згасання тимчасових зв'язків за відсутності підкріплення умовного подразника безумовним; 3. Іррадіація і концентрація нервових процесів; 4. Взаємна індукція нерівних процесів; 5. Формування динамічних стереотипів, що є складними динамічними системами рефлексів. Формування і згасання тимчасових зв'язків відбувається в корі великих півкуль головного мозку, а нервові центри найважливіших безумовних рефлексів локалізовані в підкіркових відділах мозку, за рахунок яких досягається високий рівень активності нервових клітин кори великих півкуль.

ВІДЧУТТЯ - 1) емоційні переживання людини, в яких відображається стійке відношення індивіда до певних предметів або процесів навколишнього світу; 2) будова образів окремих властивостей предметів навколишнього світу в процесі безпосередньої взаємодії з ними. В класифікаціях відчуттів використовуються різні ознаки. За модальністю виділяють зорові, смакові, слухові, дотикові і інші відчуття. За нервново_фізіологічним субстратом виділяють екстерорецептивні, пропріорецептивні і інтерорецептивні відчуття. За генетичною ознакою (Г.Гед,1918) виділяють більш давню протопатическую і більш молоду эпикритическую чутливість.

ВІК - якісно специфічний рівень онтогенетичного розвитку. В житті людини прийнято виділяти наступні вікові категорії: дитинство (від народження до 1 року), раннє дитинство (1 - 3), дошкільний вік (від 3 до 6-7), молодший шкільний вік (від 6-7 до 11-12), отроцтво (від 11-12 до 15-17), юність (від 15-17 до 19-21), молодість (від 19-21 до 25-30), зрілість (від 25-30 до 55-60), старість (від 55-60 і старше). Кожний вік в людському житті визначає нормативи, за допомогою яких можна оцінити адекватність розвитку індивіда і які торкаються психофізичного, інтелектуального, емоційного і особового розвитку. Перехід до наступного етапу відбувається у

формі криз вікового розвитку.

ВМІННЯ - див. УМІННЯ.

ВНУТРІШНЄ МОВЛЕННЯ - прихована вербалізація, супроводжуюча процес мислення. Її прояви найбільш виражені при розумовому вирішуванні різних задач, уявному плануванні, уважному слуханні мови інших людей, читанні текстів про себе, при завченні і пригадуванні. В плані внутрішньої мови здійснюється логічне впорядковування даних, які сприймаються, включення їх в певну систему понять, проводиться самоінструктаж, здійснюється аналіз своїх дій і переживань. За своєю логіко-граматичною структурою, яка істотно визначається складом думки, внутрішня мова є узагальненими семантичними комплексами, що складаються з фрагментів слів і фраз, з якими групуються різні наочні образи і умовні знаки. При зіткненні

з ускладненнями або суперечностями внутрішня мова набуває більш розгорненого характеру і може

 

 

переходити у внутрішній монолог, в шепітну або гучну мову, відносно яких простіше здійснювати логічний і соціальний контроль.

 

ВОЛЯ - здатність людини досягати поставлених нею цілей в умовах подолання перешкод. Як основа здійснення вольових процесів виступає характерна для людини опосередкованість її поведінки за рахунок використання нею суспільно вироблених знарядь або засобів. На ній будується процес, що має значні індивідуальні варіації, свідомого контролю над тими або іншими емоційними станами або мотивами. За рахунок цього контролю отримується можливість діяти всупереч сильній мотивації або ігнорувати сильні емоційні переживання. Розвиток волі у дитини, що починається з раннього дитинства, здійснюється за рахунок формуванні свідомого контролю над безпосередньою поведінкою при засвоєнні певних правил поведінки.

ВПЕВНЕНІСТЬ У СОБІ - див. УПЕВНЕНІСТЬ В СОБІ.

 

ВПЕРТІСТЬ - див. УПЕРТІСТЬ.

 

ВЧИНОК - особова форма поведінки, в якій здійснюється самостійний вибір цілей і способів поведінки, що часто суперечить загальноприйнятим правилам.

 

Г

ГАЛЮЦИНАЦІЯ - сприйняття фактично відсутнього предмету або його ознак, яке суб'єктивно визнається за реальне. Виникає, як правило, при різних психічних розладах, в стресових ситуаціях, а також під час тривалої сенсорної ізоляції.

 

ГЕДОНІЗМ - (грец. hendone - насолода) - античне поняття, що позначає веселощі і задоволення. В етиці старогрецької філософії кіренаїків дане поняття було встановлено за основу навчання, в якому значенням життя визнавалася насолода, але не тільки тілесна, а також і духовна.

 

ГЕНЕТИКА ПОВЕДІНКИ - розділ генетики, присвячений дослідженню закономірностей спадкової обумовленості функціональних проявів діяльності нервової системи. Основна її задача - описати механізми реалізації генів в поведінкових ознаках і виділити вплив середовища на цей процес. Поряд з іншими дослідницькими методами тут використовується генетико-селекційний метод, завдяки якому властивості нервової системи і особливості поведінки можуть бути цілеспрямовано змінені. Кожна успадкована ознака поведінки має, як правило, складний полігенний характер. Для тварин, що знаходяться на більш низьких ступенях еволюційних сходів (комахи, риби, птахи), характерна мала мінливість природжених, інстинктивних актів, обумовлених генотипом. При надбанні процесом утворення умовних рефлексів все більшого значення в еволюційному розвитку генотип все менш обумовлює фенотипічну мінливість. Інформація, важлива для адаптації, може не тільки отримуватися у власному досвіді, але й передаватися від батьків до нащадків на основі безпосередніх контактів, за рахунок наслідувальних умовних рефлексів. Дані, одержані від генетики поведінки, мають особливе значення для вивчення нервової діяльності людини при патології: часто розумова відсталість і психічні захворювання мають спадкову обумовленість і пов'язані з генетичними порушеннями обміну речовин, зміною числа і структури хромосом.

 

ГОМЕОСТАЗ - (від грец. homoios - подібний і stasis - нерухомість) - процес, за рахунок якого досягається відносна стабільність внутрішнього середовища організму (постійність температури тіла, кров'яного тиску, концентрації цукру в крові). Як окремий механізм можна виділити нервово-психічний гомеостаз, за рахунок якого забезпечується збереження і підтримка оптимальних умов функціонування нервової системи в процесі реалізації різноманітних форм діяльності.

 

ГОТОВНІСТЬ ДО ДІЇ - установка, направлена на виконання тієї або іншої дії. Припускає наявність певних знань, умінь, навичок; готовність до протидії виникаючим в процесі виконання дії перешкод; приписування якого-небудь особового значення виконуваній дії. Готовність до дії реалізується за рахунок прояву окремих складових дії: нейродинамічної сформованості дії,

 

 

 

 

фізичної підготовленості, психологічними чинниками готовності.

ГРА - активність індивіда, скерована на умовне моделювання тієї або іншої розгорненої діяльності. Виникнення гри в процесі еволюції тваринного світу обумовлено ускладненням видової життєдіяльності і необхідністю засвоєння досвіду видового співтовариства молодими тваринами. Вперше німецький вчений К.Гросс відзначив, що гра і тварин, і дітей має функцію вправи: гра характерна саме для тих тварин, у яких поведінка не зводиться лише до автоматичної реалізації інстинктивних актів і яким потрібне варіативне пристосування до мінливих умов існування. Гра в цьому випадку служить для попереднього пристосування інстинктів до умов майбутнього життя. В тому ж ступені і дитяча гра, що виникає в процесі історичного розвитку суспільства, полягає у відтворенні дітьми дій і взаємостосунків дорослих. В індивідуальному розвитку дитини гра стає провідною діяльністю в дошкільному віці, саме у зв'язку з її розвитком скоюються найважливіші зміни в психіці дитини і відбувається підготовка до переходу на новий ступінь розвитку.

ГРУПОВА ІДЕНТИФІКАЦІЯ - ототожнення себе з узагальненим образом члена якої-небудь соціальної групи або спільноти, за рахунок якого відбувається ухвалення, часте некритичне, її цілей і цінностей.

 

Ґ

ҐЕШТАЛЬТ - (від нім. Gestalt - форма, структура) - основне поняття гештальтпсихології, що виступає як одиниця аналізу свідомості і психіки, яка позначає цілісні, такі, що не зводяться до суми своїх частин, утворення свідомості (уявний рух, інсайт, сприйняття мелодії). Утворення гештальтів обумовлено діями законів розчленовування психологічного поля.

 

Д

ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА - здійснення вчинків, які суперечать нормам соціальної поведінки в тому або іншому співвідношенні. До основних видів девіантної поведінки відносяться перш за все злочинність, алкоголізм і наркоманія, а також самогубства, проституція. На думку Е.Дюркгейма, вірогідність девіацій поведінки істотно зростає при ослабленні нормативного контролю, що відбувається на рівні соціуму. Відповідно до теорії аномії Р.Мертона, девіантна поведінка виникає перш за все тоді, коли цінності, що суспільно приймаються і задаються, не можуть бути досягнуті деякою частиною цього суспільства. В контексті теорії соціалізації, до девіантної поведінки схильні люди, соціалізація яких проходила в умовах заохочення або ігнорування окремих елементів девіантної поведінки (насильство, аморальність). В теорії стигматизації, вважається, що поява девіантної поведінки стає можливою вже при одному тільки визначенні індивіда як такого, котрий соціально відхиляється, і вживанні по відношенню до нього репресивних або виправних заходів.

ДИНАМІЧНИЙ СТЕРЕОТИП - поняття, що відображає інтеграцію умовнорефлекторних процесів в корі великих півкуль, яка досягається при багатократному пред'явленні тих самих позитивних або гальмівних умовних подразників, з постійними інтервалами часу між ними. При формуванні динамічного стереотипу відбуваються істотні енерговитрати, які надалі окупаються за рахунок підвищення ефективності роботи нервової системи, оскільки після кожної реакції відбувається автоматична підготовка до подальшої.

ДІЯ - процес взаємодії з яким-небудь предметом, в якому досягається визначена, наперед визначена, мета. В структурі дії можуть бути виділені наступні складові частини: 1. Прийняття рішення; 2. Реалізація; 3. Контроль і корекція. При цьому в прийнятті рішення відбувається пов'язання образу ситуації, образу дії, інтегральної і диференціальної програм. Реалізація і контроль здійснюються циклічно. За прагматичною підставою людські дії можуть бути розділені на керівні, виконавчі, утилітарно-пристосовні, перцептивних, мнемічні, розумові, комунікативні дії. В кожному з них відбувається використання як засвоєних, так і індивідуально вироблених засобів і знарядь.

ДІЯЛЬНІСТЬ - активна взаємодія живої істоти з навколишнім світом, в ході якого вона цілеспрямовано впливає на об'єкт і за рахунок цього задовольняє свої потреби. Вже на відносно ранніх стадіях філогенезу виникає психічна реальність, представлена в орієнтовно-дослідницькій діяльності, покликана обслуговувати таку взаємодію. В її задачу входить обстеження навколишнього світу і формування образу ситуації для здійснення регуляції рухової поведінки тварини відповідно до умов задачі, що стоїть перед нею. Якщо для тварин характерне те, що вони здатні орієнтуватися тільки на зовнішні, безпосередньо сприймані аспекти оточуючого, то для

людської діяльності, через розвиток колективної праці, є характерним, що вона може грунтуватися на символічних формах представлення предметних взаємостосунків. В структурі діяльності виділяють: мотиви, спонукаючі суб'єкт до діяльності, цілі як прогнозовані результати цієї діяльності; операціональні, з допомогою діяльність реалізується.

ДОМІНАНТА - (від лат, domimns - пануючий) - поняття, запропоноване А.А.Ухтомськім, позначає пануючий в той або інший часовий відрізок осередок фізіологічного збудження в центральній нервовій системі, на яке відбувається перемикання подразників, що звичайно індиферентні щодо цього осередку. За рахунок цього збудження нагромаджується, а робота інших нервових центрів гальмується. Включає в себе нервові центри, що мають кіркову локалізацію, і субкортикальні компоненти, спільна робота яких проявляється у вегетативній і гуморальній динаміці. Домінанта характеризується підвищеною збудливістю, стійкістю збудження, суммативністю нервових імпульсів, що послідовно приходять, що є нейрофізіологічною основою скерованої поведінки.

 

Е

ЕЙДЕТИЗМ (від греч. eidos - образ, зовнішній вигляд) - здібність до відтворення в плані представлень предметів зі всіма їх деталями.

ЕКСПРЕСИВНА МОВА (від лат. expressio - вираз) - процес породження мовного вислову, представленого в усній або письмовій формі. Початок цього процесу лежить у формуванні загального задуму, потім будується внутрішня мова, що переводиться потім у власне зовнішню мову.

ЕЛЕКТРОЕНЦЕФАЛОГРАФІЯ (від греч. enkephalos - головний мозок) - метод дослідження діяльності мозку за допомогою реєстрації сумарної біоелектричної активності, що фіксується на поверхні голови або безпосередньо на мозку.

ЕФЕКТ ЗЕЙГАРНИК - закономірність, виявлена Б.В.Зейгарник, через яку ефективність запам'ятовування матеріалу залежить від ступеню та форми завершення дії. А саме, краще запам'ятовується та інформація, яка пов'язана з незакінченою дією, що залишилася, що одержало, в рамках левінської школи наступне пояснення: доступ до слідів пам'яті полегшується при збереженні тієї напруги, яка, виникаючи на початку дії, але не розряджається при незакінченій дії.

 

Ж

ЖЕСТ - елемент пантоміміки, виконуваний за допомогою дій руками. Підрозділяються на ілюстративні, обслуговуючі яку-небудь виказувану думку, і виразні, що свідчать про емоції або наміри людини. Ряд жестів придбав ритуалізоване значення.

 

З

ЗАБУВАННЯ - активний процес, що полягає у втраті доступу до матеріалу, який був запамятований раніше, в неможливості відтворити або взнати те, що було засвоєне. Тому, хто забуває піддається перш за все те, що не актуалізується в контексті вирішуваних задач. Найбільш інтенсивно воно здійснюється відразу після закінчення завчання. При цьому краще всього зберігається осмислений і важливий матеріал, набуваючий в процесі зберігання більш узагальненого і схематичного характеру. Другорядні деталі забуваються швидше. За певних умов спостерігається ефект оборотності процесу. Так, відтворення зовнішніх і внутрішніх умов, при яких відбувалося запам'ятовування й використання особливих стратегій відтворення може приводити до відновлення забутого матеріалу.

ЗАКОН БУГЕРА-ВЕБЕРА - один з основних законів психофізики, відкритий французьким вченим П.Бугером, згідно якому ледве помітна зміна відчуття за умов зміни інтенсивності подразника виникає при збільшенні початкового подразника на деяку постійну його частку. Так, досліджуючи здатність людини розпізнавати тінь на екрані, який одночасно освітлювався іншим джерелом світла, Бугер показав, що мінімальний приріст освітлення предмету I, необхідний для того, щоб викликати відчуття ледве помітної відмінності тіні від освітленого екрану, залежить від рівня освітленості екрану I, але відношення I/I - величина постійна. До виявлення такої ж закономірності прийшов дещо пізніше, але незалежно від Бугера, німецький вчений Е.Вебер. Він проводив експерименти на розрізнення ваги, довжини ліній і висоти звукового тону, в яких також показав постійність відношення ледве помітної зміни подразника до його початкової величини. Це відношення (I/I), що характеризує величину диференціального порогу, залежить від модальності відчуття: для зору вона рівна 1/100, для слуху - 1/10, для дотику - 1/30. Надалі було показано, що виявлений закон не має універсального розповсюдження, а справедливий тільки для середньої

частини діапазону сенсорної системи, в якому диференціальна чутливість має максимальне значення. За межами ж цієї частини діапазону диференціальний поріг зростає, особливо в діапазонах абсолютних нижньої і верхньої межи.

ЗАКОН ЙОСТА - емпірична закономірність, визначена в 1895 р. А.Йостом, згідно якої при рівній вірогідності відтворення з пам'яті безглуздої інформації старіша інформація повільніше забувається і вимагає при доучуванні меншого числа повторень. Механізмом, що лежить в основі цієї закономірності, виступає переклад інформації з короткочасної пам'яті в довготривалу.

ЗАКОН СПЕЦИФІЧНИХ ЕНЕРГІЙ - постулат, сформульований в 1827г. І.Мюллером як загальний принцип сенсорної психофізики, згідно якому кожний орган чуття має специфічний для нього вид відчуттів, який не залежить від характеру діючого подразника.

ЗАКОН ФЕХНЕРА - сформульований в 1860 р. Г.Фехнером в "Елементах психофізики" закон, згідно якому величина відчуття прямо пропорційна логарифму інтенсивності подразника. Тобто зростання сили подразнення в геометричній прогресії стоїть у відповідності до зростання відчуття в арифметичній прогресії. Ця формула вимірювання відчуттів була виведена на основі досліджень Вебера, в яких була показана постійність відносної величини приросту подразника, що викликає відчуття ледве помітної відмінності. При цьому був введений власний постулат про те, що ледве помітний приріст відчуття є величиною постійною і може бути використаний як одиниця вимірювання відчуття.

ЗВИЧКА - дія, що визначається ритуалізованим характером або характером примусу. При формуванні звички за неодноразового виконання будь-якої дії, надзвичайно важливе значення має та, що викликається самим здійсненням дії, приємний емоційний тон.

 

І

ІДЕНТИФІКАЦІЯ - форма психологічного захисту. Характеризується тим, що при її реалізації відбувається несвідоме уподібнення індивіда тому об'єкту, який йому загрожує.

ІЛЮЗІЇ СПРИЙНЯТТЯ (від лат. illusere - одурювати) - спотворення сприйняття приватних ознак тих або інших предметів. Найбільше численні просторові зорові ілюзії. Прийнято виділяти наступні види ілюзій: 1. Ілюзії, засновані на фізіологічних явищах, таких як іррадіація збудження в сітківці, за рахунок дії якої обумовлено сприйняття світлих предметів на чорному фоні як більших за розмірами, ніж об'єктивно рівних з ними чорних предметів на світлому фоні. 2. Довжина вертикальних ліній сприймається як велика в порівнянні з об'єктивно рівними їм горизонтальними. 3. Ілюзія контрасту (ілюзія Еббінгауза), при якій один і той же предмет сприймається як більший серед маленьких фонових предметів і менший серед великих фонових предметів. 4. Розповсюдження ознак цілої фігури на її частині, як наприклад, в ілюзії Мюллера - Лайера, в якій однакові прямі сприймаються як неоднакові, залежно від їх завершення. 5. Ілюзії, обумовлені вживанням штрихування, коли паралельні лінії сприймаються зігнутими (ілюзія Цельнера). 6. Ілюзії, засновані на переоцінці величин гострих кутів.

ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ (від лат. indiduum - індивід, особа) - поняття, що в експериментальній психології трактується як унікальний набір більш менш стандартних психологічних якостей, властивих окремій людині.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ - це спосіб досягнення індивідом типових цілей, що достатньо стійко ним використовується і відрізняється від інших можливих способів не своєю результативністю, а процесом. Наприклад, при необхідності працювати в підвищеному темпі, людина з рухомим типом нервової системи може вирішувати задачі на основі здатності легко прискорювати дії і переходити від одного стану до іншого, а людина інертного типу спирається на свою передбачливість, увагу, систематичність.

ІНЖЕНЕРНА ПСИХОЛОГІЯ - розділ психології, в якому вивчається взаємодія людини і технічних пристроїв. Основними завданнями інженерної психології є дослідження процесів прийому, переробки та зберігання людиною інформації, які здійснюються при проектуванні та управлянні технічними пристроями. Робота в інженерній психології ведеться згідно наступних напрямів: 1. Вивчення структури операторської діяльності, її психофізіологічних та психологічних аспектів; 2. Інженерно-психологічне проектування; 3. Психологічне забезпечення наукової організації праці; 4. Професійний відбір, підбір, навчання та розподіл кадрів.

ІНСАЙТ (від англ. insight - проникливість, проникнення в суть) - поняття, введене в гештальтпсихологію В.Келером у 1925 р. Позначає раптовий розсуд суті проблемної ситуації. В дослідах Келера з людиноподібними мавпами, коли їм пропонувалися задачі, які могли бути вирішені лише опосередковано, було показано, що мавпи, після ряду безрезультатних спроб,

припиняли активні дії і просто роздивлялися предмети навколо, після чого могли достатньо швидко прийти до вірного рішення. Надалі, це поняття використовувалося К.Дункером і М.Вертгеймером як характеристика людського мислення, при якому рішення досягається шляхом уявного збагнення цілого, а не в результаті аналізу.

ІНТЕЛЕКТ (від лат. intellectus - розуміння, пізнання) - здібність до здійснення процесу пізнання та ефективного вирішення проблем, зокрема, при оволодінні новим колом життєвих задач. Існує ряд принципово різноманітних трактувань інтелекту. В структурно-генетичному підході Ж.Піаже інтелект трактується як вищий спосіб урівноваження суб'єкта з середовищем, що характеризується універсальністю. У когнітивному підході інтелект розглядається як набір когнітивних операцій. У чинниково-аналітичному підході, на підставі безлічі тестових показників, відшукуються стійкі чинники (Ч.Спірмен, Л.Терстоун, Х.Айзенк, С.Барт, Д.Векслер, Ф.Вернон). На сьогоднішній день прийнято вважати, що існує загальний інтелект як універсальна психічна здатність, в основі якої може лежати генетично обумовлена властивість нервової системи опрацьовувати інформацію з певною швидкістю і точністю (Х.Айзенк). Зокрема, в психогенетичних дослідженнях показано, що частка генетичних чинників, розрахована по дисперсії результатів виконання інтелектуальних тестів, достатньо велика (цей показник має значення від 0.5 до 0.8). При цьому найбільш генетично залежним виявляється вербальний інтелект.

ІНТЕРЕС - емоційний стан, пов'язаний із здійсненням пізнавальної діяльності та характеризується її спонукальною.

ІНТУЇЦІЯ (від лат. intueri - пильно, уважно дивитися) - відшукування, часто - практично моментальне вирішення задачі при недостатності логічних підстав.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПІДХІД - методологічна установка, відповідно до якої всі психологічні процеси розглядаються як складна система процесів переробки інформації, яка може здійснюватися як послідовно, так і паралельно. На кожному етапі цих процесів інформація зазнає певні видозміни, відбувається її кодування, виділення ознак, фільтрація, розпізнавання, осмислення, вироблення рішення, формування у відповідь дії. В результаті використання подібного підходу відбувається побудова моделі досліджуваного психічного процесу, яка складена з гіпотетичних блоків, що сполучені послідовно або паралельно і реалізовують певні функції.

 

Й

ЙОСТА ЗАКОН - див. ЗАКОН ЙОСТА.

 

К

КАТАРСИС (від греч. catharsis - очищення) - сильне емоційне потрясіння, яке викликане не реальними подіями життя, а їх символічним відображенням, наприклад, у витворі мистецтва. Термін був введений в психологію і психоаналіз з античної трагедії.

КОМПЛЕКС ПОЛІКРАТА (Полікрат - тиран о. Самос, описаний Геродотом) - поняття, введене в межі класичного психоаналізу для пояснення стану людини, що характеризується відчуттям тривоги, яка зростає у міру того, як він досягає всі великі життєві вершини, і яка обумовлена небажанням бути поміченим "ревнивою і заздрісною долею". Описаний Дж. Флюгелем в 1945 р.

КОМПЛЕКС ЕДІПА - поняття, введене в межі класичного психоаналізу для пояснення формування соціальної або моральної інстанції суб'єкта (Супер-Его). В цьому понятті відтворюється античний міф про Едіпа, який вбиває батька і одружується на матері. Відповідно до цього відбувається приписування сину сексуального потягу до власної матері, що обумовлює агресію по відношенню до батька, місце якого прагнути зайняти дитина. Амбівалентні відносини до батька (агресія і прагнення до виконання його ролі) ініціює ідентифікацію, за рахунок якої відбувається засвоєння чоловічої соціальної ролі і системи моральних інструкцій й заборон, властивих дорослому, що і утворює Супер-Его (над-Я).

КОМПЛЕКС ЕЛЕКТРИ - поняття класичного психоаналізу, що виступає жіночим аналогом Едіпового комплексу. В основі виступає міф про вбивство мікенскою царівною Електрою своєї матері як помста за вбивство нею свого чоловіка і, водночас, батька.

КОНСТАНТНА СПРИЙНЯТТЯ - відносна стійкість сприйнятих ознак предметів при зміні умов сприйняття. Вперше константна сприйняття була поставлена в центр експериментального дослідження в 1889 р. Мартіусом, працюючим у В.Вундта. На його основі В.Вундтом був зроблений висновок, що спостерігається невідповідностю між зображенням, проектованому на сітківку й тим, що змінюється при видаленні об'єкту й відносно постійним чином сприйняття.У подальших дослідженнях були знайдені численні чинники, які можуть впливати на константну

 

сприйняття (наприклад, фіксована установка).

КОНСТИТУЦІЯ ЛЮДИНИ (від лат. constitutio - пристрій) - система генетично обумовлених морфологічних, фізіологічних і психічних особливостей індивіда, що допускає віднесення її до одного з ряду певних типів. Як було показано, перш за все, на клінічному матеріалі (Е.Кречмер, У.Шелдон, Х.Ю.Айзенк), між статурою, зовнішнім виглядом і деякими психічними властивостями особи виявляються певні кореляції.

 

Л

 

 

ЛАТЕНТНИЙ ПЕРІОД (від лат. latens - прихований) - час між початком дії подразника і виникненням у відповідь реакції. Величина латентного періоду обумовлена здійсненням фізико-хімічного процесу в рецепторі, проходженням нервового імпульсу по провідних шляхах, аналітико-синтетичною діяльністю в структурах головного мозку і спрацьовуванням м'язів або залоз. По своїй величині латентний період може істотно мінятися залежно від модальності і інтенсивності подразника, від рівня складності і автоматизованості реакції, а також від функціональної готовності нервової системи.

ЛІБІДО (від лат. libido - потяг, бажання, прагнення) - статевий потяг, рівень якого пов'язаний із стадією статевого дозрівання, роботою диенцефального відділу мозку і залоз внутрішньої секреції, спадковістю й індивідуальним досвідом.

ЛОМБРОЗО (LOMBROSO) ЧЕЗАРЕ (18.11.1836, Верона - 19.10.1909, Турін) - італійський психіатр і криміналіст, родоначальник антропологічної школи кримінології. У молодому віці випробував матеріальні позбавлення, був посаджений у фортецю за підозрою в змові, брав участь у військових діях 1859-1860 р.р. З 1855 р. почав публікувати свої статті з психіатрії, зокрема по кретинізму. З 1862 р. Ломброзо - професор психічних хвороб в Павійському університеті, потім - директор Клініки душевних захворювань в Пейзаро, з 1876 р. - професор юридичної психіатрії і кримінальної антропології в Туріні. Один з перших зробив систематичне дослідження злочинців, спираючись на антроп