Розподіл іменників з основою на -р за групами

Тверда група	М’яка група	Мішана група
Наголос при відмінюванні не переходить з основи на закінчення. Це іменники на: -ар, -ер, -єр, -ир, -ір, -їр, -ор, -ур, -юр, -яр: базар, командир, прапор, інженер + комар, звір, снігур, панцир, пластир, варвар, долар, хабар, столяр, муляр.	На -ар, -ир, але наголос при відмінюванні (особливо у множині) переходить з основи на закінчення: вівчар, лікар, кухар + Ігор, єгер, кучер (волосся).	Тільки на -яр і означають професію чи рід заняття: скляр, гусляр, газетяр.

Зразки відмінювання іменників ІІ відміни

	Однина	Множина
тверда	м’яка	мішана	тверда	м’яка	мішана
Н.в.	друг	поле	ключ	друзі	поля	ключі
Р.в.	друга	поля	ключа	друзів	полів	ключів
Д.в.	другу, другові	полю	ключу, ключеві	друзям	полям	ключам
З.в.	друга	поле	ключ	друзів	поля	ключі
О.в.	другом	полем	ключем	друзями	полями	ключами
М.в.	на другові	на полі	на ключі	на друзях	на полях	на ключах
К.в.	друже	поле	ключе	друзі	поля	ключі

Закінчення -а(-я), -у(-ю) в родовому відмінку однини

Іменників ІІ відміни чоловічого роду з нульовим закінченням

Закінчення -а(-я) мають іменники, які позначають:

1) різноманітні назви осіб та істот (загальні назви, імена, прізвища, персоніфіковані предмети і явища): чоловіка, майстра, жителя, товариша, жука, Мороза, Вітра;

2) назви конкретних обчислювальних предметів: дуба, трактора, ножа, маяка, зошита;

3) топоніми-власні назви: Фастова, Львова, Лондона, Парижа (крім Зеленого Гаю, Великого Ставу, Кривого Рогу);

4) гідроніми з наголошеним закінченням: Дніпр а, Дністр а, Дінц я та прикметникового походження: Тетерева (але Нілу, Єнісею);

5) назви мір довжини, площі, ваги, грошових одиниць, часових проміжків, числові назви: метра, місяця, літра, мільйона (але року, віку);

6) терміни: квадрата, еліпса, атома, косинуса, модуля, числівника, додатка (але синтаксису);

7) назви будівель та частин приміщень: хліва, коридора, монастиря, флігеля (але даху, вокзалу, дому, будинку, залу, палацу, поверху, каналу, магазину, метрополітену);

8) збірні іменники з наголосом на закінченні: березняк а, вербняк а, дубняк а, чагарник а;

9) назви з суфіксом -ок, -очк, -ик: майданчика, садочка, лісочка, ставка, ярка (але лісу, ставу, саду, яру);

10) віддієслівні іменники на -ок: стрибка, кивка, кидка, уламка.

Закінчення -у(-ю) мають іменники, які позначають:

1) матеріали, речовини, назви рослин (трав, кущів, злаків): піску, азоту, кисню, цукру, бузку, ячменю, полину (але хліба, вівса);

2) явища природи: дощу, снігу, грому, вітру, урагану, морозу, циклону;

3) назви сукупності людей та предметів: полку, хору, загону, оркестру, натовпу;

4) почуття, психічні стани, захворювання: суму, настрою, спокою, неврозу;

5) дії, процеси: наступу, переходу, виклику, стукоту льоту, заклику, крику;

6) середовище чи простір: лісу, степу, саду, гаю, простору, космосу, лиману;

7) просторові топоніми: Китаю, Паміру, Донбасу, Казахстану, Тібету;

8) абстрактні поняття: розуму, романтизму характеру, спорту, прогресу;

9) літературні жанри, видання: альманаху, кодексу, літопису, нарису, твору;

10) назви установ, організацій: інституту, штабу, колгоспу, клубу, заводу;

11) назви ігор, танців: боксу, вальсу, волейболу (але гопака).

 

Закінчення давального відмінка

Закінчення -у(-ю) переважає в іменниках середнього роду: вікну, морю, дощу.

У назвах істот можливий паралелізм закінчень: -у(-ю) // -ові, -еві: батьку – батькові, сину – синові, коту – котові, Петру – Петрові.

Закінчення місцевого відмінка (-і, -у, -ю, -ові, -еві)

Закінчення -і переважає, коли перед іменником вживається прийменник в, у, на, при: у лісі, на полі, при інституті.

Закінчення -у, -ю – коли іменник вживається з прийменником по: по лісу, по полю, по саду, по інституту, по сонцю.

Закінчення -ові, -еві вживається без обмежень: по батькові – на батькові, по світові, на коневі, у стрибкові.

Для місцевого відмінка множини характерне закінчення -ах, -ях: по місцях, по батьках, по дахах.

 

 

ІІІ відміна

До ІІІ відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням та іменник мати: тінь, сіль, річ, любов, гуаш.

1) Третя відміна іменників на групи не поділяється.

2) Родовий, давальний і місцевий відмінки однини мають однотипні закінчення -і: галузі, солі, осі, на осі, у тіні.

3) У багатьох словах відбувається чергування голосних о, е (у відкритих складах) з і (у закритих): якість – якості, ніжність – ніжності; річ – речі, піч – печі.

4) В орудному відмінку однини – важливі орфограми: подовження приголосних перед закінченням -ю (сіллю, міддю, розкішшю, галуззю, пам’яттю, аквареллю) або ж його відсутність (приголосний не між голосними): радістю, повістю, користю, мужністю, жовчу, Керчю.

5) Іменник мати в усіх відмінках (крім називного і кличного однини) набуває суфіксів -ер, -ір. У родовому множини має закінчення -ів.

6) Решта іменників у родовому відмінку множини має закінчення -ей: постатей, подорожей, тіней, діагоналей.

7) У давальному, орудному, місцевому відмінках множини відповідно уніфіковані закінчення -ам(-ям), -ами(-ями), -ах(-ях): зустрічам, путям, мазям, пісням; зустрічами, путями, мазями, тінями; при зустрічах, на путях, у мазях, у тінях.