Загальні положення про захист прав суб’єктів господарювання.

Захист прав суб’єктів господарювання – це сукупність взаємозв’язаних правових засобів, способів і форм, за допомогою яких за необхідності забезпечується захист законних прав суб’єктів господарювання при їх порушенні.
Забезпечення державою рівного захисту всіх суб’єктів господарювання закріплене в ст. ст. 13 і 42 Конституції України, ст. ст. 6, 20 і 47 ГК України і багатьох інших нормативних актах.
До основних прав і свобод суб’єктів господарювання, які підлягають охороні та захисту, відносяться:
а) недоторканність майна і можливість розпоряджатися ним на свій розсуд, таємницю кореспонденції; б) свободу здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності; в) свободу вибору організаційно-правової форми господарювання, форми локального або корпоративного самоврядування; г) право на рівність перед законом, а також специфічні види рівності: перед оподаткуванням, ліцензуванням, виконанням суспільних обов’язків тощо; д) право на власність і похідні режими майнової основи господарювання;е) право на ділову репутацію, включаючи право на ім’я та контроль за його використанням; є) право на безпеку, яка включає право на захист з боку правосуддя, процесуальні гарантії перед контролюючими органами держави і місцевого самоврядування.
Згідно з п. 2 ст. 20 ГК України права та законні інтереси суб’єктів господарювання захищаються шляхом:
- визнання наявності або відсутності прав;
- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб’єктів господарювання;- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;- присудження до виконання обов’язку в натурі;
- відшкодування збитків;- застосування штрафних санкцій;- застосування оперативно-господарських санкцій;- застосування адміністративно-господарських санкцій;
- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;- іншими способами, передбаченими законом. Потрібно звернути увагу, що даний перелік не є вичерпним і суб’єкти господарювання можуть використовувати інші способи для захисту своїх прав і законних інтересів. Проте, такі способи повинні бути передбачені в законі.
Для того, щоб дані положення не залишилися лише деклараціями, державі необхідно створити взаємопов’язану систему органів, що здійснюють захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання, яка повинна виконувати в державі та суспільстві певні функції. суб’єкт господарювання має право направляти звернення (заяви, скарги, пропозиції) в адміністративні та правоохоронні органи, які в межах своєї компетенції за загальним правилом зобов’язані розглянути їх, прийняти заходи і повідомити заявника про вирішення його питання в 10-денний термін з дати отримання звернення, а якщо вирішення питання вимагає додаткового вивчення документів, виїзду на місце тощо, то протягом одного місяця.

110. Адміністративні органи в системі органів охорони і захисту прав суб’єктів господарювання. До адміністративних органів у системі органів охорони і захисту прав суб’єктів господарювання відносяться: Міністерство юстиції України є провідним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної правової політики.
Міністерство юстиції України здійснює обов’язкову державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, які стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер, а також веде Єдиний реєстр.
Таким чином, Міністерство юстиції України здійснює переважно функції охорони прав суб’єктів господарювання. Про захист порушених прав суб’єктів господарювання з боку цього органу можна говорити лише у разі, коли органи Міністерства юстиції України (за допомогою функцій державної виконавчої служби) здійснюють виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) згідно із законами України «Про державну виконавчу службу» і «Про виконавче провадження». Державний комітет України з питань регуляторної політики і підприємництва (Держкомпідприємництво України) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. Крім того, Комітет є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування (ставши правонаступником Державного комітету України з питань розвитку підприємництва та Ліцензійної палати України після їх ліквідації).
Основними завданнями Держкомпідприємництва України є:
- участь у формуванні та реалізації єдиної державної політики у сфері підприємництва;
- координація діяльності органів виконавчої влади в цій сфері;
- сприяння формуванню системи фінансово-кредитної, консультативної та інформаційної підтримки підприємництва та ін.
Держкомпідприємництво має право видавати роз’яснення з питань регуляторної політики у сфері господарювання, які суб’єкт господарювання має право використовувати для захисту своїх прав у взаємовідносинах з різними органами управління.
Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, підлеглим Президенту та підзвітним Верховній Раді України.
ДКЦПФР встановлює вимоги з випуску (емісії) та обігу цінних паперів та їх похідних; встановлює порядок і видає дозволи на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, на депозитарну, реєстраційну, розрахунково-клірингову діяльність з цінними паперами та інші спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення окремих видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, а також анулює ці дозволи (ліцензії) у разі порушення вимог законодавства про цінні папери; роз’яснює порядок застосування законодавства про цінні папери; визначає порядок ведення та веде реєстр аудиторів та аудиторських фірм, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ, що здійснюють діяльність на ринках цінних паперів та їх похідних, а також виконує інші функції, покладені на неї законодавством.
Антимонопольний комітет України (АМКУ) є державним органом зі спеціальним статусом, мета діяльності якого – забезпечення державного захисту конкуренції в підприємницькій діяльності.
Основним завданням АМКУ є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики у частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання, сприяння розвитку добросовісної конкуренції.
Найважливіше місце в системі органів захисту суб’єктів господарювання від порушення їх прав як платників податків і власників майна займають органи адміністративно-податкового оскарження (апеляційного узгодження). До цих органів відносяться органи податкової служби, що розглядають скарги платників податків у порядку адміністративного оскарження (апеляційного узгодження). Дані органи покликані розглядати скарги суб’єктів господарювання на неправомірні рішення податкових органів. Органи адміністративно-податкового оскарження займають особливе місце в структурі інших адміністративних органів, до яких подаються скарги на рішення та дії нижчестоящих органів управління.

111. Правоохоронні органи у системі органів охорони і захисту прав суб’єктів господарювання. Аналізуючи правоохоронні органи – потрібно дати загальну характеристику правового статусу: 1) органів нотаріату; 2) органів адвокатури; 3) органів міліції; 4) органів прокуратури.
Органи нотаріату – це система органів і посадових осіб, на яких покладений обов’язок засвідчувати права, а також факти, які мають юридичне значення, а також здійснювати інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірності.
Ст. 18 ЦК України прямо передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, передбаченому законом. При цьому документ, що містить виконавчий напис нотаріуса, прирівнюється до виконавчого документа згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Адвокатура України відповідно до законодавства є добровільним професійним громадським об’єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру» від 19.10.1992 р.) і здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму та конфіденційності.
Адвокати дають консультації та роз’яснення з юридичних питань, усні та письмові довідки за законодавством; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; засвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами; надають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян та юридичних осіб. Адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомоги.
Міліція в Україні – це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, прав і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства та держави від протиправних посягань (ст. 1 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 р.).
Традиційно повноваження міліції не розглядаються при аналізі функцій органів захисту прав суб’єктів господарювання. Проте, дана недооцінка ролі міліції у сфері господарювання призводить до прогалин у вивченні заходів боротьби зі злочинними посяганнями у господарській сфері.
Необхідно звернути увагу на те, що органи міліції часто направляють запити, не пов’язані зі злочинами, що розслідуються ними. У цьому випадку суб’єкт господарювання має право відмовити у наданні такої інформації.
За наслідками вивчення матеріалів і відомостей органи міліції мають право вносити відповідним державним органам, громадським об’єднанням або посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям обов’язкові до розгляду подання про необхідність усунення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушень, а також анулювати виданий підприємству, установі та організації дозвіл на придбання, зберігання та використання зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин при невиконанні встановлених правил користування та поводження з ними або при недоцільності їх подальшого зберігання, вилучати при необхідності такі предмети, опечатувати склади, бази і сховища, закривати стрілецькі тири і стенди, піротехнічні підприємства, магазини, що здійснюють продаж зброї і боєприпасів, до усунення порушень відповідних правил. Прокуратура України також відіграє важливу роль у захисті прав і законних інтересів господарюючих суб’єктів. Згідно із Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р., однією з функцій прокуратури є нагляд за дотриманням і застосуванням законів, зокрема за:
а) відповідністю актів, що видаються всіма органами, організаціями і посадовими особами, вимогам Конституції України і законів;
б) дотриманням законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.
Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, які вимагають прокурорського реагування, а за наявності підстав – також за власною ініціативою прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю та не втручається в господарську діяльність, якщо вона не суперечить законодавству.
Таким чином, органи прокуратури:
а) розглядають заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, окрім скарг, розгляд яких віднесений до компетенції суду;
б) здійснюють нагляд за дотриманням вимог законодавства до порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями і посадовими особами.
Прокуратура також здійснює представництво інтересів громадянина або держави у суді. Прокурор, який бере участь у розгляді справ у судах, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний та об’єктивний розгляд справ і постановлення судових рішень, заснованих на законі. Зокрема, прокурор може вступити в справу на будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави і суспільства, та зобов’язаний своєчасно прийняти передбачені законом заходи до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили. У даний час обговорюється можливість встановлення обов’язкової участі прокурора в господарському процесі за певними категоріями справ. Прокурор має рівні прав з іншими учасниками судового засідання.

112. Судові органи в системі органів захисту прав суб’єктів господарювання. Аналізуючи групу судових органів, що здійснюють захист прав і законних інтересів господарюючих суб’єктів, доцільно розглянути:
а) господарські суди; б) арбітражі (третейські суди).
Господарські суди займають центральне місце серед органів захисту прав суб’єктів підприємництва і є трьохланковою системою, в яку включаються:
1) місцеві господарські суди (в областях, містах Києві та Севастополі та Автономній Республіці Крим );2) апеляційні господарські суди; 3) Вищий господарський суд України.
Місцеві господарські суди розглядають всі справи як суди першої інстанції. Апеляційні суди здійснюють перегляд рішень, що не вступили у законну силу. Вищий господарський суд України є судом касаційної інстанції та здійснює перегляд судових актів, що вступили у законну силу. У випадках неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, і встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.
Завданнями господарських судів є:
1) сприяння вдосконаленню господарського законодавства;
2) захист прав та інтересів господарюючих суб’єктів;
3) зміцнення законності в господарських відносинах.
Третейський суд (арбітраж) – це недержавний незалежний орган, який утворюється за угодою або відповідним вирішенням зацікавлених фізичних та / або юридичних осіб у порядку, встановленому законом, для вирішення суперечок, які виникають з цивільних і господарських правовідносин (ст. 2 Закону України «Про третейські суди»
… перевагами третейського процесу є: а) можливість сторін активно впливати на процедуру; б) право вибору або призначення третейських суддів (за ознакою компетентності в спірному питанні); в) право вибору місця та мови розгляду;
г) дотримання абсолютної конфіденційності процесу тощо.
Господарський спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди та до прийняття яким-небудь компетентним судом (загальним, господарським) рішення у суперечці між тими самими сторонами, за тому самим предметом і з тих самих підстав.
Не можуть бути передані до третейського суду наступні господарські спори:
- про визнання недійсними нормативно-правових актів;
- що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб;
- пов’язані з державною таємницею;
- про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;
- якщо однією із сторін є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа або організація, казенне підприємство;
- якщо такі спори відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.
Рішення третейського суду у господарських спорах є остаточними та обов’язковими для виконання всіма державними, кооперативними та іншими громадськими об’єднаннями, підприємствами, організаціями та установами у строк, встановлений у рішенні.
Рішення третейського суду (арбітражу) виконується сторонами добровільно у встановлені ним терміни, а якщо термін виконання в рішенні не зазначений, воно підлягає негайному виконання. Невиконані в строк рішення виконуються відповідно до закону та міжнародних договорів.