Філософія економіки: предмет дослідження, методи та завдання.

Філософія економіки — ще один новітній напрям сучасної соціальної філософії. Її формування припадає на другу половину XX століття, і сьогодні вона вже окреслена власним змістом, сутністю та функціями і представлена різними напрямами й традиціями.

Філософію економіки треба так само відрізняти від економічної філософії як досить відмінні у методологічному контексті галузі знання. Економічна філософія спрямована на обґрунтування тих чи інших концепцій суспільного устрою на основі домінантних у цьому суспільстві економічних принципів та ідей. Філософія ж економіки покликана досліджувати та розв'язувати проблеми таких сутнісних вимірів економічного життя суспільства, як власність, вартість, праця, капітал тощо.

Філософсько-економічне знання, як основа визначення найбільш сприятливих принципів організації соціально-економічного простору, стає сферою конструювання базисних принципів та засад економічної культури соціуму, яка внаслідок взаємозумовленості економічних і політичних цілей суспільства є сферою формування принципів економічної ідеології як основи політичної економії, адже за визначенням Ф. Фукуями, «будь-яка із проблем сучасної політики за змістом зводиться до економіки». Філософія економіки функціонує як сфера проблематизації методологічних засад економічного знання та формування узагальненої системи економічних категорій. У практичному вимірі філософія економіки розгалужується принаймні на два напрями - філософію господарства та філософію бізнесу, що постають як сфери теоретичного аналізу відповідних вимірів економічної діяльності.

 

 

143. Філософські засади економічної теорії А.Сміта
Основні засади методології вчення А. Сміта:

- матеріалізм як філософська основа світогляду;

- застосовування абстрактно-логічного (виокремлення найважливіших моментів певного явища, що визначають суть останнього, їх об'єктивне дослідження) і причинно-наслідкового (каузального) методів;

- визнання об'єктивності економічних законів, обґрунтування їх дії у вченні про "невидиму руку ринку", яку він розглядав як "систему звичайної свободи", ринковий механізм саморегулювання, коли об'єктивні закони ринкової економіки діють незалежно від волі та бажань окремих людей, спонтанно забезпечують гармонію інтересів особи та суспільства, а реалізація власних інтересів людини забезпечує суспільні блага.

- принцип невтручання держави в економіку (отримав назву "держава - нічний вартовий"), згідно з яким втручання держави у природний порядок гальмує процес зростання багатства та економічно ефективне розміщення ресурсів.

- концепція економічного лібералізму, що ґрунтується на ідеях "природного порядку" та "економічної людини". На думку А. Сміта, природний порядок - це набір правил, що відповідає суспільній необхідності, для його забезпечення необхідне створення "системи природної свободи", якою е ринковий механізм господарювання. Економічна людина є суб'єктом економічних відносин, вона не залежна, здатна самостійно ухвалювати рішення.

А. Сміт створив струнку логічну теорію функціонування товарного виробництва, складовими якої є вчення про поділ праці, продуктивну та непродуктивну працю, трудову вартість, походження та функції грошей, капітал, його структуру та відтворення.

Філософія грошей Г.Зіммеля.

У своєму творі "Філософія грошей" Георг Зіммель вперше спробував представити гроші як онтологічний феномен. Він виділив їх таку соціальну фунцкію, як бути засобом комунікації та бути засобом оцінки "всього доступного космосу". Він представив гроші як новий предмет філософської рефлексії, який набув онтологічних ознак (став розглядатися як сутність та основа буття) у філософії, так само як і в економіці.

Аналіз грошей Зіммеля починається з розгляду їх як філософської та економічної категорії, функцією якої є опосередкування економічного обміну в суспільстві. Автор зазначає, що історична місія полягає не тільки в формуванні "ринкової людини", а й у формуванні "економічної людини" з її особливими ціннісними установками - трудовою етикою.

Щодо методологічного підходу до вивчення грошей як філософсько-економіного феномену має бути застосований аксіологічний (ціннісний) підхід, згідно з яким цінності (в даному випадку - гроші) виконують регулятивну, світоглядну та пізнвавальну функції.