Хто є родоначальником німецької класичної філософії?

- Г.Гегель; - І.Кант;

- І.Фіхте; - Ф.Шеллінг.

2.В діяльності Канта виділяють такі етапи:

- доантропологічний та антропологічний;

- етичний та післяетичний;

- докритичний та критичний;

- природничий та антропологічний.

3.Кому належить вислів: “Зоряне небо наді мною і моральний закон в мені”:

- І. Фіхте; - Ф. Шеллінгу;

- І. Канту; - Г. Гегелю.

Хто відновив в німецькій класичній філософії матеріалістичну традицію?

- Ф. Ніцше; - І. Кант;

- Л. Фейєрбах; - К. Маркс.

Як у Канта називаються «знання, що безумовно незалежні від усякого досвіду»?

- апостеріорні; - апріорні;

- аналітичні; - синтетичні.

Які, згідно з Кантом, ознаки апріорного знання?

- природженість; - інтуїтивна очевидність;

- логічна несуперечливість; - необхідність і всезагальність.

У чому полягає сутність гносеологічної концепції І.Канта?

- висуває космогонічну гіпотезу про виникнення та розвиток Всесвіту;

- відокремлює апріорні та апостеріорні форми пізнання;

- розглядає суб’єкт пізнання у якості головного фактора пізнавального процесу;

- формулює категоричний імператив як моральний закон.

Які здатності до пізнання, на думку І.Канта, притаманні людині?

- чуттєвість; - абстрагування;

- розсудок; - узагальнення;

- розум; - воля.

Які з наведених тверджень виражають агностицизм І.Канта?

- між явищами, тобто “речами для нас”, та “речами у собі” існує єдність;

- “речі у собі” – це не тільки дані досвіду, а й форми пізнання, які організовують наш досвід;

- “речі у собі” – об’єктивні, але непізнавані;

- між цими двома світами - “речами для нас” та “речами у собі” - лежить прірва, котру суб’єкту пізнання подолати не під силу.

10.Згідно зі ствердженням І.Канта предмет та річ-в-собі співвідносяться таким чином:

- вони є тотожними;

- між ними немає нічого спільного;

- предмет постає синтезом відчуттів, викликаних речами-в-собі, та форм розсудку;

- предмет непізнаваний, а річ-в-собі сприймається відчуттями;

- у сфері речей-в-собі діє принцип причинності, а в предметній сфері панує свобода.

У котрій з чотирьох антиномій, сформульованих Кантом, мова йде про людину?

- Теза: Світ має початок (межу) у часі і просторі. Антитеза: Світ нескінченний у часі і просторі.

- Теза: Усе в світі складається з простого. Антитеза: Немає нічого простого, все є складним.

- Теза: У світі існує свобода. Антитеза: Немає ніякої свободи, все здійснюється лише за законами природи.

- Теза: У ряді причин світу є певна необхідна сутність. Антитеза: У цьому ряді немає нічого необхідного, все в ньому випадкове.

12.В “Критиці чистого розуму” Кант писав, що йому прийшлось обмежити знання, щоб звільнити місце …Для чого?

- для абсурду; - для віри;

- для любові; - для надії.

Що, згідно з Кантом, є основною умовою морального закону?

- божественна заповідь; - природний порядок речей;

- суспільство; - свобода.

Що, згідно Канту, дає людині можливість усвідомити свою свободну волю?

- божественне одкровення; - інтроспекція;

- моральний закон; - правильне виховання.

До чого (до кого), згідно з Кантом, ніколи не можна ставитися лише як до засобу, але завжди слід ставитися як до мети?

- до бога; - до живої істоти;

- до прогресу людства; - до людини.

Яким словом Кант характеризував вчинок, котрий здійснюється згідно з обов’язком, проте без відчуття обов’язку, а виходячи з якихось інших спонукань?

- аморальний; - легальний;

- моральний; - доцільний.

17.Кому з філософів належить твердження, що “сферу діяльності філософії можна підвести під такі питання: Що я можу знати? Що я повинен робити? На що я можу сподіватись? Що таке людина?”

- Бекону; - Декарту;

- Фейєрбаху; - Канту;

- Марксу.

Які закони сформулював Г. Гегель?

- закони природи; - закони пізнання;

- закони діалектики; - закони моралі

19.Принцип розвитку (як і теорія розвитку) був найбільш продуктивно розроблений:

- Кантом; - Фіхте;

- Шеллінгом; - Гегелем;

- Фейєрбахом.