Розділ 4. Статус народного депутата України.

Відповідно до ст. 5 Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місце­вого самоврядування. Єдиний орган законодавчої влади в Україні — парламент — складається з 450 народних депута­тів, які обираються на основі демократичних принципів. Мандат (лат. — наказ, доручення) — це документ, який засвідчує легітимність (законність) повноважень депу­тата будь-якого представницького органу, а також обсяг пов­новажень, прав та привілеїв депутата. Характер депутатсько­го мандата обумовлює депутатська недоторканність (імуні­тет), право на винагороду за депутатську діяльність, а також форма стосунків депутата з виборцями. Депутатський мандат може бути імперативним або загальнонаціональним. У біль­шості цивілізованих країн депутатський мандат є загальнона­ціональним (або вільним). Депутат вважається представни­ком всієї нації (тобто народу, держави), а не лише окремого виборчого округу. Депутат не може бути обмежений наказами виборців, а виборці не можуть відкликати депутата. У соціа­лістичних та деяких постсоціалістичних країнах існує імпе­ративний мандат, характерною ознакою якого є відповідаль­ність депутата перед виборцями свого округу, які мають право давати накази депутатові і навіть відкликати його у ви­падках, передбачених законом. В Італії, ФРН, Японії та деяких інших країнах імперативний мандат забороняється кон­ституцією. Мандат народного депутата України з прийняттям Конституції України 1996 р. став вільним, адже тепер депу­тат не може бути відкликаний виборцями чи бути пов'язаним наказами виборців. Водночас мандат депутата місцевої ради все ще залишається імперативним.

Законодавство про статус депутатів в Україні складають: Конституція України (статті 76, 78—81 86, 93), Закон Украї­ни «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р. (зі змінами та доповненнями 22 березня 2001 р. та інші законодавчі акти.

Народний депутат України — це представник українсько­го народу у Верховній Раді України і уповноважений ним здій­снювати повноваження, передбачені Конституцією та зако­нами України.

Перед вступом на посаду народні депутати України склада­ють перед парламентом України присягу: «Присягаю на вір­ність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити су­веренітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу. Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обо­в'язки в інтересах усіх співвітчизників». Присягу зачитує найстарший за віком народний депутат України перед від­криттям першої сесії новообраної Верховної Ради, після чого Депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом. Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутат­ського мандата.

Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги, а припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради. Достроково вони можуть бути припинені у випадках: 1 ) складення повнова­жень за його особистою заявою; 2) набрання законної сили об­винувальним вироком щодо нього; 3) визнання його судом не­дієздатним або безвісно відсутнім; 4) припинення його грома­дянства або виїзд на постійне проживання за межі України; 5) смерті. Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України приймається більшістю від конс­титуційного складу Верховної Ради України, тобто за таке рішення має проголосувати не менше ніж 226 народних депу­татів України.

Народний депутат України здійснює свої повноваження на постійній основі. Статус депутата несумісний із здійсненням будь-якої іншої діяльності за сумісництвом з отриманням матеріальної винагороди, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від вико­нання обов'язків народного депутата час. Народний депутат не може залучатись як експерт органами досудового слідства, прокуратури, суду, займатися адвокатською діяльністю, вхо­дити до складу керівництва правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку. Зайняття депутатом посади, не сумісної з депутатським ман­датом, веде до припинення депутатських повноважень у вста­новленому законодавством порядку.

Депутат як член парламенту користується правом ухваль­ного голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях Верховної Ради та її органів, до складу яких він входить. Де­путат, який не є членом певного органу Верховної Ради, може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу.

На пленарних засіданнях парламенту народний депутат має право: 1) обирати і бути обраним на посади Голови Верхов­ної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України; 2) обирати і бути обраним до органів Верховної Ради України; 3) пропонувати питання для розгля­ду Верховною Радою України або її органами; 4) виступати із законодавчою ініціативою у Верховній Раді України; 5) звер­татися із депутатськими запитами, вимагати відповіді на них; 6) брати участь у дебатах, ставити запитання доповіда­чам, головуючому на засіданні; 7) виступати з обґрунтуван­ням своїх пропозицій і з мотивів голосування; 8) висловлюва­ти свою думку щодо кожного питання, яке розглядається на засіданні; 9) висловлювати думку щодо кандидатів, які оби­раються чи призначаються на посади, звільняються з посад верховною Радою України, а також щодо яких Верховна Рада України надає згоду на призначення і звільнення з посад; 10) порушувати питання про заміну головуючого на пленар­ному засіданні Верховної Ради України; 11) порушувати пи­тання про довіру складу органів, утворених Верховною Радою України, а також посадовим особам, яких обрано, призначено на посади або щодо призначення на посади яких Верховною Радою України надано згоду у випадках, передбачених Кон­ституцією України; 12) порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ, організацій, розташованих на території України і щодо яких є дані про порушення ними законодавства України, про створення з цією метою тимчасо­вих слідчих комісій; 13) передавати для внесення до протоко­лу і стенографічного бюлетеня засідання текст свого виступу, окремої думки, заяви-пропозиції і зауваження з питань, що розглядаються Верховною Радою України.

Право законодавчої ініціативи народного депутата реалізу­ється у формі внесення до Верховної Ради України: а) законо­проекту; б) проекту постанови; в) іншої законодавчої пропо­зиції.

Народний депутат має право на сесії Верховної Ради Украї­ни звернутися із запитом до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керів­ників інших органів державної влади та місцевого самовряду­вання, а також до керівників підприємств установ та орга­нізацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Депутатський запит — це вимога народного депутата, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до Прези­дента України, до органів Верховної Ради України, до Кабіне­ту Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до ке­рівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесе­них до їх компетенції.

Народний депутат має право на депутатське звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування, їх по­садових осіб, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, об'єднань громадян з питань, пов'язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань.

Депутатське звернення — викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів держав­ної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, ке­рівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи виклас­ти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.

Народний депутат має право безоплатного виступу з пи­тань його депутатської діяльності не рідше одного разу на місяць у друкованих засобах масової інформації, на радіо (до 10 хвилин на місяць) та телебаченні (до 20 хвилин на місяць), засновником (співзасновником) яких виступають органи дер­жавної влади, організації або установи, що фінансуються пов­ністю або частково за рахунок коштів державного бюджету. Редакції газет, засновниками яких є органи державної влади, зобов'язані публікувати подані народним депутатом матеріа­ли не рідше одного разу на місяць обсягом до 1/16 загальної газетної площі.

Народний депутат України зобов'язаний: 1) дбати про благо України і добробут українського народу, захищати ін­тереси виборців та держави; 2) додержуватися вимог Консти­туції та законів України, додержуватися присяги народного депутата України; 3) бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано; 4) особисто брати участь у голосуванні з пи­тань, що розглядаються Верховною Радою України та її орга­нами; 5) виконувати доручення Верховної Ради України, від­повідного комітету, депутатської фракції (групи), тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, до складу яких його обрано; 6) інформувати Верхов­ну Раду України та її органи, до складу яких його обрано, про виконання доручень Верховної Ради України та її органів; 7) додержуватись вимог трудової дисципліни та норм депу­татської етики; 8) як член депутатської фракції (групи): додержуватись вимог Положення про депутатську фракцію (групу); виконувати функції, закріплені Положенням про де­путатську фракцію (групу); представляти інтереси депутатсь­кої фракції (групи) у комітеті, тимчасовій спеціальній або тимчасовій слідчій комісії, до складу яких його обрано; 9) як член комітету, тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії: бути присутнім на засіданнях комітету, підкомітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії, до скла­ду яких його обрано, та брати участь у їх роботі; додержува­тись порядку та норм депутатської етики на засіданнях комітету, його підкомітетів, тимчасової спеціальної або тимча­сової слідчої комісії та робочих груп органів Верховної Ради України; виконувати доручення комітету, підкомітету, тим­часової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії, визначені їх рішеннями; 10) завчасно повідомляти про неможливість бути присутнім на засіданні Верховної Ради України чи її органів керівників цих органів; 11) постійно підтримувати зв'язки з виборцями, вивчати громадську думку, потреби і за­пити населення; 12) інформувати виборців про свою депутат­ську діяльність через засоби масової інформації, на зборах ви­борців періодично, але не рідше двох разів на рік; 13) розгля­дати звернення виборців; 14) проводити особистий прийом громадян; 15) здійснювати безпосередньо або із залученням своїх помічників-консультантів, представників громадськості контроль за розглядом у органах державної влади та місцево­го самоврядування, на підприємствах, в установах та орга­нізаціях пропозицій, заяв та скарг громадян, які надійшли на його ім'я; 16) використовувати депутатські бланки лише для офіційних запитів, звернень та листів, які підписуються ним власноручно.

Чинне законодавство передбачає систему гарантій, які по­кликані забезпечити ефективність діяльності народного депута­та України. До них належать: депутатська недоторканність, особливий порядок притягнення депутата до відповідальнос­ті, створення належних умов для виконання депутатських повноважень, забезпечення інформаційними матеріалами та юридичною допомогою, право на використання засобів масо­вої інформації та технічних засобів, право мати до тридцяти одного помічника-консультанта, забезпечення народних де­путатів жилими приміщеннями, щомісячне відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням депутатських повноважень, право на першочергове поселення в готелі, право на безоплат­ний проїзд, звільнення народного депутата від призову на вій­ськову службу або збори, державне страхування народного Депутата, фінансове, медичне та соціально-побутове забезпе­чення народного депутата, право народного депутата після за­кінчення строку його повноважень на попередню роботу (по­саду) тощо. Ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата України, за винятками, передбаченими Конститу­цією України. При запровадженні надзвичайного чи військо­вого стану громадянські права і депутатські повноваження народного депутата України не обмежуються.

Народному депутату України гарантується депутатська не­доторканність на весь строк здійснення депутатських повно­важень. Він не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований. Обшук, затримання народного депутата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, а також пору­шення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного де­путата, допускаються лише у разі, коли Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформа­цію неможливо. Питання щодо доцільності збереження депу­татської недоторканності у такому вигляді є предметом дис­кусії серед політиків та науковців.

Народні депутати України не несуть юридичної відпо­відальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Таким чином, конституційно-правовий статус народних депутатів України закріплюється в КУ, ЗУ “Про статус народного депутата” та визначає його як представника народу, який здійснює свої повноваження на постійній основі, має досить широкі повноваження у ВРУ та виборчому окрузі та користується гарантіями депутатської діяльності.

В И С Н О В К И

Розглянувши питання лекції можна зробити наступні висновки:

Верховна Рада України є парламентом – єдиним органом законодавчої влади в Україні згідно зі ст. 75 Конституції України, яка виконує законодавчу, контрольну та установчу функції.

Взагалі, у світі парламенти класифікуються за наступними ознаками: форма правління, характер функцій парламенту та його взаємовідносини з органами виконавчої влади, структура парламенту, спосіб конституційного закріплення компетенції. За цими критеріями ВРУ є парламентом змішаного типу, активним, моно камерним, з абсолютно обмеженою компетенцією.

Конституційний склад ВРУ – 450 народних депутатів, які обираються на основі чинного виборчого закону, строком на чотири роки.

Народні депутати України (парламентарі) – це обрані народом особи, які є членами парламенту України – Верховної Ради. Вони наділяються спеціальною право- і дієздатністю, що дає їм можливість брати участь у законотворчій діяльності та здійсненні інших функцій ВРУ.

Принципами статусу народного депутата є: принцип вільного депутатського мандата, принцип здійснення повноважень на постійній основі та несумісності депутатського мандату, принцип депутатської рівноправності, депутатської недоторканості, принцип депутатського індемнітету.

Строк повноважень народного депутата становить, згідно ст. 76 КУ 4 роки, починаються повноваження з моменту складення депутатом присяги, припиняються – одночасно з припиненням повноважень ВРУ. Повноваження депутата можуть бути припинені достроково у випадках визначених ст. 82 КУ. Народний депутат в своїй діяльності керується положеннями КУ, ЗУ “Про статус народного депутата України”, Регламентом ВРУ. Згідно з положеннями цих актів народний депутат має досить широкі повноваження та депутатські гарантії.

ВРУ, як вже зазначалось є парламентом з абсолютно обмеженою компетенцією, тобто її компетенцію становлять закріплені КУ предмети відання та повноваження, необхідні для виконання завдань та функцій ВРУ. ВРУ має законодавчу, установчу та контрольну компетенцію.

ВРУ приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією (ст. 91 КУ). Актами ВРУ є – закон, постанова, заяви та звернення, декларація.

Організація ВРУ визначається КУ та Регламентом ВРУ, прийнятим 27 липня 1994 року. Елементами організації ВРУ є керівні посадові особи ВРУ, органи ВРУ, депутатські групи та фракції у ВРУ, Апарат ВРУ.

Згідно з ч. 1 ст. 82 КУ ВРУ працює сесійно. Сесії ВРУ можуть бути черговими та позачерговими.

Законодавча функція парламенту здійснюється через законодавчий процес, тобто чітко врегульовану КУ та Регламентом діяльність спеціально уповноважених органів і посадових осіб (суб’єктів законодавчого процесу), що полягає у творенні законів. Ця діяльність здійснюється в кілька послідовних етапів або стадій.