Класифікація органів державної влади.

Державні органи України, що мають владні повноваження, можна класифікувати за різ­ними ознаками або критеріями.

1. Спосіб формування

1. виборні (Президент України, Верховна Рада України)

2. такі, що призначаються ( КМУ, органи прокуратури)

2. Спосіб виникнення ( критерій тотожній першому)

1. первинні (ніякими іншими органами не створюються. Вони обираються за встановленою процеду­рою і наділяються владними повноваженнями безпосередньо виборцями (Верховна Рада України, Верховна Рада Автоном­ної Республіки Крим, Президент України))

2. вторинні (похідні) ( створюються первинними органами, які наділяють їх владними повноваженнями (Упов­новажений Верховної Ради України з прав людини))

3. Територіальний масштаб діяльності або обсяг владних повноважень

1. вищі (Президент України, Верховна Рада України, КМУ, КСУ, ВСУ) і центральні (міністерства, державні комітети)

2. місцеві (місцеві державні адміністрації, місцеві суди)

Широта або характер компетенції

1. загальної компетенції (Президент України, ВРУ, КМУ, місцева державна адміністрація)

2. галузева компетенція ( Міністерство юстиції України, Міністерство вугільної промисловості)

3. міжгалузевої компетенції (Міністерство культури і туризму, Міністерство праці та соціальної політики)

4. внутрішньогалузева компетенція (місцеві органи галузевих підприємств)

За принципом поділу влади

1. законодавчі

2. виконавчі

3. судові

Порядок здійснення компетенції

1. колегіальні (ВРУ, КМУ)
2. одноосібні (єдиноначальні) (Президент України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини)

За характером і змістом діяльності

1. законодавчі (ВРУ)

2. виконавчі (КМУ)

3. правоохоронні ( міліція, органи безпеки)

4. судові ( суди – вищі і місцеві)

5. контрольно-наглядові ( прокуратура)

Як загальний висновок стосовно поняття, ознак, системи, принципів організації та класифікації органів державної влади слід зазначити, що система і структура органів державної влади України безумовно, змінюватиметься під впливом різних чинників. Важливо, щоб державний механізм якомога ефективніше працював на забезпечення прав людини і громадянина. Пра­вова демократична держава проявляється насамперед у демо­кратичному стилі роботи державного апарату.

В И С Н О В К И

Розглянувши питання стосовно сутності та конституційно-правової природи державної влади як конституційно-правового інституту; питання теорії та практики реалізації в Конституції України принципів народного суверенітету і розподілу влади; її організації і функціонування; а також визначивши поняття “державного органу” або “органу державної влади”; систему цих органів, принципи їх організації та діяльності, ми маємо змогу зробити наступні висновки:

По-перше, норми Основного Закону дають підстави для виявлення основних елементів, які у сукупності складають загальне поняття державної влади: легітимність влади, єдиним джерелом якої є народ; єдність державної влади, організація якої будується на принципі розподілу влади (структурний аспект) і здійснюється відповідною системою державних органів (системний аспект) на підставі принципу верховенства права. Важливим елементом сутності влади є державні програми, на основі яких здійснюється державна влада заради людини, забезпечення її прав і свобод та гідних умов життя.

На підставі узагальнення цих елементів визначається сутність конституційно-правового інституту державної влади в Україні.

По-друге, слід зазначити, що основою організації державної влади є конституційний принцип її розподілу між законодавчою, виконавчою судовою формами влади як вирішальної гарантії народного суверенітету від узурпації його диктаторськими режимами. Йдеться не про розподіл влад або влади, а виходячи з єдності державної влади, про розподіл владних функцій між органами держави, перш за все вищими. У зв’язку з цим можна зробити висновок, що загальновизнаний термін “розподіл влад” можна замінити формулою “розподіл функцій державної влади”, а оскільки згаданий принцип спочатку передбачає і структурну характеристику органів, які здійснюють владу, то у закінченому вигляді цей принцип формулюється як “структурно-функціональний принцип розподілу державної влади”. Слід зазначити, що на основі саме цього принципу диференціюються повноваження органів, які здійснюють державну владу, що знаходить свій вираз не у протиставленні однієї форми влади іншій, а у такому її розподілі, який дає змогу всім гілкам влади діяти злагоджено, ефективно, у повному порозумінні.

Важливим чинником, який дозволяє вирішувати протиріччя між гілками влади, є система стримувань і противаг, яка закріплена в Конституції, визначаються межі діяльності кожної з форм влади. Принцип стримань і противаг реалізується також за допомогою принципу взаємозалежності і взаємодії між державними органами, які здійснюють різні форми влади.

Органи державної влади утворюють певну систему, яка характеризується функціональною і організаційною єдніс­тю. Єдність системи органів державної влади обумовлена їх соціальним призначенням та метою діяльності. розрізняють три сучасні мо­делі систем державних органів: централізовано-сегментну, моноцефальну і монотеократичну.

Всі державні органи мають спільні принципи організації і діяльності, тобто основоположні вихідні положення, на яких ба­зується побудова та функціонування органів державної влади. Принципи організації і діяльності органів державної влади, які отримали закріплення в Конституції та в законах України були розглянуті в лекції.

Таким чином, дослідження джерел галузі конституційного права та чинного законодавства, яке стосується визначення, закріплення, реалізації державної влади, її природи є важливою і необхідною умовою для оволодіння юридичними знаннями.