Поняття прав людини та їх класифікація. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття прав людини та їх класифікація.



Основним елементом правового статусу людини та громадянина є права, свободи та обов’язки.

Інтерпретація поняття “права людини” в сучасній науковій літературі досить розмаїта. Воно є складним та багатогранним, це категорія не лише юридична, але і філософська, політична, моральна.

Права людинице її соціальна спроможність вільно діяти, самостійно обирати вид та міру своєї поведінки з метою задоволення різнобічних матеріальних та духовних потреб людини шляхом користування певними соціальними благами в межах, визначених законодавчими актами.

Свобода людини і громадянина, як конституційно-правова категорія – це спроможність людини діяти відповідно до своїх інтересів та мети; це можливість власного, незалежного вибору того чи іншого рішення. У юридичній літературі звертається увага на те, що поняття “свобода” більшою мірою пов’язане з характеристикою таких правомочностей особи, які визначають сферу її самостійності, захисту від втручання в її внутрішній світ (свобода думки і слова, свобода світогляду і віросповідання тощо).

Правовий статус особи визначається всім обсягом прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, які закріплюю­ться різними галузями національного права України. Вод­ночас, основи правового статусу особи (конституційний статус особи) визначають лише права, свободи і обов'язки людини і громадянина, які отримали конституційне закрі­плення і, в силу цього, називаються основними правами, свободами і обов 'язками людини і громадянина.

Основні права і свободи людини і громадянина - це закріплені в Конституції України невід'ємні права і свобо­ди людини і громадянина, що належать їм від народження чи в силу наявності у них громадянства України, гаранту­ються Українською державою і становлять ядро правово­го статусу особи в Україні. Ці права і свободи характери­зуються специфічними рисами, а саме:

вони життєво важливі та найбільшою мірою соціаль­но значимі як для окремої людини, так і для суспільства в цілому, і для держави.

вони не набуваються і не відчужуються за волевиявленням людини і громадянина, тобто належать кожному від народження;

їм притаманні особливі юридичні властивості та специфічний механізм реалізації, зокрема:

конституційні (основні) права і свободи становлять ядро правового статусу особи і покладені в основу всіх юридичних прав, встановлених іншими галузями права, які, в силу цього, мають похідне значення щодо основних;

закріплюються за кожною людиною і за кожним громадянином;

мають загальний характер, тобто їх обсяг є однаковий для кожної людини і для кожного громадянина;

основні права і свободи мають особливу юридичну форму закріплення - вони фіксуються в Конституції України;

специфіка механізму їх реалізації пов'язана з тим, що на відміну від інших прав і свобод, які реалізуються в конкретних правовідносинах, основні права і свободи виступають передумовою будь-яких правовідносин у конкретній сфері, постійного, невід'ємного права кожного учасника правовідносин.

Конституційні права і свободице закріплені в Консти­туції України і гарантовані державою можливості, які да­ють кожній людині і громадянину вільно і самостійно обира­ти вид і міру своєї поведінки, користуватися наданими йому соціальними благами як в особистих, так і загальних ін­тересах.

Конституційні права, свободи і обов’язки, закріплені в Основному Законі, являють собою цілісну систему, яка забезпечує гідний конституційно-правовий статус особи. Відповідно є необхідність і можливість провести їх класифікацію на основі різних критеріїв. Можливість проведення класифікації зумовлюється насамперед самим текстом Конституції, оскільки така можливість є тільки тоді, коли в ній містяться різні за змістом і в порівняно значній кількості права і свободи. Так, тільки другий розділ Конституції містить 48 статей, тобто майже третину її тексту.

Класифікація можлива на основі відповідних критеріїв:

1) залежно від суб'єкта їх поділяють на права людини і права громадянина;

2) за черговістю їх включення до конституцій та міжнародно-правових документів - на права першого, другого та третього покоління;

3) за генезою - на природні (природжені) та похідні від них;

4) за видом суб 'єкта - на індивідуальні та колективні;

5) за ступенем їх абсолютизації на такі, що підлягають обмеженню і такі, що не підлягають законодавчому обмеженню;

6) за характером утворення на основні та додаткові;

7) за змістом на громадянські (особисті), політичні, економічні, соціальні і культурні.

Розглянемо детально визначені підстави класифікації.

 

Покоління прав людини.

Права розрізняються не тільки за сферами життєдіяль­ності, а й за часом їх виникнення. Звідси й з'явився вислів — «три покоління прав людини».

Перше покоління прав людини сягає витоків конституціо­налізму (17-18 ст.). Воно виходило з традиційних ліберальних ціннос­тей, які були сформульовані у процесі буржуазних револю­цій, а потім знайшли втілення у практиці законотворчості де­мократичних держав. Йдеться про громадянські і політичні права — право на свободу думки, совісті і релігії, право кож­ного громадянина на участь у державних справах, право на рівність перед законом, право на життя, свободу і безпеку осо­би, право на свободу від необґрунтованого арешту, затриман­ня, право на гласний розгляд незалежним і неупередженим судом, з дотриманням усіх вимог справедливого розгляду справи, виборче право, свобода слова, друку та ряд інших. Ці права виражали так звану негативну свободу: вони зобов'язу­вали державу утримуватися від втручання в сферу особистої свободи і створювати умови для участі громадян в усіх сферах життєдіяльності. У Конституції України права людини розта­шовані відповідно до того, як вони зароджувалися.

Друге покоління прав людини сформувалося у процесі бо­ротьби народів за поліпшення свого економічного життя, під­вищення культурного статусу. Це так звані позитивні права, для реалізації яких необхідна організуюча, плануюча та інші форми діяльності держави по забезпеченню цих прав. Перша чверть і особливо середина XX ст. характеризуються широ­ким включенням до конституцій соціально-економічних прав і свобод, що гарантують насамперед інтереси тих, хто працює за наймом, — право на працю і пов'язаних з ним гарантій, включаючи соціальне забезпечення трудящих. До конститу­цій включалися права і свободи соціально-культурного харак­теру (право на освіту, на доступ до досягнень науки, культури). Права другого покоління були спрямовані на пом'якшення протистояння багатих і бідних. Так, Веймарська Конституція 1919р. закріпила можливість заробляти собі на життя пра­цею, право на соціальне страхування по старості, у зв'язку з хворобою. У ст. 151Конституції встановлювалося, що лад го­сподарської діяльності має відповідати засадам справедливос­ті і цілям забезпечення для всіх існування, гідного людини. Так були закладені засади другого покоління прав людини. Досить широкий набір соціально-економічних прав був за­кріплений у Конституції СРСР 1936 р.,хоча деякі з них як програмні були заявлені ще у Конституції РСФСР 1918 р. І хоча соціальна захищеність у СРСР була незначною, проте вона була і вплинула на світову суспільну думку, на ідею фор­мування прав людини другого покоління. Суттєве значення мало й побоювання соціальних збурень і заворушень у буржу­азних державах, які могли виникнути під впливом внутріш­нього кризового стану суспільства, а також на основі досвіду СРСР

Права першого покоління за своєю природою суттєво від­різняються від прав другого покоління. Це пов'язано з пози­цією держави щодо них. Права першого покоління в буржуаз­ній політико-правовій думці кваліфікуються як негативні, тобто як право на захист від будь-якого втручання, в тому чи­слі і державного, в реалізацію громадянських та політичних прав. Інша природа — у соціальних прав, для реалізації яких держава не може утриматися від втручання в цю сферу. За­вдання полягає в тому, щоб створити соціальні програми і ве­сти організаційну і господарську діяльність для реального за­безпечення цих прав. Ряд сучасних буржуазних держав не приєдналися до Міжнародного пакту про економічні, соціаль­ні і культурні права, мотивуючи свою позицію тим, що зазна­чені у цьому Пакті права не є суб'єктивними і не можуть бути захищені через суд.

У ст. 1 Конституції України записано, що Україна є державою со­ціальною. Це означає, що наша держава визнає соціально-економічні і культурні (духовні) права і досить широко їх закріплює у Основному Законі України, але гарантує їх недостатньо.

Третє покоління прав людини зумовлено загостренням у другій половині XX ст. глобальних проблем, серед яких на одне з перших місць виходить екологічна, а також вступ най­більш розвинутих країн в епоху інформатизації. Звідси — та­кі права, як право на безпечне довкілля, право на інформа­цію. Особливість третього покоління прав полягає в тому, що вони є колективними і можуть реалізовуватися сумісно.

Це так звані солідарні права, тобто право на розвиток, на мир, на безпечне навколишнє середовище, на спадщину людс­тва, а також право на комунікацію, пов'язане з концепцією нового міжнародного інформаційного порядку. Права третьо­го покоління — це колективні права, а не які-небудь «нові» права індивіда. Безумовно, кожна людина бере участь у реа­лізації таких прав, але ця участь пов'язана не з її особистим статусом, а з її становищем як члена відповідної спільноти. У сучасних теоріях є тенденція відносити до третього поко­ління прав людини ті з них, які конкретизують права перших двох поколінь (наприклад, на відмінність, тишу, спокій то­що). Такі права не є колективними, і відповідно немає підстав вважати їх правами третього покоління.

У Конституції України закріплені всі категорії і покоління прав людини.

У цілому основні права і свободи людини розвивалися згід­но з такими тенденціями, як соціалізація; демократизація; гуманізація; інтернаціоналізація; широке закріплення на конституційному рівні основних прав, свобод і обов'язків лю­дини і громадянина; зближення правового статусу громадя­нина і правового статусу людини

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-25; просмотров: 478; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.207.218.95 (0.017 с.)