Розділ 3. Громадянство України.

Наступним елементом структури правового статусу особи є – громадянство.

Громадянство України - це стійкий, необмежений впросторі правовий зв'язок фізичної особи з Українською державою, заснований на юридичному визнанні державою цієї особи громадянином України, внаслідок чого особа і держава набувають взаємних прав і обов'язків в обсязі, пе­редбаченому Конституцією і законами України.

Система конституційно-правових норм, що регулюють питання громадянства, становить конституційно-правовий інститут - інститут громадянства. Джерелами цього інституту є:

1. Конституція України.

2.Закон України «Про громадянство України» в редакції Закону від 18 січня 2001 року.

3. Чинні міжнародні договори України з питаньгромадянства.

4.Підзаконні акти.

Принципи громадянства - це ті вихідні положення, які визначають істотні риси відносин громадянства. Конститу­ція України (ст. 4, 25) та Закон України «Про громадянство України» (ст. 2) закріплюють наступні принципи громадян­ства України:

1. єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) ін­шої держави або держав, то у правових відносинах з Украї­ною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових від­носинах з Україною він визнається лише громадянином України.

2. запобігання виникненню випадків безгромадянства (апатризму);

3. неможливості позбавлення громадянина України громадянства України (невід'ємності громадянства України);

4. визнання права громадянина України на зміну громадянства;

5. неможливості екстрадиції чи депортації громадян України - громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі (ч. 2 ст. 25 Конституції України);

6. захисту державою громадян України за кордоном громадянам України, які проживають або перебувають за межами України, межами України, гарантується піклування та захист (ч. З ст. 25 Конституції України);

7. неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;

8. рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;

9. збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

Законодавство України, як і законодавство інших дер­жав, закріплює порядок набуття громадянства відповідними категоріями осіб за наявності певних підстав, проте основни­ми з них є набуття громадянства окремо дітьми за народжен­ням (філіація) і дорослими (в порядку натуралізації), тобто внаслідок прийняття громадянства.

Набуття громадянства за народженням дитини може здійснюватися на підставі таких принципів:

• за "правом крові" (jus sanguinis), коли береться до уваги громадянство батьків особи незалежно від місця її народження. "Право крові" діє не тільки під час народження дитини, а й може поширюватися на випадки, коли батьки неповнолітньої особи набувають інше громадянство;

• за "правом ґрунту" (jus soli), коли громадянство у певній державі надається будь-якій особі, яка народилася на її території, незалежно від громадянства. Територіальними факторами може бути й місце знайдення дитини, батьки якої не встановлені або невідомі.

Закон "Про громадянство України" визначає підстави набуття громадянства. Відповідно до ст. 6 цього Закону гро­мадянство України набувається:

• за народженням;

• за територіальним походженням;

• внаслідок поновлення у громадянстві;

• внаслідок усиновлення;

• внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;

• внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

• у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

• внаслідок встановлення батьківства;

• за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Питанню натуралізації присвячена ст. 9 Закону "Прий­няття до громадянства". Згідно з цією статтею іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотанням при­йняті до громадянства України.

Умовами прийняття до громадянства України є:

визнання і додержання Конституції України та законів України;

зобов'язання припинити іноземне громадянство або неперебування в іноземному громадянстві;

Наступна вимога до осіб, які бажають натуралізувати­ся, — постійне проживання у країні протягом певного строку.

В Україні згідно з Законом про громадянство для набуття громадянства в порядку натуралізації необхідно безперервно проживати на законних підставах на території України про­тягом останніх 5 років.

Умовою набуття статусу натуралізованої особи є володін­ня державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які ма­ють певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі).

Наявність законних джерел існування. Ця умова не по­ширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

 

Датою набуття громадянства Україниу випадках, пере­дбачених законом, є дата видання відповідного Указу Прези­дента України.

Поряд із питаннями щодо набуття громадянства, Закон визначає і підстави припинення громадянства України.

Згідно зі ст. 17 Закону громадянство України припи­няється:

• внаслідок виходу з громадянства України;

• внаслідок втрати громадянства України;

• за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Закон визначає підстави і порядок виходу з громадянства України.

До повноважень Президента України належать: приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і Закону України «Про громадянство України» Закону про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України; визначає порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень; затверджує Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства.

Комісія з питань громадянства при Президентові України: розглядає заяви про прийняття до громадянства України, вихід з громадянства України та подання про втрату громадянства України і вносить пропозиції Президенту України щодо задоволення цих заяв та подань; повертає документи про прийняття до громадянства України чи про вихід з громадянства України уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань громадянства або Міністерству закордонних справ України для їх оформлення відповідно до вимог чинного законодавства України; контролює виконання рішень, прийнятих Президентом України з питань громадянства.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства і підпорядковані йому органи:

1) приймають заяви разом з необхідними документами щодо прийняття до громадянства України та виходу з гро­мадянства України, перевіряють правильність їх оформ­лення, відсутність підстав, за наявності яких особа не при­ймається до громадянства України, а також підстав, за на­явності яких не допускається вихід з громадянства України, і разом зі своїм висновком надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;

2) готують подання про втрату особами громадянства України і разом з необхідними документами надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;

3) приймають рішення про оформлення набуття громадянства України особами за підставами, передбаченими пунктами Закону;

4) скасовують прийняті ними рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону;

5) виконують рішення Президента України з питань громадянства;

6) видають особам, які набули громадянство України, паспорти громадянина України, свідоцтва про належність до громадянства України (для осіб віком до 16 років), тимчасові посвідчення громадянина України, проїзні документи дитини, довідки про припинення громадянства України;

7)вилучають у осіб, громадянство України яких припинено, паспорти громадянина України, свідоцтва про належність до громадянства України, тимчасові посвідчення громадянина України, паспорти громадянина України для виїзду за кордон, проїзні документи дитини;

8)ведуть облік осіб, які набули громадянство України та припинили громадянство України.

5. Міністерство закордонних справ України, диплома­тичні представництва і консульські установи України здійс­нюють повноваження, покладені на спеціально уповнова­жений центральний орган виконавчої влади з питань гро­мадянства і підпорядковані йому органи щодо осіб, які постійно проживають за кордоном.

Таким чином, громадянство можна розглядати як правовий зв’язок держави з особою, який не обмежений у просторі і часі, ґрунтується на юридичному визнанні державою даної особи своїм громадянином і, як наслідок, обумовлений взаємними правами та обов’язками громадян і держави у випадках, зазначених законом.

Розділ4.Основні права, свободи і обов’язки людини і громадянина.