Розділ 2. Конституційні принципи правового статусу людини і громадянина.

Як вже зазначалося одним з структурних елементів правового статусу людини і громадянина є принципи конституційно-правового статусу особи, тобто засади, на основі яких здійснюються права, свободи та обов’язки особи і визначається місце особи в державі та суспільстві.

Такими принципами є: Принцип належності людині основних прав і свобод від народження і їх невідчужуваність знайшов чітке втілення в ст. 21 Конституції України: «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними». Характе­ризуючи основні права людини як невідчужувані, Консти­туція України підкреслює неможливість і неприпустимість позбавлення людини цих прав і свобод. Цьому слугує і поло­ження частини другої ст. 22 Конституції про те, що конститу­ційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасо­вані, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу іс­нуючих прав і свобод. Більш того, у частині першій ст. 22 Конституції підкреслюється, що права і свободи людини і громадянина, які закріплені Конституцією, не є вичерпними.

Принцип відповідності правового статусу особи в Україні вимогам і стандартам, які склалися в міжнародному співтоваристві, проявляється в тому, що в нормах Конституції України втілені моделі, апробовані світовою практикою конституціоналізму. Крім того, в ст. 9 Конституції встановлюється, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. В ст. 55 Конституції закріплено, що кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом.своїх прав і свобод до відповідних міжнародних організацій, членом або учасницею яких є Україна.

Принцип поєднання індивідуальних інтересів особи з ін­тересами інших осіб, держави і суспільства є одним з визна­чальних принципів основ конституційного статусу особи в Україні. Він досить чітко закріплений у ст. 23 Конституції: «Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особис­тості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпе­чується вільний і всебічний розвиток її особистості». Консти­туція виходить з необхідності дбайливого ставлення до прав і свобод людини і громадянина, неприпустимості звуження або скасування прав і свобод. «Конституційні права і свободи лю­дини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України» (ст. 64 Конституції).

Принцип поєднання індивідуальних інтересів з інтересами інших суб'єктів правовідносин покликаний забезпечити нор­мальну життєдіяльність суспільства і кожної людини.

Принцип загальності конституційних прав, свобод і обо­в'язків означає, що закріплені в Конституції України права і обов'язки стосуються не окремих осіб, а всіх без винятку громадян Української держави. Не допускається ніяка ди­скримінація. Норми Конституції поширюються на всіх фізич­них осіб, які перебувають на території України.

Так, Конституція України вста­новлює, що права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції, не є вичерпними. Обов'язки також несуть не окремі члени суспільства, а всі.

Юридична рівність громадян України, їх рівність як принцип основ конституційного статусу людини і громадяни­на в Україні є одним з основоположних. Ст. 24 Конституції встановлює, що «громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом», а частина перша ст. 21: «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах». У ст. 24 Конституції виділені два основні аспекти цього принципу: а) рівність громадян перед законом; б) рівність жінки і чоло­віка.

Рівність усіх перед законом означає, що закон, його припи­си рівною мірою є обов'язковими для всіх його адресатів, що суд однаково є доступним для усіх, і суд у своїй діяльності по розгляду спорів повинен керуватися тільки законом, а не якимись іншими підставами.

Гарантованість конституційного статусу особи як прин­цип правового статусу людини і громадянина насамперед про­являється в положенні частини другої ст. З Конституції Укра­їни, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечен­ня прав і свобод людини є головним обов'язком. Кабінет Міністрів України «вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина» (п. 2 ст. 116Конституції). Міс­цеві державні адміністрації на відповідній території забезпе­чують «законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян» (п. 2 ст. 119Конституції). На прокуратуру Украї­ни покладається представництво інтересів громадян у суді у випадках, визначених законом (п. 2 ст. 121 Конституції).

Заборона незаконного обмеження конституційних прав і свобод громадян України як один із принципів основ консти­туційного статусу особи випливає з гуманістичної сутності і призначення Конституції України, демократичних засад кон­ституційного ладу. У загальному вигляді він закріплений у частині третій ст. 22 Конституції: «При прийнятті нових за­конів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод». Це поло­ження доповнюється нормою Конституції про те, що «закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обо­в'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними» (частина третя ст. 57 Конституції). Обмеження прав і свобод людини і громадянина можливі, але ж підстави для цього чітко визначені в Конституції України. Так, ст. 64 Конституції України встановлює, що конституцій­ні права і свободи не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Гуманістична спрямованість основ правового статусу особи найбільш чітко відбивається в конституційному положен­ні про те, що людина є найвищою соціальною цінністю. Гуманістична спрямованість конституційно-правового ста­тусу людини і громадянина проявляється також у наданні пільг окремим категоріям осіб. Виходячи з гуманістичних принципів, Конституція України і поточне законодавство пе­редбачають систему пільг і переваг для тих, хто нужденний, потребує захисту (діти, жінки, хворі, інваліди тощо). «Грома­дянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону» (частина друга ст. 47 Конституції); «Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, поклада­ється на державу. Держава заохочує і підтримує благодійни­цьку діяльність щодо дітей» (частина третя ст. 52).

Принцип єдності прав і обов'язків як принцип основ кон­ституційного статусу особи виражається не тільки в тому, що У кожного є як права, так і обов'язки, а й у тому, що багато прав є водночас і обов'язками. Найбільш чітко цей принцип закріплений у ст. 23 Конституції України, що не буває прав без обов'язків. Так, ст. 13 Конституції проголошує, що кож­ний громадянин має право відповідно до закону користувати­ся об'єктами права власності, а п. 8 ст. 41 Основного Закону передбачає, що використання власності не може завдати шко­ди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості зем­лі, а ст. 66 Конституції встановлює, що «кожен зобов'язаний не заподіювати шкоди природі». З установленим у частині першій ст. 50 Конституції правом кожного на безпечне для життя і здоров'я довкілля кореспондується обов'язок оберіга­ти природу (ст. 66 Конституції).

Принцип загальнодоступності основних прав і свобод як принцип конституційного статусу людини і громадянина озна­чає, що конституційні права і свободи належать кожному гро­мадянину України і він може їх у повному обсязі реалізовувати за наявності законних для того підстав. Для володіння правами достатньо їх конституційного закріплення, а для користування — необхідні гарантії держави і активність самих громадян. Кожний громадянин, який досяг встановленого законом віку, за наявності інших вказаних в законі умов, має фактичну можливість користуватися правами і свободами і нести обов'язки.

Як висновок можна зазначити, що принципи правового статусу людини і громадянина, які закріплені в Конституції України, відповідають загальнолюдськими цінностями та міжнародно-правовими стандартами в галузі прав людини, які визначені Загальною декларацією прав людини (1948), Міжнародним пактом про економічні, соціальні та політичні права (1966), Міжнародним пактом про громадянські і політичні права (1966), Європейською конвенцією про захист прав людини і основних свобод (1950), іншими міжнародно-правовими документами. А поняття принципи правового статусу людини і громадянина можна визначити як вихідні начала, на основі яких визначається зміст і умови реалізації прав, свобод і обов’язків людини і громадянина.