Правові системи канадської провінції Квебек та американського штату Луізіана. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Правові системи канадської провінції Квебек та американського штату Луізіана.



В праві Квебеку і Луізіани прецедентне право співіснує з французьким, романо-германським правом, що стало наслідком того, що ці території почергово підпадали і знаходилися під впливом Англії та Франції в боротьбі між ними за заморські володіння.

Квебек, хоча він і сприйняв такі специфічні інститути, як, наприклад, інститути довірчої власності, в цілому зберіг романо-германську систему приватного права. Така ситуація створилася в Канаді після того, як Франція у 1763 році поступилася нею Англії на підставі Паризького договору після семилітньої війни. При цьому раніше чинне французьке приватне право залишилось діючим. Щодо публічного, процесуального та кримінального права – вони перебудувалися на англійську модель.

Саме тому і сьогодні в Квебеку діє Цивільний кодекс французького зразка. Хоча це неймовірно, але у відповідності з вищенаведеним правилом цей Цивільний кодекс, прийнятий в 1866 році, тобто майже через 100 років після поступки Канади, побудований не у відповідності з Цивільним кодексом Наполеону 1804 року, а по моделі французького права, що діяв до 1763 року, і в тому вигляді, як це було викладене в ХVІІІ ст. відомим французьким юристом Потьє. Але цей кодекс Квебеку сприйняв деякі положення англійського закону про шахрайство (ст.1235). Саме при застосуванні цих положень судді часто звертаються до англійської судової практики, коментуючи їх зміст виходячи з понять англійського прецедентного права.

Дійсно, правова система Канади побудована на англійському загальному праві, яке було модифіковане. Зокрема, цивільне право було змінено законодавчими зборами провінцій Канади. Щодо кримінального права, то на території всієї країни діє Кримінальний кодекс Канади, перша кодифікація якого у 1892 році спиралась на англійський проект Кодекса 1878 року та інші англійські статути.

Навіть Квебек, де основу правової системи становить французьке цивільне право, відчув на собі вплив загального права. На відміну від усіх північноамериканських колоній, де застосовувалося англійське загальне право, Квебек з самого початку зберіг своє окреме положення.

Квебекський акт 1774 року вводив в Квебеку в дію англійське кримінальне право, але передбачав одночасно застосування французького цивільного права. А з 1791 року в майнових, а також в справах щодо цивільних і громадянських прав була введена дія англійського права. Цивільний кодекс Квебеку 1866 р. і цивільно-процесуальний кодекс 1867 р. побудовані на французьких кодексах.

Таким чином, сучасна правова система Квебеку являє собою деяку суміш англійського загального права з французьким типом романо-германського права.

Щодо американського штату Луізіана, що був відданий Наполеоном США у 1803 році, то вже в 1808 році в ньому був прийнятий Цивільний кодекс, уважно копіювавший відомий французький цивільний кодекс Наполеона. Так Луізіана залишилась сферою дії кодифікованого права в європейсько-континентальному змісті слова. Ще й досі в Луізіані користуються романською законодавчою технікою, там існують цивільний, кримінальний, процесуальний кодекси. Але слід відмітити, що остання редакція Цивільного кодексу Луізіани 1870 року відрізняється від французького, оскільки в ньому відчувається вплив прецедентного права. До 1966 року в нього було внесено 281 поправку до 180 статей та прийнято 228 нових статей. До того ж суди Луізіани часто звертаються до англійського загального права у випадках застосування статей цивільного кодексу.

Таким чином, Луізіана ще в значно більшій мірі підпорядкована принципам, методам і стилю англійського загального права і зорієнтована на його судове застосування. Правова система Луізіани у порівнянні з Квебекською більш автономна, оскільки врахований суд США не є вищою судовою інстанцією для судів штатів. В Канаді ж Верховний суд розглядає апеляції на рішення судів провінцій.

Співіснування загального і французького романо-германського права вплинуло на розвиток прецедентів в Квебеку і Луізіані на відношення до ролі судової практики в цілому. Але як такий принцип прецеденту не визнається ні в Квебеку, ані в Луізіані. Формально суди в них не пов’язані своїми попередніми рішеннями та рішеннями вищих судів. Але судді досить уважно ставляться до сталої практики, яка має авторитет у них. Більше того, вони відчувають себе „морально зобов’язаними” поважати таку практику і дотримуватись її. Рішення вищих судів постійно приймаються до уваги нижчестоящими судами. Тим більш, що Конституція Луізіани наділила Верховний суд повноваженням контролювати діяльність всіх нижчестоящих судів.

В цілому, основу правових систем в Квебеку та Луізіані становить закон. Недоліки в їх праві також мають виправлятися законом. Якщо закону нема, то судова практика може вирішити певні питання, але останнє слово все одно залишається за законом. Щодо проблеми судової практики – то, перш за все, вона стоїть як проблема тлумачення законів. У всіх випадках перевага віддається тексту закону, а не тому змісту, який вкладають в нього суди.

Складність співіснування загального і французького права в рамках однієї правової системи полягає в необхідності вироблення єдності по деяким юридичним конструкціям, усуненні протиріч між матеріальними нормами прецедентного права та французького права. Таке згладжування протиріч частіше всього забезпечується саме судовою практикою. В решті-решт, і в Квебеку, і в Луізіані вирішення питання, яку норму, загального чи французького права, прийняти всіляко залежить від позиції судді.

Так в Малайзії діє загальне право і право справедливості Англії. Але при регулюванні особистого статуса окремих груп населення – малайців, кітайців, хінді – використовуються й інші правові системи.

В ряді африканських країн (Зімбабве, Осото, Ботсвана, Свазіленд) англійське право діє поряд з романо-германським, точніше романо-голландським.

В Танзанії поряд з нормами загального права, права справедливості використовуються звичаєве право, мусульманське право, особливо в питаннях спадкоємства.

До змішаних можна віднести правову систему Кіпра, фундамент якої створють загальне право і доктрини права справедливості, а також британські статути, що діяли до надання Кіпру незалежності. Але силу закона мають також деякі норми мусульманського права, зокрема, в питаннях нерухомої власності.

Особливу групу змішаних правових систем створюють країни, право яких в силу історичних подій відчуло на собі вплив як англійського, так і романо-германського права. Як приклад можна взяти Маврікій, який в 598 році був окупований голландцями, в 1715 році – французами, а 1810 – британцями і відповідно відчував вплив спочатку французького, а потім англійського права. Як наслідок його Кримінальний і Цивільний кодекси, частини Торгівельного та Цивільно-процесуального кодексів побудовані на романо-германському праві. А норми кримінального процесу, конституційного, податкового, трудового права походять з англійського права. Іспанська колонізація Філіппін, привела її правову систему до романо-германської правової сім’ї, але більше 50 років американської окупації суттєво вплинули на філіппінське право. Зараз там судді визнають дія філіппінського права, що знаходиться під впливом американського, англійського, іспанського та звичаєвого права. Прецедентне право також діє, якщо не протирічить писаному або звичаєвому.

Склад і співвідношення правових засобів в загальному, прецедентному праві характеризується наступними особливостями:

По-перше, основу юридичного регулювання створюють не загальні норми закону, а індивідуальні акти – судові рішення, які в кожному випадку вирішують певну правову ситуацію і одночасно при певних умовах набувають якість прецедента – джерела права;

По-друге, закони, за відомими виключеннями (такими як конституції, закони, прийняті в порядку модельної правотворчості) відіграють в основному додаткову роль, залежну від прецедентного права;

По-третє, у зв’язку з правотворчим значенням судових рішень (прецедентів) безпосередньо регулююче значення мають правові ідеї, принципи права.

Таким чином, своєрідність правових засобів в системаж загального, прецедентного права полягає в тім, що позитивне право безпосередньо розкриває свою сутність регулюючого фактору і при цьому має у вигляді прецедентів нормативний характер. Важливо додати, що ідеї і принципи регулювання, що виробляються судами у вигляді прецедентів відразу, напряму входять в склад чинної юридичної системи, але прецедентом так званим, „обов’язковим зразком” стає не саме судове рішення, а закладене в нього racio decidendi – принцип, ідея, парвові мотиви рішення, його юридична сутність або, в іншому змістовному контексті, існуюче в англійській дотрині – stare decises – думка нормотворчого характеру. Але загальне прецедентне право – це не якась проста сукупність судових рішень, в яких містяться racio decidendi, а структурована по змісту (хоча і не одержуючи в основному формально-

документального закінчення) цілісність правових начал нормативного характеру, яка має безпосереднє регулятивне значення.

Дослідники загального прецедентного права підкреслюють плюси і мінуси останнього. Плюси – в тому, що можливість „творити право” безпосередньо судом, минаючи складні імперативи і ускладнені конструкції правової культури континетальної Європи, дозволила напряму використовувати в такій „творчості” високі духовні моральні критерії, вимоги „здравого глузду” і завдяки цьому безпосередньо, інколи спонтанно, відповідати на вимоги суспільства, що розвивається, і в тому числі, швидше продвинутися до вимог ліберальної цивілізації. Разом з тим, а ще вже мінуси, є підстави вбачати в прецедентному праві відому історичну інтелектуальну незавершеність, в чимось навіть неповноцінність, яку все одно в умовах приватного правового процесу відповідним національним правовим системам прийдеться надолужувати. До того ж природа прецедентного права не дозволяє в повній мірі розвинутись ряду властивостей і особливостей права, відображаючих переваги як системи правових засбоів в системі соціальної регуляції (зокрема, його особливості, пов’язані з нормативними узагальненнями, суворою визначеністю по змісту), завдяки чому не набувають розвитку деякі інші його характеристики (наприклад, системність і структурованість).

Американські компаративісти, зокрема К.Осакве, називають романо-германську правову сім’ю континентально-європейською та визнають основні рядові особливості цієї самої розповсюдженої та самої впливової системи і сім’ї сучасності. Серед них:

1. Те, що вона глибоко укоренена в римське приватне право, сформована під його впливом і зберігає багато його ознак. Історично початок створення було покладено прийняттям Кодексу Юстініана (533-534 рр.) і вплив римського приватного права зберігається до сьогоднішніх часів. Свій процес створення і розвитку система завершила кодифікацією у вигляді французького Цивільного кодексу Наполеона 1804 року.

2. Доктринальність і логічність, які сформувалися під впливом вчених цивілістів, чим також викликана систематизованість, наукова організованість і теоретичність цього права, яке іноді звуть професорським правом.

3. Патологічна схильність до кодифікації як формі впорядкування права. У всіх країнах романо-германського права кодифіковані основні галузі матеріального приватного права та процесуального права. Існуюють 5 аргументів на користь кодифікації права:

1) кодекс співдіє плануванню реформування законодавства;

2) кодекс забезпечує доступність права простому громадянину – юридичну грамотність населення, суспільства в цілому;

3) кодекс співдіє організованості, чіткості, ясності, логічності закону;

4) кодекс надає судам керівні директиви і є????? для суддів;

5) кодекс спрощує пошук закону для практика-юриста і создателя.

4. Структура матеріального права, що поділяється на публічне і приватне, а внутрішнє приватне право – на цивільне і комерційне, а міжнародне приватне право є третім компонентом приватного права.

5. Пріоритет приватного права над публічним, тобто принцип первинності приватного права та вторинності публічного права.

6. Історичний факт, що матеріальне право вважалося більш важливим ніж прецедентне право.

7. Законодавствол вважається вищим джерелом права, тобто мова йде про принцип первинності законодавства та вторинності судової практики.

8. Поряд з принципом господства закону в системах романо-германського права діє подібна теорія господства права, що проявляється у формі підвищення долі держави в суспільстві і перетворення багатьох аспектів суспільних відносин у правовідносини.

Мова йде про принцип етатизму (збільшене розуміння) ролі держави, роль якого в регулюванні суспільних відносин набуває зростаючого значення.

9. В сфері кримінально-процесуального права діє принцип інквізиції, тобто заперечення принципу змагальності (состязательности).

11. Множинність державних судів (у Франції – 3, в Німеччині – 6).

12. Система адміністративного контролю мінюста над судами.

13. Специфічна форма правового мислення, зокрема, дедуктивне та абстрактне мислення.

14. Структура опублікованого судового рішення, в якому зберігається анонімність автора рішення суду, зберігається таємність особої думки судді, анонімність сторін, адвокатів.

17. Антиформалізм права, тобто нетерпимість до зайвої формальності права.

18. Специфічна правова ідеологія, яка зводиться до принципу колективізму, тобто підкорення інтересів громадянина інтересам суспільства.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-25; просмотров: 232; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.146.154.243 (0.037 с.)