У банківській системі України. Класифікація банків

Комерційні банки належать до другого рівня банківської системи і становлять важливий сектор кредитної системи України.

Комерційні банки — багатофункціональні установи, що здійснюють основний спектр кредитних і фінансових операцій, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності клієнтів.

Комерційні банки — це автономні, незалежні комерційні підприємства.

У визначенні поняття «банк» у ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що банк — це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національ­ного банку здійснювати в сукупності такі операції: залучення до вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Традиційно банк можна визначити як підприємство, що здійснює специфічні послуги, а саме три основних функції:

а) залучення чужих грошей;

б) надання кредиту;

в) сприяння платіжному обігу.

Як важлива ланка банківської системи держави, комерційні банки концентрують основну частину кредитних ресурсів і здійснюють широкий діапазон банківських операцій та фінансових послуг для юридичних і фізичних осіб.

Комерційні банки є юридичними особами. Як будь-яка юридична особа, банки мають свої ознаки:

1. Володіння майном на правах власності або на правах повного господарського відання, наявність статутного фонду, який відображається на самостійному балансі банку. Статутний фонд комерційного банку формується за рахунок власних коштів акціонерів, або пайових внесків засновників банку у грошовій формі.

2. Статутний капітал банку не повинен формуватися з непідтверджених джерел. Заборонено використовувати для формування капіталу бюджетні кошти, та кошти, одержані в кредит та під заставу. Також заборонено збільшувати статутний фонд для покриття збитків.

Розмір статутного капіталу банку визначається засновниками, але не може бути меншим за розмір, встановлений НБУ. Мінімальний розмір статутного фонду банку на момент реєстрації банку становить 120 млн. грн.

3. Наявність усіх прав юридичної особи: організаційна єдність, участь у господарських відносинах, самостійна відповідальність, фірмове найменування, і обов'язкове зазначення в статуті банку, що банк є юридичною особою.

4. Наділеність спеціальною правоздатністю, яка означає, що банк діє на підставі свого статуту і здійснює банківську діяльність на підставі ліцензій, які надаються Національним банком України.

5. Комерційні банки здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку: пропонують на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслугову­вання підприємств, установ, організацій і громадян через здійснення банківських операцій і надання різних банківських послуг. За надання послуг клієнти сплачують винагороду, з якої утворюється прибуток банку.

6. Комерційні банки виступають суб'єктами ринкової економіки, діють одночасно на механізмах саморегуляції і самоуправління, використовують ринкові категорії — прибутковість, ризик, лік­відність. Як важливий сектор економіки комерційні банки постачають у народне господарство додаткові грошові ресурси. Діяльність банків не обмежується акумуляцією і розміщенням коштів підприємств, організацій та населення. Вони сприяють нагромадженню капіталу, не лише активно втручаючись в усі сфери господарського життя, але й безпосередньо беруть участь у функціонуванні капіталу або здійснюють контроль над ним. Завдяки банкам діє механізм розподілу і перерозподілу капіталу за сферами й галузями виробництва, який значною мірою забезпечує розвиток народного господарства залежно від об'єктивних потреб виробництва. Фінансуючи додаткові потреби підприємств промисловості, транспорту, сільського господарства, банки уможливлюють утворення прогресивної відтвореної структури народного господарства.

Банки зобов'язані ідентифікувати відповідно до законодавства України:

• клієнтів, що відкривають рахунки в банку;

• клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу;

• клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує еквівалент 150000 гривень;

• осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.

Рахунок відкривається та зазначені операції здійснюються лише після проведення ідентифікації осіб клієнтів та вжиття заходів згід­но законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалі­зації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Банки мають право вимагати, а клієнти зобов'язані надати документи і відомості, необхідні для з'ясування їх особи, суті діяльності, фінансового стану.

Банки зобов'язані розробляти, впроваджувати та постійно поновлювати правила внутрішнього моніторингу та програми його здійснення з урахуванням вимог законодавства при запобіганні легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

В ст. 9 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що комерційні банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдин­гова група, фінансова холдингова група, причому банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.

Важлива роль комерційних банків в ринковій економії зумовлена основними функціями, які вони виконують, й саме:

і) акумуляція і мобілізація тимчасово вільних коштів і перетворення їх у капітал;

2) кредитування підприємств, держави і населення;

3) здійснення розрахунків і платежів у господарстві;

4) організація випуску і розміщення цінних паперів;

5) створення платіжних засобів;

6) довірче керування майном клієнтів (трастові операції);

7) консультування і обслуговування клієнтів, надання їм економічної та фінансової інформації.

Останнім часом в діяльності комерційних банків спостерігаються тенденції розширення їхніх функцій з метою універсалізації роботи, підвищення ефективності банківської діяльності, здійснення нетрадиційних для цієї сфери фінансового підприємництва функцій (операції з цінними паперами, лізингові і факторингові операції та інші види кредитно-фінансового обслуговування).

Для визначення суті комерційних банків та їхньої специфіки важливе значення має їх класифікація.

Комерційні банки можна класифікувати за різними критеріями.

1. За спеціалізацією:· універсальні;· спеціалізовані (ощадні, інвестиційні, іпотечні, розрахункові (клірингові)).2. За формою власності:· державні (це банки, сто відсотків статутного капіталу яких належать державі); · приватні;· комунальні (це банки, які можуть створюватись органами місцевого самоврядування відповідно до ст. 70 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»);· змішані.3. За організаційно-правовою формою:· банки, створені у формі публічного акціонерного товариства;· кооперативні банки (це банки, які створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки).4. За участю іноземного капіталу:· банки без участі іноземного капіталу;· банки з частковою участю іноземного капіталу (це банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10 відсотків);· банки з 100-відсотковою участю іноземного капіталу (філії іноземних банків).

Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, до яких належать:

1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах; 3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку. Банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) фінансові послуги, у тому числі шляхом укладення з юридичними особами (комерційними агентами) агентських договорів. Перелік фінансових послуг, що банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) шляхом укладення агентських договорів, встановлюється Національним банком України. Банк зобов'язаний повідомити НБУ про укладені ним агентські договори. Національний банк веде реєстр комерційних агентів банків та встановлює вимоги до них. Банк має право укладати агентський договір з юридичною особою, яка відповідає встановленим НБУ вимогам. Банк набуває право на залучення у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів від фізичних осіб через два роки з дня отримання ним банківської ліцензії. Порядок і умови набуття банком права на залучення у вклади (депозити) коштів від фізичних осіб встановлюються НБУ. Банк, крім надання фінансових послуг, має право здійснювати також діяльність щодо: 1) інвестицій; 2) випуску власних цінних паперів; 3) випуску, розповсюдження та проведення лотерей; 4) зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа; 5) інкасації коштів та перевезення валютних цінностей; 6) ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (крім власних акцій); 7) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг. Банк здійснює діяльність, надає банківські та інші фінансові послуги в національній валюті, а за наявності відповідної ліцензії Національного банку України - в іноземній валюті. Банк має право вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності. Банк має право розпочати новий вид діяльності або надання нового виду фінансових послуг (крім банківських) за умови виконання встановлених НБУ вимог щодо цього виду діяльності або послуги. Банк не пізніш як за місяць до початку нового виду діяльності або надання нового виду фінансових послуг (крім банківських) зобов'язаний повідомити про це Національний банк України згідно з вимогами та в порядку, встановленими НБУ. Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. Також слід враховувати, що законодавець обмежує здійснення банками певних видів діяльності з метою недопущення неможливості ефективного здійснення основного виду їх діяльності. Такі обмеження закріплені у ст. 48 даного Закону, згідно з якими банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника. Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25 відсотків капіталу банку. Це обмеження не поширюється на: 1) приміщення, яке забезпечує технологічне здійснення банківських функцій; 2) майно, яке перейшло банку у власність на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави; 3) майно, набуте банком з метою запобігання збиткам, за умови, що таке майно має бути відчужено банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього. Потрібно зазначити, що слово “банк” походить від слова “banka” – стіл, на якому у Середньовіччі генуезькі міняли розкладали свої монети у мішках та посудинах. “Bancherii” – так звались у ХІІ ст. міняли у Генуї. Від слова “banka” походить також поняття “банкрут”. Коли міняла зловживав будь-чією довірою, розбивали стіл, за яким він сидів, тобто визначали – “banko rotto”. У ХІХ ст. з розвитком капіталізму банк і біржа у сучасному розумінні набули справжнього розвитку. Саме за допомогою банків заощадження почали перетворюватися у капітал. Банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності. Держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором. Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом. Якщо банку заподіяна шкода внаслідок такого втручання, вона підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом. В ст. 8 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено підстави та особливості створення і функціонування кооперативних банків, а саме:

1) кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральні кооперативні банки;

2)мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) коо­перативного банку повинна бути не меншою, ніж 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативно­го банку протягом одного року збільшити їх кількість до міні­мально необхідної кількості, діяльність такого банку припиня­ється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації;

3) учасниками центрального кооперативного банку є місцеві коопе­ративні банки. До функцій центрального кооперативного банку, крім передбачених вищезазначеним Законом, належать централі­зація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими коопе­ративними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня. Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Рівень мінімального розміру статутного капіталу кооперативного банку встановлюється Національним банком України відповідно до закону і на момент реєстрації не може бути меншим за 1 млн. євро;

5) прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фі­нансового року розподіляються між учасниками пропорційно до розміру паю.

Відповідно до ст. 37 Закону органами управління та контролю кооперативних банків є такі ж органи, що створюються для управління інших форм банків.

За територіальною ознакою розрізняють банки: міжнародні, загальнонаціональні, регіональні та міжрегіональні, що обслуговують декілька регіонів країни.

За видами здійснюваних операцій комерційні банки бувають універсальні та спеціалізовані.

Універсальні банки здійснюють широке коло банківських операцій і надають різноманітні послуги, перелік яких вони намагають­ся розширювати. Сучасні комерційні банки здатні виконувати понад 200 різних видів банківських операцій і послуг.

Спеціалізовані банки здійснюють деякі банківські операції, які тісно пов'язані з особливостями господарської діяльності підприємств, специфікою виробництва тощо.

За спеціалізацією банки в Україні можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банк набуває статусу спеціалізованого банку, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізова­ного ощадного банку в тому разі, якщо більше 50 відсотків його па­сивів є вкладами фізичних осіб.

За масштабом діяльності розрізняють крупні, середні та дрібні банки. Однак чинне законодавство України не містить конкретних критеріїв щодо віднесення банків до тієї чи іншої групи.

За характером відносин банки також поділяються на банки-гаранти і банки-кореспонденти;

за структурою — багатопрофільні та безфілійні;

за фінансовим станом — стабільні, проблемні, кризові та банкрути.

Правовою базою для створення і функціонування комерційних банків різних типів і форм власності є закони України «Про банки і банківську діяльність», «Про цінні папери і фондову біржу», а також Господарський кодекс України та нормативні акти НБУ.

Учасниками банків можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважений ним орган.